У червні на каналі «2+2» відбулася прем’єра документального фільму «Справжня історія Донбасу, Півдня та Криму» від проєкту «Реальна історія» Акіма Галімова. В трьох серіях дослідник історії з’ясовує, хто жив на цих землях у минулому, чому країна-агресорка вважає їх «ісконно русскіми» та що насправді може стояти за віковими територіальними претензіями Росії.

У попередніх випусках «Реальної історії» Акім Галімов неодноразово торкався теми сходу, півдня України та Криму. Шанувальники циклу вже мають уявлення про те, що росіяни на «ісконних» територіях з’явилися лише в новому часі, а свої «історичні права» на них підробили. Тому в загальному сенсі «Справжня історія» відкриттів не робить.

Проте новий фільм команди виходить на інший рівень доказів цих тез. «Ідея дуже проста: якщо Росія століттями фальсифікувала історію Донеччини та Луганщини, Одеси, Криму, розповсюджувала тисячі міфів і як результат підготувала плацдарм для захоплення, то покажімо ті документи, яких російська псевдоісторична наука не торкнулася. Яка інформація про наш південь, схід, Крим міститься у закордонних архівах?» — пояснив Акім Галімов на своїй сторінці у фейсбуці.

 Акім Галімов біля Військового архіву Швеції

Як з’ясувалося, документи з історії України зберігаються у Військовому архіві Швеції, в Національній бібліотеці Франції та Національному інституті східних мов і цивілізацій у Парижі, у Стамбульському університеті, архіві Гламорган в Уельсі та інших закордонних установах. Історична вага цих артефактів величезна. Наприклад, у Швеції Галімов попрацював з оригіналами карт України 1639 та 1648 років, які створив француз Гійом Левассер де Боплан. Це перші в історії мапи, де вказана назва нашої країни та показані її кордони, які майже збігаються з сучасними.

«Україна як політична та географічна одиниця, окрема країна, а не просто окраїна якоїсь Московії, як нам намагалися нав’язати пропагандисти», — каже юристка та дослідниця архівів Марина Тратнер. Українка багато років живе у Швеції та вивчає архівні документи, що стосуються історії України.

  Карта Боплана

Карти Боплана добре відомі тим, хто цікавиться історією України. А от про Великий середньовічний атлас світу, що зберігається  в Національній бібліотеці Франції, знають набагато менше людей. Його склав арабський географ, картограф і мандрівник Мухаммад аль-Ідрісі в середині 12 століття. Три з сімдесяти частин атласу присвячені Україні. На мапі є Київ, Канів, Переяслав, поселення на території сучасних Херсона й Одеси, а також — тадам! — місто Олешшя.

«Місто Олешшя згадується як важливий торговельний порт. Воно було добре відоме у Візантійських джерелах, а пізніше — в генуезських та італійських джерелах. Починаючи з 10 століття купці спускалися по Дніпру човнами або пішки, коли Дніпро був несудноплавним, і зрештою, коли досягали моря, їм доводилося перетинати переправу по Дніпру. Переправа відбувалася на місті, де було Олешшя. Навпроти сучасного Херсона», — розповідає французький історик Жан Шарль Дюссен.

Не можу відмовити собі в задоволенні нагадати, що на болотах майбутньої Московії ще кумкали жаби, коли окуповані зараз Олешки вже були торговим портом.

 Великий середньовічний атлас світу

Акім Галімов теж звернувся до глядачів із цього приводу: «Я думаю, ви пам’ятаєте відео, коли до Путіна прийшов якийсь історик і вони дивилися на мапу 18 століття. І Путін питав, де тут Київ? Де тут Україна? І от велике питання, коли ми бачимо карту 12 століття, де тут Москва?».

Кожна серія нового циклу триває понад годину і містить купу фактів з української історії сходу, півдня та Криму. Переказувати їх нема сенсу, бо краще за оригінальний фільм усе одно не розкажеш. Тим більше, що цикл не лише розповідає, а й ефектно показує. У фільмі багато натурних зйомок, архівних кадрів, а також анімації, що відтворює події минулого. Занудьгувати під час історичних екскурсів ці візуальні ефекти не дадуть.

Єдина дивна з точки зору картинки річ у загалом дуже приємному відеоряді — інтерв’ю з експертами. Творці за допомогою штучного інтелекту чомусь помістили своїх героїв у білий порожній простір, де наче в повітрі висить килим із кріслом спікера. Вийшло зовсім по-казковому, хоча нічого казкового в проєкті нема.

 Історик Богдан Короленко

Загалом, за словами Галімова, команда «Реальної історії» працювала над новим фільмом близько року. Окрім цінних документів, у фільмі фігурують унікальні свідки. Наприклад, Левен Ґерай, нащадок єдиної кримськотатарської династії ханів Ґераїв, що правила на півострові майже 400 років. Перший хан Криму Хаджі Ґерай був онуком Чингісхана.

«Кримське ханство було справедливим ханством. Справедливими були й кримські хани. Кримська династія дала свободу віросповідання людям, які проживали в ханстві. Хочеш — будь християнином, хочеш — юдеєм. Кримське ханство не було державою, яка застосовувала примусову силу», — розповідає Левен Ґерай.

Неочікувано таке чути про середньовічну державу, спадкоємицю Золотої Орди. Але експерти проєкту підтверджують слова нащадка хана. Отже, стереотипи можуть панувати й у наших головах, а «Реальна історія» допомагає з ними боротися. Але справжня інформаційна «бімба» прихована наприкінці фільму.

Місяць тому в циклі «Реальна історія» вийшов епізод, присвячений депортації кримських татар. Там Акім Галімов озвучив версію істориків, що примусове виселення корінного народу півострова було насправді частиною підготовки Радянського Союзу до нападу на Туреччину. Сталінська імперія мріяла отримати контроль над Стамбулом і чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли, але в останню мить відмовилася від своїх планів. Історики припускають, що через тиск США та Великої Британії.

У «Справжній історії Донбасу, Півдня та Криму» теж згадується ця історія, але в ширшому контексті російської ідеології. З 15 століття в Росії існує міф, що Москва є Третім Римом, тобто світовою столицею християнства після падіння Римської та Візантійської імперій. Ця теорія передбачає «богообраність» російського народу та його беззаперечні права на православну спадщину, зокрема й столицю Візантійської імперії Константинополь (Стамбул). Історики вважають, що перша анексія Криму, яку Росія здійснила в 1783 році, була частиною плану з захоплення Стамбула, а не просто помстою за багатовікову данину, що Москва сплачувала Кримському ханству. Втім, ані імператриці Катерині ІІ, ані Петру Великому, ані, як було сказано вище, Сталіну захопити Стамбул не вдалося. Але сьогодні Росією керує людина, яка більше за все на світі мріє втілити всі нездійсненні плани попередників.

 Антуан Аржаковський

Думка про те, що Росія окупувала Крим у 2014 році як плацдарм для атаки на Туреччину, виглядає божевіллям. Але не більше, ніж бомбардування України для «денацифікації та демілітаризації». Маніакальне бажання Росії захопити Україну насправді теж добре вписується в «третьоримський» міф, бо Київ є столицею християнства у слов’ян і, звісно, складає вагому частину константинопольської спадщини.

«Мені зрозуміло, коли ми говоримо про 15 чи 16 століття. Коли йдеться про Івана ІІІ, Петра Великого, Катерину ІІ. Але чому сучасні росіяни вірять у це у 21 столітті?» — питає Акім Галімов французького історика та богослова Антуана Аржаковського, який досліджує історію України та Росії.

«Вони бачать лише те, що хочуть бачити. А ідея Третього Риму дає їм цю можливість. Тому що це міфологія повної спадкоємності Київської Русі та ідея, що лише вони можуть побудувати царство боже на землі та врятувати все людство. Це щось, що свідчить про глибокий хворобливий стан. Їх потрібно лікувати», — відповідає Аржаковський.

Щоправда, в Україні панує думка про невиліковність росіян. «Справжня історія Донбасу, Півдня та Криму» надає цьому припущенню чергові докази, адже добре показує багатовікове прагнення країни-агресорки захоплювати та нищити все навкруги.