Багато хто ностальгічно говорить та пише тепер про «ідеї Майдану». Іще більше людей, дивлячись телевізор, замислюються, а в чому вони, власне, полягають - ці ідеї та про який Майдан взагалі йдеться. Ці люди шукають там, в телевізорі, відповідь на це непросте питання. Слухати Президента, наполегливо вишукуючи в його розлогих квіткових цитатах краплини цих ідей - справа для непідготовленого глядача досить непроста, а часом і неможлива. Тому країна з нетерпінням чекала прямого ефіру прес-конференції Олександра Зінченка із приводу своєї приголомшливої відставки. Бо відставка Зінченка розглядалася деким протягом останніх кількох днів як «творчий розвиток новітнього вчення про «ідеї Майдану». Спостерігаючи прес-конференцію, переважна більшість глядачів сподівалася отримати відповідь на іще одне досить важке та болюче, але конкретне питання: відставка держсекретаря - це проблема особисто Зінченка чи це проблема нової влади в цілому? І саме в контексті оцих невпорядкованих «ідей Майдану». З'ясувалося, що відставка Зінченка - це найбільше проблема Петра Порошенка. Зінченко хвилювався менше, ніж очікувалося, але більше, ніж того вимагали обставини прес-конференції. Порошенко не хвилювався взагалі. Він був безмірно обурений. Упереджувальний крок самого збліднілого Порошенка оцінений громадськістю та журналістською спільнотою. Він був впевнений у тому, що доказів не буде. Тому, прийшовши на прес-конференцію, він хотів лише глянути Зінченкові в очі. Скандал вийшов класний! Порошенко, вочевидь, не очікував такої віртуозної та «бездоказної конкретики» від Зінченка. А той пройшов «школу» есдеків і має досвід карколомної несподіваності, чого Порошенко, очевидно, не врахував, приводячи Зінченка до лав тодішньої опозиції. Часом здавалося, що вони просто кинуться один на одного, дошкульно пошкодячи когось із присутніх журналістів. Американські фільми жахів сильно програють цій прес-конференції. Як всі фарби світу зосереджувалися колись у легендарному портвейні «777», так і у прес-конференції колишнього держсекретаря cконцентрувалися блиск та злидні нової влади… Але тепер вже точно відомо: про те, що діється у так званій новій владі, ми не знаємо нічого. Жодних уточнень не дають ані щедрі телевідвідини осель можновладців, ані їх ніби щирі зізнання перед телекамерами, ані «відверті» інтерв’ю. Це абсолютно марні зусилля «нових медіа», банальний піарчик та банальна ж балаканина із елементами відвертого окозамилювання. У такий спосіб медіа освідчується у коханні владі в особливо спотворений спосіб. Погодьтеся, скандал із «сином Бога» та сукнями прем'єрки – ніщо, порівняно із тим, що виплеснулося на прес-конференції Зінченка та негайному експромті Порошенка.

Прямий ефір прес-конференції можна умовно віднести до пасивної тележурналістики. Але часом вона є активнішою за найактивніше висвітлення будь-якого візиту, зустрічі чи заходу за участю найвищих осіб у запису.

Сам факт такого відкритого й напруженого протистояння Зінченко та Порошенка в прямому ефірі є доказом остаточної перемоги хоч якихось «ідей Майдану», але у свідомості лише окремих чиновників. Але поки ще не в свідомості журналістів.

Журналістська столична молодь, що переважно зібралася у залі, ставила не ті питання, не так і не тоді. Загалом вони нагадували хор хлопчиків та дівчаток-клаустрофобів. Вони знаходилися у замкненому просторі власних уявлень про владу. Бо не зрозуміли одного – немає значення, як глибоко та прискіпливо влада закопує власне лайно в землю, журналісти все одно повинні його знаходити заздалегідь та вчасно говорити про це людям. Щоб ті розуміли, навіщо був Майдан.

Звісно, скажуть своє слово і Президент, і прем’єр, і інші. Будуть обурення, позови до суду тощо. Але що тепер скаже народ, віч-на-віч новій владі? Якщо чогось у нас і «навалом», то обов’язково із смородом…

Читайте також:

Зинченко и Порошенко обменялись ударами. Пока словесными

Зинченко: Увольнение Порошенко – ключевое требование