Чергова пошесть, яка мовою телевізійників та модельєрів зветься «тренд», накрила загальнонаціональні канали. Шоу перевірок усього й усіх або вже по кілька років не сходить з ефірів («Ревізор», Новий канал), або ж заявляється як новий формат, але в тому самому жанрі («Таємний агент» на цьому ж каналі чи анонсований на весняний сезон «Контролер» із Ярославом Куцем на каналі «Україна»).

Чи міг лишитися осторонь тренду «1+1», той самий, куди кілька років тому перейшла працювати у форматі «Ревізора» його перша ведуча Ольга Фреймут, створивши прецедент судової тяганини двох каналів за плагіат формату? Ба більше — закривши варіацію шоу перевірок «Інспектор. Міста»? Запитання риторичне, відтак уже 23 січня тут вийшов перший випуск оновленого «Інспектора...».

Минуло трохи більше року, відколи в ефір «1+1» вийшов фінальний сезон проекту «Новий інспектор Фреймут. Міста». Його авторка й ведуча відтоді повернулася на Новий канал, де отримала роль директорки школи для леді в програмі «Від пацанки до панянки». Канал «1+1» тим часом не відмовився від успішного й масштабного соціального шоу, після нетривалих пошуків запросивши на місце його ведучого Володимира Остапчука.

Можна вбачати в цьому примхи долі, а можна — якісь закономірності телевізійного процесу, але, як і в «Ревізорі» на Новому, так і в «Інспекторі. Містах» жінку на посту суворого борця за чистоту кухонь і туалетів замінив чоловік. Може, причина таких гендерних трансформацій криється в неймовірній силі та волі Ольги Фреймут, відсутніх у більшості телевізійних «ревізірок»?

Але в будь-якому разі вибір Володимира Остапчука на роль ведучого «Інспектора. Міст» вилив багато бальзаму на душі його шанувальниць і шанувальників. Більшість яких, поклавши руку на серце, дізналися про нього з прямих трансляцій «Євробачення-2017», оцінивши його бездоганність у всіх відношеннях. Адже Володимир чудово володіє як українською, так і англійською мовами. Не кажучи вже про те, що він уміє імпровізувати. Обома мовами. Ну, а ще, між нами, дівчатками, він просто красунчик.

Новий сезон програми «Інспектор. Міста» вже не містить власного імені ведучого, підкреслюючи тим самим, що це бренд і власність каналу і, можливо, Володимир Остапчук — не останній його ведучий.

Хоча в це й не хочеться вірити, бо, судячи з першого випуску оновленого «Інспектора. Міст» від 23 січня, новий ведучий цілком органічно влився в колектив ревізорів-контролерів від «Плюсів».

Пластичність натури й приязнь до перших-ліпших — це візитівка Володимира Остапчука. Його доброзичливість розтоплює серця літніх і не дуже працівниць різних сфер у конкретному місті Ужгороді, хоча й не діє на охорону супермаркету «Бовак».

Структура програми не змінилася. Міста, як і раніше, перевіряють за кількома категоріями: харчування, послуги, медицина, освіта, еліта, безпека. Найвища оцінка за кожну категорію — два бали.

Ужгород, перший із проінспектованих новим ведучим програми на «1+1», отримав шість балів із дванадцяти можливих, бо лише безпеку інспектор оцінив на максимальну двійку, тоді як харчування отримало взагалі нуль, а всі інші категорії набрали по одному балу. І, хай як парадоксально, віддав він дві таблички «Гордість міста» саме тим закладам, куди знімальну групу «1+1» привели скандальні історії. В першому випадку це був ужгородський пологовий будинок, де в червні минулого року не змогли врятувати породіллю разом із двома ненародженими дітьми. У другому — інтернат для дітей із вадами слуху (колись таких називали глухонімими), в якому, за словами мами одного з вихованців, учитель фізкультури побив її сина.

Володимир Остапчук підійшов до перевірки обох закладів максимально доброзичливо й толерантно, не ставши апріорі адвокатом жодної зі сторін конфлікту. Нещасні родичі загиблої вагітної жінки, втім, і не вимагали крові від медпрацівників. Ці люди, які досі не оговталися від втрати, просто хотіли дізнатися в лікарів, чому все-таки їхню дитину не змогли врятувати. Виявляється, самі вони за півроку так і не наважилися зробити це самостійно через елементарний страх.

