Адже тут ішлося виключно про допомогу людям, які її потребують, і рукотворні дива для тих, хто вже давно їх не чекає, або доживаючи віку в будинках ветеранів, або ж мешкаючи у спеціалізованих закладах для дітей з особливостями розвитку, або ж перебуваючи на лікуванні в Охматдиті.

Але три години прямого ефіру марафону «Диво починається» на каналі «Інтер» справили трохи інше враження. Чомусь здалося, що впродовж трьох годин ранкового ефіру 19 грудня організатори марафону та його ведучі, Анастасія Даугулє й Роман Кадємін, займалися тим, що називається танцями на кістках.

Це поняття в марафоні отримало буквальне значення, адже першим із зарубіжних сюжетів у марафоні «Диво починається» стала подорож журналістки телеканалу до італійського міста Барі, де вже 970 років зберігаються мощі Святого Миколая. Марина Чанкова дуже докладно розповіла, що в цьому італійському місті 47 років тому в базиліці, куди перенесли вкрадені після падіння Візантійської імперії останки святого Миколая Мирлікійського 970 років тому, базиліку з мощами Святого Миколая поділили на два приділи — католицький і православний.

А ще вона сумлінно переповідає міф, як на християнських моряків, посланих після падіння Східної Римської імперії під навалою мусульман вивезти мощі Святого Миколая, Господь наслав шторм через те, що вони почали розбирати ці мощі на кісточки. Далі кореспондент «Інтера» дуже емоційно каже, що християнський священик, який супроводжував перевезення мощів, заборонив їм це робити під страхом божої кари. І тут сталося перше диво від Святого Миколая в новому для його останків місці — коли матроси повернули вкрадені кістки, шторм одразу стих і мощі Святого Миколая таки доправили до італійського міста Барі.

Кореспондентка «Інтера», втім, на переказі стародавньої легенди не зупиняється. Вона спілкується з православними парафіянами церкви в Барі, де зберігаються мощі святого Миколая, й один із них, білорус за походженням, який переїхав сюди десять років тому, розповідає, як було підтверджено головне диво Святого — феномен мироточіння.

Виявляється, мощі Святого Миколая регулярно виділяють миро, або, як це називають італійці, манну. І для того, щоби перевірити, чи це правда, в середині минулого століття науковці-археологи, які були впевнені, що рідина, яку виділяють мощі Святого Миколая в Барі, — це конденсат, і він виділяється через різницю температур між саркофагом у підземеллі та наземним приміщенням, помістили їх у пластик. Щоправда, перед цим загорнувши у лляну тканину. Як і варто було чекати від творців релігійних міфів, за півроку в цьому нібито герметичному штучному саркофазі кістки Святого Миколая виділили цілих півлітра мира. Воно ж — манна.

Але це ще не кінець історії. Адже далі йдеться про те, як місцеві священики, збираючи по півлітра мира з мощів щороку, додають їх у гомеопатичних дозах до освяченої води з місця зберігання мощів Святого Миколая. При цьому ті, хто отримав ці флакончики, відстоявши дику чергу, вірять у те, що вони їм допоможуть. І допомагають, як зізнається один із респондентів журналіста від «Інтера», — завдяки цій суміші вони з дружиною зачали дитину через кілька безплідних років.

Тобто, на великому загальнонаціональному телеканалі цілком серйозно розповідають, що флакончики з рідиною, яка може містити якісь мільйонні граму священного мира, допомагають зачати дитину, тобто творять дива. Отже, тут наголошують, що глядачам не варто покладатися на сучасну медицину, ба більше — опановувати нові знання з біології, фізики чи хімії. Треба, виявляється, лише повірити в те, що всі проблеми можуть розв'язати мощі святих.

Мабуть, телеканал «Інтер» не був би собою, якби не влаштував марафон до Дня Святого Миколая 19 грудня. По-перше, саме цей телеканал уже давно перебрав на себе монополію на пропаганду так званих православних цінностей, які чомусь збігаються зі скрєпами «русскаго міра». А по-друге, благодійність напоказ — це фішка організаторів, які четвертий рік поспіль влаштовують благодійний аукціон на сайті http://deti.inter.ua/. По-третє, як уже було сказано, День Святого Миколая — найзручніша нагода запудрити мізки дітям та їхнім батькам православними догмами про те, як мощі святого творять дива.

