Велике спростування кримських міфів. Марафон на 5-му

Велике спростування кримських міфів. Марафон на 5-му

28 Лютого 2017
2612
28 Лютого 2017
13:00

Велике спростування кримських міфів. Марафон на 5-му

2612
«Крим. Три роки опору» на 5-му каналі показав панорамну картину того, що на міжнародному рівні визнано анексією півострова, а в російській масовій свідомості й тамтешніх ЗМІ побутує в терміні «воссоединение»
Велике спростування кримських міфів. Марафон на 5-му
Велике спростування кримських міфів. Марафон на 5-му

5 канал для свого п'ятигодинного марафону «Крим. Три роки опору» 26 лютого обрав дуже правильну назву. Оптимістичну. Опір російській окупації в Криму — це саме те, про що нині треба нагадувати. І не лише в річницю найбільш масового мітингу кримських татар, а якомога частіше.

Тетяні Даниленко та Олександрові Янковському (ведучий сайту «Крим. Реалії», де цей марафон транслювався в прямому ефірі паралельно з 5-м каналом), які це зробили, можна лише подякувати. П'ять годин прямого ефіру, двадцять гостей, кожного з яких треба було розговорити потрібними запитаннями, найширше коло тем для обговорення — все це без перебільшень можна назвати журналістським подвигом.

Варта уваги й чітко продумана композиція марафону, яка не дала учасникам та ведучим звалитися в какофонію думок і сенсів. Натомість тут кожну годину ефіру присвятили окремій темі «кримського питання». І це дозволило спростувати кілька міфів про Крим, що встигли сформуватися за три роки від початку анексії. Зрозуміло, що ці міфи формувалися в масовій свідомості не самі, а за допомогою численних меседжів від популярних ЗМІ. І не лише російських, адже деякі з цих поширених міфів, зокрема про суцільну проросійськість кримського населення, активно формували й підтримують досі деякі українські ЗМІ та блогери.

«Крим. Три роки опору» на 5-му каналі показав панорамну картину того, що на міжнародному рівні визнано анексією півострова, а в російській масовій свідомості й тамтешніх ЗМІ побутує в терміні «воссоединение».

Отож, ведучі та гості інформаційного марафону на 5-му каналі послідовно, відповідно до теми кожної години в ефірі, спростували кілька шкідливих тез російської пропаганди та українських діячів чи блогерів, які, з доброї волі чи несамохіть, їх просувають. Навіть на міжнародному рівні. Ось короткий список цих загальників, що побутують в українському інформаційному полі, не кажучи вже про масову свідомість:

  • усі мешканці Криму — проросійсько налаштовані й ненавидять Україну;
  • Крим приєднався до РФ добровільно;
  • Росія різко підвищила добробут кримських мешканців після «возз'єднання»;
  • кримські татари виявили пасивність щодо анексії Криму;
  • Крим повернеться в Україну, коли побачить процвітання останньої.

Учасники марафону, звісно ж, обговорювали значно більше питань, кожне з яких чіпляло за живе всіх присутніх. Адже люди, які втратили батьківщину, не можуть дискутувати про неї в академічному стилі. Навіть якщо вони — визнані аналітики, як-от Павло Казарін.

Першу тезу пропаганди перекреслили хронікою подій, починаючи з багатотисячного мітингу кримських татар проти можливого засідання Верховної Ради Криму, депутати якої готові були голосувати проти визнання нової української влади. Отже, анексія Криму (а не добровільне возз'єднання, як торочать прибічники «русской весны») розпочалася саме з опору. Який, що повсякчас підкреслювали редактори марафону, на момент виходу програми тривав 1096 днів. Нині, за три роки після окупації Криму, коли оприлюднено одкровення Путіна, який планував операцію з захоплення півострова, ніби вже й не має бути сумнівів у тому, що анексія Криму була здійснена російськими силами спецоперацій. Та позаяк чимала кількість населення України досі перебуває в полоні комфортних для себе штампів про «возз'єднання», варто знову й знову, на всіх рівнях, нагадувати про цей факт. Що й робили у студії 5-го каналу гості Тетяни Даниленко та Олександра Янковського. Легендарний полковник Військово-повітряних сил України Юлій Мамчур (той самий, який, будучи командиром Севастопольської бригади тактичної авіації Повітряного командування «Південь», а від 2014 року — народний депутат, вивів своє з'єднання проти «зелених чоловічків» на підступах до військового аеродрому «Бельбек» із єдиною зброєю, гімном України), нагадав: коли в 2003 році росіяни заварили провокацію на острові Тузла, українська влада успішно її придушила. Тому що мала на те не лише політичну волю, але й військову силу — 400 тисяч військовослужбовців, готових виконати конституційний обов'язок із захисту територіальної цілісності України. Тим часом на початок 2014 року ЗСУ підійшли знекровленими через масові скорочення особового складу й продаж або й знищення техніки.

