Дні Прапора та Незалежності на «UA: Першому»
На жаль, на сайті каналу неможливо знайти ані трилогії про українські державні символи (є лише анонси), ані запису концерту на Майдані Незалежності у виконанні унікального оркестру «Народжені вільними». Щоправда, повну версію концерту викладено на каналі youtube «UA: Першого», і він справляє просто шалене враження.
«Народжені вільними» — це слоган цьогорічних святкувань Дня Незалежності, якій офіційно виповнилося 25 років. Цього року саме «UA: Перший» зробив усе, щоби глядач перейнявся духом не просто чергової, хай і «напівкруглої» річниці Акту проголошення незалежної України, але й усвідомив тяглість визвольних змагань українців. Водночас каналу вдалося зберегти баланс між історією й сьогоденням, показавши проект «Україна-25» про успішних ровесників Незалежності та серію художніх короткометражок від нової генерації українських кінематографістів під загальною назвою «Проект 25». На жаль, про це в друкованих телепрограмах не було ні слова, як і про трилогію, присвячену державним символам.
Тим часом цей проект показав: український кінематограф живий, зокрема й завдяки ровесникам Незалежності.
23 серпня, в День Прапора, «UA: Перший», як завжди, транслював у прямому ефірі підняття Державного прапора на Софійській площі Президентом України. Якому цього року в цій почесній місії допомагала донька замордованого російськими агресорами депутата Горлівської міськради Володимира Рибака Марія. Коментував це дійство, як і подальшу трансляцію в прямому ефірі про передання військової техніки військовим частинам Чугуєва, Юрій Макаров. Він же супроводжував наступного дня, 24 серпня, — парад до 25-ї річниці Незалежності України. І це, здається, найбільша знахідка «UA: Першого» від часів трансляції Променів Гідності в лютому 2015-го. Цей ведучий ніколи не засмічує ефіру зайвими словами, коли йдеться про надважливі для України речі.
Приміром, військовий парад 24 серпня. Юрій Макаров під час прямої трансляції на «UA: Першому» дозволив собі лише кілька ремарок — про те, що на панелях управління в танках та БМП чи БМД, куди спускалися водії цих машин (до речі, величезна подяка тим, хто встановив камери всередині цих незбагненних для більшості гуманітаріїв механізмів), як обереги приліплено дитячі малюнки, та наголос на нових одностроях українських ЗСУ, які було розроблено й пошито зусиллями небайдужих ентузіастів. Ця інформація з вуст Юрія Макарова, здається, стала шоком для більшості глядачів. Адже неможливо уявити, щоби сам міністр оборони вдягнувся в однострій, не узгоджений із інструкціями відомства, що його сам очолює.
22–24 серпня «UA: Перший» присвятив рубрику «Розсекречена історія» таємницям здобуття Україною незалежності 25 років тому. Її ведучий, історик Олександр Зінченко, намагався зазирнути за лаштунки Незалежності в першому випуску та розвіяти міфи про її здобуття — в другому. Олександр Зінченко, будучи сумлінним істориком, перед тим, як ставити своїм гостям запитання, побував в архівах, де йому видали кілька томів справ, що стосувалися здобуття Україною незалежності 1991 року.
Гості програми — Євген Марчук (титрований редакторами як Євгеній, що, до речі, суперечить нормам української мови, бо Євгеній — це ім'я російське), Левко Лук'яненко, Леонід Кравчук та Марія Бурмака згадували, як це було. Переважно про «залаштунки незалежності» розповідали, звісно ж, головні її автори, перший Президент України Леонід Кравчук та Левко Лук'яненко, періодично даючи вставити слово Євгенові Марчуку.
Загальне враження від унікальних подробиць того, як Україна в серпні 1991 року зуміла протиснутися в надзвичайно вузьке вікно можливостей, — це було чергове диво. Яке, до речі, впродовж кількох століть рятувало українців від знищення й забуття. Якимось дивом Леонід Кравчук відбився від вимог московського генерала Вареннікова запровадити надзвичайний стан в УРСР (мовляв, я таких указівок як голова Верховної Ради республіки не отримував). Тим паче, як сказав Євген Марчук, закону про надзвичайний стан в УРСР не було. Не меншим дивом було й голосування за проголошення незалежності України 24 серпня, адже переважну більшість Верховної Ради (450 депутатів) становили комуністи. Одне слово, «залаштунки незалежності» в програмі Олександра Зінченка виявилися справжнім політичним детективом.
