14 червня 2018 року стартував Чемпіонат світу 2018 із футболу. Це вже 21-й чемпіонат ФІФА, але вперше він проводиться у Східній Європі, а саме в Росії.

Приховувати не буду, я спочатку взагалі не хотів дивитися ЧС-2018 і неодноразово підтримував рішення Суспільного відмовитися від трансляції та загальний бойкот. Але потім вирішив промоніторити, чи не закидають українських глядачів пропагандистським лайном із країни-агресора. Щоби повністю зрозуміти, які емоції викликає трансляція чемпіонату на «Інтері», вирішив подивитися хоча би тиждень мундіалю.

На відміну від попередніх чемпіонатів із футболу, цього разу уважніше слухав коментаторів, яких запросив «Інтер». Із моменту, як Суспільне продало частину прав на турнір каналу «Інтер», багатьох цікавило — переможе в коментуванні спорт чи політика. Спочатку йшли розмови про те, що канал, можливо, запросить російських коментаторів. Далі стартував парад відмов українських спеціалістів. Один із них в особистій зі мною розмові видав досить красномовну фразу: «Навіщо мені карму “Інтером” псувати?».

Попри це, «Інтеру» вдалося зібрати команду коментаторів. І якщо Роман Кадемін і Олександр Тингаєв очікувано потрапили до цього списку (все ж вони «прописані» на «Інтері»), то факт появи в ньому хокейних експертів Олександра Сукманського та Юрія Кириченка став несподіванкою. Як виявилося пізніше, Сукманського замінив Володимир Кобельков — друг усіх боксерів, коментатор телеканалу «2+2» (вже колишній, бо, як розповів керівник управління спортивних проектів «1+1 Медіа» Степан Щербачов, він звільнився ще до старту Чемпіонату світу із футболу).

Частина вболівальників вважала, що позиція «Інтера» до всього, що відбувається в Україні, може вплинути й на трансляції Чемпіонату світу. Тому під час перегляду матчів очікував почути прославляння сусідньої країни з наголосом на прекрасну організацію, сучасні стадіони та інше.

Крім того, коли під час відкриття мундіалю на загальнонаціональному українському каналі виступав лідер країни-агресора зі словами: «Приїжджайте до нас, бо тут такі доброзичливі й відкриті люди» (одразу згадалися архівні хроніки виступу ще одного лідера на відкритті спортивної події у 1936 році), а потім пролунав гімн РФ, я вже готувався вимкнути звук. Але моя професійна цікавість перемогла.

На щастя, мої побоювання можливої російської пропаганди під час коментування матчів не виправдалися. Навести цитати пропагандистського характеру із коментаторських реплік я не можу, бо їх просто не було.

І Кадемін, і Тингаєв, і Кобельков, і Кириченко досить добре коментують. Вони досвідчені, їх приємно слухати. А під час коментування матчів Володимиром Кобельковим і Юрієм Кириченком я ловив себе на думці, що навіть забуваю, де проходить чемпіонат (про Олександра Тингаєва і Романа Кадеміна такого сказати не можу).

Ще один плюс — коментатори розмовляють виключно українською, на відміну від повністю російськомовної студії «Великої гри» на «Інтері», про що вже написала Галина Вініченко.

Однак є нюанси.

По-перше, симпатія Романа Кадеміна до збірної країни — господарки чемпіонату. (Можливо, так здається на фоні моєї нелюбові до цієї збірної.) Щодо інших команд, які потрапляли під мікрофон Романа, такого не помітив. Слухаючи коментування Романа Кадеміна, весь час згадував слова одного мого тренера: «Коментатор має бути нейтральним».

По-друге, якась незвична увага Олександра Тингаєва до стадіонів. Наприклад, 20 червня під час матчу між Іспанією та Іраном до кінця першого тайму разів із десять почув, що команди грають на «Казань-арені». Можливо, це просто так здалося, але інші коментатори так часто не згадують про місце проведення.

По-третє, певні паузи в коментарях Романа Кадеміна. Ось про що йдеться. Не дивно, що більшість людей на трибунах — місцеві жителі. І навіть якщо на полі, приміром, японці й колумбійці, то ці вболівальники все одно хочуть показати світу, що матч відбувається в них удома. Тому, звісно, час від часу лунають вигуки представників країни-господарки на стадіоні. І саме в цей момент Роман Кадемін чомусь завжди замовкає, перестаючи коментувати, незважаючи на події на полі.

Ці нюанси наштовхують на думку про певні вказівки згори щодо коментування.

Чи треба дивитися Чемпіонат світу із футболу, хай кожен вирішує сам для себе. Я ж процитую думку Сергія Цигіпи: «… Йдеться виключно про трансляцію матчів, де одну з головних ролей (окрім саме футболістів) відіграє коментатор. І саме цей фактор мав би стати головним при вирішенні питання про трансляцію чи не трансляцію ЧС-2018 тим самим Суспільним. Беріть ініціативу у свої руки, коментуйте не тільки події на полі, а й розказуйте вболівальникам (тільки не грубою пропагандою!) про позицію нашої держави і нашого прямого ворога. Так само можна було б коментувати церемонії відкриття зі всіма її вождистсько-фюрерськими вадами організаторів».

Попереду ще кілька тижнів мундіалю, останній матч відбудеться 15 липня 2018 року. Загалом це 64 гри у восьми групах і плей-оф. За чемпіонське звання змагаються команди 32 країн, які пробилися до фінального етапу із загальної кількості учасників (209 команд). Нагадаю, збірній України не вдалося пройти до фінальної частини мундіалю. Наша команда поступилася у ключовому матчі відбору збірній Хорватії, яка, до речі, 21 червня сенсаційно розгромила фаворитку Аргентину.

Фото: прес-служба «Інтера»