Якби «Гібридну історію», фільм-розслідування про те, як трьох колишніх атовців використали в темну російські спецслужби, зняв хтось інший, його можна було би вважати геть неправдоподібним фейком СБУ в її іграх із російською ФСБ. Але цей чотирисерійний фільм, показаний на Прямому каналі, зняв Сергій Лойко, журналіст із бездоганною репутацією. Який, почувши вперше цю історію на брифінгу голови СБУ Василя Грицака в липні минулого року, подумав так само. Тобто — що це неймовірна брехня, яка не тримається купи.

На тому брифінгу колишні бійці АТО розповіли, як вони їздили в Москву нібито на заробітки, а насправді мали фотографувати вокзали, заводи та інші людні місця, доповідаючи про свою діяльність телефонним абонентам у Москві та в Україні.

Там же й тоді ж журналістам показали й записане на відео зізнання заарештованої СБУ такої собі Дар'ї Мастікашевої, щоправда, із заблюреним обличчям. Вона сказала, що завербувала трьох мешканців міста Кам'янське для того, щоб вони поїхали в Москву й імітували там підготовку терористичних актів. Навіщо? Це логічне запитання повисало в повітрі. Адже позбавлене подробиць зізнання арештантки ніяк не могло дати відповідь, яка би хоч когось переконала в тому, що Дар'я Мастікашева — не чергова жертва ігрищ спецслужб.

Відповідь же Василя Грицака, що в такий спосіб Москва хотіла створити привід для повномасштабного військового вторгнення в Україну, лише посилювала недовіру до СБУ.

Це справді на здорову голову ніяк не хотіло налазити, тож бажання Сергія Лойка розібратися в цій загадковій історії, щоби бодай якось її кваліфікувати — контрпропаганда це чи ні, цілком зрозуміле.

Розслідування завело журналіста в такі нетрі, що йому довелося зробити зі знятого матеріалу не одну, а чотири серії. При цьому «Гібридна історія» геть не втратила динаміки й саспенсу справжньої шпигунської саги.

Отже, на вході маємо передісторію — брифінг Василя Грицака та завербованих Мастікашевою мешканців Кам'янського, які, відчувши вже в перший день своєї експедиції до столиці РФ, що встряли в якусь величезну халепу, терміново згорнули місію, поспішно виїхавши в Україну. Де пішли в управління СБУ, здавши з потрухами своїх «працедавців». У результаті обох, уже згадану Дар'ю Мастікашеву та її поплічника Олександра Коротая, заарештували.

На виході ж отримуємо розуміння того, якими тупими і брудними методами діють російські спецслужби в українському тилу та й назагал у всьому світі. На тлі отруєння колишнього російського шпигуна Скрипаля в Лондоні правдивість «Гібридної історії» Сергія Лойка вже не викликає сумнівів.

Кожна серія фільму розпочинається кадрами будинків, висаджених у повітря вибухами влітку 1999 року в російських містах. Відомо, що багато хто в Росії та за кордоном вважає, що це зробила ФСБ. Зокрема, історик Юрій Фельштинський, до речі, один зі спікерів фільму «Гібридна історія», у співавторстві з отруєним полонієм-210 у Лондоні 2006 року екс-працівником ФСБ Росії Олександром Литвиненком написав книжку «ФСБ взрывает Россию».

Як виявилося, ці нагадування автора недаремні, бо їх цілком можна порівняти з експедицією трьох українців-атовців до Москви за пропагандистською потужністю. Адже вибухи житлових будинків 1999-го стали приводом для другої античеченської війни, піднявши рейтинги тодішнього кандидата у президенти РФ Путіна.

І якби провокація з підготовкою терористичних актів учасниками АТО вдалася, її так само можна було використати задля знищення іміджу України в очах усього світу. Знову ж таки, на додачу Путін отримав би справжній привід для введення військ — терористичну загрозу, що йде з території України.

У тому, що провокація провалилася, як демонструє прискіпливе розслідування Сергія Лойка, заслуга геть не СБУ. До провалу призвела передусім тупість організаторів та виконавців цієї багатошарової, глибоко ешелонованої й по-своєму витонченої (з погляду чекістів, звісно ж) спецоперації.

