Наприкінці липня платформа Netflix представила на розсуд публіки другий сезон серіалу «Клео».

Перший сезон, який вийшов два роки тому, сподобався глядачам і здобув прихильність не лише кінокритиків і преси. До прикладу, письменник Стівен Кінг назвав фільм «ковтком свіжого повітря», із напруженою дією та дуже смішним.

Схоже, це й зумовило успіх серіалу та створення продовження, бо в ньому поєднані жанри гостросюжетного шпигунського трилеру та комедії, ще й з елементами політичної сатири. Не в останню чергу популярність «Клео» забезпечив акторський ансамбль та особливо виконавиця головної ролі, німецька акторка Єлла Хаазе (Jella Haase), яка за роль Клео здобула низку нагород.

 Єлла Хаазе

Тим, хто не дивився першу частину, варто трохи розповісти, хто така Клео та як почалася її екранна історія, бо події нового сезону та його герої тісно пов’язані з попередньою частиною оповіді.

Головна героїня фільму — громадянка НДР на ім’я Клео Штрауб (Kleo Straub). Вона співробітниця «Штазі» (скорочена назва міністерства державної безпеки цієї держави), тобто спецслужби соціалістичної Східної Німеччини, вірного та надійного союзника СРСР.

Як і всі без винятку служби соціалістичних країн політичного блоку Варшавського договору, східнонімецька спецслужба співпрацювала з КДБ. Водночас «Штазі» діяла самостійно й не просто підпорядковувалася «старшому брату». Спецслужба НДР зажила похмурої слави як переслідуваннями та репресіями проти власних громадян, так і жорстокими та зухвалими операціями за межами своєї країни. «Штазі» вважалася однією з найпотужніших спецслужб світу, як ЦРУ, Моссад чи власне КДБ.

Клео — молода й із привабливою зовнішністю, впевнена в собі та беззаперечно віддана ідеям соціалізму, а ще вона не просто якась пересічна працівниця грізного відомства, а добре підготовлена та тренована агентка спеціального секретного відділу, якому керівництво «Штазі» доручає найскладніші та найнебезпечніші завдання, зокрема здійснення диверсій і вбивств, і за кордоном також.

Дія серіалу починається у 1987 році, коли Клео нелегально перетинає кордон і в нічному клубі Західного Берліну вбиває якогось чоловіка. Клео, звісно, поняття не має, хто цей чоловік і чому він став мішенню «Штазі». Вона отримала черговий наказ «згори» й мала без зайвих сумнівів його виконати. Після цього вона повертається до Східної Німеччини, де раптом замість нагороди за успішно виконане завдання її заарештовують. На закритому судовому засіданні навіть не дослухаються до її пояснень, що вона працює на «Штазі», сприймаючи це за брехню, а потім обвинувачують у зраді держави та запроторюють до в’язниці. Клео залишається сама, ніхто не приходить на допомогу — ані начальство, яке вважало її однією з найкращих агенток, ані найближчі та впливові люди. Однак її ув’язнення хоч і було важким, але тривало не надто довго, бо в Радянському Союзі до влади приходить Михайло Горбачов, який проголошує курс на перебудову та реформи. Звісно, ці процеси зачепили й НДР, де влада панівної соціалістичної партії суттєво ослабла, відкрився кордон із ФРН, політичних в’язнів амністували. Клео виходить на свободу.

Вона розуміє, що хтось її підставив, і вирішує відновити справедливість, знайти тих, хто зламав їй життя, та помститися. На Клео чекають важкі й небезпечні пригоди, під час яких вона крок за кроком дізнається правду, яка принесе їй немало розчарувань у власних ідеалах і болісного усвідомлення зради колишніх соратників, а особливо тих, кого вона вважала близькими людьми.

Вона веде власне розслідування, часом більше схоже на полювання, але водночас починається полювання й на неї, бо дії Клео зачіпають інтереси та можуть призвести до розкриття секретів і небезпечних таємниць як колишніх колег зі «Штазі», так і спецслужб інших держав.

Кадр серіалу «Клео»

У другому сезоні «Клео» на глядачів чекає продовження пригод головної героїні, не менш карколомних, ніж у попередньому сезоні, й так само смішних.

Варто відзначити, що так само як і в першому сезоні, тлом слугують справжні історичні події, які, згідно з обраним жанром, змальовані вже не лише у формі сатири, а ще й із додаванням добрячої порції гротеску. При цьому автори критичні й безжальні, як до комуністичної ідеології, так і до порядків у державах західної демократії.

Не хочеться спойлерити, але все ж наведу кілька прикладів, як-от спробу державного перевороту  в СРСР, відомого як ДКНС (російською — ГКЧП), чи зародження клубної культури у Східній Німеччині та легендарного вуличного фестивалю музики техно Love Parade.

Звісно, «Клео» — насамперед добре зроблена комерційна продукція, розрахована на найширші кола глядачів, але водночас у фільмі чимало сюрпризів для синефілів. Наприклад, один з епізодів другого сезону має промовисту назву «З Росії з любов’ю», а ще посилено сюжетну лінію, пов’язану з улюбленою кінематографістами темою повернення пам’яті. Також досить екзотичне для Німеччини ім’я головної героїні теж, імовірно, омаж авторів знаменитому твору кінокласики, стрічці Аньєс Варда «Клео від 5 до 7».

Після перегляду обох сезонів я не міг не погодитися з оцінкою серіалу Стівеном Кінгом, яку згадав на початку тексту.  Це таки справді якісно зроблене кінематографічне видовище, однак дещо таки мене занепокоїло, тому й спробував розібратися, що саме. Достоту як Клео — провести власне невеличке розслідування, яке спонукало до несподіваних роздумів.

Мене занепокоїв образ головної героїні, безстрашної, харизматичної та гарної, яка прагне справедливості, якій заслужено співпереживатимуть і співчуватимуть глядачі, тим паче вона карає відвертих негідників і покидьків.

Щоправда, мої думки вийшли далеко за рамки запропонованої авторами історії Клео, бо я спробував уявити, що відбувалося з нею раніше. Клео, хоч і вже колишня, але агентка організації «Штазі», на рахунку якої чимало жертв. Клео успішно виконувала всі попередні завдання, отримувала нагороди та подяки керівництва, але ж вона теж злочинниця й очевидно заслуговує на покарання за скоєне. До того ж цікава деталь — Клео не згадує ані словом про попередні завдання й, схоже, не відчуває навіть найменших докорів сумління. Як надалі складеться її доля, адже вона нічого іншого не вміє робити, та й чи здатна вона кардинально змінити власне життя?

І ось тут мимоволі пригадується відома приказка, що колишніх агентів не буває, й хоча Клео не надто прагне пристати до будь-якої зі спецслужб, але в майбутньому все ж, схоже, буде змушена шукати нових роботодавців.

Прогнози — справа невдячна, але, можливо, таким чином і продовжиться історія екранної Клео, якщо автори, звісно, вирішать робити продовження проєкту.