Коли ЗМІ 31 травня повідомили про загибель трьох пожежників під лавиною сміття на Грибовицькому полігоні, натренована в політичних інтригах публіка зрозуміла: варто очікувати гучних заяв від львівського міського голови Андрія Садового. І вони не забарилися. 7 червня в усіх випусках новин на загальнонаціональних каналах повідомили: пан Садовий звернувся до Петра Порошенка з проханням оголосити Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації: «На сьогодні ми маємо дві головні проблеми. Перша — це ситуація на самому полігоні. Є загроза повторного зсуву і, відповідно, загроза для водойм з інфільтратами. На сьогодні ми укріпили дамбу і тимчасово стабілізували ситуацію, але потенційна загроза для самої водойми і навколишніх сіл зберігається. Друга проблема — це вивіз сміття зі Львова. Тимчасово ми вирішили проблему і вивозимо сміття в інші міста області. Але це, наголошую, тимчасове рішення» (з заяви мера Львова на сайті міськради).

«Президент України Петро Порошенко провів телефонну розмову з мером Львова Андрієм Садовим, під час якої прокоментував звернення з проханням оголосити Львів та два села навколо сміттєзвалища зоною надзвичайної екологічної ситуації.

За словами Порошенка, йдеться про безпеку одного з найбільших міст України та його жителів, саме це і викликає найбільшу стурбованість, передає прес-служба глави держави.

"Сміття треба прибирати, а не робити на ньому велику політику", — заявив Порошенко.

Він також доручив відповідним органам розібратися з причинами трагедії і пообіцяв повне сприяння Львову з боку центральних органів влади у вирішенні проблеми, яка склалася». Це — цитата з сайту каналу «24», що належить дружині львівського голови.

Отже, Андрій Садовий виявився головним ньюзмейкером минулого тижня. Він робив усе, щоби скласти з себе відповідальність за пожежу на найбільшому сміттєвому полігоні країни. Не минало дня, щоб міський голова Львова не з’являвся на екранах телевізорів. Як безпосередньо, так і опосередковано. З заяв та інтерв’ю львівського голови можна було зробити єдино правильний, на його думку, висновок — пожежу влаштували навмисно, аби завдати непоправного удару по репутації «найкращого мера України». Ну а коли 9 червня якісь невідомі активісти спершу взяли штурмом міську Ратушу, про що наввипередки інформували всі загальнонаціональні та інформаційні канали того дня, мер Садовий виявився настільки передбачливим, що просто не прийшов на сесію. Знову ж таки, в черговому коментарі для ЗМІ пан Садовий на запитання, навіщо було брати в кільце охорони Ратушу, сам завдав чергового удару по власній репутації. Він сказав, що силовики попередили його про можливі провокації в день засідання сесії міськради. Хоча всі львів’яни чудово знали: мерію збиралися пікетувати матері солдатів-контрактників, яких не відпускають із АТО, хоча терміни контрактів давно скінчилися. Отож, вийшло, що мер, замість доповідати про ситуацію на Грибовицькому полігоні, малодушно здимів із сесії через чорний хід, коли група невідомих у балаклавах почала штурм Ратуші. Тим самим поклавши в підмурівок знищення власної репутації ще один камінь.

Опинившись під прицілом нещадних телекамер, мер Садовий почав наводити все більше аргументів на власне виправдання. Тож у ток-шоу «Право на владу» в четвер, 9 червня, він заявив, що жоден інвестор наразі не вкладе коштів у рекультивацію полігону, адже такий проект не принесе зиску. А також: «Ми не отримали до сьогоднішнього дня жодної пропозиції по ділянці, яка буде готова для нового полігону».

Політолог Вадим Карасьов, коментуючи трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі на каналі «112 Україна» того ж вечора, зауважив — навряд чи призвідці (цілком можливо — випадкові. — ДМ) пожежі думали в момент підпалу, як би його насолити Садовому. Але опоненти львівського мера скористалися ситуацією сповна, повитягавши з шафи всі скелети, яких у «зразково-показового» мера виявилося більш ніж досить.

