24-хвилинне відео зі в міру тривожним музичним супроводом виглядає в першу чергу відповіддю президентського офісу на скандал довкола іншого, куди коротшого відео, що вибухнув напередодні. Ідеться, звісно, про перепалку президента з добровольцями в Золотому, біля однієї з точок «пробного розведення сил» за узгодженим на мінських переговорах іще 1 жовтня планом.

Фраза «Я тобі не лох», що злетіла з вуст глави держави, миттю стала мемом, а соцмережі радикально поділилися на тих, хто не вбачає в подібній фразі нічого поганого, й тих, хто висуває Зеленському претензії морального характеру заввишки з Джомолунгму. В цьому контексті «повноцінний» відеорепортаж, який прокрутили в своєму ефірі низка українських телеканалів, природно сприймається глядачем як реакція на скандал.

Хоча насправді саме відео явно було зняте не «підручними засобами» і, цілком очевидно, змонтоване з куди об’ємнішого матеріалу. Тож явно зйомка фільму планувалася ОПУ заздалегідь.

Любов президента Зеленського до подібних роликів відома. В них глава держави завжди підтримує свій уже традиційний образ «простого хлопця», який не боїться говорити з людьми й просто – іноді аж надто просто – відповідати на складні й серйозні запитання. (Якщо ж серйозні запитання засмічуються товстенним шаром «трешу», як це сталося під час знаменитого пресмарафону президента 10 жовтня, то винні в цьому, ясна річ, журналісти, і вже в жодному випадку не багатогодинний формат розмови та небажання президентської пресслужби відрізнити журналістів від тих, хто такими лише називається.)

Якщо метою авторів «репортажу» було показати чергову версію не те щоб «батька», а радше «брата нації», то вони її, загалом, досягли. В імідж «президента Голобородька», як іронічно називають Володимира Олександровича недоброзичливці, цілком вкладається навіть гумор на рівні «ні, ми не з програми "Ревізор"» та постійні смішки в розмові з людьми, які багато років живуть під обстрілами. Хоча хтось і міг би вбачити в цьому певну, скажімо так, легковажність.

Втім, навіть незалежно від волі творців, подібний відеоматеріал несе в собі пропагандистське навантаження. Причому за визначенням маніпулятивне. Адже підбірки синхронів – найпримітивніший, проте досить дієвий спосіб сформувати в аудиторії «правильну думку», не вдаючись не лише до соціології, а й до висвітлення проблеми в усій її складності. А відеоряд під музику за визначенням вимагає максимального спрощення.

Скажімо, російські теленовини у своїх сюжетах із «лінії зіткнення» на Донбасі останнім часом дещо послабили антиукраїнський пафос, натомість суттєво посиливши тему страждань мирних мешканців. У синхронах цих мешканців при цьому зазвичай міститься мінімум конкретики – лише абстрактне «стріляють» та «хочемо, щоб це припинилося».

Що «стріляють», мовляв, тільки й лише українці, російський глядач додумає й сам. Відповідно, саме українці й повинні припинити війну, і в тих-таки російських телесюжетах це є настільки важливим мотивом, що мирні мешканці тимчасово окупованих територій періодично висловлюють надію (тобто це активно включається в сюжети) на президента Зеленського та «нову владу в Києві» – мовляв, тільки ця влада й може принести на їхню землю довгоочікуваний мир.

Хотів цього сам Зеленський чи ні, але відео про його поїздку до зони розведення військ насичено тим самісіньким пафосом. Президент України зустрічається з місцевими мешканцями, які поголівно просять у нього миру; сам Верховний головнокомандувач при цьому не лише підтримує їхні вимоги, а й часом аж не дає договорити від повноти почуттів – мовляв, так, авжеж, мир є найважливішим, як же я вас розумію…