Андрій Сенченко, на час анексії заступник голови Адміністрації Президента, та Валентина Самар, кореспондентка «Дзеркала тижня», яка змушена була покинути Крим через окупацію, аналізуючи причини «здачі» Криму, не стримували емоцій. Перший звинувачував у захопленні півострова українську владу, яка за 25 років показала свою байдужість до Криму, завжди намагаючись лише урвати для себе ласий шматок землі на узбережжі. Валентина ж Самар казала про неспроможність постмайданної верхівки вплинути на розвиток подій. Хоча здебільшого це були тези з її останньої статті для «ДТ», які цитувала ведуча марафону.

Але в будь-якому разі слова, що пролунали в студії марафону, категорично спростовували всі міфи про «возвращение Крыма в родную гавань».

Та й проросійськість кримських мешканців заперечила вже сама присутність таких людей, як Павло Казарін, Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, Геннадій Афанасьєв, Еміне Джапарова, Сергій Костинський, які своєю батьківщиною вважають лише Україну. Точніше, Крим у її складі.

Павло Казарін, підключившись до обговорення теми про те, чи розчарувалися кримчани у «возз'єднанні» з Росією, сказав, що настрої місцевого населення тепер виміряти неможливо. Ну не може людина, яка живе в Криму, сказати, що Крим — це Україна, без ризику бути засудженою за кримінальною статтею «проти сепаратизму» в російському КПК. Тож можемо оперувати лише даними останнього більш-менш незалежного соцопитування в лютому 2014-го, згідно з яким 41 % мешканців півострова підтримували об'єднання з Росією. Цифра немала, але й не тотальна.

Та якщо судити про ці настрої з телефонних дзвінків, які отримували ведучі українських радіостанцій, що запрацювали в Криму після встановлення передавача в Чонгарі, багато хто з місцевих мешканців гостро потребує інформації з материкової України. Про це в ефірі марафону розповів заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення Сергій Костинський.

Євгенія Горюнова, політологиня, щоправда, ці слова майже спростувала, розповівши — більшість мешканців півострова має доступ до українського телебачення. Але з усіх доступних українських каналів вони зазвичай обирають «Інтер», «112» та канали, що транслюють програми про зірок. Скажімо, нацвідбір на пісенний конкурс «Євробачення-2017» (вочевидь, ідеться про канал СТБ. — Авт.). 5 канал, доповнила свої сентенції шановна пані політологиня (до речі, колишня викладачка Таврійського національного університету, що переїхав на територію України), на півострові не люблять. Ніби забувши, що виголошує це в ефірі того самого каналу. Який, до речі, єдиний із загальнонаціональних мовників спромігся організувати кількагодинний марафон до річниці кримського опору. Задля справедливості скажу — такий марафон, причому в набагато більшому масштабі (йдеться, до речі, не лише про часовий, а й про якісний вимір), влаштував ще й кримськотатарський канал ATR, який після анулювання своєї ліцензії на мовлення в Криму «Роскомнадзором» переїхав до Києва. Та позаяк далеко не в усіх кабельних мережах є ATR, узяти на себе особливу місію говорити про окупацію Криму та його опір анексії в загальноціональному вимірі випало саме 5-му.

І ця місія, здається, каналові, який так не люблять у Криму, вдалася.

Принаймні марафон «Крим. Три роки опору» продемонстрував небайдужому глядачеві, що Російська Федерація готувала анексію півострова заздалегідь, у мінімальний термін витиснувши з Криму гривню, український мобільний зв'язок та силоміць зробивши з громадян України, які живуть у Криму, росіян.

