Не брехатиму: канал ТЕТ із різних причин перестав бути пріоритетним для вашого автора. Тим більшим було бажання виправитися й заповнити глядацький пробіл. Саме нагодився прийнятний контент — анонсований на 30 січня початок нового сезону скетчкому «Казки У». Зацікавили передусім обіцяні кінопародії, адже переспів популярних, культових та знакових фільмів давно і вдячно експлуатується індустрією. Настільки вдячно, що навіть став окремим сегментом.

У цьому контексті передусім варто згадати трилогію Андре Юнебеля про пригоди Фантомаса. Створені в 1960-х, ці фільми в СРСР сприймалися за чисту монету й збирали шалену касу. Між тим на батьківщині, у Франції, стрічки задумалися і втілилися лише як пародії на всіх попередників: адже кіно про лиховісного персонажа з десятками облич почали знімати від початку ХХ століття на основі однойменного циклу романів. Втаємничені, знайомі з предметом пародії, знаходили зашиті в трилогії цитати, заради чого такі стрічки й знімаються.

Такий прийом однозначно відносить фільми-пародії до нішової культури. Франшиза «Голий пістолет» Девіда Цукера, а надто цикли «Гарячі голови», «Дуже страшне кіно», «Дуже супергеройське кіно» й подібні насичені цитатами з відомих фільмів, а окремі мають навіть культовий статус. Проте якщо глядач не бачив «Танців із вовками» та «Дев'ять і половиною тижнів», «Матрицю», «Крик» чи «Пірати Карибського моря», йому всі означені пародії будуть нецікаві. Так само при перегляді «Шрека-2» ані онуки, ані бабусі не зрозуміють та не прочитають усіх кіно цитат із «дорослого» кіно, якими насичений мультик.

Жанр перекочував на телебачення й утілювався спершу в номерах КВК, потім — у скетчах Comedy Club, «Великій різниці», «Казкова Русь», номерах «Вечірнього кварталу». До «Казок У» студія «Квартал 95» теж причетна, що не дивно для такого собі неофіційного монополіста всього гумористичного в Україні. Проект виходить, дай Бог пам'яті, вже четвертим сезоном і, як заведено в скетчкомах, заточений передусім на пародії. Раніше це був переважно формат казки на новий лад або «антиказки» — формат, заданий відомою піснею Володимира Висоцького. Тепер «Казки У» задали казковим персонажам координати відомих фільмів. Результат сподівань не виправдав.

«У нових “Казках У” під кожну серію пишеться пародія на відомий фільм. Весь сценарій відповідає фільму, за винятком невеликих змін у сюжеті, що інтригують глядача», — так анонсував проект режисер Андрій Бурлака. Справді, назви скетчів говорять самі за себе: «Нелюди в чорному», «Пилка: гра на вишивання», «Кілька друзів Івана», «В казці лише дівчата», «П'ятдесят відтінків зеленого», «Містер і місіс Безсмертні». Не обійшлося без згадок про радянські хіти — маємо «Службовий обман» та «Іроніюшка долюшки». Навряд чи треба нагадувати, що в оригіналі все це продукується російською. Коли чесно, вашого автора в даному випадку мовне питання хвилює найменше. Набагато гірше — повна, тотальна, навіть виклична відсутність питомо українського контексту в продукті під назвою «Казки У», де остання літера, напевне, означає «Україна».

На відміну від «Казкової Русі», особливо перших, створених ще за Януковича сезонів, «Казки У» не є маніпулятивними за змістом. Навпаки, вони принципово відірвані від часу та простору, хіба що персонажі час від часу згадують, наприклад, про комунальні платежі та інші соціально-побутові проблеми країни, громадянами якої напевне є. Фокус у тому, що, як і в «Казковій Русі», тут усе поміщене в декорації та антураж саме російських народних казок. Але якщо мальовані персонажі, у що б їх не перевдягали аніматори, лишалися впізнаваними й були наділені рисами та манерами прототипів, на яку аудиторію працюють творці «Казок У», ще довго лишиться загадкою.

Взяти хоча би скетч-пародію на горор «Пилка». У дерев'яному зрубі, дуже подібному до декоративних «руських бань», яких повно на базах відпочинку по всій Україні, приходять до тями три дівиці в кокошниках і сарафанах. Ті самі, які, з відомої казки Пушкіна, «под окном пряли поздно вечерком». Ці персонажі наскрізні для всього циклу, й вони мало того, що не знімають кокошники за жодних обставин, так ще й характерно «окають», імітуючи, мабуть, говірку Поволжжя — її відтворюють актори, які грають у кіно письменника Максима Горького. Ще вони час від часу «чёкають», і закрадається підозра: автори поставили за мету тролити державу-агресора в такий спосіб. Нехай краще вони визнають це самі. Інакше «Казки У» слід вважати свідомими та послідовним знущанням із українського глядача.

Наголошую: до якості самих пародій, як і до акторської гри немає претензій та зауважень. Бо, вкотре повторюся, категорія смішного — суб’єктивна й смакова. Єдина обмовка — той, хто не бачив оригінальних «Пилки» чи «П'ятдесяти відтінків сірого», відповідних пародій не зрозуміє й канал перемкне. Що вкотре підтверджує тезу про нішовість даного продукту. Але чомусь питомо української ніші творці «Країни У» заповнити не квапляться.

Гаразд, нехай царі, королі, принци й принцеси з'являються в українському фольклорі. Припускаю інтеграцію в український світ Алладіна й Буратіно, хоча правильно було би називати його Піноккіо. Так персонажа, переінакшеного «червоним графом» Олексієм Толстим, називають усюди, крім Росії, радянської та нинішньої. Проте дівиці в кокошниках, юнаки в кафтанах та інші дійові особи російських народних казок усе одно задають тон і правлять бал. Мовчу вже про те, що за основу пародії «П'ятдесят відтінків зеленого» могла би стати казка «Царівна жаба», але в її українській, а не російській інтерпретації. Загалом варто переглянути ставлення до фольклору й повернути Україні трьох богатирів. Адже доведено й не раз, що Іллю Муромця, як і більшість українських персонажів, русифікувала та привласнила собі сусідня держава. Свідчення тому — цикл російських же мультиків, де від богатирів пахне, за визначенням Баби Яги, духом русским.

Казкових лиходіїв згадано не дарма. Баба Яга в своїй хатинці на курячих ніжках — не український персонаж. Нам ближче відьми, відьмаки, русалки, перевертні. Проте глядачу, на якого розраховані «Казки У», російський, зокрема й фольклорний контент, напевне, ближчий. Або, краще сказати, звичніший, комфортніший. Тому пародії на відомі голлівудські стрічки тут русифіковані не російською мовою, а дівчатами в кокошниках та хлопцями в кафтанах. Вони могли би мовчати, суть побаченого від того би не помінялася. Єдина постійна українська величина в скетчкомі — Кощій Безсмертний, який давно, ще до 1991 року, перейменований на Чахлика Невмирущого. Цей єдиний носій української мови в усьому циклі виглядає чужорідним тілом, заразом нагадуючи маргінальне місце питомо українського, хай і переінакшеного, в сегменті популярної культури. Тому творцям слід бути чесними й перейменувати «Казки У» на «Казки Ру».

Фото: ovva.tv