– Стільки русизмів в інтерв’ю з Бориско Юлею я втнула на „ТК”, що один пан Пельмень мене за це критикою своєю по стінці розмазав та в землю помірковано зарив”. І заклякла від сорому – очима лупає, ледь дихає. По всьому видно, життя злим дівулі здалося.

І вирішила Підалькіна від горя цього на Західну Україну в село Славське дременути та висловів звідти смачних та українських для Наталки привезти, щоб мову збагатила та горе своє глупе, як ніч, розрадила.

І ПРИВЕЗЛА...

Не встигла після подорожі, сповненої дощів, до хати київської зайти, як до „ящика” кинулася. Схотілося новини країни дізнатися, проблем до голови, спустошеної відпусткою, накидати. І перше, на що втрапила дівуля, – це ранкові „Факти” ICTV. За столом ведучий Олексій Гнилуша сидить і мовить серйозно: „Вбивство невинної людини... Британську поліцію звинувачують журналісти... Примусова евакуція... Падіння колумбійського літака”.

Аж колінця спітніли від жаху світового в Підалькіної, але дівка від екрану не відривалася, бо „Ділові факти” почалися. А там гасла до сюжетів:

„Хабарництво на митницях не знищити!”

„Безплатних підручників на всіх не вистачить!”

„Сто тисяч гривень на вітер. Розваги українців!”...

„Таке лапАють* язиком!”, – скрикнула Підалькіна та ніц не второпала. Бо коли у відпустці була, то побачила, що люди у Львові та у Славську більш-менш щасливо живуть, Україну свою таки люблять. А тут − страхи біля сьомої ранку та й годі. „Може, ведучий просто не з тієї ноги встав, що суцільний негатив вирішив на глядача вилити?” – не повірила побаченому Зіна, бо розуміла, що ту ж саму інформацію можна з іншим акцентом подати, і буде вона не такою страшною. „Взяти хоча б сюжет „Хабарництво на митницях не знищити”... – вела свої думки Підалькіна. – Він ніяк не відповідає гаслу, бо з того ж таки репортажу виходить, що влада усе можливе робить, щоб крадіїв на митницях не було - навіть телефон довіри організувала”. І надумала ввечері „Факти” глянути, коли інший, більш позитивний ведучий у студії ICTV з’явиться.

Не так сталось...

Як побачила, що ввечері інший – Петро Дем’янчук сидить – аж захихотіла з радощів. Але прислухалася - і вуха її затремтіли... „Помаранчева революція знов ділить суспільство, але цього разу через підручники”, – почула Зіна, як голос за кадром прочитав одне з гасел на початку програми. Та заспокоїла себе, що то лише одна негативна заява. І втупилася в екран, бо камера на ведучого наїхала. А той і мовить щось на кшталт: „Атракціони знов калічать людей. В Євпаторії двоє дітей вилетіли з гойдалки”... І тьохнуло з розпачу серце Зіни. Не витримала вона того наглого песимізму, який на неї, як помиї, виливало ICTV, тож вирішила на інші канали перейти.

Добові блукання каналами

ТРК Київ

На інформаційну службу столичного каналу звернула увагу, бо вельми прагнула про події київські дізнатися. Зирк - а в екрані молодик сидить - Павло Сисюк зветься, рядок вправно читає... „От гостра дупа!*” – вигукнула Підалькіна, бо таким він юним та файним виявився, що хоч з лиця його воду пий, а не новини слухай. Світлий костюмчик хлопака з тлом студії поєднує, а трохи яскравіший блакитний екран праворуч, що вказує день тижня, усю увагу Зінчину на себе перебирає. „Стерильність..., – із заздрощами навела асоціацію Зіна щодо баченого, бо ще не встигла свої речі дорожні прибрати – так і валялися вони навколо та настрій Зінці псували. – Текст без емоцій, картинка без фарб”... Слухає інформацію від Павла про медаль від Віктора Ющенка, про вибори парламентські та второпати ніц не може. "От Йосип Кобзон!*" – сплеснула у долоні дівка - Тараторить – не здогнати!”. І тут же позіхати стала, бо Павло, що про Бога, що про мед, що про Ющенка, що про труби неполагоджені для води гaрячої – одною інтонацією користується, ритму мови не міняє – до сну заколисав Підалькіну.

Сон Зіни

І сниться їй той Павло на тлі світлому. І думає Зіна, що через костюмчик такий самий світлий індивідуальність його не прочитується. Аж у сон до неї Олександр Колодій з „Пoдробиць” „Інтеру” зазирає із новинами своїми. А в нього ж костюмчик теж світлий, і фон того ж майже кольору за ним. Та в очі Олександра приємно дивитися Підалькіній було, бо через них не одна клепка в голові ведучого проглядалася. І видно було у сні Зіні, що не як робот мовить Колодій (тільки чому російською?), а емоціями хоч скупими, але новини наповнює. Скажімо, після закінчення сюжету про пінгвіна, якого в справжнісінькі генерали закордонної армії посвятили, Олександр так по-дитячому приємно усміхнувся, що замилувалася посмішкою Зіна та прокинулася.

