Три веселі букви - V.I.P…

9 Серпня 2005
1058
9 Серпня 2005
12:15

Три веселі букви - V.I.P…

1058
Парадоксальне мислення авторів програми “V. I. P-жінка”, що на “5 каналі”, перетворює її на автопародію.
Три веселі букви - V.I.P…
Від суботи, 5 серпня, статус V.I.P-жінки почесно присвоєно Тамарі Прошкуратовій – заслуженій вчительці, Герою України і, за словами авторки програми "V.I.P-жінкa" Наталки Мосейчук, “найяскравішій і найепатажнішій опозиціонерці України”. Я не можу коментувати “заслуженість” Прошкуратової як вчительки (хоча із мого досвіду жоден із нормальних вчителів, які б і вчити вміли, і яких би діти любили, ніколи до заслужених не дослужувався – причому обернене твердження не претендує на істинність, однак теж підтверджується емпірично), можу також погодитися, що з точки зору “красного словца” – слово “епатажна” таки є синонімом слова “скандальна”, “криклива” і “безапеляційна”. Також розумію, чому після інциденту з Різаком Тамара Прошкуратова тріумфальною ходою пройшлась по всіх телеканалах, де продемонструвала командний тон, піонерський ентузіазм і вміння нескінченно повторювати одну й ту саму думку на різних частотах свого голосового діапазону. “Ви вчителька?” – пам’ятається, осяяно запитав Скрипін, почувши в десятий раз одне й те саме під час тодішнього ефіру на 5-му. “Так! – не завваживши іронії, гордо погодилася Прошкуратова, - але ви мені не даєте сказать…” - і почала в 11-й раз повторювати те, що ми втомилися слухати і в перший.

З розмови в програмі Наталки Мосейчук ніякого нового відкриття Прошкуратової не відбулося. Навряд чи великим ліричним одкровенням можна вважати слова “Ми багато говорили з Леонідом Макаровичем про державотворення”, чи якимсь світським розкриттям героїні її знічене хіхікання на прохання Мосейчук: “Покажіть своє улюблене вбрання…”

А як вам така світська розмова про моду: (ведуча): “Де ви купували цей костюм?” – (Прошкуратова): “Та в Києві в магазині купувала…” Все. Жодних питань. В Києві в магазині – що неясно? Як тут не згадати хрестоматійне кіно “Член правительства”: “Вот стою я тут перед вами, простая русская баба…” Розчулення. Бурхливі оплески… “З вами була програма “V.I.P-жінка”.

Однак було одне запитання, яке Наталка Мосейчук повторювала у програмі з настійливістю пісенного рефрену. Так чи інакше сформульоване, воно стосувалося того, що Тамару Прошкуратову “використовують”. Діалог виглядав приблизно так: “Вас використовують?”“Ні, мене не використовують”; “Вами прикриваються?”“Ні, мною не прикриваються”; “Пане Медведчук, ви використовуєте Прошкуратову, її ентузіазм?”“Та що ви… Та від неї ж ніхто й не чекав…” Або в тому ж стилі: “Пані Прошкуратова, а вас не лякав олігархічний імідж СДПУ (о)?” - “Ні, мене цікавила тільки ідеологія…” Тож про що нам показали програму – невідомо, але, очевидно, про що хотіли показати: про те, що партія олігархів, як колись КПРС, охоче залучає до своїх лав бездоганних з точки зору цнотливості біографії та розумових здібностей “фейсів партії” (плюс бажано чимала пробивна сила потенційних соратників олігархів). Тоді претензії, висунуті до одних, зможуть сміливо відбивати інші: “Так у вашій партії ж крадії та олігархи!..” – “Хто? Я олігарх? Та в мене ж тільки квартира від Верховної Ради…” Просто замість того, щоби сформулювати це самій та ілюструвати свою думку відзнятим матеріалом, Наталка Мосейчук чомусь вирішила, що їй це герої повинні розказати прямим текстом. А вони чомусь не захотіли…

Безперечно, програма "V.I.P-жінка" виконує надзвичайно важливу функцію: бере участь у формотворенні національної еліти. Адже медіа, хотілося б нам того чи ні, але виконують ще й цю роль – суспільну селекцію: відбирають обличчя й відповідно до їхніх соціальних досягнень та “медіагенічності” сортують їх на перший сорт, другий, V.I.P-клас… І сили медіа тут навряд чи можна недооцінювати, адже, до певної міри, повторюючи повсякчас “свиня” медіа (теоретично) можуть примусити зарохкати і доктора економічних наук, а возвеличуючи вправляння з карате, візити на поля бойових дій та мудрість керівних та спрямовуючих синхронів перетворити дисциплінованого кдб-ешника на першу особу досить великої країни.

Власне, я не досить уважно стежу за програмою “V.I.P-жінка”, тому могла не побачити програму із, приміром, письменницею Оксаною Забужко, кінорежисеркою Кірою Муратовою чи композиторками Аллою Загайкевич, Кармеллою Цепколенко, Вікторією Польовою, могла пропустити в ефірі розмову із видавцем Валентиною Кириловою чи одним з найблискучіших книжкових аналітиків Олександрою Коваль, професорами Наталею Яковенко, Вірою Агеєвою, Марією Зубрицькою… Але при цьому, вмикаючи цю програму, я потрапляю на Марію-Стефанію, композиторку Любашу, що пише пісні для Алли Пугачової, Лілію Підкопаєву, по-моєму, дружину Кінаха чи когось з подібних політиків з таким самим набурмосеним обличчям і другим розміром грудей. В кращому разі я потрапляю на журналістку Наталю Влащенко. Але це тільки підсилює моє нерозуміння сортувальної концепції програми…

В мене з’являється підступна думка, що “V.I.P-жінка” – це загалом-то програма гумористична, і її автори просто стібуться. Тобто насправді – це ніяке не V.I.P, а просто характерна різноманітність жіночих типів, що населяють нашу велику й неозору батьківщину… Причому: з чітким дотримання соціального та політичного балансу: “А от в нашої нової опозиції такі V.I.P-и”. Тоді нічого. Тоді майже смішно.

До речі, ще одним доказом розмаїтості жіночих типів може бути кількість жіночих журналів – від “Селянки” до ELLE. Чомусь “V.I.P-жінка” з наполегливістю, зведеною в концепт, пропонує нам для взірця героїнь, які б радше могли опинитися на обкладинці журналу “Жінка” (так, здається, нині зветься “Радянська жінка”), ніж прикрашати собою якийсь буржуйський V.I.P-глянець.
LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
спеціально для “Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1058
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду