«Маємо власну продукцію», – відчула гордощі у словах тетівців Зіна Підалькіна. «Приємно, коли люди вміють отак пишатися зробленим»... – і «присіла» на споглядання «ТЕТу».

Що Зіну вельми вразило – це заставка до програми…

INSEID

Коли яскравенькі фарби скінчили приємно блимати в очах, дівчина побачила двох типчиків, які сиділи за столом і намагалися ласкаво всміхатися в екран. «Дивні сюжети... Нудьгувати не доведеться...» – апатичним голосом повідомляв один з них, таким робом залучаючи до екранів молодіжну аудиторію. «Ха! – кинула Підалькіна, і почали її розбирати позіхи. – О 8.30... У суботу... Яка-то молодьож буде це дивитися?!» «Дмитре Венехуелович»... «Павлік Мінісандалович»... «Хто швидше бігає – людина чи коняка?»... «Коняка, бо в нього ніг більше»... «Ніж у кого?»... «Ніж у тебе»... Додавали жартівливого жару хлопаки, а самі ледь не вмирали від нудьги. «Копита із тою конякою зранку відкинути можна», – промовила Зіна, бо перший сюжет був таким же свіжим, як і хлоп’ячі дотепності.

Про британські перегони, які вигадав солдат Боб Вілсон (і славна ж Америка та Британія на тих Вілсонів!) Зінка дізналася з ТБ ще тоді, коли його майже не дивилася. А INSEID цю тему, як Нову Америку, дивовижу заморську, глядачеві продає, ще й вусом не веде. «Певно, хлопці, у ящику з’являючись, самі ящик не дивляться. Інакше б хоча б репліку вставили, – диву тому дивувалася дівчина. – Цього року в британських перегонах першість узяв... Простіше і бути не може». А от про те, що сюжети, хоч і про події непересічні, а нудними-таки видавалися, вона вирішила промовчати. Єдине, що ранкову розраду давало Зінці, – це ті заставки, коли строкаті літери INSEID стрибати починали і душу її потішали так, що кінцівки дівчини від того стрибання вряди-годи посмикувалися.

І знову ціпеніла дівчина. Бо автори сюжетів за кадром так торохтіли, що і вуха в’янути починали. «Слід відкрити приватну школи дикторів, – думкою багатіла, відмахуючись від набридливого тарахкотіння, Зіна. – Заборонити дикторам з папірця читати, думати та переказувати тексти примусити»... І слухаючи це, Зінка по-справжньому страждати починала, бо ніяк не могла второпати бідолашна – чи можна продукт, «штампи» і кліше якого ледь не на кожному каналі з кожної передачі лізуть, «власним виробництвом» назвати?

«ДИВИСЬ!»

Побачила на «ТЕТі» – і почалось «Дивись!» для Підалькіної. «Пекельні розваги» – так називався перший випуск тої власної продукції тетівської. Як узялися телевізійники щось про лазні російські плести, віники березові та липові показувати, репліки відвідувачів та робітників лазень вставляти, ще й так хвацько, що второпати Зінка не встигала, нащо їй, бідоласі, отой весь мотлох нагло до мозку надходить? А тетівці вгамуватися не можуть – рок-гурт «Танок на Майдані Конго» в сауні показують... Розчервонілася Підалькіна. Не те щоб хлопці зовсім не статурні (хоч і не на Зінин смак), але насолоджуватися, дивлячись, як вони паряться, Зінці не випадало. Думки її полонив Філя Кіркоров у «Фігаро», і лише на нього оголеного дала собі зарок дівчина дивитися. «Але... Такий перець «ТЕТу» не по кишені!» – у вікно подивилася і засумувала.

