Після того, як «і мертві, і живі, і ненароджені» протранслювали відеодопит екс-президента Віктора Януковича з ростовського суду, за тему активно взялися вечірні інформаційні та аналітичні ефіри. Із неї розпочали свої випуски, зокрема, «Подробности» («Інтер»), «Вікна-новини» (СТБ), «События дня» («Україна»).

«Подробности» з Катериною Тищенко не шкодували для колишнього гаранта Конституції іронічних формулювань, що місцями переходили у відверто знущальні («беглый легитимный», «несколько часов вещал», «как мантру повторял слова о провокациях» тощо). Нічого дивного в цьому немає: як відомо, співвласником «Інтера» є Сергій Львочкін, за часів Януковича (і, зокрема, під час розгону студентського Майдану 30 листопада 2013 року) — глава президентської Адміністрації. А Янукович під час допиту сказав, що вважає ті події «провокацією», і припустив, що організував її саме Львочкін — хоча й визнав, що доказів не має.

Утім, саме про цю заяву «біглого» ані в підводці, ані в сюжеті «Подробностей» так і не згадали. Натомість ведуча приділила чималу увагу спробі праворадикалів начебто зірвати доправлення до суду екс-беркутівців наприкінці минулого тижня (нагадаймо, самого Януковича допитували вчора як свідка саме у справі про вбивства активістів Майдану, в чому підозрюються колишні бійці «Беркута»). Ведуча майже прямим текстом звинуватила в цих подіях міністра внутрішніх справ Арсена Авакова — чий конфлікт із Льовочкіним також є секретом Полішинеля.

Власне сюжет Наталії Савченко при цьому було витримано у відносно нейтральних тонах. Хоча тут включили найбільше (порівняно з іншими каналами) синхронів протестувальників, котрі вимагали під судом притягнення Януковича як обвинуваченого, а не як свідка. А також — як і на майже всіх інших каналах — неодноразово та з іронічним забарвленням наголосили на «забудькуватості» екс-президента під час допиту.

Під завісу в сюжеті з’явився також синхрон адвоката все тих же екс-беркутівців Стефана Решка, котрий заявив, що свідчення Януковича спростовують «версію державного обвинувачення про те, що це була спланована спецоперація на знищення людей». Хоча, повторімось, узагалі-то Янукович говорив саме про спецоперацію, тільки спрямовану не просто «на знищення людей», а на провокацію повстання. Кого він підозрює в цій «провокації», сказано двома абзацами вище…

Завершили ж тему окремим синхроном другого Президента України Леоніда Кучми, який розповів, як безуспішно умовляв Януковича відправити у відставку тодішній уряд. На думку Кучми, якби Кабмін Миколи Азарова тоді пішов у відставку, не було би ні від’єднання Криму, ні війни на Донбасі.

Зазначимо, що в жодному іншому з проаналізованих нижче новинних випусків про цю заяву Кучми не згадували взагалі.

А от ведуча «Вікон» Тетяна Висоцька обійшлася максимально нейтральною підводкою (сама за себе свідчить плашка «Висновки після допиту») та передала слово журналісту Борисові Сачалку. Як і їхні колеги з «Подробностей», новинарі СТБ акцентували увагу на думці адвокатів екс-бійців «Беркута». Власне, навіть сам синхрон починався із заяв захисників колишніх міліціонерів. Зокрема, захисник Олександр Хорошинський мав змогу повідомити глядачам СТБ, що «фактично, коли влада, президент, уряд намагався… вжити заходів, щоб конфлікт врегулювати мирним шляхом, переговорами — кожного разу відбувались якісь провокації, що, безумовно, потягло за собою застосування певної сили».

Надалі автор сюжету трохи поглузував із прокурорів (які, мовляв, «дуже часто ставили запитання не по темі» і взагалі «боялися» допиту Януковича, бо підозрювали, що всі відповіді йому напишуть у Москві). Не уникнув, звісно, згадки про «забудькуватість» Януковича — обмежившись, утім, лише повідомленням про те, що той не пам’ятав кількості загиблих на Майдані. Й, із посиланням на неназваних «глядачів процесу», проголосив висновок, що «допит несе не так юридичну важливість, скільки суспільну».

Синхрон головного обвинувача Олексія Донського, щоправда, дали також. Як і синхрон нардепа Ігоря Луценка, який був на суді й висловив переконання, що прокурори своєї мети загалом досягли.

Ведучий «Событий дня» Максим Сікора розпочав із повідомлення: «Віктор Янукович вибачився за загиблих людей на Майдані, але винним себе в розстрілах не вважає». Далі в ефір вийшов досить розлогий сюжет, у якому, зокрема, згадувалося, що Генпрокурор Юрій Луценко теж проходить свідком у «справі Майдану», а отже в залі суду над Януковичем бути не мав би. Нагадаймо, під час відеоконфереції з екс-президентом Луценко зачитав йому підозру в державній зраді.

