Тихі рятівники природи мені теж страшенно подобаються. Я й сам самотньо займаюся тим самим – визбирую сміття у горах і на берегах рік, стягую поліетиленові торбинки з кущів і дерев, розчищую потічки, пересаджую малесенькі ялинки з тих місць, де вони висіюються і їх забагато, а тому більшість з них обов'язково буде убита меншістю... Зрештою, це ж подобається робити і моїм дітям (вони влаштували навіть на значній частині городу власну зовсім недитячу ялинову шкілку, де ялинки підростають до того часу, коли можна буде їх пересаджувати у відповідніші місця. Чомусь саме це потрібно робити напівлегально, бо виявляється, що ялиці не у лісі викликають роздратування – кажуть, що вони затінюють хати і у них з'явиться грибок, або вони шкодять плодовим деревам, або підважують надгробки, або заступають краєвид, або притягують блискавки, або приманюють сорок і яструбів.).

Передбачається, що у таборі відбудуться короткі курси з екології, практичного лісівництва, побутової хімії, також методики агітації, психології спілкування, ведення медійної кампанії. Будуть також звичні акції прибирання, спільні походи, спільні вечері.

Отримане запрошення нагадало мені, що я вже був колись у напівлегальному вишколовому гірському таборі. Також ішлося про захисників природи. Але тоді, майже двадцять років тому, я належав до організації зовсім не тихої – вона була екстремістською і – якщо розуміти це слово достатньо широко – терористичною.

Табір розмістився на Кавказі, у глибинах заповідника, серед неймовірної краси. Довкола були гори, зелені горіхові ліси, кілька потужних рік. Поруч з табором я нарахував майже сорок джерел з нарзаном. Співали птахи і бігали великі звірі.

У нас теж були короткі курси екології, методики агітації, психології спілкування і ведення медійних кампаній. А крім того ми стріляли з карабінів і сигнальних пістолетів, їздили на конях, літали на вертольоті... Викладачами були найкращі фахівці у союзі. Слухачами – войовничі охоронці природи з різних республік (більшість з них вже знали, що таке реальні війни з найсправжнішими підрозділами мисливців за ікрою, червоною рибою, бобровим хутром, барсовими шкірами).

Були звичні акції – переслідування браконьєрів. Були спільні вечері. Були неймовірні історії, шокуюча інформація, тривалі запальні дискусії, спогади про ненависть і спалахи ніжності.

Вишкіловий табір насправді мало пригодився у дальшій діяльності на Львівщині. У нас завжди все було значно лагідніше, ніж на Поволжю, Далекому Сході і в Сибіру.

Ми просто виловлювали продавців новорічних і різдвяних ялинок, розганяли збирачів підсніжників, патрулювали заповідник, ліквідовували забуті склади добрив, недопускали кудись там вантажівки з відходами, нищили рибальські сіті і мисливські пастки.

Взаємна ненависть і спалахи ніжності.

Тоді я відчув дуже багато різних суперечних переживань, які супроводжують хоч яку екстремістську діяльність, які є її причиною, рушієм, наслідком і побічною дією. Всі ці впевненості, що так не може далі тривати, обурення, розчарування, запали, переконаності у правильності, необхідні безжальності і непереборні жалі, співчуття до випадкових потерпілих, дрібні перемоги і очевидність великої поразки, яка полягає у тому, що суттєво все залишається незмінним, незважаючи на всі зусилля. Що, однак, не може перебити віру у ще одну спробу.

За двадцять років все у наших краях змінилося. Браконьєрство і нищення стало нормою, стало способом виживання безлічі убогих і виміром кончєності кількох найбагатших. Початок терористичної діяльності у цій царині закінчився би або негайною розправою, або став би початком виснажливої і катастрофічної громадянської війни.

Відповідь на запитання – як можна хоч якось врятуватися? –намагаються дати тихі рятівники природи. Неначе християнські місіонери у поганських краях. Сіль землі.

Я вирішив, що відправлю у той табір дітей. Бо так добре.

Сам далі буду самотньо збирати сміття, пересаджувати дерева. Буду дивитися на довколишні ліси і молитися, щоб вони не відступали. Бо тоді, можливо, доведеться долучитися добровольцем до їхнього відступу, згадати вивчене колись і з болем у серці пережити ненависть. І спалахи ніжності.