Минулої п’ятниці видавці та письменники брати Капранови стали гостями програми “Новий час” на 5 каналі. Їх попросили прокоментувати 135-й день народження Володимира Ілліча Леніна, який святкувало все прогресивне людство і згадувало все прогресивне телебачення. Брати-близнюки Капранови, патріоти української книжки і пропагандисти масової української літератури, були, здається, подібною темою передачі здивовані, ба навіть шоковані трохи (хоча й сумнівно, що не знали про неї), але як професійні белетристи і люди, легкі на слово, без зайвих зауваг розповіли про своє негативне ставлення до вождя світового пролетаріату. Виявилося, що Ленін своєю поведінкою нагадує ворів у законі: він жодного дня не працював і жив дуже аскетично. Його теоретичні праці, безперечно, написані ним особисто: свідченням цього є те, що статті не мають чіткої системи і несуть на собі відбиток графоманії. Вірно й те, що Ленін – геній тактики: він був злочинним стратегом, який аналізував ситуацію і пропонував практичні кроки, які необхідно зробити для захоплення і утримання влади, будучи чимсь на кшталт “розводящего” кримінального світу. Він заподіяв багато лиха, організував концентраційні табори і штучний голод, запропонував практику утримання заручників та винищення інтелігенції… незрозуміло, нащо про нього говорити, дещо обурено завершили свої спічі брати Капранови. Ця особа ні для кого зараз не цікава. Це – архаїзм.

Нічого подібного, заперечили ведучі, підвівши близнюків-літераторів до перегляду сюжету про нинішніх ленінців. Діяння сучасних піонерів в обмеженому колі вірних монтуються з фривольними кадрами кліпів групи Тату. Піонери читають віршики, пов’язують червоні краватки і виголошують свої клятви під збожеволені горлалки шоубізнесових дівчаток. Ведучі програми “Новий час” перебувають у захваті, брати Капранови з сумом кажуть про підтасовку фактів, некоректну побудову сюжету і відсутність етичних пересторог у журналістів, що в купі призводить до неприпустимого співставлення ритуальних дій фактично релігійної громади (вкрай обмеженого кола київських піонерів-маргіналів) з діями публічними і вимушено провокативними, головна мета яких – отримання грошей (діяння продюсерських креатур). І не треба ідеалізувати піонерів, з сумом і роздратуванням констатують брати, повстаючи проти спроб журналістів поставити знак рівності між членством в піонерській організації і поділянням ленінських ідеалів. Їх затамований гнів можна зрозуміти: адже лише через півгодини теревенів про нікому не потрібну особу було згадано про те, заради чого вони й прийшли до студії 5 каналу. “У мене тут записано, що я маю вас привітати з Всесвітнім днем книжки та авторського права, який святкується Юнеско 23 квітня, – зізнається ведуча. – Я ще раз вітаю вас зі святом”, – повторює вона перед тим, як перейти на фінальні прощання.

Минулого тижня братам Капрановим не поталанило з публічними виступами. Не лише програма “Новий час” не сприйняла їх серйозно, примусивши розмірковувати про давно померлих, неприсутніх в нинішньому українському культурному просторі. На парламентських слуханнях з питань культури їх виступ про методи відновлення українського книгодрукування, хай і завершившись овацією, отримав доволі іронічну рецензію першого віце-спікера А.І. Мартинюка: “Що значить проблема культури і мистецтв. Бачите, можемо і відпочити трохи навіть”. критичне до братів-видавців ставлення.

Можливо, причина критичного до братів-видавців ставлення лежить в агресивній, наповненій смисловими подразниками подачі ними матеріала (об’їздна дорога, на якій дипломовані філологи проститують через нерозвиненість української книги – поруч з верстальниками, коректорами і письменниками, згадки про день народження Гітлера і Леніна, про спалення рукописів перед будівлею Кабінету Міністрів), яка нехарактерна для традиційно млявих і беззмістовних публічних виступів, виголошуваних на таких зібраннях. Можливо – в “стереовимірності” близнюків, яка своєю оригінальністю знижує градус сприйняття їх текстів. Хай там як, в результаті дорогі і рідкісні хвилини ефіру “Нового часу” виявилися означеними для них не українською книгою, а російським Леніним.

Який, як відомо, головним мистецтвом вважав кіно. А жив би нині – то вважав би телебачення.

Дивна це річ – «Новий час» на 5 каналі. Здається, ще так недавно круглі сутки на цьому каналі був майдан і помаранчі, революційна символіка і патріотичний спів борців за справедливість, а тепер – вождь всесвітнього пролетаріату, веселі забавки-сюжети, схожі на недосмішені кавеенівські жарти, абсурдні питання руба на кшталт “український театр – він постсовєтський чи коматозний?” та голосно-беззмістовні звинувачення запрошеного до студії російського письменника-фантаста Сергія Лук’яненка в пропаганді путінського режиму і антитерористичних операцій у Чечні.

Коли на телебаченні є такі теми, з’являється тупа радість – життя повертається на краще. Приходить новий час.