Перший півфінал національного відбору на конкурс «Євробачення», що відбувся 10 лютого (його транслювали «UA: Перший» та СТБ) залишив неоднозначні враження.

З одного боку, розумієш: це було досить сильно, на досить високому рівні. З іншого боку, чи сподобалося це? Розум каже: так, душа — ні. Пісні — тієї єдиної пісні, що захопила б від першого прослуховування, так і не пролунало. Під час перегляду намагався уявити кожен виступ у контексті «великого» «Євробачення». Так, виходило, так, могло бути — але чи виділилося б, чи привернуло б увагу загальноєвропейської аудиторії? Надто часто виникало враження: пісні є сконструйованими — так, щоб відповідати якимось критеріям. Штучними, не натхненними, не такими, що зійшли звідкілясь із небес, мов осяяння.

А ще більшість пісень видалися якимись недотягнутими. Так і уявлялося: от, якби сюди трохи потужніший вокал! От, якби сюди трохи більше емоційності! От, якби трохи додати легкості! Був під час трансляції промовистий епізод: після виступів одного з лідерів Джамала з аркуша проспівала одну музичну фразу з його пісні — без слів, мов вокаліз. І як же одразу по-іншому ця фраза залунала, які барви в ній виявилися!

Члени журі підкреслювали: цьогоріч усі пісні є авторськими, самі ж виконавці їх і написали. (Утім, кілька разів використаний термін «авторська пісня» навряд чи був доречним, бо, за звичкою, ним заведено позначати бардівську пісню.) Й тут пригадалося: Мадонна, яка сама написала більшість своїх пісень, якось зізналася, що з великим жалем, але залізною рукою викинула в кошик чимало своїх дуже вдалих композиторських знахідок, оскільки розуміла, що її вокальні дані не дозволять їй це адекватно виконати. Оце і є одна з найважливіших рис співацької майстерності — добирати музичний матеріал, відповідний до вокальних та артистичних даних саме цього співака. У багатьох виступах першого туру національного відбору цього розуміння не відчувалося.

А так хотілося, щоби пролунала пісня, яка просто накрила би слухачів — і вокалом, і емоційністю. Як на мої суб'єктивні враження, найбільше наблизилася до цього Vilna. Отут і почалися досить дивні — втім, цілком традиційні для національних відборів — речі.

Але про них згодом, почнімо з початку. Цього разу змінився музичний продюсер національного відбору — ним став Руслан Квінта. На відміну від свого попередника Костянтина Меладзе, він вирішив не входити до складу журі. У журі були «старі знайомі» Андрій Данилко та Джамала й разом із ними Євген Філатов. Вів концерт Сергій Притула. Вів жваво, часто дотепно — втім, деякі жарти все ж були на самісінькій межі. Поза межею було те, що Притула щонайменше чотири рази нагадав про вагітність Джамали, й це вже почало скидатися на нав'язливу ідею.

Саме дійство було динамічнішим за попередні. Перед виступами конкурсанти розповідали про себе — досить коротко, втім. Потім про них розповідав Руслан Квінта. Після виступів члени журі виголошували свої враження. Принцип був такий: про аутсайдерів — добре й тільки добре, про потенційних лідерів — добре, але з зауваженнями й предметніше.

Що дуже псувало враження, то це постійні рекламні паузи. Через два виступи, а то й через один. Не засікав час, але здавалося, ніби сумарний хронометраж антрактів був таким самим, як і сумарний хронометраж актів. А чи, принаймні, досить недалеко від нього пішов. Про цілісне сприйняття, про настрій вести мову вже не доводилося.

Після конкурсних виступів і нарізки з них, як і торік, була годинна перерва, під час якої й було увімкнено лінії для голосування. За словами Притули, з одного номера можна було голосувати лише один раз. Як і зазвичай, оцінки журі та глядачів розподілялися у пропорції 50/50; у разі рівності сумарних балів до фіналу проходив той, хто здобув більше балів від глядачів. Так у підсумку й сталося: цілих троє учасників фінішували з однаковою сумою, й лише Вільна пройшла до фіналу. Про те, що відбувається, коли кілька учасників отримують однакову суму балів від членів журі — тобто як розподіляються в такому разі сумарні бали від журі, — глядачі знову не дізналися.

