30 серпня в ефірі «1+1» стартував другий сезон реаліті-шоу «Міняю жінку», яке телеканал виробляє за британським форматом WifeSwap. У попередньому сезоні «Детектор медіа» вже неодноразово писала про цей новий для українського медіапростору проект (1, 2) та детально розпитувала у креативного продюсера програми Оксани Кучерової про особливості його підготовки. Цього разу прем'єрний випуск «Міняю жінку - 2» не залишив байдужим нашого автора, популярного блогера та кіномана Олега Шинкаренка, який уперше подивився цю програму та проаналізував побачене.

Український варіант англійського реаліті-шоу Wife Swap («Обмін жінками») називається «Міняю жінку», і це, звісно, з погляду феміністок - справжній сексизм. Але ж головний сенс цієї інтерактивної містерії полягає зовсім в іншому: автори телешоу настирливо смикають за густу бороду дідуся Карла Маркса, і їм його, старенького, зовсім не шкода. Лишень порівняйте, яким чином подають філософію шоу український та англійський телеканали!

«1+1»: Канал пропонує глядачам і учасникам проекту ризиковий і екстремальний експеримент - на тиждень помінятися дружинами, сім'єю і домом.

Channel 4: The wives have agreed to swap families to see what they can learn from the experience. (Жінки погодились помінятися сім'ями, щоби побачити, чого їх може навчити такий досвід).

Зауважте різницю: в нас - такий собі екстрім, де учасники проекту (звісно ж, чоловіки) вирішують по-чоловічому ризикнути та для чогось (мету не вказано) махнутися дружинами, які при цьому є не суб'єктами, а лише об'єктами обміну, так само чоловіки могли б помінятися краватками або запальничками; у них - жінки не ризикують і без всякого екстріму, свідомо йдуть на цей обмін не для розваги, а для набуття корисного досвіду.

Звісно ж, у нас цікавіше виглядає - з погляду чоловіків. Ну хто б із них відмовився від тимчасової нової дружини - на пару тижнів?.. чи то пак - на шість днів: це на Британщині програму знімають удвічі довше за нашу.

Але я хотів поговорити тут не про культурні відмінності між Україною та Великобританією, а про те, що їх споріднює і що ця програма яскраво унаочнює. Отже, звернімося знов до англійських правил, які наші телевізійники скопіювали без змін: Two families, usually from vastly different social classes and lifestyles, swap wives/mothers (and sometimes husbands) for two weeks. (Дві родини, зазвичай із діаметрально різних соціальних класів та способів життя, обмінюються жінками/матерями (а іноді й чоловіками)). Таким чином, програма штучно стикає сім'ї з різних класових прошарків. А пригадаймо-но, чого нас учив дідусь Карл Маркс? «Класова боротьба обов'язково призводить до диктатури пролетаріату, а сама диктатура є тільки переходом до знищення всіляких класів і до суспільства без класів». Що ж ми бачимо на практиці?

У програмі «Міняю жінку» від 30 серпня класовий експеримент було поставлено над двома сім'ями: перша - бідні житлові рант'є Сергій та Саша з Ялти, друга - багаті підприємці Алла та Владислав із Черкас (у Британії це були трактирник із Корнуелу, що забезпечує Її всім для керування трактиром цілодобово, та робітниця з Ґрейвсенду, що поділяє домашні злигодні зі своїм партнером).

Дуже швидко з'ясувалися причини бідності та багатства учасників шоу. Алла з Владиславом, судячи з усього, мають добру освіту або просто звикли думати головою. До того ж у них є дещиця авантюризму та підприємницького ризику і чітке розуміння: для добробуту треба багато працювати.

Натомість Сергій та Саша живуть у халупці, здаючи більш пристойне власне житло квартирантам-курортникам. Житло бува ще й порожнює, бо до ріелторів вони йти не хочуть (відсотка шкода), а самі спритністю в гонитві за орендарями не відрізняються. В родині царює ще й якийсь дивний тещин матріархат: стара тримає в себе сімейний бюджет. Сергій працює увечері офіціантом, а вдень переважно спить та відпочиває. Він пиячить і мріє про побудову ще одної хатинки для курортників, але нічого робити для втілення цих планів у життя явно не збирається. Саша задовольняється посадою екскурсовода, мов папуга повторюючи раз і назавжди завчені розповіді про кримські принади.