Ще в перших кадрах першої серії «Гібридної історії» згадується такий собі Сергій Соколов, який фігурує в матеріалах СБУ як «цивільний чоловік» затриманої Мастікашевої. І тому після відвідин Дар'ї в ізоляторі СБУ в Кам'янському, де вона розповіла, що є лише жертвою ігор між спецслужбами України та Росії, а зізнання з неї вибили під тортурами, автор їде до Москви, де до 17 січня спокійно й не криючись мешкав цей Сергій Соколов. Річ у тім, що нині цей палко закоханий у 29-річну українку Дашу чоловік, старший за неї на 35 років, теж перебуває в СІЗО, але вже в московському «Лефортові». Там же сидить і його безпосередній керівник у Федеральному інформаційному центрі «Аналитика и безопасность» Руслан Мільченко. Телефони в цьому центрі раптово перестали працювати.

Коли Сергій Лойко у фіналі свого розслідування повідомляє цю інформацію, він припускає: Сергія Соколова могли заарештувати за те, що цей «герой-коханець» збирався видряпати кохану Дашу з лап СБУ, можливо, взявши всю вину за невдалу провокацію на себе, щоби змінити їй статтю на менш тяжку.

Хоча з того, що глядачеві стає відомо про Соколова завдяки розслідуванню Сергія Лойка, в його благородстві сильно сумніваєшся. Занадто вже промовистий послужний список має в анамнезі цей «лицар пера і шпаги».

Адже саме він доводив в ефірі російського телеканалу Life News, що малайзійський «Боїнг» 17 липня 2014-го підірвали західні спецслужби, підклавши в лайнер вибухівку ще в Амстердамі. При цьому оперував Соколов записами нібито українських льотчиків, які його українському агентові продали...СБУ-шники.

Тут варто зробити паузу й видихнути перед черговою порцією справді сенсаційних подробиць у царині створення «глибоко ешелонованих фейків». Саме так назвав діяльність Сергія Соколова його повний тезко, заступник головного редактора «Новой газеты».

Аналітик і фахівець із безпеки російського Федерального інформаційного центру таки вміє дуже глибоко ешелонувати фейки. Приміром, коли у студії російської програми «Пусть говорят» обговорювали вбивство Дениса Вороненкова, Сергій Соколов доводив, що це зробила СБУ, найнявши навіть кілера для вбивці колишнього депутата Державної Думи РФ у центрі Києва. Сергій Соколов не обмежився балачками, він ще й показав відеозапис «двометрової машини для вбивства», де якийсь чолов'яга називає себе вигаданим, як потім з'ясувалося, ім'ям та прізвиськом Соболь.

Шеф Соколова Руслан Мільченко тим часом у тій же студії лякав глядачів кадрами, знятими нібито в таборі українських терористів, де їх готують для диверсійної діяльності на території Росії.

— Готуйтеся, росіяни, до терористів зі «слов'янськими обличчями»! — попередив пан Мільченко.

Як виявилося згодом, ці кадри з «табору терористів» (насправді — звичайного військового полігону в смт. Черкаське на Дніпропетровщині) були частиною спецоперації, де українських ветеранів АТО використали в темну. Така собі артпідготовка цивільного населення до появи в серці Росії страшних терористів зі «слов'янською зовнішністю». Адже це відео, зняте в Черкаському, озвучував Юрій Бондар, майбутній керівник московської експедиції. Учасники якої отримали чіткий сценарій свого перебування в Москві. Включно із розписаними репліками телефонних абонентів.

І саме це було справжньою метою поїздки трьох кам'янчан-атовців до Москви — власними руками створити компромат на себе. Щоби в разі реального теракту на об'єктах, які вони мали зняти на свої телефони, при цьому ще й обговорюючи свої дії в телефонних розмовах та смс-повідомленнях, ФСБ могла пред'явити матеріальні докази в причетності саме бійців ЗСУ до вибухів на Ленінградському вокзалі в Москві, хімзаводі в Тольятті чи в інших людних місцях на території Росії.

Василь Грицак у розмові з Сергієм Лойком сказав, що брифінг у липні минулого року, на якому СБУ оприлюднило інформацію про те, як ФСБ хотіла руками українців створити casus belli, мав вигляд непідготовленого тому, що керівництво спецслужби дуже поспішало розголосити цю інформацію, аби завадити ФСБ втілити її план.

Ці слова голова СБУ каже в останніх кадрах «Гібридної історії». Глядач, якому впродовж попередніх серій показали, як, кого й за скільки в колишньому Дніпродзержинську вербував працівник ФІЦ «Аналитика и безопасность» Сергій Соколов і які саме «розслідування проти СБУ» він фабрикував, уже не сумнівається в правдивості Василя Грицака.

Адже неможливо вигадати те, що вже вигадано до нас. Приміром, коли «кілер для кілера Вороненкова», ця вигадана Соколовим «двухметровая машина для убийства» на прізвисько Соболь виявляється звичайним, та ще й сильно питущим безробітним Андрієм Скіпочкою з того самого міста Кам'янське, яке Сергій Соколов зробив своєю базою ще 2013 року, заснувавши тут філію московської спортивної організації «Золота ліга». Там і тоді він і познайомився з екс-чемпіонкою України з тхеквандо Дар'єю Мастікашевою. Яка в липні 2017-го спорядила сумнозвісну експедицію атовців до Москви, заплативши аванс у розмірі сто доларів кожному і знявши їхній від'їзд на відео.

Знайшовши «машину для вбивства» в Кам'янському, Сергій Лойко в розмові з безробітним кам'янчанином з'ясовує: Саша Коротай, той самий поплічник Мастікашевої, заарештований разом із нею СБУ, попросив Андрія Скіпочку знятися в маленькому фільмі, якого ніхто не побачить, за 5 тисяч американських доларів. Ну, хто б із безробітних відмовився від такої заманливої пропозиції? Звісно ж, він погодився, але заплатили йому лише 4650 гривень.

Чесно кажучи, реакцію на все, що розкопав Сергій Лойко, можна передати улюбленою фразою редакторів «Секретного фронту» з каналу ICTV: «У це неможливо повірити, але... (далі за текстом)». Гніздо агентів ФСБ в колишньому Дніпродзержинську, яке складається з явно обділених інтелектом людей, і вони ще й тупо крадуть гроші, що їм виділяють куратори, — це якийсь глобальний капець. Або ж, з іншого боку, — ознака величезного провалу в агентурній роботі російських спецслужб в Україні, де розумні люди на співпрацю з ворогом не йдуть.

Якщо ж вони опиняються в епіцентрі спецоперації, то одразу ж починають розуміти, що їх використовують. І саме це сталося у випадку з одним із учасників московської експедиції Сергієм Морозовим. Автор фільму «Гібридна історія» розшукав-таки цього «солдатика», як він сам називає атовця, на позиціях ЗСУ під Авдіївкою, куди Сергій Морозов повернувся служити після всього, що сталося з ним і його друзями в липні минулого року.

Цей чоловік, незважаючи на те, що його обличчя показали на всіх телеекранах України під час вікопомного брифінгу СБУ, ховається під балаклавою. На думку Сергія Лойка, тому, що йому соромно за ту експедицію. Колишній і нинішній боєць АТО розповідає, як він зрозумів, що його з побратимами використовують російські спецслужби.

Виявляється, вони з товаришем Станіславом Юркевичем після приїзду до Москви цілий день сиділи в орендованій квартирі у Домодєдові (це не аеропорт, пояснює автор фільму, а присілок Москви), поки Бондар десь ходив. І ввечері, коли Юрій повернувся, кинувши якусь теку на підвіконня й вийшовши з кімнати, Сергій Морозов до тієї теки зазирнув. Те, що він там побачив, надзвичайно стривожило бійця, на той момент нібито заробітчанина. В теці були роздруківки сценарію, за яким мала діяти група.

Зрозумівши, що це якась страшна підстава, Морозов поділився підозрами зі Станіславом, і разом вони переконали Бондаря, що треба якомога швидше звідси тікати. Бондар погодився, й уся трійця покинула орендовану квартиру, переночувала у знайомого, а вдосвіта найняла таксі «Блаблакар», щоб виїхати в Україну.

Чому їх пропустили через російсько-український кордон, якщо цю операцію контролювала ФСБ? Це запитання, яке довго мучило автора «Гібридної історії». Але на нього знову ж таки відповів Василь Грицак. «Звичайний російський бардак», — сказав начальник СБУ. Когось не попередили, до когось інформація не дійшла вчасно.

Це дуже схоже на правду, тим паче, що за планом експерта ФІЦ «Аналитика и безопасность» Сергія Соколова колишні атовці мали пробути в Москві не менше тижня. Тож про їхню втечу буквально за один день після поселення в Домодєдові ніхто просто не міг знати.

Перший у творчій біографії Сергія Лойка документальний фільм-розслідування методів роботи агентів ФСБ в Україні можна вважати дуже вдалим. Адже він розібрав на атоми спецоперацію експерта Федерального інформаційного центру «Аналитика и безопасность» Сергія Соколова, наочно продемонструвавши: російські чекісти, узурпувавши владу в РФ 1999 року, не гребують жодними способами, аби дестабілізувати ситуацію в усьому світі. Не кажучи вже про Україну. Той факт, що Соколова й Мільченка заарештовано в Москві, свідчить лише про їхній провал.

Одне слово, «Гібридна історія» — це кіно з категорії «дивитися всім».

Фото: «Укрінформ»