Але, зі слів уже згаданого Павла Казаріна чи Тараса Березовця, люди, які залишилися в Криму й не викинули українських паспортів, залишаються українськими громадянами. Адже — й це для багатьох власників українських паспортів може бути відкриттям — позбутися українського громадянства можна лише або відмовившись від нього, або порушивши закон, який передбачає позбавлення громадянства.

Частина марафону, присвячена тому, як нині живе Крим, справила амбівалентне враження. З одного боку, сюжет про нестачу питної води на півострові, що остаточно вбило місцеве сільське господарство, — це аргумент на користь прибічників міфу про те, що занепад Криму через від'єднання Криму від України призведе до того, що півострів урешті-решт проголосить своє бажання повернутися до України. Тим паче, він підсилюється цифрами про зменшення доходів від туристичного сезону — за минулий рік у Криму побували ледь більше півтора мільйона відпочивальників. Замість п'яти мільйонів у 2013-му. Власне, це навіть не міф, а жорстока правда.

З іншого — коли йдеться про те, як РФ послідовно замінює корінне населення Криму уродженцями Північного Кавказу, про що розповідав політтехнолог Тарас Березовець, натомість відряджаючи українських військових-зрадників на терени російського Далекого Сходу, нагадує: РФ робить усе, аби місцеві мешканці забули про українську приналежність півострова. Намагаючись якомога швидше узалежнити доходи місцевих мешканців від волі держави, тобто Російської Федерації. Якщо за три роки окупації Криму населення Севастополя збільшилося вдвічі за рахунок приїжджих із кавказьких республік РФ, це свідчить про наполегливу роботу нашого північного сусіда над історичною пам'яттю місцевих мешканців. Чи, радше, над її знищенням.

Тобто, якщо коротко, — або ви всі присягнете на вірність Путіну й буде вам щастя, або будете знищені як народ чи клас. У даному випадку — середній. Показова в цьому плані історія власника ялтинського зоопарку «Сказка» пана Зубкова, про яку в студії 5-го каналу розповів член Меджлісу кримськотатарського народу Іскандер Берієв. Цей організатор унікального сафарі-парку левів у Криму три роки тому не просто вітав «воссоединение Крыма с Россией», але й надавав свої автобуси для місцевої так званої самооборони. Тітушок по-нашому. І саме ці тітушки, яким надавав транспорт власник кримського сафарі-парку, на думку Іскандера Берієва, викрали й убили першу цивільну жертву кримського опору Решата Аметова. Та попри всю свою надзвичайну лояльність до нової влади, власник ялтинського зоопарку нині намагається перенести свій бізнес до Туреччини. Тільки тому, що впродовж останнього року він 130 разів був відповідачем у судах РФ. До нього мають претензії всі можливі інспекції Російської Федерації. А все лише тому, як сказав Іскандер Берієв, що, попри всю лояльність власника кримського «Сафарі парку» до РФ, останню дратує саме існування кримського середнього класу.

Ну й міф про те, що кримські татари буцімто пасивно реагували на анексію Криму, в останній частині інформаційного марафону на 5-му каналі спростували Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров. Перший казав про силу духу Ельмі Умерова, який опирається російській окупації, маючи хворобу Паркінсона, діабет та нездорове серце. Ба більше — Мустафа Джемілєв упевнений, що навіть його смерть послужить справі кримських татар.

Рефат Чубаров, послухавши думки учасників марафону про те, що треба спростити перетин адмінкордону кримчанам із мікрохвильовками в торбах або ж синхронізувати видавання перших російських паспортів громадянам Криму з українськими (14 років в РФ і 16 — в Україні), зауважив: на Крим накинуто зашморг, і цей зашморг — Путін і Росія. Єдине, що ми можемо зробити в цій ситуації, — загострити питання окупації Криму на міжнародному рівні.

Що, як переконували Ганна Гопко, Світлана Заліщук і Таміла Ташева, українці роблять на всіх рівнях, від дипломатичних до громадських.

Ну що ж, дай боже, як каже українська народна мудрість у таких випадках, нашому теляті вовка з'їсти.

Фото: скріншот із сайту 5 каналу

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2612
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду