По-перше, він гарний. Гарний по-чоловічому, як мачо. Ну й розумний, бо куди ж без цього в прямому ефірі найстарішого в Україні політичного ток-шоу з аудиторією у студії «Свобода слова». Так, це все — про нового ведучого програми Вадима Карп'яка, якого топ-менеджмент ICTV буквально висмикнув зі студії каналу «112».

Заміну Андрієві Куликову знайшли дуже гідну. Якщо в дебютному для себе випуску 29 серпня Вадим Карп'як майже не модерував дискусію, ніби приміряючись до нової ролі, то ефір 5 вересня продемонстрував глядачеві досить умілого й жорсткого модератора. Який і на місце може поставити норовливого чи нахабного гостя, і дотиснути питання.

Пожежа на телеканалі «Інтер», що збурила українську й не лише громадськість напередодні, 4 вересня, звісно ж, мала статус гарячої (в усіх сенсах) теми тижня. Тож вибір предмету дискусії з боку редакторів і ведучого досить логічний і правильний. Відверто ж зневажливі та зверхні повчання народного депутата Сергія Лещенка, який примчав на ефір «Свободи слова» вже під завісу, мовляв, підпал «Інтера» — не та тема, яку варто обговорювати, коли в Україні стартує новий політичний сезон, викликали у ведучого досить різку, проте цілком адекватну реакцію. Адже надзвичайна пригода на каналі — це і є початок політичного сезону. Бо нині підпал «Інтера» — найбільш обговорювана тема в будь-якому середовищі, від журналістів і політиків до обивателів. Проте, на думку пана Лещенка, події навколо «Інтера» — це лише спосіб відволікти громадськість від розгулу корупції в горішніх ешелонах влади. І винуватий у цьому роздмухуванні штучних інформаційних приводів не хто інший, як «Народний фронт» в особах Арсена Авакова та Антона Геращенка. Останній намагається в такий спосіб «рейдернути» канал, забезпечивши собі медійний ресурс для наступних виборів. Звідси нескладно було дійти висновку — дочасні парламентські вибори в уяві народного депутата від БПП постають як уже вирішене питання, що навіть не підлягає обговоренню. Проте найбільше вразив публіку діалог між двома колегами-депутатами, за збігом обставин — колишніми журналістами Сергієм Лещенком та Миколою Княжицьким. Цей «діалог» переріс у банальну «трамвайну сварку» з одним-єдиним, але вбивчим аргументом у стилі «сам дурень!». Лещенко нагадав візаві його вину в знищенні каналу ТВі за півроку до Майдану, коли звідти змушені були піти «зірки української журналістики та її совість Мустафа Найєм, Богдан Кутєпов, Павло Шеремет (нині покійний), Наталка Седлецька та Денис Бігус». Лише задля згадки в контексті «зірок української журналістики та її совісті» імені Богдана Кутєпова варто було додивитися цю «Свободу слова» до кінця. Гадаю, всі згадані персонажі почувалися з того, як пише Фейсбук, втішено. Ну а на тому, що Богдан Кутєпов насправді в той час працював у «Телекритиці» команди Наталії Лигачової, акцентувати не буду.

Фінальний, вибачте на слові, мегасрач між двома нардепами-екс-журналістами мав стійкий присмак рідкої субстанції, якою дружно поливали один одного панове Княжицький та Лещенко. Останній, до речі, так накрутив себе в шляхетній ненависті до кума Сівковича, що назвав колегу «покидьком». За що ведучий зробив йому зауваження, але запізно — слово вилетіло. В своїй священній боротьбі за власну свободу слова обидва постаралися витягти з шаф наймерзенніші скелети супротивника в ринг, тобто в студію. І ось де була та сама димова завіса, на яку нарікав Сергій Лещенко, коли говорив про замилювання очей і відволікання уваги від системотворчої корупції у владі темою підпалу «Інтера». Ми згадали, що Княжицький не лише кум Сівковича, який ховається в Москві від слідства про вбивства на Майдані, але й друг того самого Дімона Кисельова, родоначальника сучасної версії роспропаганди. Бо обіймався з ним у студії цього самого каналу (ICTV. — Авт.), реалізуючи темники тодішньої влади про те, що Георгій Гонгадзе насправді не вбитий, а десь загуляв, плівки Мельниченка — то суцільна брехня, і може, ніхто журналіста не вбивав, а Георгій сам собі голову відрізав. У відповідь Микола Княжицький звинуватив колегу в розповсюдженні фейку про нібито зґвалтування ним дівчини в Камбоджі. І що, патетично «вопрошав» Микола Княжицький, Сергій Лещенко 40 хвилин робив у віп-залі «Сбербанка России» в той час, коли в нас іде війна з Росією? На жодне з цих запитань непримиренні опоненти не відповіли, майстерно використовуючи відомий акторський та улюблений українськими політиками трюк «забити партнера». Тобто — на підвищених тонах продовжуючи взаємні звинувачення.

