Мало хто з українських діячів — не політиків може похвалитися такою підвищеною увагою до себе з боку ЗМІ, як Марія Максакова, російська оперна співачка та вдова Дениса Вороненкова, вбитого в центрі Києва 23 березня.

За два останні місяці, від 28 травня до 27 липня, в українському телепросторі вийшло шість інтерв'ю з нею: 28 травня Марія Максакова майже годину розмовляла з Наталею Влащенко в програмі «Перші другі» (телеканал ZIK), а 31 травня вона брала участь у ток-шоу Михеїла Саакашвілі «Інша Україна» на тому ж каналі. 23 червня екс-депутат Державної думи РФ дала розлоге інтерв'ю Євгенію Кисельову (інтернет-студія «Куб», майбутній Прямий телеканал). 24 червня Марія Максакова поговорила з Дмитром Гордоном («112 Україна»), а 27-го — з головною редакторкою видання «Гордон» Олесею Бацман на каналі NewsOne, де пані Бацман веде авторську програму, що є спільним проектом телеканалу та її видання. Нарешті, 24–27 липня російська оперна діва, яка після трагічної загибелі чоловіка наважилася продовжувати співочу кар'єру в Києві, стала фігуранткою спецпроекту програми «Вікна» під назвою «Москва Київ Архів», такої собі спроби журналістського розслідування про те, хто вбив її чоловіка.

Це вже можна без перебільшень назвати ажіотажем. На відміну від російських ток-шоу, де пані Марію одразу після загибелі чоловіка буквально щовечора шельмували, водночас закликаючи повернутися.

Марія Максакова, безумовно, дуже красива й талановита жінка. Але в нас і своїх таких хоч греблю гати. Вона рано овдовіла? Згадаймо юних удовиць, чиї кохані чоловіки не повернулися з АТО, залишивши дружин із дітьми, закривши цей критерій цікавості до персони Марії Максакової.

Її життя — готовий сценарій для блокбастера на кшталт голлівудського? Але ж за останні роки історій, які могли б лягти в основу бойовика чи трилера, Україна пережила безліч.

Тоді що змушує українських журналістів так інтенсивно цікавитися цією жінкою? Боюся, що відповідь на поверхні: Марія Максакова — унікальний приклад російської громадянки, яка добровільно обрала життя в Україні, втративши коханого чоловіка. Для наших контрпропагандистів її доля просто-таки неоціненний скарб. Адже у «кейсі Максакової» зійшлося все — ефектна зовнішність, трагічна доля, тяжкий моральний вибір, харизма та вміння стисло викладати думку, не кажучи вже про її наявність, здатність вести власну лінію в розмові з ведучими, при цьому, здається, будучи щирою. Тобто, зрозуміло, Максакова — дійсно яскрава особистість. Але головне, і це надзвичайно вигідно вирізняє Марію Максакову з-поміж усіх жертв путінського режиму, які попросили політичного притулку в Україні, — незнищенний оптимізм попри всі втрати.

В інформаційній війні проти РФ Україна в особі Марії Максакової отримала справжній подарунок. Щоправда, все, що розповідає в студіях екс-депутатка Державної думи від «Єдиної Росії», можуть бачити лише українські глядачі, а отже, ефект від її одкровень на батьківщині дорівнює нулю. Тим паче, в Росії вже давно оголосили, що «нещасну втікачку» охорона, призначена Президентом Порошенком, накачує психотропними речовинами. Але як для неї, так і для українських журналістів це не має жодного значення.

Феномен нинішньої затребуваності Марії Максакової в українських ЗМІ сягає корінням у колоніальну безпросвітність існування українців, яких російська «недоімперія» не визнавала як окрему народність, не те що націю. Тож постколоніальна Україна просто-таки хворобливо залежить від схвальних відгуків про себе з боку громадян колишньої метрополії. Навіть тих, хто, як Марія Максакова та її покійний чоловік Денис Вороненков, будучи депутатами Державної думи, голосували за «приєднання Криму» 2014 року, а не пройшовши туди восени 2016-го, змінили місце проживання й заразом політичні погляди.

Утім, як Дмитро Гордон у своїй авторській програмі на каналі «112 Україна» 24 червня, так і головна редакторка однойменного видання Олеся Бацман 27 липня на каналі NewsOne, звернули увагу глядача не лише на компліменти гості на адресу українців.

