Тож у даному разі наклалися одне на одне два поширених гріхи наших ЗМІ. З одного боку, це звичка офіційних осіб давати інтерв’ю, коментарі та синхрони абияк, аби лише засвітитися на екрані. З іншого боку, це схильність ЗМІ до сенсацій.

В ефірі телеканалу ZIK головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив: «З 2014 року до сьогоднішнього дня в Збройних силах і серед усіх, хто отримав зброю і захищав державу, втрачено 10 103 людини – безповоротних і санітарних втрат. Не від бойових дій». Зверніть увагу на заголовок матеріалу: «Матіос: За три роки АТО більш як 10 тисяч бійців загинули не від бойових дій».

Інший фрагмент цієї ж заяви: «Загинули люди, які були високо мотивованими патріотами».

У коментарі каналу «112 Україна» міністр оборони Степан Полторак заявив: «Небойові втрати, на жаль, ще є. Вони були з першого дня агресії Російської Федерації, причини абсолютно різні». Цей матеріал дає гіперпосилання й на наведене вище висловлювання Матіоса, вже під таким заголовком: «З 2014 року понад 10 тис. військовослужбовців загинули не внаслідок бойових дій, - Матіос».

Ошелешеним глядачам і читачам сайтів тільки й залишалося, що вигукнути: «А якими ж тоді є бойові втрати? Якими порядками вони вимірюються? Десятками тисяч? Сотнями тисяч?»

Пригадуєте: 2014 року Україною ширилися чутки, що буцімто українська влада в рази занижує кількість загиблих воїнів, а насправді та кількість є катастрофічною? Тоді, нібито, дійшли згоди, що поширення панічних настроїв було російською спецоперацією. З величезними зусиллями паніку було зупинено, а суспільство було заспокоєно.

Й от тепер ці чутки буцімто підтвердили українські офіційні особи – причому офіційні з найофіційніших.

А як же тоді бути з даними міжнародних організацій про те, що загальна кількість загиблих у війні на Донбасі становить 10 із гаком тисяч? Підкреслю: всього, загалом. Причому це всіх загиблих – і українських воїнів, і бойовиків, і мирного населення. Брешуть ті міжнародні організації? Але ж раніше ті самі керівники Міністерства оборони підтверджували їхні дані!

А чи кількість небойових втрат в українських Збройних силах у рази перевищує кількість бойових? Тоді це – страшна катастрофа, й керівництво Міноборони треба не те, що відправляти у відставку – віддавати під суд!

Але стриваймо. Бо пан Матіос насправді вів мову – дивіться вище – про «безповоротні та санітарні втрати». Санітарні втрати – це поранення, хвороби, отруєння та інші подібні випадки, коли люди залишаються живими, але не можуть продовжувати воювати й опиняються в лікарняних закладах. Іншими словами, названа Матіосом кількість – це не кількість загиблих.

Отут уже не знаєш, на кого більше нарікати. На головного військового прокурора, який, виступаючи перед неспеціальною аудиторією, вирішив похизуватися спеціальною термінологією? І не дав собі клопоту подумати, що аудиторія не зрозуміє або, що в даному разі ще гірше, неправильно зрозуміє його слова?

А ще він, головний військовий прокурор, припустився кричущої неточності. Бо, по-перше, не відокремив загиблих від поранених – мовляв, воювати не можуть, то й і біс із ними, живі вони чи загинули. Так, пане Матіос? Чи етичним це було з його боку?

По-друге ж, головний військовий прокурор не вточнив: ідеться саме про зону бойових дій, а чи загалом про Збройні сили? А це ж – геть різні речі!

А пан Матіос відомий своїми частими публічними виступами, а фейсбук-активністю – ще більше. А юрист не може, не має права бути неточним, точність формулювань – це його професія. А військовик так само не може, не має права бути неточним, бо це – так само його професія. А військовий юрист, здавалося б, мав би не те, що не могти, а просто не вміти бути неточним у висловлюваннях – тим паче, адресованих дуже широкому колу.

То, може, дорікати треба телеканалам? Бо, перш ніж механічно давати в ефір висловлювання офіційних осіб, вони мали б – ні, вони мусили б – уточнити все, що видалося їм неточним, надто загальним, незрозумілим для широкої аудиторії. Не вийшло уточнити в авторів висловлювань – покликати на допомогу експертів.

До того ж, лише фахівець із телевізійних технологій міг би сказати, чи повністю було дано висловлювання Матіоса, а чи з нього було вирвано лише «найцікавіше».

Хоч би як було, а в даному разі наклалися одне на одне два поширених гріхи наших ЗМІ. З одного боку, це звичка офіційних осіб давати інтерв’ю, коментарі та синхрони абияк, аби лише засвітитися на екрані. З іншого боку, це схильність ЗМІ до сенсацій. Звичка телевізійників препарувати синхрони на свій розсуд, видираючи висловлювання з контексту, викидаючи аргументацію та роз’яснення, мов непотріб. Звичка наших ЗМІ бути, даруйте, підставками під мікрофони, коли висловлювання офіційних осіб вважаються за істину в останній інстанції й не викликають бажання щось уточнити або розтлумачити.

А в підсумку це дало не лише фактично неправдиву, але й програшну для держави й суспільства псевдосенсацію. Фейк.

Фото: daysoftheyear.com