Роль модератора в особі Вадима Карп'яка в цій перепалці звелася до вже згаданого зауваження про небажаність використання в прямому ефірі оцінного слова «покидьок». Тож усе це нагадувало словесні дуелі або в «Чорному дзеркалі» на «Інтері», або в студії Савіка Шустера. Ні сліду від початкової респектабельної, майже академічної дискусії про те, що означає підпал «Інтера» — провокацію чи переділ медіа, — під завісу не лишилося. Таке пожвавлення ефіру серед ночі, коли глядач уже куняє, можливо, й виправдане, щоби того глядача розбудити непарламентськими висловами учасників шоу. Якби йшлося про не про «Свободу слова», бренд, який, завдяки її попередньому багаторічному ведучому Андрію Куликову, асоціювався з black tie. Перцю в перебіг свого ток-шоу попередник Вадима Карп'яка додавав джентльменським, майже англійським, а відтак дуже тонким сарказмом (школа «Бі-бі-сі», й нема на те ради). У його наступника це поки що не виходить, але ж він не Андрій Куликов, а Вадим Карп'як із власним унікальним бекґраундом. Тож він шукає власні фішки.

До речі, про те, що топ-менеджмент ICTV в особі Вадима Карп'яка знайшов гідну заміну попередникові, свідчить реакція на його стиль ведення програми того ж таки Миколи Княжицького. Останній нагадав першому, що той колись був редактором програми «Ч/Б» з Тарасом Чубаєм та Андрієм Бондарем на каналі ТВі, але потім перейшов на «112». Це треба було розуміти так, що Вадим Карп'як, погодившись працювати на «112», зрадив честь професії. Бо Микола Княжицький відверто сказав, що «Свобода слова» почне йому подобатися тоді, коли новий ведучий повернеться до себе справжнього, такого, яким він був на його каналі ТВі. Тільки тоді, мовляв, цю програму буде приємно дивитися. Перед цим народний депутат, енергійно паплюжачи «Інтер» за «всяких Кобзонів», продовжив цей логічний ряд прізвищем колеги Дмитра Добродомова, також учасника ток-шоу «Свобода слова» («... всі Добродомови, вся ця шваль...»). Ведучий одразу зреагував на непарламентський вислів, зробивши його авторові зауваження, на що пан Княжицький погодився назвати «шваллю» не Добродомова, а Капліна.

Це стосувалося першої половини програми, де Антон Геращенко наводив розлогі цитати зі зламаної пошти Марії Столярової, колишньої креативної продюсерки «Інтера», депортованої з України після нібито технічної помилки, коли вона матюкнулася в прямому ефірі під час сюжету про героїв Небесної сотні. Ця матюклива панянка в своїх листах писала, що привела, мовляв, до Верховної Ради Дмитра Добродомова, Сергія Капліна та Борислава Березу, прикладаючи до своїх листів різним адресатам сценарії роликів на їхню підтримку та, відповідно, розцінки на них.

До речі, Антон Геращенко вперше оприлюднив інформацію про те, що експертиза довела справжність листування Марії Столярової, саме тут, у прямому ефірі «Свободи слова». Щоправда, він не уточнив, яка саме організація її здійснювала. Але це, вочевидь, і не входило в плани радника міністра внутрішніх справ.

Я не знаю, чи мав рацію Тарас Чорновіл, один із експертів програми, кажучи про те, що публікація листування Столярової — це вкид російських спецслужб задля відволікання уваги українців від у сто разів важливіших загроз для України, та ще й маючи на меті вкотре розсварити українських політиків і журналістів. Але його резюме наприкінці ток-шоу, коли екс-депутат сказав, що сьогоднішня дискусія, на жаль, відбувалася в стилі «сам дурень!», здається, містило квінтесенцію програми. Андрій Куликов, запрошений на програму як експерт, сформулював цю очевидно грубу тезу делікатніше. Мовляв, ми всі себе дзеркалимо. Один добивається відповіді на запитання, чи розповсюджував опонент фейк про Камбоджу, а другий — чи знає перший про те, де нині перебуває його кум.

Але, попри (чи завдяки? — Авт.) вживання слів «шваль» та «покидьок», двогодинна розмова в телевізійному ефірі (в інтернеті вона тривала більше трьох годин, і це нова фішка «Свободи слова», коли в мережі програма починається за годину до початку в телеефірі, а під час рекламних пауз у телетрансляції ведучий ставить запитання до гостей від користувачів мережі в онлайні) все-таки вдалася. Принаймні, тему підпалу «Інтера» на предмет, кому це вигідно, ведучий і гості розкрутили настільки, наскільки це було можливо з огляду на доступну інформацію. Квінтесенцією щодо можливого переділу медіа в контексті підпалу телеканалу стали слова Тараса Чорновола. Він сказав: пожежа на «Інтері» щонайменше на п'ять років поховає всі надії зацікавлених сторін на здобуття величезного медійного ресурсу через підвищену увагу міжнародної спільноти до цього дикого факту. Цим самим цілковито заперечивши думку Сергія Лещенка про спроби захопити величезний медійний ресурс із боку «Народного фронту» шляхом недолугої провокації.

Що ж, лишається хіба що дочекатися результатів розслідування підпалу телеканалу «Інтер» від СБУ та МВС. Бо коза в особі «Інтера» рано чи пізно мусить прийти до свого воза. Тобто служити українському глядачеві, а не звітувати перед своїми російськозалежними власниками.

Фото - скріншот із сайту каналу ICTV