18 листопада канал «1+1» у програмі «Українські сенсації» видав сенсаційний випуск під назвою «Голлівудський рикошет» (із помилкою, бо відповідальні за титри в цій програмі написали слово «голлівудський» з одним «л»).

Але менше з тим, адже тут чи не вперше на українському телебаченні тему сексуальних домагань у шоу-бізнесі та кінематографі справді спробували дослідити більш-менш глибоко, не опускаючись до переказу брудних чуток, як зазвичай роблять у телетаблоїдах чи на лавочках. Та ще й, і це головна чеснота авторів, на українському матеріалі.

Як видно з назви, приводом став грандіозний скандал на американській «фабриці мрій». Який, починаючи від перших звинувачень уславленого голлівудського продюсера Гарві Вайнстейна (де в російській і слідом за нею, бо куди ж ми без неї, зі своєю постколоніальною свідомістю, українській транскрипції прізвище Weinstein звучить як «Вайнштейн») у сексуальних домаганнях від Роуз МакГоун, зірки серіалу «Всі жінки відьми», що його транслював український канал «1+1», не лише не стих, але й розгоряється дедалі масштабніше.

Лавина звинувачень уже поглинула кар'єри самого Вайнстейна та зірки серіалу «Картковий будиночок» Кевіна Спейсі. Обоє проходять нині курс лікування від сексуальної залежності. Зачепило також і улюбленців пострадянської публіки Стівена Сігала та Сильвестра Сталлоне, до яких теж мають претензії деякі актори.

Нагадавши в загальних рисах перебіг скандалу в Голлівуді, автори зосередилися на викритті сексуальної розбещеності української богеми та політичної еліти. Для чого записали ексклюзивні інтерв'ю на дражливу тему з Ольгою Сумською, Наталією Валевською, Володимиром Гришком та продюсером Володимиром Бебешком із його новою підопічною співачкою Солохою.

Враження відкриття ці розмови не справили, адже ніхто з зіркових українців не назвав імен та прізвищ режисерів, продюсерів чи бізнесменів, які ставили секс умовою затвердження претендентки на роль у фільмі чи участь у престижному музичному фестивалі.

Ольга Сумська розповіла, як вона, багато років тому відмовивши кінорежисерові в інтимних стосунках, на 15 років стала табуйованою особою для всіх кінорежисерів. Її просто викреслили з усіх списків на пристойні ролі. Наталя Валевська, будучи юною талановитою співачкою-початківицею, теж отримала недвозначні пропозиції від продюсера дуже відомого музичного фестивалю, участь у якому гарантувала успіх у шоу-бізнесі на просторах СНД. Але теж не називає ані його прізвища, ані назви фестивалю.

Можемо хіба що здогадуватися, хто це був.

«Національний тенор» (так його називає журналіст) Володимир Гришко, який «мало не став сопрано» у своїх мандрах заокеанськими театрами, описує домагання до себе журналістові в деталях. Зокрема, цитуючи прохання одного з них поцілуватися «з язиком у рот». Чи описуючи постановку «Травіати», коли по ньому повзали оголені чоловіки з самими ковпачками на причинних місцях. Або ж — як демонстративно перестала його помічати партнерка після відмови піти з нею в кафе. Але, знову ж таки, слідом за попередніми героями програми «Українські сенсації» теж не називає, хто це був.

Тим самим демонструючи провалля між «ними» й «нами».

За океаном зірки не побоялися повстати проти впливових продюсерів та відомих акторів, називаючи їхні імена громадськості. Наші ж лише розповідають, що пропозиції сексу як умови подальшого успіху мали місце, але поки що не мають у собі сил назвати, хто це був і чого саме вимагав.

Як на мене, саме на цю відмінність між двома світами й варто було зробити акцент авторам програми. Вони ж натомість навіть не перейнялися простим і логічним запитанням: чому саме тепер на цій «фабриці мрій» спалахнув подібний скандал? При тому, що саме Голлівуд упродовж кількох останніх десятиліть культивував демонстрацію жіночого (та й чоловічого) тіла як товару. На це запитання самі жертви сексуальних домагань у Голлівуді відповідають так: по-перше, зізнатися в тому, що ти знявся в «оскароносному» фільмі лише завдяки інтимним стосункам із продюсером, було нестерпно соромно, а по-друге, вони всі елементарно боялися помсти. І лише коли виявилося, що таких жертв «кінохарасменту» багато, звинувачення посипалися як із рогу достатку. Актори, байдуже, якої вони статі, вже не хочуть бути товаром. Тим паче коли йдеться передусім про їхню людську гідність.

