Минулого тижня канали ZIK та NewsOne видали в ефір програми, які стосуються діяльності УПЦ МП та її інтерпретації в умовах агресії Росії проти України. Це можна пояснити хіба що наближенням фатальної Хресної ходи імені УПЦ МП 27 липня, присвяченої Дню Хрещення Русі, яку хтось хоче скомпрометувати, а хтось, навпаки, піднести до небес.

Телеканал ZIK 13 липня в програмі «Стежками війни» показав документальний фільм із претензією на розслідування так званої підривної діяльності УПЦ МП. Вже з самої назви, «Диверсанти в рясах», було зрозуміло, про що це. Так, «Диверсанти в рясах» — не що інше, як агітка проти Української православної церкви Московського патріархату, священики якої відмовляються навіть поминати загиблих на сході під час російсько-української війни українських воїнів. Не кажучи вже про тяжчі гріхи. З пафосом авторів, які вирішили викрити підривну діяльність УПЦ МП, можна було б і погодитися. За однієї умови. Якби вони надали очевидні докази цієї діяльності.

Приміром, зафільмували проповідь батюшки УПЦ МП, у якій би він закликав вірян знищувати бійців ЗСУ. Чи показали листівки, де було б написано про злочинність нинішньої української влади щодо власного населення. Або ж, що найкраще, зняли прихованою камерою збройні склади десь у підвалах старого монастиря УПЦ МП, де проходять вишкіл капелани. Проте нічого подібного в цьому розслідуванні немає. Є, щоправда, кадри, де якісь люди в чорних рясах із хрестами на грудях стріляють по мішенях, причому один із них учить заряджати автоматичну, здається, зброю, але хто вони — незрозуміло. Що не заважає авторові сказати за кадром, що це — навчальні стрільби російських капеланів. Тим часом наші, українські капелани, судячи з синхронів учасників фільму «Диверсанти в рясах», узагалі не стріляють, навіть не вчаться цього, натомість вони проходять лише навчання з тактичної медицини, тобто вчаться рятувати поранених.

Відеодоказів щодо того, як капелани УПЦ МП, на відміну від колег із УПЦ КП, стріляють у воїнів ЗСУ, автори зняти не зуміли. Але цих доказів і не могло бути, адже УПЦ МП молиться виключно за мир в Україні й виступає лише проти війни. Що й підкреслив митрополит УПЦ МП владика Онуфрій в одному з синхронів цього так званого розслідування, пояснюючи, чому представники духовенства не встали, коли торік у Верховній Раді, під час урочистого засідання з нагоди 25-ї річниці Незалежності України, оголосили хвилину мовчання за воїнами, які загинули, захищаючи суверенітет України. Щоправда, в іншому синхроні він називає війну на сході України громадянською. І це можна було би вважати духовною диверсією, але ж формально в нас церква відділена від держави, а за мир ніхто боротися не забороняє...

Стратегічною помилкою Андрія Стельмаха, автора й наратора цього фільму, стала провокація, відомий журналістський прийом, участь у якому взяв колишній боєць батальйону «Айдар». Воїн разом із журналістом пішли до церкви в Святогірській лаврі поблизу Слов'янська, аби подати поминальну записку про упокоєння загиблого побратима айдарівця. Священик відмовляє їм на тій підставі, що загиблий — «єретик», бо належав до Української греко-католицької церкви, адже, мовляв, вона пливе на Захід, ну то хай його там і поминають.

Найгірше для автора те, що ця провокація — така собі канва всього «розслідування», його початок і вінець. Бо священик зі Святогірської лаври, що належить до УПЦ МП, має абсолютну й категоричну рацію — православні священики Московського патріархату таки не відспівують своїх одвічних ворогів католиків. А «уніатів» — і поготів. Не знати цього, готуючи розслідування про руйнівну роль УПЦ МП, точніше, її керманичів із Москви, у протистоянні українців російській агресії, щонайменше — непрофесійно.

Тема церковного життя в Україні, з її поліконфесійністю, взагалі надзвичайно складна. Тим паче, коли йдеться про взаємини між двома патріархатами Української православної церкви — Московським та Київським. Але, вочевидь, Андрій Стельмах так квапився виконати редакційне завдання, що не дав собі труду дізнатися про якісь елементарні речі. Інакше він би, можливо, знайшов інший хід, аби довести деструктивну діяльність УПЦ МП в Україні. Бодай знайшов би загиблого українського вояка-вірянина УПЦ МП. Але ж, цілком можливо, в такому випадку побратимові православного в православному храмі не відмовили б у поминальній відправі, й тоді від установки автора на викриття антидержавної діяльності наймасовішої в Україні православної церкви не лишилося б і сліду.

Відтак «Диверсанти в рясах» справили враження невміло зліпленої агітки, де пафос авторів, спрямований проти УПЦ МП, нічого нікому не доводить. Бо вважати принцип «слово проти слова» (в нашому випадку «синхрон проти синхрона»), на якому, окрім уже згаданого експерименту, тримається цей продукт, невідпорним доказом диверсійної роботи УПЦ МП проти державного суверенітету України не можна. Здається, єдине, що хвилювало журналістів програми «Стежками війни», — скомпрометувати українські храми Московського патріархату. Те, що чимало патріотів України, допомагаючи при цьому пораненим бійцям стати на ноги, а їхнім удовам та дітям — якось упоратися з трагедією, ходять до храмів УПЦ МП, автори цього продукту на телеканалі ZIK оминули.

Звідки ростуть ноги в редакційного завдання «мочити УПЦ МП», не відомо, але з позицією «дорогої редакції» ZIK принаймні все зрозуміло.

Так само зрозуміло з нею на каналі NewsOne. Тут УПЦ МП, скоріше всього, підтримують. Принаймні у програмі «Суб'єктивні підсумки з Ганною Герман» від 15 липня. Ведуча, як завжди, вдягнувшись у шати миротворця (без лапок і з малої літери), зажадала від Президента України особисто втрутитися в ситуацію і «якось поговорити з міністром культури чи з Володимиром Гройсманом, щоб той поговорив із міністром культури».

Ситуація, яка може, на думку екс-народного депутата від регіоналів та прес-секретаря Януковича, обернутися релігійними війнами, полягає в тому, що, як повідомляв Мінкульт, «на початку травня луганське сепаратистське інформагентство “Істок” оприлюднило інтерв'ю А. Ліцоєва, очільника так званого Комітету в справах релігії та духовності терористичної організації ЛНР». Чиновник-сепаратист говорить про те, що створенням цього Комітету, а також призначенням його на посаду керівника цього органу опікувався особисто владика Митрофан (Юрчук) — митрополит Луганський і Алчевський, постійний член Священного синоду УПЦ.

У зв'язку з цим Мінкультури закликає керівництво УПЦ публічно засудити військову агресію Росії проти України.

Міністерство культури звернулося до силових відомств із вимогою звернути увагу й дати оцінку «системним антиукраїнським висловлюванням і діям окремих представників кліру та вищого духівництва УПЦ, які зайняли відверту колабораціоністську позицію».

Нагадавши, що в Україні церква відділена від держави (авжеж, авжеж, пані Герман, хотілося вигукнути у відповідь, особливо це було помітно в часи тотального панування УПЦ МП на екранах телевізорів, коли країною керували ваші однопартійці!), Ганна Герман суворо виказала Мінкульту за розпалювання релігійних війн. Опісля пані ведуча змінила інтонацію з гнівної на благоговійну, розповівши, як із храмів української православної церкви 11 чудотворних ікон «пішли хресними ходами по всій Україні в молитві за мир і Україну». А 27 липня ці ікони прийдуть на Володимирську гірку для спільного молебню за мир в Україні. Про те, як ікони можуть самостійно йти хресними ходами, авторка цих рядків не має зеленого поняття. А пані Герман чомусь не пояснила.

Проте сюжети й коментарі на тему релігійних війн через деструктивну політику Мінкульту у виконанні шанувальника всіх Президентів України, включно з Петром Порошенком, Ганни Герман (насамкінець своєї авторської програми вона захистила Президента Порошенка від нападок «улюбленої людини» колишнього журналіста, а нині народного депутата від БПП Сергія Лещенка, діджея Насті Топольської, що потерпає через бажання поставити Марині Порошенко запитання: як можна жити з людиною, яка все життя обманює й краде?) — лише вишенька на торті в асортименті «Суб'єктивних підсумків» від 15 липня.

Бо кульмінацією цього продукту на каналі від Ганни Герман були все-таки «розмисли» на тему Україна та НАТО. З них вона й почала. Приводом до цієї аналітики на тему політичного сезону став невдалий, на думку пані Герман, саміт Україна — ЄС, де нашій державі дали зрозуміти, що в ЄС нас не чекають. Не кажучи вже про НАТО, генсек якого Єнс Столтенберг на чолі всієї ради блоку, напередодні одкровень Ганни Герман відвідав Київ, аби відкрити новий офіс організації. До речі, про цей візит у ну дуже вже «Суб'єктивних підсумках» у виконанні пані Герман не було згадано взагалі. Зате, як заведено майже в усіх програмах каналу NewsOne, ведуча сформулювала запитання для глядачів. Витративши на це формулювання більше двох хвилин. Ось як вона це робила (розшифровка автора):