Марафон «Диво починається», який упродовж трьох годин вели Анастасія Даугулє та Роман Кадємін, 19 грудня не був безпрецедентним для українського телебачення — того ж дня свій тригодинний марафон провів також телеканал “1+1”. Всі інші загальнонаціональні телеканали обмежилися новинними сюжетами про те, як волонтери чи вояки ЗСУ збирали подарунки дітям у сірих зонах або ж для дитячих будинків. Ну і, звісно ж, репортажами про відкриття головної ялинки країни на Софійській площі в Києві.

Тим часом ведучі марафону на «Інтері» та кореспонденти телеканалу зробили все, аби продемонструвати свою ексклюзивну любов до дітей і пропіарити свою ж таки благодійність.

Чомусь мені завжди здавалося, що безкорислива допомога нужденним має бути анонімною. Але, вочевидь, на «Інтері» так не вважають, адже під час марафону «Диво починається» тут без кінця розповідали про ініційовану каналом акцію біля мегамаркету «Космополіт», коли впродовж двох тижнів його відвідувачі могли покласти до спеціальних кошиків подарунки для дітей-сиріт, які виховуються в Житомирському обласному спеціалізованому Будинку дитини та харківському дитбудинку № 3.

Як кажуть, сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить, а допомога дітям — це аргумент, що б'є навідліг. Зокрема й у нескінченній війні радикально налаштованих кіл громадськості проти антиукраїнської позиції «Інтера».

Весь марафон був такою собі демонстрацією всеосяжної допомоги працівників каналу практично всім верствам знедолених. Серед тих, кому канал влаштував сюрпризи на День Святого Миколая, були й ветерани війни (щоправда, Андрій Данилевич, якого вповноважили роздати їм подарунки, не уточнив, якої саме, але аудиторія «Інтера» чудово знає, що це — Велика вітчизняна війна й крапка!), й родина, яка втекла з-під-обстрілів у Сартані під Маріуполем.

Безногий чоловік, якому телевізійні благодійники влаштували омріяну екскурсію до Києво-Печерської лаври. Ветерани сцени, до яких приїхали актори майстерні Миколи Рушковського, аби привітати зі святами. Микола Задорожний, якому десять років тому явився «промисел Божий», бо лікарі врятували йому пошкоджену ногу, після чого він пішов будувати нову церкву й навчився малювати портрети священиків.

Ну й, безперечно, діти, задля яких і затівалася вся ця історія. «Діти-ельфи» у студії, котрі дарували подарунки зірковим гостям Олегові Виннику та Віталію Козловському. Діти з двох уже згаданих житомирського та харківського сиротинців. Учасники творчого об'єднання «Студія Дімфо» для дітей з інвалідністю, які малювали картини для своїх хворих однолітків у лікарні Охматдит.

Як підкреслювали ведучі, саме для них, точніше, тих, хто нині проходить курс лікування у відділенні токсикології цієї лікарні, і збирали кошти на цьогорічному аукціоні, щоби придбати сучасний апарат штучної вентиляції легень для реанімації Центру дитячої токсикології.

Зрештою, юним пацієнтам центру, яким лікарі дозволили покинути межі Охматдиту, показали виставу — різдвяний вертеп у Новому драматичному театрі на Печерську. Для дітей це був справжній сюрприз, адже вони навіть не знали, куди їдуть.

Із цього нескінченного свята «роздачі слонів» вибивався сюжет про те, як один із ведучих «Інтера» Андрій Доманський з'їздив на свою малу батьківщину в Одесу, аби привітати з Днем Святого Миколая першу вчительку. З іншого боку, звіт про цю поїздку вніс бодай якесь розмаїття в потік досить одноманітних сюжетів, суть яких зводилася до несамовитого самозамилування працівників «Інтера» своїми добрими вчинками.

До того ж, обрамленого церковним «дивотворенням», яке не має жодного стосунку до справді улюбленого дитячого свята з його миколайчиками під подушкою.