Отже, кожен сам собі вирішує, що робити, коли йому не спиться. Але є й універсальний рецепт – увімкнути телевізора. Нічний ефір в Україні (за винятком деяких програм на деяких каналах) мало чим відрізняється від денного. Як правило, комерційні канали вночі „крутять” фільми, що вже демонструвались удень. Причому марно сподіватися, що послуговуватися в лабіринті нічного ефіру можна телепрограмою. У ній заявлено одне, а демонструвати нам можуть уночі зовсім інше. Я вже не кажу про зміщення на півгодини або й годину в той чи інший бік програм, яких очікують опівнічники. Єдине, що завжди починається вчасно – Український канал „Культура”. Припасти до джерел можна на УТ-1 щоночі від 3-ї години до 6-ї.

Отож, глупа ніч. „У кімнаті двоє – я і...”, тьху, не Ленін – телевізор. Позаду „Футбольні діалоги” Валентина Щербачова, година з Віктором Павликом. Останній чомусь до „культурного блоку” не потрапив. Чи не тому, що його концерт амбітно називався „Я знаю все...”. Вибачте, але все знають лише редактори та ведучі „Українського каналу „Культура”. Скажімо, розпочали третю частину передачі: „Г.Берліоз: „Ромео і Джульєтта” розповіддю про парочку закоханих та про те, хто такий Шекспір. Уточнення, що Г.Берліоз – це зовсім не той, якого на Патріарших ставках трамваєм переїхало, не робилося. Можливо, про це йшлося в перших двох частинах передачі, які демонструвалися минулої й позаминулої ночі? Справді спраглим до знань треба бути, щоб послухати всі три передачі циклу, які стабільно починаються о 3-й ночі.

У передачі „Зодчий” навіть не приховували, що всі сюжети мохом поросли. Ось усміхнений Кличко на фоні магазину, який відкривали бозна-коли. Ось розповідь про козака Харка, який, кажуть, заснував Харків. Скажу чесно, на мене ця передача подіяла, як снодійне. Отож півгодинної передачі „ Незгасимі зірки ” я не бачила. Доведеться ще якоїсь ночі не спати, щоб прогалин в освіті не мати. Розплющила я очі, коли на екрані світилося „Співають гори”. Співали вони під баян (цього разу трембіти не бачила) вустами літньої жіночки. Вчасно прочумалася й подумала, що є змога подивитися „Кращі пісні-2004”. І я прикипіла до екрану. Краще мені було б цього не робити. Після першої російськомовної пісні, яку виконував якийсь Олексій Безпаленко, він же поздоровив усіх з ...Новим роком. Друга пісня також виконувалася російською мовою, й співачка, прізвище якої більшості глядачам нічого не скаже, також поздоровила з Новим роком та Різдвом.

Завзначу, що нічого не маю проти росіян та їхньої музики. Навпаки. Просто пригадалося заперечення ура-патріота П.Мовчана під час парламентських слухань проти Суспільного мовлення та його слова, що від єдиного на сьогодні національного каналу (мався на увазі УТ-1) ТРК „ЕРА” повідкушувала шматочки...

Нічого не маю я й проти узбеків. Але третім номером у концерті „Кращі пісні-2004” стояло таке: „Сияй Ташкент, звезла востока, столица дружбы и тепла… Была с ним рядом вся Россия и все республики мои”. Зрозуміло, узбек, який, мабуть, завітав до нас із вісімдесятих минулого сторіччя, поздоровив: „от всей души всех украинцев с Новым годом”. Далі співала українська співачка, скажемо так, не першої хвилі, але, знову ж таки, російською. Поздоровила. З Новим роком. Нарешті щасливий №7 – під російську танцювальну лунає: „Себе за носа ущипнула”. Що тут говорити, щипай – не щипай, а знову вітають із Новим роком. Знову російська пісня. Поздоровлення. Далі співають „братні нам” цигани і бажають: „Сибірського здоров’я, кавказького довголіття і циганського настрою”. Останнє мені дуже знадобилося б, бо чую українською: „Я прошепчу до скроні. Тримай мої долоні”. Погодьтеся, римується з тим носом, за який треба щипати. Вітання. І майже геніальна на тлі українських перлів російська попса у виконанні Олександра Солодухи. Поздоровлення з Новим роком. „Ти не вір”, – півтора десятка разів повторює ЕL Кравчук. І вітає – з Новим роком. З полегшенням сприймаю заставку „далі буде” й налаштовуюся на рекламу. . Але, Господи, знову з’являються співаки. П’ятеро. Підписано: квартет (!) „Гетьман”. „Сльозу змахнула рукавом маленька-наполохана”. Це не я. Це – слова пісні. І далі під баян звучить „Назустріч руку простягла і ще щось говорила. І на прощання обняла, ой, що ж я наробила...І тихо зникла вдалині зі мною (земною?) голубою”. Не знаю, що в останніх словах зашифрували мужчини – кращі, мабуть, із найкращих виконавців у 2004 році.

Нарешті – реклама. Коли ж ті треті півні будуть? Добре тим, що в селі. Аж ось: „Доброго ранку, Україно! Вас вітає ТРК „ЕРА”. Розвиднілося...

Читайте також:

Скончался советник гендиректора ГТРК "Культура" Ольвар Какучая Олексій Зоценко: "Культуру" просто викинули з ефіру "Культура" виходитиме на УТ-1 з трьох до чотирьох годин ночi