«Чи, змінивши свої стратегічні цілі і вибравши ціль як країни позаблокової, яка буде, скажімо, посередником між Сходом і Заходом, яка вже була колись у такій ролі, і досить непогано чулася при цьому, і досить було комфортно Україні в цій ролі, в ролі посередника, чи стане Україна сильнішою, змінивши стратегічну ціль з оцього мріяння про Європу, а змінивши ту ціль на позаблоковість, на розбудову європейських стандартів в Україні? Не стукати в ті двері, в які, як пишуть західні оглядачі, лише сильна і здорова Україна може стукати, тоді їй можуть відчинити, а нинішня Україна, знекровлена, ослаблена, Україна в війні, бідна Україна, навіть стоячи дуже довго, десятки років під тими ворітьми, не матиме шансу, що їй відчинять ці ворота. Таким чином, що нам далі робити — чи нам далі стукати в ті ворота чи нам просто будувати свою землю, будувати свою країну, будувати своє суспільство і будувати своє життя з огляду на ті реалії, в яких ми живемо? Таким чином я запитую вас ще раз: чи має шанс Україна стати сильнішою, стати сильною, відродитися, змінивши стратегічну ціль на позаблоковість і на будування європейських стандартів всередині самої України?».

Зрозуміти з цього набору слів, чого ж усе-таки прагне від своїх глядачів колишня регіоналка, було неможливо.

Але, виявляється, все це кількахвилинне словоблуддя було задля того, щоб шанувальники пані Герман проголосували «так» у відповідь на досить сухе запитання до них на екрані: «Чи стане Україна сильнішою, змінивши ціль на позаблоковість?»

Ну, по-перше, не ціль, а мету, бо ціль — це все-таки мішень. По-друге, навіщо було так довго, від 5:02 до 7:35 хвилин на відео, переконувати глядача, що сила України — в зраді цінностей Євромайдану, якщо навіть із перших 516 дзвінків, ще під час цього нестерпно довгого макабричного обґрунтування, 84 % глядачів проголосували за позаблоковість, навіть не дослухавши до кінця проникливу аргументацію автора? Адже це феноменально — від 5:35 хвилини цього відео до 6:40, тобто фактично за одну хвилину, оператори, виявляється, встигли прийняти півтисячі дзвінків! Ну хай хоч хтось пояснить, скільки треба мати в студії телефонів, аби прийняти 516 дзвінків за одну хвилину! Бо це вже далебі якась «непозбувна бентега»!

Тим часом результат голосування наприкінці програми, виведений на студійний екран, у відсотковому відношенні поліпшився на цілих два відсотки — з 21 096 (!) глядачів, які «задзвонили в нашу студію» (без урахування реклами передача тривала трохи менше 58 хвилин), 86 % проголосували за те, що Україна стане сильнішою, змінивши стратегічну «ціль» на позаблоковість.

Оператори телекому в студії на каналі NewsOne! За кого ви нас маєте? Але на цьому Ганна Герман не зупинилася, взявшись коментувати взаємини України з НАТО.

«У Європарламенті заявили, що НАТО не готовий захищати Україну», — така плашка висіла під час сюжету, який мав ілюструвати тезу Ганни Герман про те, що нас ніде не чекають — ані в ЄС, ані в НАТО. Вибачте, але розводитися про бажання чи небажання НАТО захищати Україну, спираючись на думку одного-єдиного євродепутата від Вільної демократичної партії Німеччини, не можна.

Проте Ганна Герман саме так і зробила. Точніше, тут постаралася журналістка, яка сумлінно витягла з інтерв'ю німецького євродепутата виданню DW те, на що цілих дві хвилини, формулюючи своє запитання до глядачів, витратила свої зусилля Ганна Герман. Тобто що НАТО не готове захищати Україну, хоча й не визнає анексії Криму та незважаючи на 5-ту статтю Статуту Альянсу. Запитання перше та єдине: до чого тут 5-та стаття, що зобов'язує організацію захищати країну — члена НАТО в разі агресії проти неї, коли наразі йдеться лише про можливий План дій щодо членства України в НАТО?

Якщо чесно, то все, що наговорили про НАТО чи європейський вибір України в цій програмі, не витримує елементарної критики. Бодай тому, що Ганна Герман у своїх «Суб'єктивних підсумках» політичного сезону виявила кричущу некомпетентність щодо всіх питань, які вона коментувала впродовж своєї програми.

В унісон зі своїм колишнім колегою за Партією регіонів Євгеном Мураєвим, офіційним власником каналу NewsOne, пані Герман, здається, намагається щосили спокутувати свій давній гріх європейського вибору. При цьому не гребуючи фактологічними помилками в переказі історії взаємин України з НАТО, сказавши, що нам відмовили в ПДЧ на саміті в Празі, коли насправді це сталося в Бухаресті.

Попри всю різницю між форматами програми «Стежками війни» на каналі ZIK та «Суб'єктивних підсумків із Ганною Герман» на NewsOne, їх поєднала страхітлива некомпетентність авторів та дика заангажованість менеджменту. І це, здається, можна вважати вироком.