Спершу українські канали транслювали 25 листопада його так звану прес-конференцію. Повноцінною пресухою це видовище назвати неможливо, бо маріонетки не дають прес-конференцій. Не менш умовний допит онлайн показали 28 листопада, й тут журналісти не просто дивилися це, а й намагалися аналізувати. Хоча мовчазна мумія більше цінності й смислу, ніж потік підсвідомості того, кого Верховна Рада України позбавила звання Президента. Але ввечері того ж дня в ефірі ICTV анонсували й показали фільм «Крах Януковича» з нового циклу «Більше, ніж правда».

На своїй сторінці у Facebook політолог Михайло Басараб зазначив: «Кожен, хто коментуватиме сказане Януковичем, знай: ти долучився до його легітимації в нових реаліях, ти сприяєш агресору». Ваш автор розширив би список тих, кого не треба згадувати в інформаційному просторі принаймні під час фактичної війни з Росією. Виняток —  цитування судового вироку стосовно певної особи. Та, схоже, українцям справді цікаво бачити і чути таких, як Янукович. Інакше трансляції цього головомовця змусили би глядачів перемкнути канал на щось таке саме безглузде, але зовсім не шкідливе. ICTV навіть зробив про нього цілий фільм, котрий подається як журналістське розслідування.

«Більше, ніж правда» — програма, яка закликає глядачів побачити зсередини те, про що всі говорять, але чому досі немає підтвердження. Таким чином, крах Януковича або не був доконаним фактом, або досі не мав документального підтвердження. Однойменний фільм створено за сценарієм, який може написати будь-який дипломований журналіст (причому диплом цей він здобув зовсім недавно). Або не журналіст, а пересічна спостережлива людина, котра пише пости в соціальних мережах і готова витратити на створення історії краху Януковича трошки більше часу, ніж треба на щоденний допис.

Одкровення в «Краху Януковича» немає жодного. Тут розказано й показано все, що бачив і чув пересічний українець від лютого 2010 року, коли Януковича обрали Президентом, до лютого 2014-го, коли боягуз утік до Росії, скинутий повсталим народом. Протягом цього часу він устиг здати національні інтереси, підписавши сумнозвісні Харківські угоди, свідомо розвалив армію, дозволив інфільтрувати в СБУ російських агентів, здійснив конституційний, читай — державний переворот, наділивши себе диктаторськими повноваженнями, шантажував Росію рухом до ЄС, а Захід — дружбою з Росією й можливістю інтеграції в Митний союз, крав усе, що погано лежить, занурив країну в небачене раніше кримінальне й корупційне багно. Потім прийняв від Путіна хабара розміром 15 мільярдів доларів, три з яких отримав відразу, аби… повернути назад як оплату за російський раз. Продавши країну, Янукович образився на повсталий народ та оголосив українцям війну не на життя, а на смерть. Крах Януковича коштував Україні сто двох смертей, але якби можна було відмотати назад, українці навряд чи повелися б інакше.

Чого хотіли домогтися автори згаданого фільму? На контрасті двох (!) трансляцій Януковича наживо показати його ницість? Але невже цього ніхто в Україні не знає? Прихильників Януковича немає навіть на сході, його електоральному полі. Ба більше: його ненавидять навіть в ОРДЛО як ватажки терористів, так і рядові бойовики. Не кажучи вже про місцеве населення. Там, обираючи між Путіним і Януковичем, радше віддадуть перевагу першому. Цей персонаж уже нікому не потрібен, при згадці про Януковича нормальна людина відчує відразу — та, власне, нормальні люди про нього намагаються не згадувати.

Гаразд, нехай прес-конференція й допит є російською технологію, й конспірологи намагаються прочитати в словах утікача послання від Путіна чи Суркова. Якою ж тоді технологією слід вважати фільм «Крах Януковича», склепаний із загальновідомих фактів та кадрів? І якою технологією обізвати періодичну появу мультяшного Януковича в серіалі «Казкова Русь» від «Кварталу 95»? Для чого вони постійно поверталися до його персони, прописуючи в сценарії?

Хоча… згадується фраза: на фоні Януковича всякий в Україні виглядатиме кращим. Мабуть, тому в фільмі раптом виринув із небуття Леонід Кожара, екс-міністр закордонних справ і людина, котра в часи Майдану поводилася так, як нині — одіозний голова МЗС РФ Сергій Лавров. Високопосадовець і член Партії регіонів був противником Майдану, дискредитував його на міжнародній арені, що було визнано навіть іноземними послами. Кожару в дні Революції гідності не раз і не двічі ловили на брехні. Цього досить, щоби перевести пана Кожару в категорію тих, кому не подають руки і, відповідно, не запрошують на ефіри.

Натомість у «Краху Януковича» колишньому головному дипломату бракує хіба німбу над головою. Виявляється, він уже тоді знав, хто такий Янукович і що Угоду про Асоціацію з ЄС підписано не буде. І, звісно, був серед тих, хто намагався переконати Януковича не загострювати ситуації, домовлятися, взятися за розум тощо. Щоразу поява Кожари в кадрі провокувала думку: ось іще один активний учасник Революції гідності, лиш маскувався в стані ворога. Залучення до спікерів фільму Андрія Парубія ситуації не врівноважує.

Назва «Крах Януковича» не має подвійного тлумачення. Янукович справді зазнав краху, і зовсім не в лютому 2014-го, а значно раніше: коли пішов на перший президентський термін, і його не сприйняли. Реваншу «збитого льотчика» не вийшло, це показав час. До всього Віктор Федорович — людина невеликого розуму й зовсім без харизми. Він не мав задатків успішної в чомусь людини, так само як не тягне на великого диктатора. Це означає: численні, здебільшого схожі один на одного фільми про Леніна, Сталіна, Гітлера, Муссоліні, Мао чи Путіна все одно можна наповнити щоразу іншим змістом. Натомість персона Віктора Януковича — беззмістовна. А отже «Крах Януковича» має стати не назвою документальної стрічки, а процесом, котрий ніяк не відбудеться в головах українців. Котрі самі ж Януковича вигнали. Тож для початку не треба показувати його по телевізору.

Фото: скріншот з сайту ICTV