Те, що ранок добрим не буває, Зіна Підалькіна почула ще від колишнього ведучого “Бадьорого ранку” на Інтері Антона Мухарського. Тоді на віру взяла слова файного синьоокого хлопця, бо збагнула – усе, що стосується ТБ, і справді добрим не назвеш. Хоча... Минув час, і Зіна відчула, що потроху “в’їжджає” у пропозиції ТБ-простору. Чим частіше втуплювалася вона у “голубий екран”, тим повільніше просувалися її думки, й тим більше відкривала вона у блакитному світі пустих сподівань те, що було гідне її дівочих захоплень. Зіна жерла очима програми телебізнесу і шаленіла. Ще б пак! Мухарського замінили анімаційними ложками, від яких на душі в дівчини ставало гнітюче і тоскно. “Як мені усе це смертельно остобісіло! – вигукнула вона, бо збагнула, що краще незадоволений ранком Антон, ніж той анімаційний кретинізм, позбавлений бурхливої фантазії, чарівної краси, несподіваної ідеї – саме того, заради чого доросла людина, як здавалося Зіні, й береться за „дитячий” жанр телевізійної продукції.

Був саме один з тих паскудних ранків, коли Підалькіна була не в гуморі, а мозок відмовлявся слухати її наказів. Клацнула пультом. І несподівано замість “голубого” кольору Зінка побачила помаранчево-жовту заставку, де під веселенький музичний ритм мінялися картинки-символи: зарядка, вмивання, душ тощо. В екрані з’явився субчик на дивне ім’я Фоззі і оголосив “Підйом” на “Новому каналі”. “Буду вас бодріть нє пєреставая!” – вимовив він і ласкаво до Зіни усміхнувся. Не встигла дівчина оговтатися від того несподіваного нахабства, як юнак жвавенько заторохтів, оголошуючи ранкові “делікатеси” від “Нового”: мультик про Джекі Чана, телесеріал “Комісар Рекс”, “Фоззі на кухні”, “Фоззі за лаштунками”... “Ну просто хвацький жевжик тобі – усюди встигає!” – подумала Підалькіна й уважніше втупилася в екран. І таким Зіні Фоззі юним та файним хлопцем видався, що очей вона від його веселенької сорочечки відірвати не могла. Там на білому тлі якісь (японські, напевне) рожеві квіточки проростали, око веселили, у Зініни думки потроху оптимізму вносили.

“Імпонує мені цей Фоззі! – нишком, щоб не почули домашні, мовила дівчина. – Якось усе це він весело виробляє, де тільки оком поведе, усе на жарти зводить”. А той тим часом чари свої юнацькі з екрану сипле, не дає спокою, на кухні помаранчевий салат робить. Дівчина хіба що кліпати встигала на те, як “Підйом” запускає кліпи, як Фоззі дбайливо помаранчі нарізає та анекдот про діда, хліб, ніж та кров розказує. Одне слово, усе це дурисвітство ритмічне задля того, щоб Підалькіну від важких сновидінь відвести та на нормальний робочий лад у “ТК” налаштувати. Це кмітлива дівка збагнула відразу ж.

Та коли хлопак з ножем став біля салату готового, Підалькіна Сніжану Єгорову вгледіла. Не її – живу, а макет картонний, де ведуча “Підйому” усміхалася на усі 32 та привіти глядачам посилала. “Де ж Сніжана?” – захвилювалася, бо по правді Зіна усіх ведучих у “Підйомах” “Нового каналу” побачила, а от її – ні. А Фоззі знущається: “Привіт, Сніжано!” – макету тому каже. Не встигла Зіна як слід обміркувати це, як Фозі живих музикантів – гурт “Фактично самі” представляє. “Каждоє утро орігінальная музика!” – повідомляє. А після виступу того гурту Фоззі дитячу рубрику оголошує, про малечу не забуває. Суть рубрики така: телефонує малеча до студії, віршика розповідає чи пісеньку співає, а їй за це подаруночок канал презентує – книжечку та іграшку. “Кашу в саду нє єш, нє спі. Отвяньтє, скажи, какой тіхій час, я по тєліку стіхі чітал!” – мов екстрасенс заряджає, установку малечі на день зранку дає Фоззі. Сміхота, та й годі! А коли ще й до уваги взяти войовничий похмурий мультик про Джекі Чана (темні фарби, страшні потвори, бійки), то можна сказати: якщо майбутнє в руках малечі, яка “Підйом” дивиться, то можна спати спокійно – жодні імперські зазіхання на нашу хату скраю не страшні.

А усі ці “штучки-розваги” з “Репортером” чергуються. У Олега Панюти, який новини оповідає щоранку, краватки такі ж веселенькі, як і сорочечка у Фоззі. “Оце так кислота!” – вигукнула Підалькіна. Бо вряди-годи прокинулася, облишила смутні думки й пританцьовувати в такт музичним заставкам стала. Але не могла збагнути, чому так багато жовтого та помаранчевого кольору в кадрі. “Жовтий – це колір божевілля”, – підказав Фоззі. “Це колір Боткіна”, – підтримав тему в іншій передачі „Підйому” ведучий Юрій Горбунов. “Якщо два жовті зустрічаються, достеменно буде конфлікт”, – додає спортивний астролог – гість студії. “Гдє ви іщо увідітє так много інтєрєсного в такую рань”, – підсумував Фоззі.