Так само, як і наступна частина «Розсекреченої історії» під назвою «Міфи Незалежності». Де ті самі учасники розвінчали один із найпоширеніших серед російських та українських прибічників конспірологічної версії міфів, буцімто незалежна Україна постала лише завдяки США. Навпаки, як свідчили Леонід Кравчук та Євген Марчук, ані США в особі тодішнього президента Джорджа Буша-старшого, ані Велика Британія (Маргарет Тетчер) не були зацікавлені в здобутті Україною статусу незалежної держави. Адже їх страшенно лякала шалена кількість ядерної зброї, розміщеної на території УРСР. Яка, до речі, підкреслив Євген Марчук, вся була спрямована на США. Леонід Кравчук, згадуючи візити президента США та прем'єр-міністра Великої Британії до України 1990 року, каже — обоє приїжджали до Києва вже з Москви, після розмов із Михайлом Горбачовим, і дуже сильно вмовляли місцеве керівництво в його особі, щоб Україна не виходила зі складу СРСР. Ба більше, той самий Будапештський меморандум 1994 року, згідно з яким США, Велика Британія та Російська федерація в обмін на відмову України від ядерної зброї гарантували їй безпеку та збереження суверенітету, було підписано під шаленим тиском саме США та Об'єднаного королівства. Тож казати про те, що Україна здобула незалежність лише завдяки американцям, як про це без кінця торочать високооплачувані пропагандисти на російських телеканалах, щонайменше смішно.
Ведучий проекту «Розсекречена історія» Олександр Зінченко — заступник директора Інституту національної пам'яті (принаймні, так його титрували). Співпраця «UA: Першого» з цим інститутом у дні святкування 25-ї річниці Незалежності дала свої плоди в уже традиційних на каналі до пам'ятних дат міжпрограмках — коротких сюжетах про українських велетнів духу. 23–24 серпня це були «Люди свободи». Марко Безручко, Василь Чучупак, Михайло Сорока, Йосип Сліпий, Василь Стус, Василь Липківський, Лесь Курбас, Євген Коновалець та багато інших борців за незалежність — для більшості пересічних українців ці імена колись були табуйованими або й узагалі невідомими.
Трилогію про українські державні символи «Українська символіка. Герб. Прапор. Гімн», створену продюсерською компанією «ІнсайтМедіа» за підтримки Державного агентства України з питань кіно спеціально до 25-ї річниці незалежності України (режисери Ганна Яровенко, Сергій Сотниченко і Тарас Ткаченко), «UA: Перший» показував 22–24 серпня. Як уже було сказано, автор цих рядків не зміг переглянути в ефірі першого фільму, про Державний герб України. Але два наступні, про прапор та гімн, свідчать: автори підійшли до своєї роботи надзвичайно ґрунтовно. Попри те, що модератором усіх трьох фільмів виступив Євген Нищук, нинішній міністр культури, якому, можливо, й не варто було цього робити з огляду на високий статус держслужбовця.
Втім, незважаючи на суто внутрішній «конфлікт інтересів» між актором та міністром в одній особі, в наслідку глядач отримав досить якісний продукт. Бо тут максимально докладно, із залученням стародавніх літописів, архівних документів нової доби, розмаїтих зразків іконографії та нотних зошитів, а також за допомогою цілком коректних і правдоподібних художніх реконструкцій і живого співу «Хореї козацької» викладено історію про виникнення й затвердження в новітній державі Україна трьох головних її державних символів.
Тим часом 23 серпня в ефірі «UA: Першого» відбулася подія, яка, можливо, за своїм значенням перевершує все, що описано вище. Саме цього вівторка тут стартували «Новини. Культура». 15-хвилинний випуск новин культури, в якому йдеться не про тяжке життя зірок шоу-бізу — це унікальне явище для українського телебачення. Тож «UA: Перший», здається, робить кроки вперед у своїх прагненнях дійти до стандартів суспільного мовлення.
