На каналі ICTV2 вийшов 24-серійний ситком «Майор Сковорода». Це історія про дрібний райвідділок поліції Києва, де, попри його непоказність, відбуваються неординарні події.

За сюжетом, талановитого слідчого Головного управління столичної поліції майора Андрія Сковороду звільняють зі скандалом через самодіяльність і порушення наказів начальства. Його безпосередню керівницю Марину Раковську у покарання за непідконтрольного підлеглого переводять у занедбаний райвідділок на Борщагівці, де вкрай погані показники з розкриття злочинів. Адже там працюють переважно новачки з браком досвіду, а інколи і клепки. Марина, щоб урятувати становище, вмовляє Сковороду вийти до себе на роботу. З його появою у відділку і починаються пригоди.

«Майора Сковороду» створило ТОВ «Поліґон Філм» продюсерки Оксани Іванюк і режисера Мирона Латика. Це вони знімали нещодавні різдвяні комедії «Новорічна шкереберть» і «Друзі за контрактом» (2023).  «Сковорода» у моєму субʼєктивному рейтингу далеко обігнав доволі безликих «Друзів», але  до «Шкереберті», попри гарних акторів, цікаві сюжетні лінії та фірмовий чорний гумор команди, не дотягнув. Бо має, на мій погляд, принаймні одне «хворе місце».

Але спочатку про здорове.

Сюжет про талановитого поліціянта, що потрапляє у заслання до заштатного відділку та демонструє там дива слідчої думки, взагалі не новий. На тому ж ICTV2 цим тривалий час займався герой «Дільничного з ДВРЗ». Але новий проєкт, на відміну від «Дільничного», це ситком, тому задача ускладнилася. Треба було за формою не загубити детективну лінію і не перетворити її на фарс. Команда «Сковороди», за винятком мабуть першої серії, з цим впоралася.

Попри те, що у ситкомі головне не що розслідується, а як ведеться слідство, там можна знайти справжні кримінальні історії. Це переважно не загадкові вбивства чи «мафіозні» розбірки, а те, що зазвичай залишається непоміченим. Наприклад, крадіжка велосипедів або пограбування в трамваї. Сценаристи дуже постаралися та перетворили цю нудьгу на дещо більше.

Жарти у ситкомі побудовані навколо відносин між головним героєм Сковородою та іншими працівниками райвідділку. З одного боку — четверо підлеглих. До них належать троє зовсім «зелених» оперів Євген Будяк (за характером підліток і «мамин синок»), Олеся Журба (відмінниця та зануда) і Карина Кордоба (красуня, блогерка і шанувальниця таро) й один досвідчений, але ледачий поліціянт передпенсійного віку Василь Осика. З іншого — шефиня Марина Раковська, а за сумісництвом колишня коханка Сковороди та її заступник, старший слідчий Стас Царенко, карʼєрист і залицяльник Марини.

Усіх колег Сковорода нещадно тролить із різним ступенем дотепності. За задумом насправді він начебто добряк і філософ (недарма ж героя назвали на честь Григорія Сковороди) і за допомогою булінгу просто стимулює розумові здібності співробітників. Утім, його світла сторона в серіалі не дуже очевидна.

Жарти Сковороди часто дурнуваті, але загальний післясмак від комедії рятують вкраплення хорошого чорного гумору, який «Поліґон» вочевидь любить, цінить і вміє з ним поводитися. А також численні симпатичні дрібні деталі.  Наприклад, організатор схеми з вивезення за кордон скіфського золота у ситкомі — посол Угорщини (дякую, оцінила).

У «Сковороди», як і у вдалої «Шкереберті», окрім чорного гумору є ще одна спільна риса — вільне поводження з темою війни. Творці не вдають, що її нема, але і не пхають у кожну сцену якісь її символи й ознаки.  Війна просто є у житті героїв і час від часу дає про себе знати. То про приліт згадали, то про тривоги, то про ТЦК.  Ну як переважно воно є у реальному житті.

Герої ситкому на радість глядачам живуть не тільки розслідуваннями. Всі колеги жваво утворюють любовні трикутники, плетуть інтриги, як от Царенко, розв'язують матеріальні проблеми, як от Осика або шукають вихід із токсичних стосунків із мамою, як от Буряк.

Вартості серіалу додають хороші актори. У головній ролі всюдисущий Андрій Ісаєнко, який солірував і в уже згаданих різдвяних проєктах «Поліґона». В ролі Марини — Анастасія Карпенко, її всі добре запам’ятали у «Перевізниці», а Осику грає Остап Ступка, чий комедійний талант я відкрила для себе ще у «Шкереберті».

Екранний «молодняк» утілюють теж далеко не новачки. Наприклад, у ролі Карини можна побачити Валерію Товстолєс, яку глядачі краще знають як ведучу «Кохання на виживання» й акторку «Жіночого кварталу».

Таланту акторів вистачає, щоб обійтися без клоунади, а це, враховуючи жанр, виглядає як неабияке досягнення. Ісаєнко, щоправда, трохи переграє, але ж, звісно, спаплюжити роль він не може.

Назагал можна було б сказати, що творці «Сковороди» добре впоралися з завданням, якби ж не моє улюблене «але».

Пресслужба каналу ICTV описує майора Сковороду як «нестерпного», «буркотливого», «ексцентричного» та «саркастичного».

«У цьому герой стає на рівні з улюбленими кіногероями, які своєю харизмою та нестандартним підходом до роботи підкорили мільйони глядачів», — пишуть піарники.

Натякають вони на лікаря Хауса. Начебто все збігається: і гострий язик керівника, і команда учнів під крилом, і навіть складні особисті відносини з керівницею.

Але в силу комедійного жанру у творців вийшов не похмурий Хаус, а викапаний лікар Биков із російських «Інтернів».

«Інтерни» свого часу тріумфально йшли на нашому телебаченні, але Україна ситком забанила в першу чергу через виконавця головної ролі Івана Охлобистіна, завзятого російського пропагандиста, шовініста та просто моральну потвору. 

Навряд чи творці «Сковороди» не розуміли, кого насправді вони копіпастять. Формально це не заборонено та може навіть видаватися гарною ідеєю. Мовляв, переб’ємо руснявий дух популярного образу українським порядком денним.

Проте ситуація така, що найкращою стратегію в цьому випадку було б «на одному полі не сяду». Щоб ніяких паралелей та асоціацій. Бо однієї згадки про доктора Бикова достатньо, щоб кинути в екран чимось важким.

Аналогічна, але трошки більш особиста претензія до перших кадрів ситкому, де майор Сковорода у жіночому одязі пробирається до кабінету угорського посла, щоб викрити того на контрабанді. Не кожний згадає при цьому Люсю Олексія Арестовича і, можливо, не кожний плюне. Але ж зі мною це на жаль сталося.

Утім, і без того титульна сцена з перевдяганням може змусити скривити носа. Бо насправді це давно набридлий прийом, який скоріш дратує, ніж стимулює інтерес. Ну хоча б Сковорода у костюмі монашки до посла пішов, було б якесь різноманіття.

Назагал знімати сьогодні комедії — неабиякий ризик і відповідальність. Треба мати певну сміливість, яка у творців «Сковороди» вочевидь є. І смак насправді також. Тільки б їх згодом не загубили через вигадані потреби телепубліки.