Синхрони Януковича були досить лояльні (на кшталт «застосування зброї було виправданим, тому покарання невинних не було»). Хоча, за бажання, можна вважати проявом іронічного ставлення до слів екс-президента деякі коментарі авторки сюжету Людмили Горбач («…трагічні дні, коли розстрілювали людей, Янукович, за його словами, пам’ятає погано. І навіть розповісти, чим саме був зайнятий у цей час, не зміг»).

Загалом «События» виявились якщо не найлояльнішими до екс-гаранта, то точно — найлаконічнішими у висвітленні теми. Читачам, мабуть, зайве нагадувати, що каналом «Україна» володіє Рінат Ахметов.

«ТСН. Підсумки» з Юлією Бориско («1+1»), на відміну від інших, почали випуск із сюжету про ситуацію в зоні АТО та порятунок поранених там українських бійців. Тема допиту Януковича йшла другою. «Янукович у суді дав неправдиві свідчення, і Генпрокуратура має цьому докази», — безапеляційно розпочала підводку Юлія. Про самі докази ведуча, втім, нічого не сказала, обмежившись повідомленням, що (на думку слідства) «головний утікач країни або ж ухилявся від запитань, або ж удавав погану пам’ять».

У подальшому сюжеті було подано синхрони родички одного з загиблих майданівців, обуреної тим, що Янукович мав (на той момент) статус свідка, а не обвинуваченого, та Юрія Луценка в момент зачитування ним підозри в державній зраді. Наявні були також: заява Януковича про відсутність у нього судимостей, повідомлення авторки сюжету Неллі Ковальської про згадані вище підозри Януковича щодо ролі Льовочкіна в побитті студентів на Майдані (з кадрами самого побиття) та ще один синхрон рідних Небесної сотні з тією ж таки вимогою перевести Януковича у статус обвинуваченого.

Іронія журналістки тут була досить відчутною — і в тоні, й у формулюваннях на кшталт «Свідок Янукович розповідає: про події на Майдані дізнавався із новин по телевізору. Який канал дивився — не пам’ятає». Анітрохи не приємним для «головного втікача країни» не виглядає й поданий після сюжету синхрон із його відповіді на критичні зауваження української журналістки під час прес-конференції Януковича, даної по завершенню допиту в ростовському суді («…мне кажется, что, знаете, вот особенно женщины, во все времена, которые пропагандировали и стремились к миру и к смирению — они имели намного больший успех, чем те, которые призывали к войне»).

Загалом, як можна помітити, суто новинні випуски про допит Януковича зазвичай несли більш чи менш помітний відбиток інтересів власників телеканалів. Подекуди перетворюючись на малоприховані інструменти інформаційної війни «сьогоднішніх» під виглядом розповіді про справи «вчорашніх». Як-от у випадку з «Інтером», котрий єдиний приділив таку увагу Авакову, та почасти «Плюсів», котрі, навпаки, єдині згадали про Льовочкіна.

До аналітичних же матеріалів встигли / мали змогу вдатися 5 канал, «UA: Перший» та, зрозуміло, ICTV — єдиний канал, що саме по понеділках випускає повноцінне політичне ток-шоу («Свобода слова»).

5 канал, щоправда, дав лише коментарі експертів, запрошених до студії. Думки висловлювалися передбачуваними. Політолог Микола Давидюк припустив, що публічна активність Януковича потрібна в першу чергу росіянам для самопереконання у правильності російської агресії проти України. І хвалив Генпрокурора за оголошення підозри Януковичу (хоча й пошкодував, що це не сталося три роки тому, та не виключив, що юридично процедура могла бути неідеальною). А експерт із комунікацій Василь Самохвалов зазначив, що Янукович добре готувався до допиту — адже говорив непоганою українською й добре пам’ятав події, озвучені захистом — але негайно «забував» усе, про що питали прокурори. Роботу останніх пан Самохвалов, утім, критикував.

На «першій кнопці» допиту екс-президента присвятили програму «Про головне» з Олесем Терещенком. Розмові в студії передував максимально нейтральний, суто інформативний сюжет, покликаний нагадати глядачеві передісторію та хід допиту.

Гість студії, радник глави МВС Зорян Шкіряк назвав, з одного боку, всі заяви Януковича брехнею, не дуже добираючи епітетів («ця цинічна, аморальна істота», «включав дурака»). З іншого — досить різко розкритикував сам той факт, що Янукович виступає лише свідком, і то тільки тепер («З процесуальної сторони цей так званий допит не витримує жодної критики; що стосується взагалі участі Януковича в процесі як свідка — це ганьба для держави Україна»).

Що стосується процесуального боку допиту, то це, за словами радника голови МВС, була «вакханалія брехні», щодо якої «Путін поставив задачу»; а яку юридичну роль відігравали ростовський суд та персонально тамтешній суддя — загадка («чи він діджей, чи він модератор?»).