Коли ведучий поспілкувався з лікарями та сестрами, які чергували того злощасного дня, виявилося — вагітна померла від раптового серцевого нападу, не пов'язаного з вагітністю, але в жодному з її медичних документів, виданих у Береговому, де стояла на обліку ця жінка, патології з серцем та нирками не було зафіксовано. А отже, лікарі перинатального центру в Ужгороді не мали жодної інформації про те, що ця пацієнтка вимагає особливої уваги. Тому, коли вона раптово померла, вже нічим допомогти не могли.

Володимир Остапчук, розібравшись у цій трагічній історії, прискіпливо інспектує палати, коридори, маніпуляційні кабінети, які справляють приємне враження чистотою й оснащеністю всім необхідним для пологів. Щоправда, в наборі для пологів під час звірки, що його провів ведучий, зі списком, приклеєним до зовнішньої стінки контейнера, бракувало одного катетера, але на таку «дрібницю» Володимир Остапчук вирішив не зважати. Адже породіллі, які вже розродилися, дуже хвалили весь медперсонал на чолі з головним лікарем. Та й використані голки від шприців тут правильно утилізують, а не викидають у смітник.

І все-таки ця історія залишилася враження двоїсті. З одного боку, ведучий врученням червоної таблички «Гордість міста» відновив репутацію пологового будинку, яка напевне похитнулася через смерть породіллі з ненародженою двійнею. А з іншого — торжества справедливості, якої спрагло очікували родичі померлої, на їхній погляд, вочевидь, так і не сталося. Втім, знімальна група «Інспектора...» — не програма розслідувань, і оцінка діяльності певного закладу ведучим ґрунтується на враженнях від багатьох складових.

Віддам належне дебютантові «Плюсів» — Володимир Остапчук під час відрядження в Ужгороді не побоявся полізти в пекло, яке називається інтернатом для глухих дітей. Принаймні, саме так його називають у програмі, хоча далі ведучий уживає словосполучення «діти з особливими потребами». Якщо чесно, то вже й не знаю, який саме термін щодо подібних людей побутує нині в офіційному вжитку, але менше з тим. Головне, що ведучий відгукнувся на кричущу ситуацію зі знущанням вихованця інтернату, викладену його мамою в інтернеті. До речі, вчителькою фізкультури в тій-таки школі.

Найголовніша проблема цього сюжету — в тому, що ніхто з пересічних глядачів, не кажучи вже про членів знімальної групи, апріорі не міг верифікувати жестову мову учасників конфлікту. Відтак під час чергового експерименту їм доводилося вірити на слово сертифікованому сурдоперекладачеві (єдиному з усього педколективу) з того ж таки інтернату, де й стався конфлікт.

Якщо коротко, то син виховательки цього інтернату звинуватив учителя фізкультури в тому, що останній його побив і вмочив головою у відро з брудною водою.

Вчитель фізкультури на камеру знімальної групи «1+1» каже, що нічого подібного не було. Навпаки, цей учень якось штовхнув його в спину, на що вчитель розвернувся до нього обличчям і зробив йому усне зауваження, не входячи у фізичний контакт із учнем.

Далі з'ясовується, що Мартін, син виховательки цього інтернату, яка, за її словами, через насильство в ужгородській школі змушена була його перевести до Києва, був справжнім нещастям для цього навчального закладу, бо він побив палицею одну з учениць. І цей факт її мама сумлінно зафіксувала на фото, передавши знімки-докази директорові інтернату. Ці фото директор школи, до якої Володимир Остапчук навідався з метою розібратися, хто ж тут кого все-таки бив, ведучому показує. І тут мама цього самого Мартіна, який розповідав про те, як його побив учитель фізкультури, каже, що її син бив цю дівчинку не палицею, а м'якою іграшкою. Звідки сліди забиття на фото, вона пояснити не може.

Далі з'ясовується, що мама нібито побитого вчителем Мартіна розробила цілий план щодо здобуття посади директора школи-інтернату, використавши для цього двох своїх дітей, у тому числі й дочку. Яка розповіла, що поламала кінцівку через те, що в інтернаті зависокі пороги, але це спростовується висновком лікаря травмпункту — про те, що перелам стався поза школою. Її син, кажуть свідки, казав якось, що саме його мама повинна очолити цю школу.

Мама не заперечує своїх амбіцій, адже вона, маючи диплом про вищу фізкультурну освіту й вільно володіючи мовою жестів, як ніхто може претендувати на цю посаду. Тож головним її звинуваченням на адресу вчителів та вихователів було незнання ними мови жестів.

