У гумористичному ситкомівському серіалі “Друзі”, який був показувався на “1+1”, про смерть говорили єдиного разу, та й то в доволі химерній формі. Сімейна пара Чендлер і Моніка хотіли всиновити дитинку, батько якої був невідомий. Проста американська дівчина, яка збиралася відмовитися від малюка, достеменно не знала, від кого завагітніла: чи то від хлопця, що зараз виїхав кудись на заробітки, чи то від хлопця, що зараз сидить за вбивство батька, якого вперіщив по голові лопатою. Складається враження, що останнім часом телебачення всерйоз вирішило взяти приклад з того хлопця з лопатою. Якщо й не прибити глядача своїми аналітично-суспільно-значущими програмами, то принаймні покалічити.

Скинувши у глибоку депресію.

У позаминулій недільній програмі з Дмитром Кисельовим на ICTV гострі суспільні проблеми, сказати б, прорахунки нової влади, які критично налаштований ведучий демонстрував перед віце-прем’єр-міністром з гуманітарних питань Миколою Томенком, виглядали на не зовсім вдалий жарт і викликали хіба полегшене зітхання: якщо в країні нема соціальних проблем, окрім суперечностей з приводу параду ветеранів, нечесного конкурсу Євробачення і конфліктів навколо “Динамо” і Олега Блохіна, то життя просто тобі прекрасне. Принаймні, на це хотілося сподіватися.

Після квартету програм “1+1” не хотілося вже нічого.

Спершу була програма “Іду на Ви”, яка в простій і доступній формі розповіла усім, що Блохін – хороший тренер національної збірної і непоганий депутат і що тепер майбутні невдачі національної команди лежатимуть на плечах Регламентного комітету Верховної Ради. Слова представника цього комітету про те, що Блохін, мовляв, за п’ять місяців був відсутній на 69 засіданнях вищого законодавчого органу країни (до цього голова Регламентного комітету Валентин Матвєєв повідомив, що на комітеті з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту і туризму він взагалі був єдиного разу за цей період, “Гол”, Новий канал), потонули у звичному патріотично-футбольному камланні про святість національної команди, зубатих випадах В’ячеслава Піховшека на адресу нової влади і мелодраматичних проханнях Ольги Герасим’юк до Олександра Шовковського: не пропускай голи, Саша.

Наступні дні на „1+1” пройшли під акомпанемент конспірологічної історії про “орлят Кравченка”, які виконували злочинні накази і творили зло (“Подвійний доказ”), і як завжди драматичних історій про поневіряння простого українця (щоб упізнати тіло, треба довіреність від родичів, воно лежить десь серед бомжів, “Без табу”), завершившись тривожним акордом розмірковувань навколо бюджету, який, скоріш за все, знищить українську промисловість, бо є бюджетом проїдання, а не розвитку (“Я так думаю”)…

Зазвичай після баталій українських російська гризотня у програмі “К барьеру”, НТВ-мир, заспокоює. Йой! Там про російську зовнішню політику торочить Глєб Павловський: правильно було підтримувати Януковича, зараз в Івано-Франковську переслідують дітей, які говорять російською, планується виживання росіян з України. По “Інтеру” в цей час у програмі “Подробиці з перших вуст” йдеться про Криворіжсталь, реприватизацію, тиск на суди, незаконність усіх процесів, зменшення інвестиційної привабливості і т.п.

Напередодні інтерівських теревенів Сергій Власенко, адвокат, який займається процесом Криворіжсталі, в ефірі “Тонісу” повідомив, що виступи міністрів з приводу можливої реприватизації заводу можна розцінювати як опосередкований тиск на суд. Мовляв, суддя теж людина, яка існує у спільному для всіх інформаційному полі, а тому отримує імпульси від влади і, так чи інакше, звертає на них увагу.

Рішення щодо Криворіжсталі поки що не прийнято, а от рішення щодо Блохіна вже є.

З радісних інформаційних повідомлень спортивних новин стало зрозуміло, що він залишається тренером національної збірної: суд у п’ятницю виніс своє справедливе рішення, визнавши його тренерську діяльність такою, що не заважає виконуванню депутатських обов’язків, бо він не отримує за неї грошей, у той час як у парламенті його навіть преміюють за успішну законотворчу діяльність. Представник Верховної Ради у суді був сумним, дещо пригніченим, з рішенням погодився без суперечок, навіть з певним полегшенням. Інформаційний тиск у цій справі був настільки конденсований, що іншого не можна було й чекати.

Радість від законної тренерської звитяги Блохіна так усіх роздула, що деякі питання, які залишились без відповіді, навіть совісно піднімати.

Перше. Григорій Суркіс в програмі “Гол” повідомив, що Блохін працює на громадських засадах, але якщо збірна вийде до фінальної частини чемпіонату світу, то він отримає за це винагороду (тобто – по факту виконаної роботи), тож про цілковиту відсутність фінансового інтересу, яку “педалювали” телевізійні адвокати тренера-депутата, по суті, не йдеться.

Друге. За повідомленнями спортивних новин одразу після рішення суду Олег Блохін поїхав на базу до збірної, яка провела спаринг і тренувалася під його впевненим керівництвом, як і весь попередній тиждень. Але – весь тиждень депутати мали засідати в комітетах, обговорюючи урядові зміни до бюджету; а у п’ятницю, коли наша всіма улюблена команда грала тренувальні матчі, вони чи не до шостої вечора приймали “фінансову конституцію України”.

Казали – тренування роботі в Парламенті не заважає.

Сумно, що якось воно купи не тримається.