Тому відчайдушно безперспективним. I сліду не лишається від толерантності, терпимості, різноголосності позицій та взагалі об’єктивності, які деінде все ж мають місце сіренькими телевізійними буднями. 7 листопада ввечері аж стало незручно за країну, її суперечливу історію та особливо за її людей. І за телевізійників.

Зараз немає значення, як цей день означений в календарі офіційно, але для частини населення країни, і не лише для комуністів, він був, залишається та залишатиметься святом. Досить прямолінійне, недолуге та залізобетонне формулювання в інтерактивному опитуванні на 5 каналі: «Що для вас 7 листопада: свято, траур чи історія?» - це просто банальна, легенька та погано прихована телепровокація, але аж ніяк не спроба бути об’єктивними чи, принаймні, чесними до значної частини телеглядачів. Тим більше, що тема у такому її формулюванні вже давно з’ясована для тих, хто хотів її з'ясувати.

Але у якогось редактора якогось телеканалу на робочому столі є погоджений із ким потрібно графік телемовлення, міцно прив’язаний до історичних та не дуже дат. В залежності від політичних уподобань поточної влади роздаються «мінітемники» журналістам. 7 листопада їх направляють, звісно, до пам’ятників – звісно, до тих, що збереглися - колись великому, а тепер не дуже, Леніну. Там, безперечно, цікаво. Демократичною ходою до невеличкого натовпу відставних радянських генералів та полковників підходить зворушений, але впевнений у правоті комуністичних ідеалів товариш П. Симоненко без краватки. Потім у бік президентського Секретаріату летять гнилі помаранчеві плоди. Ті, що не долетіли за призначенням, підхоплює молоде покоління «революціонерів» невизначеної політичної та іншої орієнтації й шпурляє далі. Всі разом герої телерепортажів горланять «революційне», але мало актуальне вже «Ющенко геть!». Те ж саме в репортажах «з місць». Мітинги антикомуністів за визначенням із нардепом О. Тягнибоком на чолі, невеличкі бійочки, сумні та сердиті панахиди за жертвами, міліцейські арешти як заслужений апофеоз свята. Як повідомили теленовини, з 20 учасників якогось «Євразійського союзу молоді», 15 (або 75 відсотків - В.К.) було успішно арештовано. Тільки в Одесі того дня було два Леніна – один кам'яний, інший живий, на трибуні із прищуром та в кепці – із «двійників», які заробляють в такий спосіб «революційну» копійчину. Про це, за відсутності інших святкових «сенсацій» цього наскрізь революційного року, повідомила вчора 7 листопада ввечері ТСН каналу «1+1». Дещо пізніше відбулася цілком безглузда розмова в прямому ефірі програми «ЧАС» на 5 каналі. Поважний комуніст М. Шульга, та не менш поважні колишні комуністи - письменник В. Яворівський та історично бездоганно ерудований Д. Яневський… Так, це була хоча б спроба нормально побалакати, але вона заздалегідь була приречена на нульовий результат. Особливо на тлі вищеозначеного опитування. Краще б побалакали про азербайджанські вибори. Або й про майбутні наші. Все ж була б не штучна, а актуальна інтрига…

Ви уявляєте, що відбувається в голові якого-небудь допитливого школярика, який бодай вдруге опиняється перед телевізором в день 7 листопада? Що він зрозумів із побаченого, навіть не співставляючи це побачене із іншими відомостями про історію власної держави? Ті наші люди, які вважають 7 листопада святом, будуть святкувати його щорічно. Ті українці, які не вважають цей день святом, не будуть його святкувати ніколи. Не думаю, що треба іще 88 років з такою помпою, на рівні топ-новин, показувати по телевізору, як саме одні та інші це робитимуть. До речі, тим самим і провокуючи декого з різних таборів робити з цього політичне шоу… А тим часом добра новина прийшла байдужим інтернетом із Франції. Французькі парламентарі, щоб не вдаватися дурнішими за наших, вирішили скасувати святкування Великої французької революції…

Безперспективна брехня. Бо там такого бути не може.

Читайте також:

Про тварин і людей

Червоне – це журба