Ви коли-небудь бачили українсько-естонську казку? Ні, ви не бачили українсько-естонської казки, тому що її прем’єра відбулася щойно у п’ятницю в київському кінотеатрі «Київ». Тому що в широкий прокат вона ще не надійшла й у відеопрокаті її поки теж немає. Це все буде пізніше: як пояснила на прес-конференції продюсер фільму Олена Фетисова, поки проведено лише попередні переговори із дистрибуторами, і всі з них виявили готовність «брати картину». А Ганна Чміль, голова Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України, підтвердила намір МКТ виконати зобов’язання із друку копій і сказала про попередні розрахунки: якщо блокбастер в Україні виходить на ринок у кількості 50 кінокопій, то в даному випадку планується випустити 26, щоби почати одночасно показ фільму по всій Україні.

 

Зняв українсько-естонську казку (не знаю, як ви, але для мене це сполучення звучить інтригуюче, як, приміром, «нові горизонти») відомий режисер Роман Ширман. «Взагалі-то я документаліст», – нагадував Ширман на прес-конференції. І ще говорив, що хотів побачити фільм, у якому були б жарти не тільки про секс. Він це сказав інакше, але всі його зрозуміли правильно.

 

Українського в казці значно більше, ніж в українських серіалах. Cценарій (автор  – Віолетта Гатті), режисерське прочитання сценарію, актори на головні ролі – Денис Роднянський та Олена Алімова, Георгій Делієв та Борис Барський (ті, що «Маски»), Влад Троїцький (той, що художній керівник театрального центру «Дах»), музика (Мілош Єліч та «Океан Ельзи»). З естонського боку – краєвиди з середньовічними замками, Балтійське узбережжя, а також актори, яким у кадрі говорити майже не випадало, – фільм знімався українською мовою. Ну от, здавалося б, чим не привід похвалити і похвалитися: мовляв, не тільки дублювати вміємо :))

 

«І ви? Ви теж українською на знімальному майданчику говорили?» – запитую в Делієва з Барським на прес-конференції. «Легко», – відповіли актори, а Барський ще й таке лице зробив: мовляв, та нащо ж ти так? І додав: «У мене взагалі з української мови в школі п’ятірка була». А я чому запитала: просто вони на запитання російською відповідали, я й подумала – може, це справді так важко тому, хто в Україні живе і говорить російською, зніматися українською? Тобто, я думаю, що ні; я завжди думала, що ні, але дискусії останнього часу так переконливо втовкмачують, що межа між українською і російською неподоланна, що вирішила перепитати. Перепитала. Виявилося: нічого подібного, зі здоровим глуздом все ОК.

 

Коротше, перший момент: можна похвалити за мову. В нас за українську мову завжди хвалять. Мені сам по собі цей факт неприємний. Мені би не хотілося, щоби хвалили за українську мову. Точніше так: мені хочеться дожити до того часу, коли за саму тільки українську мову ніхто нікого хвалити не буде.

 

Тому і я спробую похвалити фільм не за мову. За сценарій? Сценарій непоганий. Простий, але непоганий. Є принц, є принцеса. Йому військовий міністр дірку в голові робить, у неї – татко-підкаблучник, а зла й забобонна мачуха ні жити не дає, ні улюблену книжку «Чиполліно» почитати. В неї і справді улюблена книжка «Чиполліно» (уже смішно), і вона закохана в головного героя цієї книжки – тобто в Чиполліно, і навіть уявляє, як її цілує… Чиполліно. Мрія про поцілунок Чиполліно – не знаю, хто до такого додумався, але весело... Попри всілякі життєві перешкоди Він, Принц, і Вона, Принцеса, все-таки зустрілися, все-таки покохали одне одного і закінчилося все, на відміну від порнографічних фільмів, як у справжній казці – весіллям.

