На перший погляд (як, утім, і на другий, і на третій) новий проект каналу «112» під назвою «Кеш тест» дуже подібний до циклу «По той бік» каналу ZIK із Соломією Буй. Не знаю, з яких причин, але проект проіснував лише з вересня по грудень минулого року, після чого зник із сітки оновленого ZIKу. Проте ідея — перевірити, чи відповідає спосіб життя можновладців задекларованим статкам, не пропала. Її підхопили журналісти каналу «112» Олег Степовий та Христина Чернега.

Перший випуск програми побачив світ 25 лютого, два наступні — 8 та 15 квітня. Із чим пов'язана така велика перерва між прем'єрою та продовженням циклу, глядачам не відомо. Можливо, перший випуск міг не сподобатися народному депутату від «Народного фронту» Тетяні Чорновол, яка відмовилася впустити журналістів до свого помешкання. Останні ж хоча відмовили їм у цьому «невинному» бажанні абсолютна більшість нардепів, до яких вони зверталися, присвятили «головній антикорупціонерці» країни цілий сюжет. У якому докладно розповіли і про свіжопридбану в недобудові шахрая Войцехівського квартиру, і про те, як Тетяна Чорновол купила авто за свою участь у Революції гідності. У жодному з наступних випусків нічого подібного, тобто заочного викриття високопосадовців, які відмовилися співпрацювати з програмою, журналісти собі не дозволили. Що наводить на думку — сюжет про те, як завдяки участі в Майдані розбагатіла народна депутатка від «Народного фронту», мав одноразовий характер. Не можу стверджувати, що це був замовний матеріал, але все, що показали в першому випуску «Кеш тесту» про Тетяну Чорновол, мало вигляд і присмак рідкої коричневої субстанції. Це враження посилили «глибокодумні» слова обох ведучих, які вирішили дати відзнаки за відкритість Бориславу Розенблату та Аркадієві Корнацькому (офіційним героям випуску), протиставивши їм Тетяну Чорновол. Депутатка, на їхню думку, заслужила антиприз за свою «закритість». У зв'язку з кинутою ніби між іншим фразою в сюжеті, мовляв, прикро, що свої статки від телевізійної громадськості приховують «найбільші антикорупціонери», на думку спадає просте запитання: дорогі квартири депутатів від БПП Сергія Лещенко чи Світлани Заліщук були в епіцентрі скандалу буквально кілька місяців тому. Проте автори для публічної екзекуції обрали чомусь саме Тетяну Чорновол.

Якби не цей ополоник дьогтю, перший випуск «Кеш тесту» можна було б оцінити як цілком пристойну журналістську роботу. До речі, варто похвалити й назву проекту, адже «Кеш тест» обігрує термін «краш-тест», що означає випробування авто на міцність. Отож, «Кеш тест» теж можна вважати таким собі випробуванням на міцність українських чиновників. Що в багатьох випадках означає тяжкий іспит для нервової системи героїв.

Один із яскравих епізодів, що підтверджують це припущення, — знахідка «нички» у вигляді пачки доларів за картиною в оселі голови Тернопільської обласної держадміністрації Степана Барни (випуск від 15 квітня). Показуючи Христині Чернезі подаровану «не пригадую ким» картину зі шматочків бурштину, чиновник зняв її зі стіни, показавши зворотний бік. І тут усі, зокрема й глядачі, побачили прикріплений до картону конверт. Чиновник після цієї прикрості спритним жестом фокусника сховав пачку грошей до кишені, але далі все-таки витяг їх і перелічив. «Заначку попалили», з розпачем зізнався Степан Барна, показавши 11 стодоларових купюр і зваливши все на жінку. Звісно, якби це була схованка господаря, він би не знімав злощасної картини зі стін. Тож знахідка, як виявилося, підтвердила те, що він записав у своїй електронній декларації — зберігає кошти готівкою вдома. Після цього герой програми пообіцяв для зберігання готівки орендувати сейф у банку.