Але авторів «Українських сенсацій» більше цікавлять подробиці, хто, як і коли. Що цілком виправдовує їхній таблоїдний статус, але не дає відповіді на запитання, коли ж наші зірки наважаться на викриття з іменами та статусами тих, хто вимагає сексу в обмін на успіх у шоу-бізнесі.

Відтак автори перескакують на історію з засудженням за педофілію акордеоніста Ігоря Завадського, який, відсидівши чотири роки позбавлення волі з присуджених тринадцяти, 2016-го таки вийшов на волю під оплески своїх симпатиків. Не оминаючи демонстрації кадрів із нібито фактами розбещення неповнолітніх учнів, які й стали основними доказами проти акордеоніста. Проте, як сам заслужений артист України та лауреат численних міжнародних конкурсів, так і правозахисник Євген Захаров, стверджують: ця справа замовна. І замовили її конкуренти, впливові люди, які не хотіли, щоб пан Завадський виступав із концертами, відбираючи славу та гроші в конкурентів. Якщо хтось іще не здогадався, замовником справи тоді й тепер, припускає дехто, міг бути Ян Табачник, на час справи Завадського — дуже впливовий у середовищі тодішньої владної Партії регіонів. Але в сюжеті і його ім'я не називається.

«Це шоу-бізнес, дєтка!» — хотілося вигукнути в цій частині «Голлівудського рикошету», де йшлося про те, як українські зірки роблять свої кар'єри нібито виключно через ліжко продюсера.

Тут укотре розповіли про стосунки Ані Лорак із її першим продюсером Юрієм Фальосою, наголосивши на тому, що він узяв співачку під опіку, коли їй було 13 років, а почав жити з нею за три роки потому, що взагалі-то тягне на розбещення неповнолітньої, та про те, як змінилося життя самого Костянтина Меладзе, коли в групі «ВІАГра» зявилася Віра Брежнєва (Галушко).

Це була ілюстрація думки, що коли у співачки з продюсером (як у Таїсії Повалій з Ігорем Ліхутою чи в уже згаданих Віри Брежнєвої з Костянтином Меладзе) стосунки переходять у шлюб, то це не можна вважати харасментом.

Володимир Бебешко, продюсер нової української поп-зірки Солохи, запевнив, що в українському шоу-бізнесі успіх далеко не завжди залежить від сексу з продюсером.

Цю думку продемонстрував експеримент авторів «Українських сенсацій». Вони розмістили в інтернеті оголошення, що проводять кастинг до нової жіночої групи. Коли на оголошення відгукнулася купа дівчат, автор сюжету цікавився, чи готові вони спати з продюсером задля того, щоб їх узяли в групу.

Виявилося, що на це готові далеко не всі. Щонайменше, кілька з десяти учасниць на запитання, чи готові вони виконувати всі забаганки продюсера в плані сексу, відповіли тверде «ні».

Але на цьому дослідження авторів «Голлівудського рикошету» не скінчилися. Головним і визначальним для програми виявилося відрядження журналіста до міста Самбір. Де він спершу поспілкувався з жінкою, яку голова місцевої ради звільнив за відмову з ним спати, а потім — із самим головою. Виявилося, що голова місцевої ради знати не знає про сексуальні домагання, з місця відкидаючи всі звинувачення своєї можливої жертви.

Тим часом його колишня заступниця розповідає в усіх подробицях, як жінки в Самборі народжують дітей від своїх начальників, не кажучи про це нічого своїм чоловікам. І роблять вони це лише для того, щоби зберегти роботу.

Самбірську жертву всіляко камуфлюють — при тому, що її силует ледь окреслюють, вона ще й говорить чоловічим голосом. Хоча за бажання місцеві мешканці можуть її ідентифікувати.

Але річ не в тім. Автори «Українських сенсацій» могли б у своєму розслідуванні бодай згадати, що першими в світі флешмоб під хештегом #янебоюсясказати розпочали саме українські жертви сексуального насильства буквально рік тому. Не знаю, чи вплинуло це на флешмоб під хештегом #metoo в американських соцмережах, але, здається, саме українці розпочали лавину одкровень у Голлівуді.

Хоча насамкінець, дослідивши, здавалось би, все, що було можна, на тему українського харасменту, журналісти «Українських сенсацій» доходять невтішного висновку. Вустами юриста Євгенії Колько тут заявляють, що в Україні максимальне покарання за сексуальне домагання, та й то — виключно на роботі, складає до трьох років позбавлення волі або просто штраф. Тож авторам доводиться хіба що констатувати прикрий факт: українські журналісти, навіть маючи праведний і чіткий намір дослідити, як карається сексуальне домагання, не можуть знайти його класифікацію в Кримінально-процесуальному кодексі. Проте вони все-таки сподіваються, що настане час, коли всі імена насильників буде названо. Так, як це нині відбувається в Голлівуді.