Про початок фестивалю, програму й стрічки читайте тут, тут і тут.

Організаторам вдалося скласти масштабну програму, попри перепони й біди, спричинені війною: всього можна подивитися 62 картини з 34 країн світу. У програмі — 19 українських стрічок: 10 національних прем’єр і 9 світових. Також глядачі/-ки побачать мистецькі інсталяції та відвідають актуальні дискусії. Docudays UA зібрав понад 150 учасників і учасниць, із яких 25 — гості з-за кордону. Гасло 21-го Docudays UA — «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя» — за тему рефлексії має історичну пам’ять.

Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, події фестивалю.

Люди гуртуються за найрізноманітнішими смаками чи ідеями. Дослідження принципів та форм функціонування спільнот — актуальний напрямок документалістики, котрий межує навіть з антропологією.

Один із яскравих зразків такого антропологічного кіно — «Лазневе сестринство» (режисерка Анна Гінтс, Естонія — Франція — Ісландія, програма Docu/Хіти).

«Лазневе сестринство»

Гінтс утримує дію в рамках двох єдностей — часу й місця. Ми півтори години спостерігаємо, як група жінок розслаблюється в димній лазні. Паряться, пліткують, співають, сповідуються. Тут немає кращих чи гірших, нема засудження чи амбіцій — у лазні всі рівні. Гінтс милується своїми героїнями, об’єднуючи їх у композиції, варті зразків ренесансного живопису. Так жіночу спільність іще не показував ніхто — тож не дивно, що фільм зібрав масу нагород включно з «Єврооскаром» за найкращу документальну роботу.

Так само спорідненими почуваються героїні картини Nice Ladies (режисерка Марія Пономарьова, Нідерланди — Україна, програма Docu/Україна) — харківська 50+ команда з чирлідингу Nice Ladies.

Nice Ladies

Насправді це мала бути зовсім інакша історія. Про те, як жінки старшого віку всупереч усім стереотипам, віковим і гендерним, виходять на сцену й танцюють не гірше юних дівчат, як вони готуються до виступу на чемпіонаті Європи. Зйомки почалися ще у 2020 році — й уже через два роки змінилося все. Однак суть оповіді лишилася: Nice Ladies — це все одно про сестринство, про те, як гарні леді зберігають дружбу й відданість одна одній попри мимовільний поділ на тих, хто виїхав, і тих, хто лишився.

І цілковито інакший тип спільноти досліджує феноменальний за формою «Нескінченний острів» (режисери Екієм Барб’є, Ґієм Кос, Кантен Лельґуаш, Франція, програма Docu/Світ). Співрежисери за предмет дослідження обрали комп’ютерну гру та вирішили зняти документальний фільм усередині неї (!).

«Нескінченний острів»

Гра розгортається на віртуальному острові площею 250 кв. км, де учасники намагаються вижиті у боротьбі з зомбі й одне з одним. Знімальна група, власне, й перевтілившись в аватарів кінематографістів, намагається з’ясувати у гравців, що утримує їх у цьому просторі роками. Гравці поступово скидають маски, показуючи себе справжніх. Своєю чергою Барб’є, Кос і Лельґуаш від дослідження феномену онлайн-ігор виходять на більш фундаментальні питання — що таке реальне й уявне та наскільки чітким є кордон між першим і другим.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»