Навіть вікенд не приніс мерові заспокоєння. Його критикували в «Фактах тижня» з Оксаною Соколовою. Показавши загальні та великі плани Грибовецького полігону, автор сюжету Сергій Смальчук подав синхрон невідомого чоловіка, який абсолютно відкрито сортував сміття, вихваляючись, що заробляє цим заняттям по 200 гривень на день. Коментував ситуацію з полігоном Ігор Муравський, голова комісії з екології Жовківської районної ради, який, до речі, в четвер, 9 червня, брав участь і в ток-шоу каналу «1+1» «Право на владу». Він заявив, що цей полігон ніхто ніколи не хотів закривати, бо це великий і вигідний бізнес. Автор досить розлогого сюжету розповів і про те, як за десять років мерства Садового до нього зверталися щонайменше кілька інвесторів із пропозиціями рекультивувати полігон та збудувати або новий майданчик для збору сміття, або взагалі сміттєпереробний завод. Але всі пропозиції, мовляв, впиралися в стіну мовчання з боку міськради. Нарешті, автор сюжету нагадав Садовому його власні слова, сказані три роки тому, коли мер Львова пообіцяв мешканцям міста, що роботи з рекультивації Грибовицького полігону от-от почнуться. Принаймні, на стадії затвердження ділянки та документів на неї. В такий спосіб «Факти тижня» фактично спростували все, що казав Андрій Садовий у ток-шоу «Право на владу».

Але на цьому трагічна історія про втрату репутації не скінчилася: того ж дня рятувати її взялася соратниця по партії Андрія Садового «Самопоміч», віце-спікерка Верховної Ради України Оксана Сироїд. Зробила вона цю спробу в авторській програмі Наталії Влащенко «Люди» на каналі «112 Україна». Головною лінією захисту досвідчена юристка обрала напад. Мовляв, за тими, хто штурмував львівську ратушу, а відтак жадав знищити (бодай морально) Андрія Садового, стоять іноземні сили. Ведуча досить довго намагалася дізнатися, кого все-таки має на увазі віце-спікерка. Пані Сироїд не менш довго опиралася, уникаючи прямої відповіді (юристка як-не-як!), але під шаленим натиском Наталії Влащенко (профі як-не-як!) таки вичавила з себе — всі ті, хто увірвався до Ратуші, фінансуються з Москви. Тим самим опинившись у тренді, бо в нас нині модно весь негатив списувати на «руку Москви». Зокрема, виявляється, й суто місцеві проблеми.

Також упродовж інтерв’ю з пані Влащенко пані Сироїд (треба зауважити, трохи мляво й геть без ентузіазму) спробувала копнути Президента Порошенка. Мовляв, якби подібна трагедія сталася десь на Заході, літаків для гасіння пожежі не довелося б просити в Президента, як це принижено робив Андрій Садовий. Там буцімто одразу ж кинули б усі сили в район техногенної катастрофи, не зволікаючи. Спроба виправдання шефа для Оксани Сироїд виявилася справжнім випробуванням і, можливо, не вартувала тих моральних мук, які вона переживала в ефірі.

Днем раніше, в суботу, 11 червня, героєм програми Наталії Влащенко був Євгеній Кисельов, російський журналіст, який із 2008 року живе й працює в Україні. І який, до речі, з телеканалу «Інтер» перейшов на «112 Україна» з метою робити авторський проект. Проект, щоправда, кажуть, відклали до нового сезону. Проте з’явився пан Кисельов у студії Наталії Влащенко не для промо своєї нової програми, а щоб розповісти, чому написав і опублікував звернення до Президента України з проханням надати йому політичний притулок. Суто візуальне враження від Євгенія Кисельова в студії каналу «112 Україна» — журналіст, який відкрито ненавидить Путіна і не криючись пише про це в своїх блогах на сайті радіо «Эхо Москвы», — дуже пригнічений, ба більше, наляканий тим, що ФСБ «навідалося» до квартири його тещі в Москві, щоби провести там обшук на предмет виявлення екстремістської літератури.