Коли відбувається swap, Алла від такої картини зубожіння, викликаного неробством та повною відсутністю амбіцій, спочатку отримує культурний шок, а потім, коли їй пропонують піти на люди зазивати квартирантів, узагалі захворіває. Сергій розцінює це як ознаку акторства та скаржиться, що через таку поведінку нової «дружини» взимку банки огірків недорахуєшся. Втім, досить швидко Алла адаптується до цих обставин: на лету вчиться проводити екскурсії, здає-таки квартиру через ріелторів за пристойну суму і навіть заробляє на набережній 90 гривень за 15 хвилин, виставляючи себе, мов живу еротичну скульптуру.

Саша, потрапляючи в райський світ Алли, спочатку не може отямитись від щастя, споглядаючи на весь цей буржуазний добробут, але потім розуміє, що для його придбання дружина Владислава багато вчилася та працювала. Коли наступного ранку Саша вийшла замість Алли на роботу, то абсолютно не змогла впоратися з порівняно нескладними обов'язками директора туристичної фірми, хоча мала помічниць. Більше того - через три дні, коли за законами шоу жінка мала право відмовитися від місцевих правил життя у сім'ї та встановити свої, перше, що зробила Саша, - звільнила себе з посади директора. Причина: «В мене негативне враження від самої себе», але ж вона навіть не зробила спроби змінити це враження! З іншого боку, в Алли в цей час склалося вкрай негативне враження про дитину Саші: в три роки у хлопчика немає жодної книжки! Але навіщо, питається, читати, коли й так кожного літа приїжджають квартиранти? Навіщо вчитися, коли можна, як Сергій, пиячити або цілий день спати?

Після закінчення шестиденного терміну сім'ї зустрічаються за спільним столом, щоби поділитися враженнями від набутого досвіду. В нас пари поводилися досить стримано, а ось на Британщині цей, з дозволу сказати, «тейбл мітінг» often descends into personal insults and has degenerated into violence at least twice. (часто псував стосунки особистими образами і щонайменше двічі переростав у насильство). Ну, в нас, дякуючи богу, обійшлося без цього.

Але ще цікавіше було згодом, коли телевізійники через деякий час навідалися в родини, щоби спостерігати зміни в них. У черкаських підприємців усе залишилося без змін, а ось у Ялті трапилася просто-таки родинна драма. Саша, побачивши, як живуть люди, що звикли працювати задля власного добробуту, стала вимагати того самого і від власного чоловіка. Той кинув пити і більш серйозно почав замислюватися про другу хатинку. Сама Саша вирішила записатися на курси водіїв та отримати закордонний паспорт... Ну і як, пане Марксе? А ви ж нам щось казали про класову боротьбу, що призводить до диктатури пролетаріату? Де ж диктатура? Чому пролетаріат не хапається за свою зброю - кругляк? Невже був правий ваш усіма забутий попередник історик Франсуа П'єр Гійом Гізо, який писав, що «боротьба класів наповнює, або, точніше, робить усю історію»?

Розчаровані крахом практичного застосування ортодоксального марксизму в Радянському Союзі, західні інтелектуали розробили нові концепції такого привабливого для них учення: структуралістський марксизм та постмарксизм. Наочне їх утілення дуже яскраво зображено у фільмі Жана-Люка Годара «Китаянка», де молоді гарні дівчата захоплюються постаттю Мао Цзе Дуна так, ніби він не Великий Керманич, а гітарист із групи «Роллінг Стоунз». Суть цих концепцій така: якщо вчення Маркса має недоліки, то фрагменти, що їх містять, видаляються, а натомість додається щось яскраве та модне. Наприклад, можна додати туди телешоу «Міняю жінку», де ніякої диктатури пролетаріату ми не спостерігали, зате дізналися, що працелюбна власниця турагенції може щорічно купувати собі нову шубку.