Є таке спеціальне покарання для телекритиків – занурення в телевізійну реальність задля наукового інтересу.

У тому числі й коли йдеться про такий безневинний і розважальний жанр, як комедійний серіал, нібито покликаний заспокоїти нерви, збурені переглядом людоїдських «соціальних» ток-шоу. Але й тут, у цьому «кіно вихідного дня» на каналі «Україна», нещасним поціновувачам легкого жанру не дають розслабитися. Бо його, виявляється, теж не можна дивитися без заспокійливого.

Це я про «Свєтку», 4-серійний комедійний фільм студії ABC Film, яким телеканал «Україна» потішив шанувальників у суботу, 21 жовтня. Чому «Свєтка»? Бо про це кіно багато говорили як про унікальний випадок копродукції українських та польських кінематографістів. Унікальний, підкреслювали автори комедії, передусім тому, що його персонажі розмовляють трьома мовами. Щоправда, якими саме, не уточнювалося. Хоча за визначенням, позаяк серіал польсько-український, серед них мала бути й українська.

–А от дзуськи вам! – показали українцям величезну дулю автори «Свєтки». Ви ж російську розумієте, хіба ні? Ну, то вистачить із вас і мови «братнього народу»!

Причому, окрім російської, герої цього міні-серіалу розмовляють польською та англійською. От і виникає запитання – для кого його знімали? Враження таке, що про українську аудиторію тут думали найменше, переймаючись правильною польською вимовою та милуючись юною героїнею у виконанні польської актриси Ванесси Александер, яка невимушено переходить із рідної польської на російську з чарівним, ніби Анна Герман чи Едіта П’єха, акцентом. Англійською в цьому кіно розмовляють герой польського актора Анджея Хири американський мільярдер Крейг, його помічник, чорношкірий Гаррі Петренко та іноземна «поп-зірка», до якої втік гіпотетичний наречений головної героїні – польської панянки Щеслави. Це, вочевидь, має символізувати заявлену в анонсах багатомовність фільму. До речі, Гаррі Петренко у виконанні Оли Кейру виконує для свого роботодавця ще й роль перекладача, віртуозно володіючи, хто би сумнівався, ще й російською.

До слова, місце дії в перших та останніх епізодах чергової кіносаморобки Тетяни Гнєдаш (вона вказана в титрах як автор оригінального сценарію, хоча автором сценарію конкретного фільму названо Лесю Волошину, тому незрозуміло, кому ж адресувати претензії) чітко ідентифіковано як польське містечко Вєлічка. Мешканці його, а це сама майбутня «Свєтка», яка вдома відгукується на складне для вимови ім'я Щеслава (польська актриса Ванесса Александер), її мама, подружки та зрадливий наречений, спілкуються, звісно ж, польською. Далі, в міру розвитку (якщо можна так назвати хаотичне нагромадження епізодів без жодної спроби хоч якось обґрунтувати поведінку героїв) сюжету, події відбуваються на тлі умовних пейзажів чи в інтер'єрах, які неможливо ідентифікувати. Єдиний натяк на те, що до створення цього кіна причетні українці, – автомобільні номери з синьо-жовтим прапорцем.

Героїня, яка живе в польському містечку Вєлічка, готується до весілля, ще не дочекавшись пропозиції руки та серця від потенційного нареченого, але приміряючи білу сукню, яку шиє мама (а ось і привіт від Анни Герман!). Отримавши замість жаданої пропозиції записку, мовляв, кохана, пробач, бо я зустрів справжню зірку й поїхав із нею, вирішує довести, що вона не гірша, ніж заїжджа примадонна. А для цього потрібна якась дещиця – поїхавши з рідного містечка, стати зіркою. Мама Щеслави благословляє доньку в невідомість, забувши спитати, чи є в дитини паспорт і гроші на мандрівку.

Але ж це комедія! Тому наша героїня, сівши в кабіну далекобійника, який їде з Польщі до Литви, Латвії, Естонії, а потім – в Україну, в наступному кадрі вже вистрибує з неї, щоб опинитися десь у великому місті.

Чи, як казали в моїй рідній Смілі, «в гОроді». Про те, що це великий «гОрод», свідчать два факти:наявність якоїсь культурної установи, де героїня, щойно ступивши на землю, витанцьовує й виспівує в бароково-позолоченій залі перед тітонькою в образі суворої театральної білетерки. Мабуть, режисер саме так уявляє собі чи то голову приймальної комісії театрального вишу, чи то завідувачку літературною частиною театральної трупи. В будь-якому разі, глядач мусить повірити, що невідома тітонька відіграла в житті майбутньої зірки Щеслави роль доброї феї, порадивши їй змінити своє справжнє ім'я на коротке й народне – «Свєтка».

Наступний кадр – наша героїня проривається на кастинг телесеріалу, а далі – до студії телевізійного ток-шоу. Добре, що в «гОроді» всі культурні й телевізійні установи містяться на одній площі біля фонтану, де «Свєтка» заночує, а вранці почистить зуби, коли там митиме ноги безхатько, який увечері зігнав її з лавки, де вона було вмостилася переночувати. Зрозуміло, що майбутню зірку, яка погналася за славою, щоб помститися зрадливому нареченому, звідусіль виштовхують. При цьому після всіх перипетій, мандрівки фурою, а згодом – ночівлі в парку, прекрасне юне створіння залишається при макіяжі, в чистому одязі та з чудовою зачіскою. Ну, що ви хочете, це ж комедія!

Паралельно в першій серії розвивається не менш «правдоподібна» історія двох братів – «ботана» Костика (Дмитро Лабуш) та азартного гравця-картяра Олега(Олександр Головін). Перший провалює захист кандидатської дисертації, де намагався довести існування старовинного поселення з капищем якоїсь язичницької богині. На цьому невдалому захисті якимось побитом опиняється американський мільярдер. Котрий, відповідно до законів жанру, полює за стародавніми, мабуть, таки слов'янськими артефактами і якому вкрай необхідно знайти капище Водяної Діви Лілеї. Відтак такий собі Крейг вирішує укласти з Костиком оборудку: нездалий науковець знаходить для нього те капище, а мільярдер платить йому за послугу 10 тисяч євро. Готівкою, прошу зауважити.

На авантюру, до якої Костик не готовий, його штовхає брат Олег, почувши розмову про шалену суму від мільярдера Крейга. Адже він заборгував місцевому авторитету Батону(Георгій Делієв), а 10 тисяч євро вистачить і на сплату боргу, і на щось іще. Олега навіть катують, розіп'явши на більярдному столі й заганяючи між ноги кульки, а також спаливши мокасини, коли той обіцяє повернути борг за три дні. Батон непутящого відпускає, поставивши біля його будинку своїх «шісток».

Удома з'ясовується, що захист дисертації Костика провалився через те, що Олег витягнув із тексту про капище найцінніший доказ його існування – старовинну «карту скарбів», яку онукові заповів покійний дід-археолог. Юний авантюрист відніс артефакт до приватного ломбарду, куди брати йдуть його викуповувати. За дідів годинник.

Після цього нарешті шляхи «Свєтки» та обох братів перетинаються. Їм потрібна дівчина на роль дружини Кості, бо в поселення, біля якого нібито розташоване капище, пускають лише одружені пари. «Свєтку» зваблюють можливістю знятися в крутому реаліті-шоу, й вона, не полишаючи мрії помститися зрадникові й стати зіркою, моментально згоджується на пропозицію відомих телепродюсерів.

Крейг передає гроші Олегові через помічника Гаррі. Як і годиться, серед білого дня й готівкою, загорнутою в прозорий пакет. Хто би сумнівався, що брат-авантюрист, поклавши частину готівки в екологічний паперовий пакет, віддасть кредиторам інший – той, куди запхала свої пошиті дбайливою польською мамою сукні «Свєтка» в передчутті грандіозного успіху в реаліті-шоу. Ну, це ж комедія, а отже, саме так і має бути. Відтак Батон, побачивши замість грошей якісь бюстгальтери й спіднички, шаленіє від люті й починає переслідувати дику трійцю.

Трійця ж тим часом змушена подорожувати до мети на аварійному пікапі, що його за ціною «мерседеса» купив картяр Олег, який банально програв власнику автосалону, поставивши на кін усі наявні гроші. Проте й того, що лишилося, вистачає на те, щоби скупити весь асортимент туристичної крамнички, власник якої так заговорює зуби «ботану» Костику, що той виходить із неї навантаженим по саме нікуди, та ще й на шмаття для зірки «Свєтки» лишається.

Тим часом, Батон, кримінальний авторитет, схиблений на астрології та обдурений боржником, дізнається від американського мільярдера про скарби, які той хоче знайти, напоївши Крейга в місцевому ресторані, подається в погоню за трійцею вже не з метою здерти борг, а в пошуках скарбів.

Здається, переповідати синопсис на цьому доведеться закінчити. Бо він, на перший погляд, мав усі складові для успіху як комедійний міні-серіал. Але проблема виникла тоді, коли автори сценарію (не знаю, кому саме цією честю завдячувати, Тетяні Гнєдаш чи Лесі Волошиній), а ще більше – режисер, на роль якого запросили Анаріо Мамедова, пішли шляхом використання всіх можливих кінематографічних штампів без жодного сценарного чи режисерського виправдання сюжетних поворотів.

