Цикл авторських програм «Суб’єктивні підсумки» на каналі NewsOne — унікальний шанс для глядачів, які мають коротку пам’ять. У ролі ведучих (чи то пак, «гостей») тут виринають люди, яких навряд чи хтось сподівався ще колись побачити на екрані: В’ячеслав Піховшек, Ганна Герман, Руслан Коцаба… А нещодавно до цього переліку додалася колишня права рука екс-мера Києва Леоніда Черновецького. Жива-здорова, із середземноморською засмагою, Ірена Реонольдівна, попри п’ятирічну відсутність в українській політиці, знайшла що говорити про справи державної ваги протягом п’ятдесяти семи з половиною хвилин.

Перші п’ять хвилин пішли на перелічування тем, які ведуча планувала обговорювати в ефірі. В цей час глядачі мали нагоду зауважити, що її ноги намащені зволожувальною олією. Не дивитися на ноги було важко, адже Ірена Кільчицька свідомо чи ні, але намагалася повторити відому сцену з фільму «Основний інстинкт» із Шерон Стоун.

Почався випуск із обговорення пропозиції регламентного комітету Верховної Ради вилучати в журналістів відео з депутатами, якщо ті особисто не дали згоди на зйомку або висловили заперечення проти неї. Попри те, що подробиці цієї історії з іменами дійових осіб були відомі ще напередодні з допису народної депутатки Ольги Червакової, Кільчицька вирішує бути обережною: «один депутат», мовляв, запропонував… А далі почався сеанс передбачення майбутнього: мовляв, далі регламентний комітет узагалі заборонить громадянам бачити обличчя депутатів, знати, чим вони займаються, та заважати їхній роботі в особистих інтересах.

Друга тема викликала у ведучої стільки почуттів, що вона двічі змінила позу, аж поки спромоглася вичавити із себе одне слово: «казна». Й замовкла, продовживши за кілька секунд: «Казна пуста…і я пропоную подивитись сюжет».

Економічна освіта й досвід роботи у фінансах мали б допомогти Кільчицькій фахово пояснити глядачам, як так вийшло, що на єдиному казначейському рахунку залишилося менше грошей, ніж мало би бути. Але побудувати речення з початком і кінцем виявляється занадто складною справою, тому, навіть підглядаючи в папірець, ведуча видає набір слів: «Управління економікою України, ми теж знаємо, дуже слабке… давно, не тільки за цього уряду… простоює багато заводів і фабрик». Від констатації цих начебто загальновідомих фактів вона перейшла до барвистих метафор: «Україна звикла сидіти як наркоман на голці, отримувати донорські гроші, кредити… Золотовалютні запаси дуже слабкі, а МВФ за допомогою насамперед США та інших європейських країн, які підтримують Україну… Платять, дають регулярні кредити Україні, яка звикла до цих кредитів… Правда, розподіляються вони неналежним чином, я думаю, що дві третини цих грошей іде не за призначенням, а в кишені чиновників… Але, оскільки Україна все ж рухається в Європу, я думаю, що за п’ять років корупція буде викорінена повністю».

Це лише один із численних моментів у програмі, що засвідчують неготовність Кільчицької до ефіру, а також відсутність належної редакторської підтримки, яка могла би зробити цю неготовність менш очевидною.

Наступна тема — газ. «Я поки що не є радницею прем’єр-міністра Гройсмана, але хотіла б сказати з приводу сюжету, який ми щойно побачили, сказати декілька слів, а перед цим декілька фактів», — видала Кільчицька, перш ніж озвучити речі, відомі всім читачам умовної «Страни.ua». Здавалося б, після Вадима Рабиновича в цій темі немає чого робити, але ведуча не здається. Хоча зрештою знов мусить зазирати до шпаргалки: «Пора припинити спекуляції з газом, тому що в сучасному світі вони не актуальні». Альтернатива цим самим спекуляціям, за її словами, — альтернативні джерела енергії, на яких зосередилися Німеччина й Саудівська Аравія.

Від великої економіки Кільчицька перестрибнула знов до великої політики, запропонувавши переглянути сюжет про суд над Януковичем. У коментарі до сюжету наголосила, що Януковича не виправдовує, але судити, мовляв, потрібно не лише його, а також і його оточення, назвавши, втім, лише одне прізвище — Льовочкін. Здається, саме для того, щоб озвучити його прізвище, вона цю тему й порушила. Бо після цього одразу перейшла до суду над Полом Манафортом, якого судять «легітимно» і з підготовленою «доказовою базою».

Заговоривши про суди, Кільчицька торкнулась і вбивства Павла Шеремета, ствердивши, що слідство «не ведеться ніяк, бо його нікому вести, нема за що вести й нема інтересу вести, адже потрібно піаритись на цирках із Януковичем».

Тему замаху на життя Катерини Гандзюк Кільчицька використала, щоб нагадати про «політичний конфлікт між мером Херсона і губернатором Херсонської області». Цей конфлікт, на її думку, стосується всіх великих міст України, адже «правоохоронні органи не працюють належним чином». А ще з’явилися «паралельні правоохоронні органи з великою кількістю зброї», тож «дівчина просто попала під роздачу».

Ще в анонсі Кільчицька нагадала про те, що за Кучми в Україні жилося добре. Тепер вона знов поділилася ностальгійними спогадами про кучмівську епоху, в якій «були державні мужі, була державна служба, соціальне забезпечення, зовсім інше ставлення до пенсіонерів, інвалідів, дітей, охорони здоров’я». Побіжно згадавши Ющенка і Януковича, ведуча перейшла до обговорення «шоколадно-соєвої України за президента Порошенка». Усе це виявилося прелюдією до теми майбутніх президентських виборів. Сюжет на цю тему, за словами Кільчицької, довелося скоротити, бо потенційних кандидатів забагато — довелося б дивитися їхні портрети цілу наступну ніч.

Похваливши продюсерський талант Володимира Зеленського, Кільчицька сказала, за кого планує голосувати, — за Юлію Тимошенко. Та ще й закликала голосувати за неї всіх жінок, бо «чоловіки достатньо керували державою, тож, можливо, за жінки-президента Україна буде іншою». Чинному ж главі держави, за її словами, «сою вдається продавати краще, ніж бути президентом». І взагалі з інститутом президентства в Україні все не так, бо законодавство в нас «совершенно несовершенное».

Претензії Кільчицької до виборчого законодавства зводяться до того, що президента обирає не більшість громадян, а більшість тих, хто не полінувався прийти на дільниці. Далі вона почала пояснювати свою позицію прикладами з попередніх президентських виборів, легко маніпулюючи кількістю голосів. Мовляв, за Кучму 1994 року проголосувало тридцять мільйонів виборців (насправді — менше десяти мільйонів), а наступного президента, за її прогнозом, оберуть уже двома мільйонам голосів.

А ще на початку програми Кільчицька заінтригувала глядачів, пообіцявши цікаві подробиці із зустрічі Дональда Трампа з прем’єр-міністром Італії. На жаль, подробиць ми так і не дочекались, а натомість дізналися, що Трамп — кумир Ірени Реонольдівни. Тому вона вирішила розповісти глядачам байку із Трампового минулого.

Далі в програмі йшлося про томос, який Ірена Кульчицька попросила не плутати з «прізвиськом кота» (маючи на увазі, певно, ім’я Томас). А ще заспокоїла вірян Московського Патріархату, запевнивши, що в них не забиратимуть ані приміщень, ані реліквій. І наостанок згадала про девальвацію звання Героя України, поспівчувавши іншій ведучій NewsOne Надії Савченко. Героя, на думку Кільчицької, треба давати «за наукові, за якісь дуже інші, особливі заслуги».

На Ютубі випуск «Суб’єктивних підсумків» від 2 серпня не набрав і п’яти тисяч переглядів. Це не дивно — попри те, що глядачі охоче спостерігають за життям Ірени Кільчицької в сюжетах світської хроніки (зокрема, тиждень тому в «ТСН» на «1+1»), слухати її аналіз поточних подій просто неможливо. Хоча, якщо все-таки себе змусити, матеріалів для відеомемів у цьому випуску можна знайти більш ніж достатньо.