Проте, будучи надзвичайно кваліфікованим журналістом, Євгеній Кисельов досить швидко опанував себе й охоче відповідав на запитання ведучої «не про це». Скажімо, коли зайшлося про люстрацію по-українськи, журналіст відповів, що багато людей, які за радянських часів працювали в партійних і комсомольських органах, нині є патріотами України. І навів як приклад Олександра Турчинова та… останнього голову ВЛКСМ Віктора Мироненка. Ну, з Турчиновим усе зрозуміло, але до чого тут колишній комсомольський функціонер, який зробив успішну кар’єру в Москві, ставши доктором наук і не збираючись повертатися на Батьківщину? Тому що патріот? Але звідки такі дані в російського журналіста? Чим саме пан Мироненко засвідчив пошану історичній Батьківщині? Що він для неї зробив? Це лишилося невідомим. Та й запитання ведучої стосувалося саме нинішньої люстрації, тобто заборони обіймати високі посади у виконавчій владі тим, хто був чиновником за часів Януковича. Проте Євгеній Кисельов удав, що йдеться саме про тип люстрації, проведений у країнах колишнього соцтабору та трьох колишніх республік СРСР у Балтії. Так, там провели антикомуністичну люстрацію на початку 1990-х років минулого століття й завдяки цьому зробили економічний та політичний прорив. Мабуть, Україні через 25 років запізно починати подібне очищення — це краще було робити синхронно зі згаданими державами на початку 1990-х. Але тоді за мовчазною згодою «еліт», більшість яких складали саме перефарбовані комуністи, бучу вирішили не піднімати.

Наталія Влащенко поцікавилася в свого візаві, чи вивчив він українську мову. Точніше, переадресувала йому запитання від численних критиків російськомовних програм, що їх вів пан Кисельов. Виявилося — російський журналіст розуміє українську на рівні усного сприйняття та читання, проте, як сам зізнався, вимова йому ніяк не дається. Тож Євгеній Кисельов просто не хоче спотворювати нашу «прекрасну мову», аби не викликати шквалу звинувачень у знущанні з української, якщо він нею заговорить. Десь уже ми все це чули, й далеко не один раз.

На погляд автора, інтерв’ю Наталії Влащенко з Євгенієм Кисельовим було просто неперевершеним — ведуча з віртуозністю ілюзіоністки буквально вивернула навиворіт знаного колегу, раз по раз витягаючи зі свого циліндра кроликів упереджень, вуха яких стирчать із кожного твердження знаного тележурналіста.

Тим часом канал ICTV у циклі «Інсайдер» 9 червня показав випуск, присвячений роботі СБУ щодо попередження терактів на території України впродовж 2014–2015 років. Інсайдером став такий собі Роман, людина в балаклаві, працівник СБУ. Українська спецслужба попередила 200 терактів упродовж лише останнього року, сказав він. Кореспондент каналу Андрій Кузаков виїхав у рейд разом із СБУ й потрапив на затримання двох агентів ФСБ, один із яких, геть безневинний на вигляд дідусь — божа кульбабка, коригував вогонь ворожої артилерії за допомогою вудки на березі річки, що розмежовує позиції українських та «сепарських» вояків. Вирахували їх через прослуховування телефонних розмов.

Ведуча Христина Суворіна, розповідаючи про методи вербування ФСБ, згадала різні способи. Приміром, через тортури, яким піддавали колишнього українського міліціонера В’ячеслава. Він дав згоду на співпрацю, але за першої ж нагоди, вирвавшись із полону нібито на завдання, здався в СБУ. А Анастасію Коваленко, яка нині сидить у СІЗО СБУ за підготовку теракту в центрі Києва, завербував коханий. Який виявився офіцером ГРУ. Це та сама пані з сумкою, де була вибухівка для теракту в центрі Києва і яку СБУ заарештувала рік тому.

Цю шахову партію, ціною якої була цілковита дестабілізація на Херсонщині, СБУ виграла, підкреслила Христина Суворіна. ФСБ програло, так і не зумівши створити чергової «народної республіки», намагаючись посварити киримли та українців на Херсонщині. Проте гра триває, й, здається, ці війни спецслужб нескінченні, допоки одна з них не гигне остаточно. Сподіваємося, що це буде ФСБ. Бо перед СБУ, принаймні судячи з фільму про її роботу в циклі «Інсайдер», українці мають зняти капелюха.

Фото - expres.ua