Ось цитата з програми «Бацман live» на каналі NewsOne: «... получилось так, что я, находясь с Денисом, может быть, не в той степени интегрировалась в Украину. Но теперь, когда я познакомилась со своими новыми друзьями, которым не все равно, как сложится моя судьба, которые после эфиров возникают и помогают мне много с чем, — когда я это все увидела, я говорю одну фразу: “Мои дорогие украинцы, вы не знаете себе цены”. Не бывает таких людей. Я много что видела, много где ездила, но таких людей нет. Город с историей, 1500 лет, древнейший — он сам по себе какое-то мудрое, хтоническое существо. Он либо принимает, либо нет. Я так ценю безумно отношение к себе, потому что в этот момент своей жизни… не потому, что я была неподготовленной или не владела профессией — у меня все было лучше не придумаешь, но в один день и в один час у меня все оборвалось. И моя судьба могла сложиться не просто страшно, а трагично. Неизвестно, чем бы это все закончилось».

Програму «Бацман live» від 27 липня можна розглядати як продовження авторської програми Дмитра Гордона на каналі «112 Україна» 24 червня. Де Марія Максакова теж розсипалася в компліментах українцям, сказавши, що вивчає українську, і це буде шоста іноземна мова в її житті.

– Ты уже немножко говоришь по-украински?

– Да!

– У тебя есть учитель?

– Конечно!

– То есть учитель прямо?!

– И учитель, и я всех ребят прошу, которые со мной работают, чтобы они разговаривали, спілкувалися тільки на українській мові.

– Ты знаешь немецкий язык?

– Я знаю шесть языков, то есть шоста мова буде українська.

– …давай перечислим…

– Немецкий, английский, французский...

– ...в совершенстве?!

– Да. Эти языки я очень хорошо знаю.

– Итальянский, наверное?

– Да, в силу профессии...

– …потрясающе!

– Русский, естественно. И украинский.

– …потрясающе! И легко? И спокойно?

– Ну а чего тут? Служенье муз не терпит суеты.

– И? Что будет дальше?

– Дальше я буду воспитывать Ивана, жить в Украине, петь. Я буду заниматься фондом, который мы создали буквально на прошлой неделе и несколько дней назад провели его презентацию. Фонд будет искать и продвигать детей, одаренных в области академического искусства. Это очень кропотливый труд. Я это много раз делала в рамках предвыборных кампаний. У меня очень большой опыт и навыки, поэтому сейчас у меня есть стройная система, как я буду это реализовывать. Я хочу... (Улыбается.) Людина завжди повинна бути вдячною. Я очень благодарна Украине и хочу сделать так, чтобы моя благодарность выражалась не только в словах. Все, что я смогу сделать для детей, особенно с оккупированных земель, для детей, которые остались, как мой Ваня, в результате всего этого ужаса сиротами, я сделаю. И среди них наверняка есть музыканты, которым нужно помогать. Конечно, в первую очередь, этот фонд организован для них. Но и для всех остальных, потому что Украина и ее дети не виноваты в той политике…

– …потому что в том государстве, когда я там находилась, просила, бегала и умоляла, — никто мне не помог. А это государство протянуло мне руку. Поэтому уже не важно, что я там родилась, тем более, что на свет я появилась не в России. Но пока я там жила, я старалась делать все, что могла и что от меня зависело, чтобы в России жилось лучше. Но руку мне протянула Украина. Я очень благодарный человек. Я понимаю, что буду лежать рядом с Денисом на Зверинецком кладбище».

Продовженням глобальної теми про російських емігрантів, подружжя Вороненкова-Максакової, це можна вважати ще й тому, що саме «Гордон.ua» надрукував останнє інтерв’ю з Денисом Вороненковим, яке побачило світ за півтори години до його вбивства.

Таке собі «право першої ночі» «Гордон» реалізував якнайкраще, отримавши в наслідку аж два інтерв'ю зі вдовою застреленого екс-депутата, причому обидва — в телевізійному форматі.

За всієї компліментарності Марії Максакової щодо українського народу та української влади й водночас її небажання відповідати на деякі гострі запитання Олесі Бацман, у цій розмові чітко визначилися такі собі червоні лінії, за які російська оперна діва ніколи не переступить. І саме це насторожує, адже стосується Владислава Суркова. Колишній перший заступник глави адміністрації президента РФ, той самий, якому приписують ідею «Новоросії» і який курує бандитські угруповання на сході України у формі так званих народних республік, вустами російської втікачки — співрозмовниці Дмитра Гордона та Олесі Бацман перетворюється на блискучого інтелектуала, якого в Україні, на думку Марії Максакової, просто демонізують. Ось цитата з «Бацман live»:

«Ты не скрываешь, что у тебя были и остаются теплые отношения с помощником президента РФ Владиславом Сурковым, благодаря которому ты, собственно, и зашла в Госдуму.

