Прочитав я на сайті «Детектор медіа» гнівний викривальний опус Василя Волги щодо утисків свободи слова на вітчизняній телевізії, подивився запропоновані ним антинатовські ролики, які начебто відмовилися показувати всі телеканали, плюнув і пішов спати. Та наступного ранку машинально відкрив той самий матеріал і помітив унизу маленьке редакційне повідомлення про те, що у відповідь на запит «Детектор медіа» стосовно долі нещасних роликів телеканал «Інтер» офіційно повідомив, що цих шедеврів не бачив, нічого взагалі про них не знає і відповіді Волзі ніякої не писав. Я аніскільки не здивуюся, якщо відповіді інших телеканалів будуть аналогічними.

 

«Ай да Волга, ай да Волгин сын», – вигукнув я рідною мовою стійкого антинатовця й заплескав у долоні. Це ж треба таке: мало того, що безглуздістю своїх роликів він перевершив славетний радянський агітпроп, то ще й примудрився написати на свою ж продукцію безжалісний вердикт про відмову в її транслюванні! Ось він, вищий, ба ні: найвищий піар-пілотаж знаного підводника вітчизняної політики!

 

За версією Волги відповіддю від «Інтера» був лист юристів без підпису, печатки й навіть не на бланку телеканалу. Така собі мертва петля підводного пілотажу – якщо «Інтер» обуриться на підробку, то відмовка вже напоготові, мовляв, знати не знаємо нічого, підпису не було, печатки також і взагалі... було мартобря 86-го числа, між днем і ніччю. Як то кажуть: кінці у воду. Звичайна справа для підкорювача політичних глибин.

 

Ну а тепер, якщо я вже сів за аналіз антинатовських марень Волги, скажу кілька слів про його багатостраждальні ролики.

 

№1. Ролик-зачин, ролик-узагальнення. У ньому, зокрема, стверджується, що в разі вступу до НАТО в Україні з’явиться 300 тисяч безробітних в оборонному комплексі. Але ж це – відверта брехня. Досвід сусідніх країн переконливо свідчить: від вступу до Північноатлантичного альянсу виграли високотехнологічні підприємства у Польщі й Чехії. У нас таких підприємств більше ніж в обох цих країнах разом узятих. Ми можемо створювати конкурентоспроможні літаки, кораблі, танки, ракети тощо. НАТО зацікавлена в наших вантажних літаках, вже має досвід їх використання, а ми з того досвіду мали якусь копійчину, та ще й льотчики мали роботу. Росія ж, навпаки, доклала всіх зусиль, аби «зарубати» наш диво-літак Ан-70.

 

Крім того, за підрахунками кандидата політичних наук Олександра Палія, «після вступу до НАТО різко збільшаться обсяги іноземних інвестицій в Україну, оскільки безпека пов’язана з економікою. Наприклад, у Польщу, Чехію та Угорщину приплив іноземних інвестицій за рік після оголошення про вступ до НАТО зріс у 3,5 рази, в Румунію – на 141%». А це не може не призвести до утворення нових робочих місць, в тому числі – і в «оборонці».

 

№2. Ролик спеціального призначення. Сюжет такий: приходить до батька-інваліда молодий хлопець і каже: «Тато, мене відправляють до Афганістану. Я виконуватиму завдання НАТО». Перед очима старого пропливають спогади про афганську війну. Він підводиться на милицях і запитує: «А чи воно нам треба?». Тільки от забув батько сказати, що послав його до Афгану обожнюваний Волгою Кремль. Забув сказати, що в Афганістані НАТО діє не як агресор, а згідно із мандатом Ради Безпеки ООН. Забув він сказати синові й про те, що участь в операціях Альянсу – справа добровільна й ніхто нікого й нікуди всупереч бажанню відправити не може. Україна повинна буде обов’язково брати участь у бойових діях тільки в одному випадку – якщо одна з країн – учасниць НАТО зазнає нападу ззовні. Але ймовірність такого перебігу подій повністю виключена: який самогубець полізе з ножем на паротяг – наймогутніший у світі воєнний альянс?