Мало того, що всі головні герої діють в абсолютному вакуумі, не прив’язаному до жодних реалій та позбавленому елементарної логіки. Просто тому, що так захотілося сценаристам і режисерові, які, здається, переймалися лише освоєнням бюджету. Враження таке, що весь серіал – набір примітивних скетчів, нашвидкуруч зшитих на живу нитку.

Не знаю, навіщо відомі українські актори погодилися зніматися в цьому фільмі, де взагалі нема чого грати. Приміром, за Олександра Ігнатушу в ролі голови лісової громади, який за сакраментальні 10 тисяч євро від американця на закупівлю тканини в крамниці сусіднього села, погодився гоцати навколо вогнища, зображаючи ритуал Водяної Діви, просто соромно. Чи за Тамару Яценко в ролі захланної лихварки. Все, що вона могла зіграти в запропонованому сценарії, – інтонації одеської тітоньки, яка віддає старовинну карту братам за якийсь радянський годинник, поцікавившись, чому в них немає нічого свого, бо як старовинна карта, так і годинник – власність їхнього діда.

Олександр Ярема, який зіграв церемоніймейстера в РАЦС, одружуючи «Свєтку» з Костиком, теж не мав жодного шансу показати свою акторську майстерність. Бо що там було демонструвати, коли йдеться лише про ілюстрацію епізоду, який прописано в сценарії невідомо ким. Він одружує пару, змусивши їх слухати Марш Мендельсона, але без видачі свідоцтва про одруження. Обоє збираються йти з церемонії, навіть не розписавшись у книзі записів та не забравши паспортів.

Ідіотичні ситуації, коли герої забувають, навіщо й куди вони йдуть, а ситуації нагадують українську приказку «Як Пилип з конопель», тривають до самого фіналу.

Спасибі, що «Свєтку» увібгали в чотири, а не розтягли на 12 серій.

Відтак Наталії Васько довелося ганьбитися лише в кількох епізодах, де вона в ролі директорки сільського Будинку культури прийняла американського шукача скарбів Крейга за відомого поп-виконавця, вмовивши останнього влаштувати концерт у своєму забутому богом і людьми селі. Куди, втім, і це геть виламується з концепції закритого й таємничого поселення, де нібито розташовано капище загадкової Богині, приходять його молоді мешканки. Одна з яких, Альона (Олександра Богданович), дочка голови лісової громади, під час цієї «дискотеки 80-х» закохується в «советского негра Васю». Перепрошую, в темношкірого помічника американського мільярдера Крейга Гаррі Петренка.

Кадри з культурного заходу – чергова ілюстрація ідіотизму та халтури всіх причетних до сценарію й постановки «Свєтки». Американський мільярдер, зустрівшись поглядом із директоркою Будинку культури, надихається так, що виконує старовинний хіт Youmyheart, youmysoulгурту ModernTalkingна ура. При цьому погодившись на виступ у щойно пофарбованій «золотинкою» курточці та власній майці. Від Наталі Васько в цій ролі чекаєш хіба що вже фрази на кшталт «Вот стою я перед вами, простая русская баба...».

Коли ж пан Крейг таки повертається до неї, цілком у дусі всіх залізобетонних стереотипів жанру, щоби зробити відповідну пропозицію руки та серця, забувши про свою «міс 1995 року», яку хотів приворожити ритуалом Водяної Діви, а героїня при цьому миє вікно в своєму запліснявілому дерев'яному будинку, хочеться страшно заматюкатися.

Бо нічого подібного до цієї дикої, ба навіть варварської мішанини з комедійних стереотипів, яка, звісно ж, закінчується хепі-ендом у вигляді віднайдення всіма головним героями, навіть Гаррі Петренком, не кажучи вже про офіційне весілля «Свєтки» з Костиком, який у фіналі з доброго дива заговорив чистісінькою польською мовою на власному весіллі, досі бачити не випадало.

Але не лише весіллям єдиним. У фіналі авторитет Батон, потрапивши до старовинного поселення, впізнає в його голові Архипові (Олександр Ігнатуша) рідного батька. І це означає цілковитий тріумф сценаристів Тетяни Гнєдаш та Лесі Волошиної й режисера АнаріоМамедова в галузі кінохалтури.

До речі, динаміка перегляду «Свєтки» в youtube від першої до четвертої серії для творців цієї «кумедії» дуже невтішна: якщо першу серію переглянули 80 тисяч, то фінальну четверту – лише 21, тобто вчетверо менше.

Такі цифри не можуть не тішити, бо демонструють хороший смак нормального глядача. Який дуже чутливо реагує на будь-яку халтуру.

Фото: кадр із фільму «Свєтка»