– Я просто очень благодарный человек. И опять-таки с тех пор, как я уехала, я [с ним] не созваниваюсь, не навязываю свое общение. Мое мнение о нем всегда будет как о человеке, который протянул мне руку. Он блестящий интеллектуал, общение с которым доставляло мне море удовольствия, как и со всей его семьей.

– Он — тот человек, который много лет курировал украинский вопрос в российской политике. К чему это привело — мы сейчас понимаем.

– Я считаю, что его образ сильно демонизируется.

– Он когда-нибудь обсуждал с тобой украинские темы, вы о чем-то говорили?

– Алесь, я не буду углубляться в наши разговоры. На то и существуют разговоры между двумя людьми, чтобы они оставались между ними. Я просто скажу, что его образ очень сильно демонизируется, и частично — напрасно.

– По поводу демонизации. Многие политологи, в том числе российские, говорили, что Сурков является одним из организаторов протестов на Болотной площади, когда он поставил на Медведева перед президентскими выборами. В итоге все провалилось, и он был понижен в должности. Это может быть правдой?

– Я считаю, что насчет организации митингов — это очень сильно преувеличено. Другое дело, что среди тех, кто был на площади, особенно среди знаковых и узнаваемых лиц, было очень много его друзей. Но я бы не сказала, что он организовывал это или тем более советовал им выходить на улицы.

– Когда журналистка издания “Гордон” Наташа Двали делала интервью с Денисом, было очень теплое общение, он был к ней расположен. Но когда она спросила о его отношениях с Владиславом Сурковым, он сильно напрягся. И даже во время эфира на одном из украинских телеканалов, когда его опять же спросили о Суркове, он встал и вышел из студии. Скажи, почему он так реагировал на эту фамилию?

– Не знаю. Во-первых, я не видела, чтобы он выходил из студии из-за каких-то вопросов о Суркове. При мне такого не было, он многократно отвечал на эти вопросы. Мне кажется, это вымысел».

А це — уривок із програми «Гордон» на каналі «112 Україна» від 24 червня, де Марія Максакова за місяць до виходу в ефір на каналі NewsOne зізналася, що ідеолог «Новоросії» їй геть не чужий:

«Можно ли сказать, что ты являлась протеже Суркова?

– Конечно. Они же мне сами (місцеві начальники в Астрахані, які відповідали за висунення кандидатів у депутати. — Авт.)говорили, что нужно, чтобы Владислав Юрьевич кивнул.

– Что за человек Сурков?

– Ой, он умнейший человек и выдающийся интеллектуал. Он служил и был командиром то ли роты, то ли отделения, а это очень непросто.

– Он наполовину чеченец, да? По отцу…

– Если бы мы с ним об этом говорили, я могла бы что-то комментировать, но он эту тему не обсуждает никогда, и я не знаю, что там было.

– У нас его иногда называют одним из главных идеологов захвата Крыма. Это так или нет?

– Исходя из того, что мне известно, я так не считаю».

Дмитро Гордон та Олеся Бацман у своїх авторських програмах на різних каналах виявилися настільки професійними, що показали буквально бальзаківські «блиск і злидні» певних російських політемігрантів, які, з одного боку, безмежно вдячні українцям за їхню безмежну людяність, в тому числі Президентові Порошенку за цілодобову охорону, а з іншого — не можуть бути свідками в справі агресії РФ проти України. Просто тому, що не володіють жодною ексклюзивною й корисною для слідства інформацією. При цьому обоє журналістів успішно використали жовтий формат свого видання «Гордон.ua», подавши розмови з Марією Максаковою як класичну мильну оперу. З усіма її складовими у вигляді агресивного екс-чоловіка героїні, коханням із першого погляду в кулуарах Державної думи РФ, «міжфракційного» весілля депутатів від КПРФ та «Єдиної Росії», народження дитини від великого кохання, практично біблійної втечі з Москви до Києва й трагічного фіналу — вбивства коханого в центрі Києва.

Таку історію піпл точно «схаває». Ну й заразом хай подавляться нею наші вороги. Той же, хто вміє думати, замислиться й над деякими пасажами героїні щодо «інтелектуала» Суркова... Хоча, звісно, людські стосунки — річ складна, й іноді й справді вони здатні змушувати розум поступатися емоціям. Можливо, й у даному випадку ми маємо справу лише з цим.

Фото: кадр програми «Перші другі»