Утім, керівник управління журналістських проектів «1+1 Медіа» Максим Шиленко, яке й виробляє новий продукт для дочірнього каналу «2+2», визначив його жанр як «інформаційно-гумористичне тролінгове шоу».

Смілива заява, що й казати. І якби глядач не мав із чим порівнювати, він би, може, й погодився з паном Шиленком. Але, маючи доступ до, приміром, програм Майкла Щура на «UA: Першому» чи «Вєсті. UA» або «Вєсті Кремля» на каналі «24», він, цей самий глядач, задля якого, запевняють автори «Бандерлогів», вони й працюють, бачить величезну різницю між згаданими телепродуктами. Адже навіть брати-близнюки Ігор та Юрій Гаврищаки на каналі «24» вміють тролити владу набагато якісніше.

Із програмою Майкла Щура «#@)₴?$0» (ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль)  контексті «інформаційно-гумористичного тролінгового шоу» продукт каналу «2+2» взагалі порівнювати неможливо. Це просто різні всесвіти. В одному з них справді буяє гумор, сатира й витончений тролінг можновладців, а в іншому, де намагаються цей перший світ копіювати, він має вигляд блідий і геть не смішний.

Ні, «Бандерлоги» вміють дивувати, не без цього. Буквально із заставки, де навіщось демонструють натовп людей, які, виявляється, насправді ведучі-журналісти. Фішка, на думку авторів концепції, в тому, що глядач має всіх їх знати в обличчя, не кажучи вже про імена. Адже вони сумлінно розслідували злочини чинної влади в закритих нині проектах «Секретні матеріали» та «Люстратор». Працевлаштування колег — справа шляхетна. Сподіваюся, на Страшному суді продюсерам «Бандерлогів» це зарахується.

Але натовп у перших кадрах кожного випуску чомусь ніяк не хоче розпадатися на індивідуальності. Тим паче, нормальних імен, під якими журналістів-ведучих шанувальники розслідувальних програм на «2+2» знали досі, в «Бандерлогах» позбавили. Тепер вони всі — під хештегами-ніками. Як-от, приміром, #Міла_Саботаж, #Лєна_Бордо, #Іґарь_Плейбой чи #Свєта_Блабада. Вочевидь, це такий собі автотролінг, що теоретично має додати популярності в середовищі інтернет-користувачів. Які телевізор хоч і не дивляться (принаймні, не зізнаються в цьому), але цілком можуть глянути «Бандерлогів» на каналі Youtube.

Чому це «інформаційно-гумористичне тролінгове шоу» називається саме так, пояснив уже згаданий Максим Шиленко: «Незважаючи на те, що за сім років наша група журналістських розслідувань викрила чимало беззаперечних корупційних схем, це не стало гарантією того, що винуватці понесуть покарання. Тому ми вирішили притягнути їх до відповідальності через сатиру та сміх, адже цього, як доводять реалії, наші політики бояться більше, ніж викриття. Коли ми розробляли новий проект, ми провели паралель між країною, де панує корупційна політична еліта, та джунглями, в яких, зокрема, мешкає багато хижаків, що не дають спокійно жити іншим жителям. У книзі “Книга джунглів” Кіплінг описує народ “бандерлоги”, який нікого не боїться, висміює тих, хто їм не подобається, та говорить те, що думає — для них немає заборонених тем. Коли вони разом, вони можуть розідрати будь-яку пантеру. Нам здалося, що більш влучної назви для нашого нового проекту складно вигадати».

Як на мене, цей абзац сам по собі гідний нещадного тролінгу, адже його стилістика витримана в дусі політичних прокламацій. Не важливо, до речі, від яких сил. Занадто вже пафосно як для гумористичної програми.

Тим часом у початковій підводці автори свою патетичну риторику не змінюють, називаючи програму «Бандерлоги» «останньою інстанцією справедливості». Незрозуміло, про що це — реальну істину в останній інстанції чи про закриту програму журналістських розслідувань на каналі ZIK? І де в уяві авторів-ведучих-журналістів ця інстанція справедливості існує?

Судячи з того, що пропонують «Бандерлоги», — лише в уяві колишніх журналістів-розслідувачів, які волею продюсерів перекваліфікувалися на тролів, покликаних влаштовувати пекло українським можновладцям. Тобто — заганяти в глухий кут народних депутатів запитаннями, приміром, про те, що б вони сказали президентові Канади, аби продемонструвати нульовий IQ українських народних обранців. Які не знають, що державний устрій цієї країни — конституційна монархія, тож нею керує Королева Єлизавета Друга, а головою уряду є Прем'єр-міністр. Тим часом, опитані «журналістом-бандерлогом» депутати Джастіна Трюдо називають президентом Канади. Але не тому, що не знають про державний устрій дружньої країни, а тому, що журналіст ставить їм саме таке запитання: «Що б ви сказали президентові Канади?». Такий собі тест на кмітливість, який не проходить навіть кума двох Президентів України Оксана Білозір. Що дає привід авторам сюжету фамільярно підморгнути глядачеві, мовляв, бачили, хто тут у нас у Раді засідає? І ці люди вирішують долю країни!