Причина Наталчиних нещасть

Її, прекраснооку Юлію Бориско, вгледіла Підалькіна на „УТ-1”. "Ну просто картина Рєпіна!*" - зраділа-таки, бо Юля мала серйозне і разом з тим усміхнене лице – буцімто вона бозна-яка нелегковажна пані (тут Зінка не могла не згадати, що звабливих кралечок-ведучих пропонує зазвичай „Новий канал”). З півгодини могла Підалькіна сидіти і розглядати макіяж їхній – густо напомажені рожеві чи червоні губи і т.ін. А от щодо текстів, то зміст слів у хвилини споглядань Зінка просто не чула). Бориско Зіну вельми здивувала. Бо у житті Юля – білява худенька дівчинка, яку б на вулиці Підалькіна навіть не побачила, а в „ящику” сиділа поважна вольова приваблива жінка років тридцяти, яка, зі всього видно було, прагне стовідсотково відповідати за свої слова і ще й не забуває приємно всміхатися – одне слово, не підставна маріонетка, а жива людина, яку і справді хочеться слухати.

„Стовідсоткове перевтілення по Станіславському!” – захоплено кинула Підалькіна, бо таких змін у людині вона не очікувала. І тут же подумала, що, якщо Юля Бориско змогла довести, що вона таки має право називатися ведучою, то й усім іншим нема чого скніти над помилками, а слід рухатися далі. Щодо манери вести новини – Юля робила це спокійно, впевнено і інтригуюче. Зіна навіть забула про клацати пультом і забажала додивитися до кінця. До того ж, сюжети „УТ – 1” дещо відрізнялися від сюжетів інших каналів (тобто тих, які Зіна встигла відслідкувати). Припустимо, новина про наказ міністра медицини щодо рецептів на ліки на усіх каналах показувалася в той день усіма майже однаково – ніби з одного ракурсу знято (цю ваду українського телебачення було ясраво продемонстровано на приїзді Мілли Йовович, де на багатьох каналах ніби один оператор та автор репортажі знімав. Дрібні відхилення від „канону” Підалькіна не сприймала).

А в сюжетах „УТ – 1” журналісти не полінувалися і не лише слова міністра процитували, а й пішли до аптекарів та покупців думку щодо постанови цієї питати. Це дало глибину репортажу і зняло певну однобокість подачі інформації. І, в результаті, „нейтрально” прочитані Юлею „Новини” значно вигравали перед тотальною і „голою” критикою по-радянськи монументального „Одного дня” „К1”. Там двоє ведучих читали тексти ніби натреновані на уїдливі інтонації усміхнені статисти. Програвали новинам „УТ-1” і „ТСН” „1+1” та Новини НТН, ведучі яких також частенько зловживали безпідставними єхидними інтонаціями щодо дій влади. „Може, вони і мають рацію, але підтверджень цьому у сюжетах я аж ніяк не відчула”, – розгублено мовила Підалькіна і переключилася, бо ще трохи − і з’їла б нерви* свої, так закомаряли* „наїзди” ті дівку.

Ще одні красунчики

Це була справжнісінька ТБ-любов Зінина. Ведучі новин „5 каналу” Данило Яневський та Роман Скрипін так втішили змучену спогляданнями ТБ-одноманітності Зіну, що вона разом із „5 каналом” і реготала, де треба, і ставала серйозною, коли мова йшла про важливі речі. Підалькіна збагнула, що саме те, що закидають як негатив ведучим „5 каналу” – їхню надмірну емоційність – саме це їй до шалу подобалося. „Головне − не перегнути палицю”, – мовила Підалькіна, і їй пощастило втрапити якраз на стримані новини „5 каналу”, якщо, звісно, можна це визначення вживати у цьому випадку. Теми, які обговорювалися Скрипіним та Яневським нічим не відрізнялися від тем в інших новинах: одяг Тимошенко, переїзд до Києва Греко-католицької церкви, святкування Дня Незалежності і т.ін. Але динаміка подачі інформації (йдеться не про швидкість мови, якою деякі ведучі марно намагаються втримати глядача) так захопила Підалькіну, що вона, розкривши рота, завмерла біля екрану.

Гості в студії, сюжети, які часом супроводжуються імпровізацією-коментарем ведучого, прямі мости, телефонні розмови – усе тут спрямоване на те, щоб якомога ширше представити інформацію глядачеві, щоб він міг сам вибирати з тієї новинної мозаїки потрібну інформацію. У реакціях ведучих на слова співбесідників та на події Зіна відчула свободу людини, яка не боїться помилитися, бо апелює не до тупого, а до глядача розумного, який цю помилку помітить і зробить свій висновок. Ця „свободна” поведінка в жорстких рамках програми надавала і Зіні, як глядачці, можливість „свободної” реакції. Вечірній випуск програми „Час” (бо інші, короткі новини „5 каналу” часом не відрізняються від аскетичної подачі інформації інших каналів) нагадував, що по обидва боки екрану – живі і доволі „свободні” та розумні люди. І так заклинило* Підалькіну на цих приємних думках, що вирішила вона піти трохи розвіятися в баню.

Словничок для Наталки Катериненко, привезений Зіною із Західної України

Вислови від Анни Греб (с. Славське)

ЛапАти язиком – казати нісенітниці, балаболити

Це картина Рєпіна – годиться для усіх ситуацій життя (у випадку Зіни – це прояв радості). У деяких моментах цей вислів є синонімом „Ну, це просто Санта Барбара”, в інших − „Ну, це краса!” чи „Гидота яка!”.

З’їсти нерви – знервуватися вщент.

Закомаряти – дістати дуже.

Інші вислови:

Гостра дупа – синонім вислову „класний хлопець”, промовляється трохи іронічно, щоб зняти пафос (від Дмитра Сурм’яка м. Львів).

Йосип Кобзон – вислів має легке негативне забарвлення, синонім вислову „От дідько лисий!” (взято зі словника жаргонів української мови Лесі ... (потім скажу прізвище).

Заклинило – тотальна зосередженість на одному об’єкті. Може призвести до сказу. (Від Федора Греба – чоловіка пані Анни, с. Славське)