 

Перш ніж говорити про наступні два ролики, наведу слова, якими завершуються всі чотири серії антинатовського бойовика Волгафільму: «Україна проти вступу до НАТО. Ми – за нейтралітет і дружбу народів!»

 

№3. Присвячений зміцненню дружби українського й американського народів. Починається з констатації: «У Сполучених Штатів Америки є інтереси в усьому світі: в Іраці (все ж таки в Іраку. – О. Д.), в Афганістані, на Балканах, на Кавказі». «За ці інтереси хтось повинен воювати», – ведуть далі творці кліпу. І пояснюють: «Але не президент Буш» (в кадрі). «Американці не бажають воювати (в кадрі – такий собі американець під пальмою на березі моря; поруч – молода жінка, явно легкої поведінки)... або неспроможні (також на березі моря сидить у кріслі товстелезний буржуїн й пхає до рота величезний гамбургер; поруч – жінка ще легкішої поведінки)». Ось такий він, пересічний американець. Сидить собі на морі в оточенні повій. Ну не хоче воювати, хоч ти лусни! «Хто ж захищатиме інтереси США у кожному куточку планети? – інтригує глядача диктор. – Ти! Ти підеш воювати замість нього. Ти помиратимеш замість нього. Йди та загинь за американську мрію!» (треба розуміти – за гамбургер ненажерливого американця на березі моря в оточенні легкодоступних жінок), – каже страшний голос за кадром. А в кадрі боєць у касці зі звірячим оскалом. Чи треба тут щось коментувати?

 

№4. Має на оці налагодження добросусідських відносин із румунським і польським народами. Вуйко в брилі у синьо-жовтій футболці з написом Ukraine підходить до воріт під вивіскою European Union і принижено благає: «Візьміть мене до Євросоюзу, будь ласка». Відчиняється хвіртка й молодик у береті, – вочевидь француз, а радше баск, каже якоюсь дивною мовою якісь незрозумілі слова й зачиняє хвіртку. Аж тут до вуя ззаду підходять два суб’єкти, звичайно, в темних окулярах, та ще й у масках із малиновими носами. На них футболки кольорів румунського й польського прапорів із написами Romania і Poland. «Друже, не журись, ми тобі зарадимо. Маємо знайомого дядька за океаном – він тобі допоможе», – заспокоюють українця поляк із румуном.

 

Аж тут на небі з’являється повітряна куля, а в ній сидить якийсь пан у бейсболці кольорів американського прапору, звісна річ – у темних окулярах, ще й із біноклем. Прямо тобі містер Джон Ланкастер Бек, оспіваний Володимиром Висоцьким! «Для початку придбаєш у нього зброї – недорого – мільярдів на 25 доларів, ну ще й повоювати трохи доведеться, де дядько покаже, вступиш до НАТО, а там, років через двадцять і бач – уже член Євросоюзу», – інструктують вуйка добродії. В цей час на столі з’являються наперстки. Так ось хто вони, наші сусіди – наперсточники й шулери. «Ми за послуги багато не візьмемо, хіба що шматок шельфу, нафти та газу трохи, ну ще може Буковину та Бессарабію... Ми ж брати-європейці», – заспокоюють нещасного українця румун із поляком.

 

Ну що тут можна сказати? Хіба сприятиме розв’язанню проблеми острова Зміїного демонстрування такого ролика? Чого прагне Волга? Називаючи речі своїми іменами, таку інтерпретацію українсько-румунських відносин можна кваліфікувати виключно як провокацію.

 

Що ж стосується $25 млрд, буцімто необхідних для переозброєння України в разі її вступу до НАТО, то це – також відверта брехня. Адже відомо, що Альянс не наполягає на переозброєнні своїх нових членів і не вимагає від них робити закупки у своїх старих членів. Навіть у Німеччині понад 10 років використовувалися винищувачі Міг-29, що дісталися у спадок від Німецької Демократичної Республіки. Я вже не кажу про армії Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Болгарії, Румунії – всі вони тією чи іншою мірою мають на озброєнні колишні радянські зразки. У нас такого добра хоч відбавляй. Та воно, природно, старіє. Отож рано чи пізно переозброюватися так або інакше доведеться. Цей процес – цілком природний. У нас він проходитиме поступово, але невідворотно, незалежно від того, вступимо ми до НАТО чи ні. І ні про які 25 мільярдів не може йти ніякої мови. А щодо членських внесків, то Польща сплачує близько $50 млн; приблизно стільки же сплачуватимемо й ми. А тепер візьмемо калькулятор. Якщо прийняти вартість долара за 7 гривень, то виходить, що кожний із 46 мільйонів українців за свою безпеку мусить сплатити 7 грн. 60 коп. на рік. Мало це чи багато? Для порівняння: спорудження монумента Голодомору обійшлося нам у 750 млн грн. Та сплачуючи по 7,6 грн з носу на рік ми можемо сподіватися, що ніякі тузли не робитимуть під нас підкоп, намагаючись відкопати в України шмат її землі, як то було у 2003 році.

 

А тепер – про головне. Я можу припустити, що палкий аматор антинатовського кінематографу Волга зняв свої безсмертні кліпи власним коштом. Щось заощадив зі своєї платні офіцера-підводника, щось залишилося від підприємницької діяльності, може й із депутатської зарплати потроху відкладав. Та все ж наш герой аж ніяк не мультимільйонер. І тут постає питаннячко: за які кошти він планував демонструвати свої ролики майже на всіх українських телеканалах? Ось які розцінки на політичну рекламу наводить «Комсомольская правда в Украине» (число від 20 жовтня): «На провідних телеканалах у прайм-тайм – час з восьмої до десятої години вечора – секунда політичного ефірного часу обійдеться від 4 до 8 тис. грн. Отже, один 30-секундний ролик на телеканалі „Інтер” „потягне” на 175 тис. грн. Майже в чотири рази дешевше коштує реклама на "1+1" – 1310 грн. за секунду – тобто повноцінний агітаційний ролик обійдеться в 39 300 грн. „Підкоряти” розум і серця виборців на менш рейтингових телеканалах буде дешевше: на телеканалі ТЕТ ролик „потягне” від 2383 до 2979 грн у будні й від 2496 до 3123 грн у вихідні».

 

Це – розцінки 30-секундного ролика. У продукції Волгафільму тільки один ролик відповідає цим параметрам – №1. №2 триває 36 секунд, №3 – 48, ну а роликом №4 глядач може насолоджуватися майже хвилину – 55 секунд. Разом – 169 секунд. І це передбачено демонструвати протягом кількох тижнів по кілька разів на день по кількох каналах! Отож, йдеться про мільйони... доларів!

 

Ясно, що багатодітний Волга не зможе витримати такого навантаження на сімейний бюджет. Та за його спиною могутня партія – Союз лівих сил. Коли я, досліджуючи цю суперпотугу на політичній арені України, зайшов на її сайт то під рубрикою «История партии» прочитав таке:

 

 

Що це? Шифровка підводника-підпільника? Навіть мені, людині, в дипломі якої записана спеціальність «історик КПРС», не поталанило дешифрувати цей таємничий документ. Вдалося лише відновити його точну дату, для чого кодом слугували «Записки сумасшедшего» Миколи Гоголя. Отже: «Числа не помню. Месяца тоже не было. Было черт знает что такое». Вельми імовірно, що коли б відповідні органи запитали би у Волги, чим він збирався розплачуватися за рекламу, він у черговий раз процитував би саме цей уривок із класика.

 

Ми ж поставимо простіше запитання: а хто більш за всіх не хоче вступу України до НАТО? Або по-ленінськи: кому це вигідно?

 

І все ж, якби я був директором усіх українських телеканалів, я б організував одноразову безкоштовну демонстрацію всіх чотирьох роликів. І запросив би фахівців прокоментувати ці шедеври. Свою участь у цьому видовищі я заздалегідь гарантую.