Одна з адвокатів родин Небесної сотні Юлія Попик також розкритикувала формат відеодопиту, назвавши його «другою прес-конференцією Януковича». Корисної інформації саме у справі проти екс-беркутівців, на її думку, допит не дав — хоча, можливо, отримані дані допоможуть в інших справах, як-от тому ж переслідуванні Януковича за державну зраду.

Нарешті, розкритикував допит і старший науковий співробітник Інституту держави і права імені Корецького, відомий юрист Микола Сірик. Особливо за все той же статус Януковича як свідка й за те, що сам формат цього допиту «не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, перш за все, нашої країни, а також і будь-якої європейської країни».

З останнього приводу експерт нагадав, що допит у рамках міжнародно-правової допомоги (а про відеодопит Януковича обвинувачення говорило саме так) передбачає, що відповідні слідчі дії здійснює саме та країна, на території якої перебуває допитуваний. Тож, стверджує пан Сірик, жоден суд — особливо в Європі — надані Януковичем свідчення до уваги не візьме («відповідно, ми спостерігаєм шоу»).

Власне, різними варіаціями цих тез виступи експертів і вичерпалися. Що цілком зрозуміло з огляду на те, що на всіх трьох плюс запитання ведучого припало менше 20 хвилин ефіру.

Не такі можливості були в «Свободи слова». Понад дві години ефіру, формат повноцінного ток-шоу й понад десяток компетентних учасників — як уже сказано вище, нетрадиційний день виходу шоу в понеділок часом дуже себе виправдовує.

Серед гостей ведучого Вадима Карп’яка (котрий, нагадаємо, на цій роботі в серпні замінив Андрія Куликова) були той самий прокурор Олексій Донськой, політолог Петро Олещук, журналіст Ольга Мусафірова, кандидат юридичних наук, кримінолог Анна Маляр, адвокати родин Небесної сотні Євгенія Закревська та Маркіян Галабала, політтехнологи Тарас Загородній та Олена Дяченко, народні депутати Володимир Ар’єв та Антон Геращенко, а також Микола Сірий, котрий, треба розуміти, прибув на ефір безпосередньо з ефіру на «UA: Першому» (і розповів те саме, тільки більш деталізовано).

Тему програми було зазначено так: «Допит Януковича: спецоперація Кремля або судова необхідність?».

Пани Донський, Геращенко, Закревська, Ар’єв та Галабала по черзі виступали й за трибуною, відповідаючи як на запитання ведучого (котрий у «Свободі слова» традиційно відіграє роль модератора), так і на питання гостей. Цікавих питань, як завжди, було багато. Не обійшлося і без палких дискусій, найзатятіша з яких, утім, не стосувалася теми передачі напряму.

Ідеться про суперечку між Антоном Геращенком, з одного боку, та Анною Маляр і Євгенією Закревською — з іншого. Останні звинуватили вище керівництво МВС не лише в покриванні, а й у просуванні по службі співробітників, безпосередньо винних у вбивствах на Майдані.

Відповідаючи на звинувачення пані Маляр, пан Геращенко заявив, що за умов дотримання норми закону про безумовне покарання правоохоронця, який був свідком злочину й не намагався йому запобігти, звільнити з МВС довелось би «десятки тисяч» співробітників, задіяних під час майданівських подій. А на це в МВС піти, мовляв, не могли, бо почалася війна, й багато хто з цих співробітників пізніше героїчно проявили себе в бойових діях.

Однак тут до справи підключилася пані Закревська, назвавши імена конкретних офіцерів, підозрюваних у «справі Майдану», але навіть не звільнених із органів. Спроби пана Геращенка перекласти провину спершу на прокуратуру, а потім — на екс-голову Нацполіції Хатію Деканоїдзе, адвокат із легкістю розбила юридичними контраргументами. У підсумку, доводиться зарахувати МВС інформаційну поразку з розгромним рахунком.

Утім, як уже сказано, безпосереднього стосунку до теми програми це не мало. І тому, напевне, ведучий мав право врешті-решт припинити суперечку (хоча збоку це могло виглядати спробою «порятунку обличчя» Антона Геращенка). Так проявилася перша з двох проблем даного ефіру. Це традиційна для подібних програм проблема, коли участь в обговоренні бере відносно велика кількість учасників дискусії, кожен із яких має власну сферу інтересів. У результаті часто замість всебічного висвітлення теми глядач отримує малозрозумілу йому мішанину тверджень різного ступеня достовірності.

Другою ж проблемою видається сам вибір основного питання.

Безумовно, питання «суд чи спецоперація» є політично важливим, і, що головне на телебаченні, привабливим для аудиторії. Разом із тим, важливішим усе-таки є питання, чи допоможе (й наскільки) вчорашній допит швидше встановити справедливість — як у справі про вбивства на Майдані, так і в інших розслідуваннях злочинів «режиму Януковича».

Однак саме такого питання прямо й не було поставилено. Тож учорашню «Свободу слова» можна вважати ще одним нагадуванням того факту, що навіть найкраще політичне ток-шоу — це, в першу чергу, шоу. А не якийсь там колективний пошук істини.

Фото: Уніан