Так от, коли настав час оголошувати бали від журі, виявилося, що троє його членів виставили кожен свої оцінки, а звести їх до купи забули. Й робили це вже «в онлайн-режимі», підглядаючи до папірців одне одного. Наскільки оголошені результати виявилися точними, залишилося тільки гадати.

Андрій Данилко зізнавався, що попередньо багато разів слухав конкурсні пісні в запису. Джамала стверджувала, що принципово слухала всі пісні вперше, саме в живому виконанні, щоб не мати упереджень. Данилко поставив це під сумнів щодо конкурсанта Лауда, в якого той самий продюсер, що й у Джамали. Як голосував кожен член журі, залишилося невідомим: лише двічі чи тричі Притула назвав, хто поставив тому чи іншому конкурсантові найвищий із-поміж інших членів журі бал, а хто — найнижчий.

Але в цілому вердикт журі був такий (учасників наведено за порядком місць від першого до дев'ятого): Laud, Сергій Бабкін, Constantine, Pur:Pur, The Erised, Kazka, Vilna, «The Вйо», Kozak System. А тепер порівняймо з результатами голосування глядачів: Vilna, The Erised, Laud, Pur:Pur, Kazka, Сергій Бабкін, Kozak System, Constantine, «The Вйо». Як бачимо, розбіжності між журі та глядачами були дуже великими. Виник і скандал: соліст «The Вйо» Мирослав Кувалдін обурився високим місцем, на яке журі поставило Constantine. Й у даному разі хотілося б із ним погодитися: мені пісня Constantine видалася винятково невиразною. А ще Сергій Притула напівжартома зауважив: за результатами голосування журі, найвищі місця посіли колега Джамали по суддівству в «Голосі країни» та співак, у якого той самий, що й у Джамали, продюсер.

І справді: надто вже дивними виявилися оцінки журі й деякі його зауваження. Виступ Vilna не задовольнив передусім своїм шоу. І справді: музиканти в костюмах бізонів чи ще якихось звірів із рогами були не до стилю й відсилали до зовсім іншої естетики, ніж пісня. Тож треба було або доводити еклектику до абсолюту, або відмовитися від неї. Але ж шоу — це лише шоу, і якщо воно невдале, його можна змінити навіть у фіналі, за два тижні! Це — не пісня й не її виконання, які змінити набагато важче! Й на це грішили чимало коментарів членів журі після виступів. От уявіть собі: критики обговорюють книгу. І словниковий запас автора обговорюють, і побудову глав та абзаців, і характерний стиль компонування речень. Не обговорюють тільки одного-єдиного — чи цікавою вийшла книга, а чи ні. От приблизно так члени журі коментували й конкурсні виступи. Варто віддати належне: найчастіше вдавалося поглянути на виступи очима глядачів, а не тих от згаданих критиків, Андрієві Данилку.

Хтось із журі сказав: світ українського шоу-бізнесу є вузьким, усі одне одного знають. То чи не стали ми свідками відвертого протегування своїх? До речі, воно може бути й не усвідомлюваним — просто спрацьовує той самий ефект, коли ви одразу ж виокремлюєте друзів та знайомих із натовпу. Виникає й інша підозра: коли члени журі багаторазово прослуховують записи конкурсних пісень — чи можуть вони потім чітко для себе визначити: пісня, яка западає до душі лише після багаторазового прослуховування — можливо, й чудова, але не для конкурсу?

А уява дедалі більше малювала дещо інакшу, ніж є, процедуру оголошення результатів: от якби ж то окремо називали оцінки, виставлені кожним із членів журі! Щоби глядачі знали й бачили, хто як судить. А потім уже, на очах телеглядачів, оцінки від кожного арбітра зводили б у загальну оцінку журі. І глядацької інтриги це додало б...

Фото: стопкадри з YouTube