“На “М1”, напевне!”, – раптом вихопилося у стрибаючої Зіни, бо вона згадала, що там також щоранку на глядачів чекає ранкова програма у прямому ефірі, але з назвою “Гутен морген”. Клацнула пультом Підалькіна і ведучу Славу Фролову вздріла. „Ха! – вигукнула. – Якщо у “Підйомі” дівчат (Сніжану Єгорову, Машу Єфросиніну) хоч на подіум виставляй, то Слава, попри дещо іншу конституцію, чарівністю та шармом може будь-кого перевершити”. Проте було дещо, що трохи дратувало Підалькіну та рух її жвавенький зупиняло. З усього видно було, що має ця Слава Фролова вельми раціоналістичний погляд на життя. Бо якщо ведучі “Нового” дурника весь час клеять, хоча розуму в них хоч позичай, Слава поводиться у кадрі, наче поважна розумна пані, у якої усе схоплене і по полицях розкладене. “Ні дать ні взять – учітєльница!”, – раптом зареготала Підалькіна й згадала, що „Гутен Морген” – проект для тінейджерів. Хоч і жартувала Слава, але дурниці підсовувала дозовано, фонтаном імпровізацію у кадрі не випромінювала. „Може, так і треба... – подумала Підалькіна. – Не все ж зранку регіт донесхочу, треба ж і по-серйозному якось на день підліткам налаштовуватися”.

Якщо до студії “М1” якийсь цікавий гість заходив, розмова клеїлася і тримала увагу Підалькіної. Але, відзначила Зіна, пританцьовувати з каналом „М1” її ноги відмовилися. „Може, тому, що емодинщики розслабилися, – подумала. – Настільки вже задоволені своїм проектом, що „вистрілює” він наразі завжди. Глядачам подобається, то можна й не перенапружуватися”. Воно й справді нібито усе гарно було, але бракувало Зінці того шаленого ритму, який „Новий” в її голову та душу зранку наполегливо закидав. І зовсім занудьгувала Підалькіна, коли гостею Слави стала ведуча “М1sipe”, у якої був день народження... Поздоровили, потішилися, але Зінку від тих радощів “сімейних” ледь не знудило. “Дивний канал “М1”... – зачудувалася. – Себе постійно піарить і в мене хліб щодо піару відбирає. Який сенс писати, якщо вони, наче ті нарциси, самі про себе сюжети роблять?” І згадала Підалькіна, що Нарцис у міфі погано скінчив. “Є небезпека замкнутих просторів... – набурмосилася, бо слабувала на клаустрофобію Зіна та, як пекла, боялася такого. – Певна вичерпаність тем, ідей... І на відміну від “Нового”, що ледь не щодня пропонує “свіженьких” ведучих, які працюють за принципом “мистецтво заради мистецтва”, змінюють себе, вдосконалюють (взяти хоча б Машу Єфросиніну) і тому у професії прогресують, “М1” більш сталу форму пропонує”. І міркуваннями голову собі занапастила Зіна: і Юра Горбунов, і Маша Єфросиніна, і Сніжана Єгорова і Фоззі – усі ведучі „Нового” ніби один одного у кадрі перевершити намагаються. Це і є здорова конкуренція, якої бракує “М1”... І хоча Слава Фролова Зінці не менш до вподоби була – стабільністю, впевненістю та жіночістю чарувала, все ж таки вирішила Зінка на „Новий” знову телевізора переключити, бо і тем там більше пропонують, і кольори інші, та й взагалі – Фоззі просто красунчик! Хоча у випадку з “М1” та “Новим каналом” Підалькіна збагнула, що вона і Антон Мухарський помилялися. Ранок добрим таки буває, і ТБ може щось таки цікавеньке втнути, живістю та вигадкою потішити, бо ситуація прямого ефіру зобов’язує людину в кадрі постійно на усі сто викладатися. Одне слово, ранковий формат прямого ефіру обох каналів – це саме той адреналін, якого Зінці бракувало в інтерівському „Бадьорого ранку”. І коли часом немає настрою, чи зі здоров’ячком проблеми, то ведучі обох проектів особливо не напружуються – фальшиво-щирих поклонів не роздають, достойно себе з глядачем поводять, не брешуть йому, що ніби усе гаразд, а ведуть із тим гидким настроєм передачу. І розумієш, що і по той бік кадру – живі люди, які прикладом своїм указують, як бридкий настрій поступово можна зняти, самого себе і оточуючих розважаючи. Тому зранку „і з жовтим божевіллям” „Нового” і з раціоналізмом та розслабленістю „М1” таки хочеться мати справу. Бо коли на вулиці падає сірий дощ, а в душі – мряка, радієш спілкуванню з живою людиною в ящику. „І чи не ідіотизм це?!” – вигукнула Підалькіна, збагнувши, що їй, дурепі, ТБ людину замінило. Схопила блокнотика й побігла до „ТК”, щоб хоч з кимсь словом реальним перекинутися.