Так би й ходила засмучена, якби не наступне «Дивись!». А оцей другий випуск (увечері), і третій (майже вночі), що був лише повтором другого, а тому і писати про нього нема чого, було присвячено грі «1+1» «Найрозумніший». Славили тетівці гру, Тіну Канделакі, розумненьких хлопчиків та дівчаток... І усе так незграбно робили, канонізуючи героїв та слова підкидаючи – «гордість родини», «гордість класу» «пишається школа», «найкращий друг», «найкращий учень» і т.д. і т.п., що Зінка від того піару гепнулася б зовсім, якби не думка-блискавка. Чутку згадала, що Олександр Роднянський з «ТЕТом» якісь стосунки має. «І можна виснувати, – спробувала докупи це звести у своїй слабкій голові дівчина, – що з часом яснолиций Філя може й на «ТЕТі», як на філіалі «плюсів», засвітитися. А там, «дивись!», може, справа до лазні і доповзе». Зі всіх сюжетів циклу «Дивись!» зачепив дівчину лише один. Це там, де божевільні чоловіки у 100-градусній сауні «на спір» сиділи, а потім у крижану воду стрибали. Хоч і вирішили телевізійники, що треба сюжетець той тиражованим обличчям актора Чигляєва прикрасити, але він і без того яскравим видався. «Рома! Виході!!!» – репетувала на усе горло якась огрядна пані своєму чоловікові, який вирішив у цих змаганнях переможцем вийти і довше усіх у лазні простирчати. Рома мовчав. «Випусти!!!» – на усе горло кричала вона банщику. Рома мовчав. І тривало це довго. Хвилин 15 сидів Рома. Не слухав дружини своєї. І переміг, бестія!

«СПЕЦІЇ»

Це те, що мусило б додати перцю в тетівську сітку, але млявішого ведучого, ніж Сергій Неретін, Зіна ще не зустрічала. Хлопчики з INSEID хоч дурників із себе клеять (цього, до речі, Зінка збагнула – в екрані категорично робити не варто: «Якщо дурник, то будь ним, нема чого клеїти і робити вигляд, буцімто в тебе десь розум у кишені приховано, бо брехня на ТБ, мов у лупу, у сто разів більшою стає»), а ведучий «Спецій» просто ніц не робить, монотонно зв’язки до сюжетів промовляє. «От уже ж ці пихаті чоловіки.. . – промовила, хоча феміністкою (згадаймо Кіркорова) не була, – думають, що народилися на світ – і вже красунчики, і що працювати над собою не треба. Ледацюги!» Та скільки не лаялася Зіна, «Спеції», до манної каші подібні, грузинським пловом так і не стали.

Навіть цікавий сюжет про майстра скрипок Флоріана Юр’єва журналістка Юлія Семененко так проторохтіла, що й забутися можна було. А мудрі речі, які дядько-скрипник казав, мов у Лету в сюжеті канули: «Якщо вас на базарі облаяли – не можна приступати до скрипки... Не вийде... 3-4 дні почекати слід... Робити скрипки можна, коли вам дано... Це як з іконою»... «Чим гарне для сучасної людини телебачення, – гигнула дівчина, – так це тим, що за нього усі беруться – кому дано і кому ні». Взяти хоча б сюжет про російського актора Володимира Ільїна. Згадала Зінка, що фірма «Інтерлекс» привозила тижні два тому виставу Някрошюса «Вишневий сад», а «Сад» той привіз Ільїна до Києва... Але ж не лише його! Там ще Олексій Петренко, наш славний співвітчизник був. Чом би про нього сюжетець не збацати? Завжди їй шкода було вітчизняних артистів, які ТБ не потрібні, убожіють без уваги, а ТБ у напрямку Росії дивиться, яка «зірок» своїх із дня у день десятками штампує.... «Хоча... – подумала, – ще не вечір... Може, «Спеції» і про Петренка розкажуть»...

А ОТ І «КІНО І НІМЦІ»...

Єдина передача, з побачених Зіною, яку можна було б власним виробництвом назвати і пишатися нею. І справа тут не у форматі, а в тотальній індивідуальній присутності ведучого Ярослава Семченка, котрий темою зацікавлений, живе нею, кайф від спілкування з героями має, толерантно, не перебиваючи співрозмовника, у кадрі існує, словом, теле-джаз своєрідний витанцьовує. «І чому оті хлопчаки з INSEID та «Спецій» досвід власного каналу до уваги не беруть. Логічно прагнути створити щось краще за вже існуюче і життєдайну конкуренцію іншим проектам видати»...

«В одну річку двічі не можна увійти – суперечливе твердження», – виснував у кінці передачі ведучий «Спецій». «Так... так... – погодилася з ним Підалькіна. – Можна. ТБ це неодноразово доводить, створюючи одноманітні передачі, називаючи їх власною продукцією. Лише б ріка ця на мулисте болото швидко не перетворилася». Небезпечно це для екології світової!