За наполяганням Ігоря Куляса мы виносимо його спростування щодо вступу до координаційної ради руху «Стоп цензурі!»  в окрему публікацію, хоча вчора вже його публікували. При цьому настійно просимо колег: перш, ніж писати заяви,спростування, репліки у дискусію, будь-ласка, уважно ознайомтеся із ситуацією, цілями і завданнями Руху. Завітайте на найближчу зустріч його активістів  - і чимало питань відпадуть самі по собі.

Цілком несподівано для себе я довідався з повідомлення в «Детектор медіа» про те, що я є членом координаційної ради новоствореного громадського руху «Стоп цензурі!».

Гадаю, тут вийшла якась прикра помилка, оскільки я не був присутній на сьогоднішніх установчих зборах руху, не знав, що мою кандидатуру пропонують у його координаційну раду, і, зрозуміло, не міг повідомити про свою незгоду. Я дуже вдячний колегам за ту довіру, яку вони мені в такий спосіб висловили, цілком підтримую в їхніх кращих намірах всіх, хто долучився і ще долучиться до цього руху, готовий допомагати своїм досвідом і знаннями, але змушений відмовитися від участі в ньому, як у організації. Поясню чому.

Ще в попередній статті про «35 способів спротиву цензурі» я висловив декілька принципово важливих, як на мій погляд, речей. Зокрема, що особисто я не вважаю правильним створення нових організаційних структур для ефективної боротьби з цензурою. Мої міркування тут такі.

По-перше, така структура створюється на підвищеному емоційному тлі. А для ефективної протидії новітній цензурі потрібні не «революційні», а системні й масові зусилля. Я просто не вірю в дієвість саме «революційної» структури. Завтра, коли емоції вщухнуть, вона стане аморфною і толку з неї не буде.

По-друге, організаційний хаос, який є незмінною властивістю подібних «швидких» рішень, не дасть структурі розвинутися в щось серйозне і дієве. І знов-таки чимало буде зроблено необов'язкових, але інколи фатальних помилок.

По-третє, вже існуючі профспілкові структури цілком здатні в цій складній ситуації брати на себе велику частину з необхідних офіційних і організаційних кроків. Розумію, що до профспілок є чимало питань, але це не означає, що вони не можуть робити нічого корисного й ефективного в нинішній війні з системною цензурою. Можуть, і, до речі, чимало журналістів, які вже приєдналися до новоствореного руху, є водночас і членами профспілок. Що заважає їм спрямувати свою активність на пожвавлення роботи власної профспілки? Яка може, в тому числі й за законом (бо ж мають реальний офіційний статус!) чимало з того, що сьогодні було закладено в завдання нового громадського руху (який жодного офіційного статусу не матиме).

По-четверте, нічого нас з вами історія, схоже, не вчить! ((( І вже на цьому стартовому етапі організатори нового руху припустилися кількох цілком звіданих в не такі вже віддалені часи помилок. Зокрема, мені особисто незрозуміло, коли уже журналісти в цілому нарешті зрозуміють, що в нашій професійній боротьбі за свободу слова і за право на професію ніякі політики не є і не можуть бути нашими союзниками. Ні провладні, ні опозиційні. Ні навіть найсимпатичніші. У нас з ними принципово різні інтереси. Чіткий конфлікт інтересів. Вони завжди тимчасово намагаються бути нашими союзниками, поки їм таке союзництво є вигідним. І це союзництво завжди закінчується, коли наш професійний стандарт вимагає від нас оприлюднювати неприємні для них факти і думки. Отже, не можуть журналістський рух за професію організовувати політики. А тут ще навіть на попередньому оголошенні заходу було вказано, що головою оргкомітету є Олег Рибачук. Скажу чесно, мені особисто імпонує цей політик. Але він є політиком.

Я вже мовчу, що тим самим організатори руху сходу поставили свій же рух під цілком передбачуваний удар - невже досі не помітили, якою є основна аргументація влади на закиди в системній цензурі? «Це лише підступи опозиції»! І цей аргумент влада транслює в тому числі і «західним контролерам демократії в Україні».

А завтра, коли влада почне жертвувати «доброю думкою Заходу про Україну» задля «утримання ситуації під контролем» (а такий момент обов'язково рано чи пізно настане), вона додасть новий аргумент, уже «для внутрішнього вживання». Про «підступи Заходу». Згадайте-но риторику режиму Кучми. Невже так швидко забули «повний перелік» аргументів? От тут владі вже знадобиться те, що нову організацію від початку спонсорував Фонд імені Генріха Бьоля.

Нарешті, ще одні «граблі», на які сходу, ще навіть до ладу не зорганізувавшись, наступили активісти нового руху. Ще напередодні «в чернетках» ішлося про «захист трудових, професійних та громадянських прав всіх членів Руху». Це ми з вами вже проходили ще в 2002-му році. «Приєднуйся, тоді захищатимемо». А я особисто вважаю, що в ситуації, коли йдеться хай не про виживання, але як мінімум про загрозу маргіналізації всієї нашої професії, пора вже припинити ділитися на «своїх» і «чужих». Якщо вже рух ставить собі таку високу мету, як відвоювання права на свободу слова, то такий рух має захищати права будь-якого журналіста, що потрапить під цензурний тиск і боротиметься з ним. Будь-якого! Якщо така висока місія, то чи має значення, чи став той журналіст «членом Руху» чи не став? Особисто я глибоко переконаний, що не має значення.

Підкреслюю, усе сказане є лише моєю особистою позицією, яка сформована не вчора, і яка сформована на попередньому досвіді різноманітних - вдалих і невдалих, індивідуальних і колективних, моїх і не моїх - спроб активного спротиву цензурі. Наостанок же хочу побажати новому руху припускатися менше помилок, і щоби мої погані прогнози не справдилися! )))

P.S. від «Детектор медіа». - Нам дійсно прикро, що Ігоря Куляса не було  з нами під час установчих зборів руху «Стоп цензурі!».  Адже модератор зборів Вікторія Сюмар оголосила під час голосування за створення Ради руху, що  кандидатури тих, кого немає,  ми вносимо  «за згодою». На жаль, через технічну помилку це не було одразу відображено у публікації «ТК». Але в протоколі і стенограммі  зборів це зафіксовано.