 

Проте сюжетні розходження є. Якщо Чехов казав про рушницю, яка, з’явившись напочатку, має вистрілити наприкінці, то кілька нерозряджених рушниць у картині лишилося – от я так і не зрозуміла, приміром, нащо головній героїні її Добра Доля дала в дорогу надувний м’яч? І хоча роль м’яча в казці на цьому закінчилася, але – буду відверта – на цільову аудиторію недотримання естетичних приписів справляють багато менше враження, ніж інші милі серцю, оку та вуху глядача деталі. Як сказала моя 12-річна донька, запрошена мною на прем’єру в якості експерта: «Шкода, що моя подружка Уляна з нами не дивилася. Вона дуже “Океан Ельзи” любить».

 

«Океану Ельзи» у фільмі вдосталь. Від допитливого ока глядача навіть не приховано те, що зла Королева вмить стає добрішою, коли на екрані з’являється Вакарчук: «Вона, здається, зовсім не Короля любить», – підказує мені «цільова аудиторія», цілком поділяючи симпатії Королеви. Дотепно вирішені сцени та смішні діалоги. «Де ти живеш?» – допитується військова розвідка у Принцеси. «Я бомж», – ані кліпнувши оком відповідає красуня і діти сміються: вони знають, хто такі бомжі, а військова розвідка Військового королівства, здається, ні.

 

Зло в «Прикольній казці» може розсмішити навіть 5-річну дитину: «Ви всі захворієте свинкою і вас щодня водитимуть до зубного лікаря», – погрожує зла Ворожка і за сумісництвом Шпигунка Військового Королівства хорошим і добрим героям. Взагалі у фільмі багато ексцентрики – як у новорічному мюзиклі. Дратує? Ні. Захоплює? Теж ні. Веселить? Так. От на цьому поки і зупинимося хвалити.

 

Бо легко помітити, що деякі ефектні сцени не так ефектно знято, як належало б – танець Ворожки-Шпигунки, зафільмований з однієї камери, виглядає невиправдано блідо. Але тут доведеться згадати про малобюджетність, яка диктувала і скромність костюмів, і, вочевидь, технічного забезпечення знімального процесу. Проте вона ж спонукала режисера до застосування «фірмового стилю Ширмана» – використання дотепної та стильної анімації, яка компенсувала брак відзнятих кадрів та дорогих комп’ютерних спецефектів. Анімація в картині виглядає і цікаво, і доречно, і казково (режисер анімації – Анатолій Лавренишин).

 

До речі, як сказала про бюджет продюсер Олена Фетисова: «За такі гроші погодився зняти кіно тільки Роман Ширман». А режисер їй весело парирував: «З таким продюсером як ви, я би погодився знімати і взагалі без грошей». Бюджет фільму – 5 млн гривень (3,5 млн дало МКТ, решту заплатила естонська сторона).

 

Щодо комерційного успіху, то на це запитання найкраще відповіла естонський співпродюсер Маріанна Каат: «Європейське кіно не є аж таким прибутковим»… Це щоби не було ні в кого сумніву і закарбувався в пам’яті факт: ми зняли європейське кіно. Європейське кіно українською мовою. Хоча щодо грошей, то Олена Фетисова зазначила: і в мінусах картина теж не буде. Адже перша пропозиція від дистрибуторів – 1 мільйон доларів – одразу дозволяє покрити видатки. Але продюсери вирішили почекати другої. Їм видніше. Я ж би тільки дуже хотіла, щоби кіно подивилася Уляна. Коли ж вона ще матиме нагоду побачити казку з «Океаном Ельзи» і закоханою у Вакарчука Королевою?

 

І попри те, що пані Чміль наголосила, що «Прикольна казка» є лише початком «сезону прем’єр українських фільмів» (у березні планується вихід на екран «Богдана-Зиновій Хмельницького» Миколи Мащенка, далі презентуватимуть нові картини Роман Балаян, Олесь Янчук, Кіра Муратова), але дитячих картин серед заявлених прем’єр немає. Поки що жодної.