Але центральною фішкою цього «тролінгу» депутатів, покликаного показати їхній нульовий IQ, стали... шкарпетки. Розповівши, що під час зустрічі Володимира Гройсмана з Джастіном Трюдо в Оттаві український прем'єр подарував канадському колезі українські шкарпетки й тим самим поповнив колекцію пана Трюдо, відомого своєю пристрастю до цього предмета гардеробу, журналістка «Бандерлогів» почала чіплятися до народних депутатів чоловічої статі із запитанням, які шкарпетки вони носять. Намагаючись при цьому подарувати нещасним об'єктам тролінгу пару шкарпеток із зображеннями собаки.

Більшість від цих спроб тікали, як чорт від ладану, й лише Сергій Лещенко, показавши, що його шкарпетки можуть позмагатися в оригінальності з паном Трюдо, погодився купити пару за сто гривень. Тому що народним депутатам подарунки брати заборонено, як він пояснив.

Перед цим народні депутати зізналися в цілковитому невіданні щодо так званого плану Маршалла стосовно України, тобто допомоги середньому та малому бізнесу в нашій країні від ЄС у розмірі 50 млрд євро на десять років, ініційованої Литовським сеймом. А також продемонстрували цілковиту дрімучість у питанні криптовалюти. Хоча один із них задекларував заощадження саме в біткойнах, але більшість його колег підтримують ухвалу Нацбанку щодо невизнання цієї валюти. «Депутата-схизматика» тут назвали «криптодепутатом».

Якщо це тролінг, то він настільки тонкий, що його можна розгледіти хіба що під мікроскопом. Як і титрування відомих народних обранців (Борислава Берези, приміром) словами «Вася Пупкін, народний депутат України». До речі, так у цій програмі народних депутатів титрують через раз, і зрозуміти критерій, чому один із них говорить під своїм іменем, а інший — під псевдо «Вася Пупкін», неможливо.

Але не тролінгом єдиним. Журналістам-розслідувачам, яких пригріли «Бандерлоги», не дає спокою криміногенна ситуація в країні. І задля викриття бездіяльності правоохоронних органів вони вдаються до старих-добрих провокацій. В останньому (навіть не вмовляйте вживати слово «крайній»!) випуску від 7 листопада журналісти зробили муляж вибухового пристрою, поклавши його в пакеті біля Верховної Ради, але так і не дочекавшись реакції ані з боку «Ситуаційного центру Києва», ані від перехожих. Глядачеві показали при цьому абсолютно крутий центр, куди сходиться інформація із 600 камер, розташованих у столиці й на яких можна розгледіти марку авто в окрузі, але чорний пакет із муляжем бомби, закладений журналістом, тут проігнорували. На цьому сюжет обривається. Вочевидь, глядач сам має зробити висновки. У яких нічого гумористичного бути просто не може.

У передостанньому випуску журналіст-провокатор, облившись горілкою, вдав із себе п'яного, який хоче сісти за кермо авто. Його все-таки зупиняють від необачного вчинку як випадкові перехожі, так і поліцейські. Але висновок усе одно невтішний, адже таким виявився лише кожний десятий із тих, хто був свідком провокації.

Звідси випливає глобальний висновок про причини високої смертності через ДТП. Виявляється, винні ті, хто ігнорує п'яних водіїв.

І де тут гумор-тролінг? Здається, автори «Бандерлогів» тролять самі себе. І це не дивно, якщо пригадати розділ із «Книги джунглів» Кіплінга, де Балу пояснює Мауглі, хто такі бандерлоги (Бандар-Логи):

«— Слухай, ти, жовторотику! — грізно проревів ведмідь.— Я навчив тебе Законові Джунглів. Він один для всіх, окрім мавп, які живуть на деревах. У них немає Закону. У них немає своєї мови, лише крадені слова, які вони переймають в інших, коли підслуховують, піддивляються, підстерігають, сидячи на гіллі. Їхні звичаї — не наші звичаї. Вони нічого не пам'ятають. Вони балакучі і хвалькуваті, вважають себе великим народом, що буцімто задумав великі діла в Джунглях. Та лише впаде згори горіх, і вони вже про все забули, окрім їжі. Ніхто з ними не спілкується. Ми не ходимо на водопій туди, куди ходять вони, не полюємо там, де вони, не вмираємо там, де вони вмирають. Ти хоча б слово чув від мене про Бандар-Логів?».

Навряд чи Максим Шиленко читав «Книгу джунглів» Редьярда Кіплінга та ще й в українському перекладі. Інакше він би не назвав «інформаційно-гумористичне тролінгове шоу» «Бандерлогами». Яке, на жаль, не має нічого спільного ані з гумором, ані з тролінгом, але водночас дуже точно відповідає характеристиці однойменного племені.

Фото: скріншот програми «Бандерлоги»