Очевидно, подібна підбірка «вуличних розмов» не може претендувати й на змістовність експертного круглого столу. І в цьому сенсі начебто й можна зрозуміти, чому за всі 24 хвилини президент ні натяком не згадує, що мир важливий не лише сам по собі, але й умовами, на яких його буде досягнуто. Що попереднє розведення військ уже двічі зірвали саме сепаратисти (це ж офіційна позиція Києва, нагадаємо!). Що Владімір Путін два місяці вже відтягує ту саму зустріч у нормандському форматі…

Можливо, все це справді просто не лягає в таке відео, бо надто ускладнює його. Але навіщо потрібна, навпаки, надмірна примітивізація? Мовляв, «усі за мир». Так, більшість українців справді за мир, просто не будь-якою ціною, і це і є ключовим викликом для офіційного Києва. Але ні: глядачеві пропонується прилизана картинка, де всі – за мир і за Зеленського. Так би мовити, два головних щастя в нашому житті.

Втім, не всі: проти миру (й Зеленського) у відео виступають ті самі добровольці, з якими президент вступає у, скажімо так, розмову на підвищених тонах. Що характерно, зривається глава держави саме тоді, коли розмова заходить про акції протесту «Ні капітуляції» – що, мабуть, чимало говорить про справжнє, а не позірне ставлення гаранта Конституції до вуличних протестів.

А от про реальне бачення сторонами шляхів досягнення миру наше чудове відео не говорить, на жаль, майже нічого. З нього практично ніяк не зрозуміти, за що і проти чого (чи кого) зафільмовані там добровольці виступають НАСПРАВДІ. Але значення має те, як усе ВИГЛЯДАЄ. Головний ворог – не бойовики й не Кремль, головні вороги – ось вони. Натяжка? А уявіть себе необізнаним із деталями нинішнього «мирного процесу» іноземцем, який переглянув це відео. Який висновок він би зробив?..

У цьому сенсі, якби скандального фрагменту з «я-тобі-не-лох» не було, президентовим пропагандистам просто треба було б його придумати. Адже після перегляду «повного» відео від ОПУ виникає чимало запитань і до поведінки добровольців. І, що важливіше, до обґрунтованості їхньої позиції та (що ще важливіше!) до законності їхнього перебування в тому місці зі зброєю. Більше про це розказує теж змонтоване, але справді розгорнуте відео саме розмови Володимира Зеленського з добровольцями від видання «НикВести». Але його ОПУ не просуває, великі телеканали не демонструють...

Тож у результаті для багатьох глядачів, які побачили лише фільм від ОПУ, ті, хто критикував Зеленського за те ж «тикання», тепер виглядають, як то кажуть, адептами «зради». Приклад такого переформулювання можна бачити, скажімо, на сторінці заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка. Заразом можна вкотре пересвідчитися в суперечливості офіційних коментарів із дражливих тем: якщо пан Тимошенко запевняє, що зброю, яка була у добровольців, вилучили правоохоронці, то самі правоохоронці вустами заступника глави Нацполіції Вадима Трояна наголошують, що зброю добровольці із Золотого забрали самі (хоч і «в супроводі поліції») і що вона була цілком легальною.  

Повертаючись до відео із Зеленським у Золотому, слід наостанок зазначити, що воно отримало досить значний резонанс і в Росії. Прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що за поїздкою в Кремлі «стежили з великою увагою». І що ця поїздка показала: «першоджерелом» зриву перемир’я є саме дії добровольців, як про те, мовляв, і попереджала Москва. А отже й ніякої зустрічі в нормандському форматі (за словами Пєскова) не буде, поки Зеленський «не змусить» добровольців «виконувати власні накази»

Очевидно, сам Володимир Зеленський, який їздить на «лінію зіткнення» і персонально стикається із критикою ветеранів та добровольців, поки що не має наміру вдаватися до серйозніших заходів, ніж максимально різкі словесні відповіді. Проблема в тому, що, з власної волі включаючись у змодельовану іншими реальність, в якій мир залежить саме від нього, український президент непрямо підживлює російську пропаганду, зацікавлену в мирі лише на умовах української капітуляції.

Фото: Главком