У цьому епізоді перед глядачем справді розігрується драматична сцена. Мартіна, того самого, який і спричинив цю бучу, Володимир Остапчук просить задля перевірки знання вчителями жестової мови сказати якесь речення. Підліток щось показує руками, але навіть сертифікований сурдоперекладач цієї школи не може інтерпретувати його жести українською мовою. Сурдоперекладач каже, що Мартін навмисно показує жести, які не мають жодного змісту, а тому не надаються до перекладу.

Ведучий звертається до всіх учителів, які зібралися в учительській і просто мусять знати мову жестів, бо інакше їх би просто сюди не призначили, щоб вони переклали слова Мартіна. Вчителі спочатку відмовляються, пояснюючи, що не хочуть робити це під тиском.

Але ж Володимир Остапчук не просто так кинувся у вир найстрашнішої для будь-якого журналіста стихії — спеціалізованого педагогічного закладу. Він знаходить вихід, щоби спростувати звинувачення мами Мартіна, що вчителі інтернату не володіють мовою жестів. Ведучий просить присутніх учителів перекласти нею кілька фраз із книжки українською.

І цей прийом спрацьовує. Коли вчителі, вже трохи попустившись після всіх розбірок, на вибір ведучого перекладають мовою жестів те, що він їм читає, а за цим стежить сертифікований сурдоперекладач, який працює в цій школі, Володимир Остапчук доходить висновку: ужгородська школа для глухих заслуговує на табличку «Гордість міста». Бо останню фразу, яку він читає для сурдоперекладу вчителям і вихователям інтернату для глухих дітей, його директор радісно перекладає як рішення вручити їм табличку «Гордість міста».

Після чого в учительській інтернату зчинився справжній феєрверк із обіймів та поцілунків.

Цікаво, що під час своєї інспекції Ужгорода Володимир Остапчук використав своє знання англійської. Ведучому поскаржилася жінка-візочниця з інвалідністю на таксі «Престиж»: мовляв, водії цієї фірми відмовлялися її везти, мотивуючи відмову тим, що її візок пошкодить машину, а місто Ужгород узагалі не пристосоване до потреб візочників. Ведучий викликав саме це таксі, прикинувшись англомовним туристом із канадського міста Торонто.

Таксист виконував усі без винятку забаганки західного туриста — їхати швидше чи повільніше, перемкнути радіо на улюблену радіостанцію тощо. Але в момент, коли ведучий уже збирався подякувати водієві машини за те, що той виконував усі забаганки пасажира й зізнатися у своїй провокації, таксист раптом побачив авто знімальної групи, яке їхало за його машиною, й дуже перелякався. Аж так, що спершу поговорив із кимось телефоном на тему, що з ним відбувається якесь «западло» (українською мовою, до речі), бо за ним їдуть якісь невідомі машин, й почав кружляти містом, а потім перейшов на вірменську мову. Про що глядачеві, який узагалі не знає різниці між вірменською, турецькою, кримськотатарською чи грузинською, повідомив Володимир Остапчук за кадром.

Насправді це може свідчити й про те,  що в Ужгороді місцеве таксі, можливо, «кришує» так звана вірменська мафія. Але, знову ж таки, викривати якусь місцеву мафію в обов'язки ведучого програми «Інспектор. Міста» не входить.

Не входить настільки, що Володимир Остапчук пропіарив відпочинок на дуже дешевому (звісно ж, порівняно з аналогічними курортами за кордоном) ужгородському курорті «Золота гора», де «олінклюзив» коштує 13 євро на добу зі споживанням мінеральної ексклюзивної води. Тим часом, як каже той-таки Володимир Остапчук, в Австрії за дві години в гарячій воді невідомо якого походження коштують 30 євро.

Аналіз мінерального складу води в геотермальних джерелах, звідки йде вода в басейни оздоровчого комплексу «Золота гора», виявився настільки відповідним табличці в басейні, де розписано всі складові цілющої води, що Володимир Остапчук закликав усіх своїх глядачів їхати поправляти своє здоров'я саме в Закарпаття.  Тому що це дешевше й набагато якісніше, ніж за кордоном.

Приємних вражень від Ужгорода Володимирові Остапчуку додав також дзвінок від пані, яка знайшла його гаманець, що його він уранці навмисно впустив, щоби перевірити, чи його повернуть. Вручивши цій пані букет квітів, ведучий поставив столиці Закарпаття максимальний бал за безпеку.

Насамкінець підкресливши — люди, які тут живуть, близькі до Європи не лише географічно, але й ментально. Навіть мер, який за місяць після візиту знімальної групи «Інспектора. Міст» таки зробив пандус для візочників перед будівлею міськради.