Подібний епізод — рідкісна удача для тих, хто його зняв. Він, по-перше, дуже видовищний, по-друге, надзвичайно драматичний, бо дозволяє показати весь спектр емоцій героя. Але передбачити щось подібне автори програми не можуть, тож структура «Кеш тесту» проста, як задачка з арифметики для першачків. Маємо журналістів, які отримали «доступ до тіла», тобто можливість побачити, як живуть чиновники, та експертів, котрі оцінюють, наскільки заявлена героями програми вартість їхнього нерухомого чи рухомого майна відповідає реальній. При цьому жодних юридичних наслідків у разі, якщо «експерт-стиліст» Надія Караваєва коригує вартість того чи іншого предмета інтер'єру або ж матеріалу оздоблення «родових маєтків» високопосадовців-мільйонерів у бік геометричної прогресії відносно заявленої ними ціни, «Кеш тест» не має. Тож не зрозуміло, чому більшість народних обранців, яким нібито немає чого приховувати, адже все, що від них вимагало НАЗК, вони вказали в е-деклараціях, відмовили шановним журналістам «112».

Безумовно, заради такого собі міксу популізму та легкої гри у викривальність, які мають додати рейтингів програмі, є педальоване у проекті протиставлення: з одного боку, глядачеві показують, як живе постмайданна еліта (добре живе, чого вже там). З іншого —  автори не оминають нагоди показати запустіння середовища, де будують свої замки нові-старі — розбиті дороги Житомирщини чи Миколаївщини, покинуті села навколо маєтків. Це додає контрасту між життям нової української еліти, а насправді старої, якщо вести відлік від Кучми, та «мерзотою запустіння» (Олександр Потебня) українського села. Яке в сюжеті про земельного магната Аркадія Корнацького з Миколаївщини, а за сумісництвом народного депутата від БПП, вже не просто «вигибає», як у класиків української літератури, а стоїть у руїні. У селі Чаусовому-другому, вотчині пана Корнацького, ніхто не веде бойових дій, але враження таке, що нам показують кадри розбомбленого ворожою артилерією Широкиного під Маріуполем.

Звісно ж, не всі персонажі «Кеш тесту» настільки одіозні. Олександр Черненко, колишній голова Комітету виборців України, а нині народний депутат від БПП, приміром, чи вже згаданий Степан Барна (до речі, брат того самого Олега Барни, який намагався винести з-за трибуни ВРУ Арсенія Яценюка) живуть у звичайних міських квартирах і можуть показати своє майно. І головне — пояснити походження статків. Тобто їхній спосіб життя, принаймні той, що бачимо в ефірі програми, збігається із задекларованим. Голова Тернопільської обласної ради Олександр Біленький теж може пояснити, звідки й коли в нього з'явився заміський будинок і за рахунок чого його збудовано.

Із пізнавально-порівняльного в «Кеш тесті» — відсутність «пшонка-стайлу» навіть у багатих маєтках будівельного (Борислав Розенблат) чи аграрного (Аркадій Корнацький) українських магнатів, які стали народними депутатами. Окрім імітації «родових гербів», що, переконують герої програми, — всього-на-всього примха декораторів та дизайнерів, але аж ніяк не побажання господарів, тут більше нічого не нагадує про скандальну Хонку в Межигір'ї чи маєток екс-генпрокурора Пшонки. Ці господарі, виявляється, ще й не чужі мистецтва. Один (Борислав Розенблат) виконує пісню Андрія Макаревича «Свеча», акомпануючи собі на білому відреставрованому роялі. Інший (Олександр Біленький) співає під гітару стару радянську пісню «А я еду, а я еду за туманом...».

Ну а що, хіба вони не люди?

Проте мораль цієї байки теж проста, як задачка для першокласника, вже згадана вище: бідним тут не місце. Підтверджена, зокрема, й несамохіть кинутою фразою Олександра Біленького про те, що політика може бути дуже вигідним бізнесом. І цьому не завадить жодна перевірка, байдуже, журналістська вона чи від НАЗК. У чому автори «Кеш тесту» сумлінно й розписалися, але що засмучує в подібних проектах, то це те, що ми розуміємо: погоджуються впустити до себе лише ті, кому нема особливо що приховувати, а от цікавими для нас були би якраз ті, кому приховати є що. Ну й, звісно, ми також розуміємо, що багато чого може залишитися за кадром — як програми, так і публічної інформації про героїв. Утім, формат програми в принципі чесний: нам не обіцяють жорстких розслідувань. Можливо, цей мікс гламуру та «ревізії» має на меті радше спонукати політиків до більшої прозорості? Ну чому б не помріяти?

Фото: 112.ua