Сайт 5-го каналу, новинне повідомлення: «Вірменія перекинула до Нагірного Карабаху ракети — ЗМІ». Підзаголовок: «Ракети "Точка У" і РСЗВ "Смерч" доставлено в Арцах». Протягом перших кількох речень — жодних пояснень, що воно таке, той Арцах, адже на виданих в Україні мапах світу ви такої назви не знайдете.

Кілька цитат. Одна: «Вірменія перекинула в невизнану "Нагірно-Карабахську республіку" тактичні ракетні комплекси "Точка У" і реактивні системи залпового вогню "Смерч" Про це повідомляє вірменський інформаційний ресурс Times.am...». Аудиторії тільки й залишається, що знизати плечима: а до чого тут якийсь Арцах? Друга: «Як повідомляв 5.ua, у Нагірному Карабасі суттєво загострилася ситуація...». Третя: «"Напередодні ввечері з Вірменії в Арцах (Нагірний Карабах) доставлено тактичні ракетні комплекси "Точка У" і реактивні системи залпового вогню "Смерч", — ідеться в повідомленні». Нарешті все зрозуміло — аудиторії, яка «не в темі» (а скільки відсотків українців знається на проблематиці Нагірного Карабаху, зокрема й завдяки ЗМІ?) залишається тільки гадати, звідки й чому взялися дві паралельні назви.

Сайт «ТСН», повідомлення: «Вірменія стягує важку зброю і "Смерчі" до лінії зіткнення — Міноборони Азербайджану» з підзаголовком: «Сторони конфлікту обмінялися понад сотнею обстрілів у Нагірному Карабасі». У другій частині матеріалу — посилання на вірменські джерела; зі зміною джерел миттєво змінюється топоніміка: «Напередодні ввечері з Вірменії в Арцах були доставлені тактичні ракетні комплекси "Точка" і реактивні системи залпового вогню "Смерч", — йдеться у повідомленні».

Сайт телеканалу «112», матеріал «Вірменія перекинула до Нагорного Карабаху тактичні ракети "Точка У" і РСЗВ "Смерч", — джерело», підзаголовок: «Ввечері з Вірменії в Арцах були доставлені тактичні ракетні комплекси і РСЗВ». І дуже характерна цитата: «У Баку вважають території, які зайняті НКР, окупованими». Подібні висловлювання — «у Баку вважають окупованими» — й до загострення конфлікту я зустрічав неодноразово, причому в найрізноманітніших українських медіаджерелах найрізноманітнішої репутації й найрізноманітнішого ідейного спрямування. Отакий от затятий, як виходить, той Баку.

Новина в «Українській правді», цитата: «Напередодні ввечері з Вірменії в Арцах були доставлені тактичні ракетні комплекси "Точка" і реактивні системи залпового вогню "Смерч", — йдеться у повідомленні». Й далі: «Раніше повідомлялося, що Вірменія перекинула в Арцах ракетно-артилерійську бригаду і одиниці військової авіації».

«Обозреватель», цитата: «Як повідомляв "Обозреватель", 2 квітня ввечері з Вірменії в Арцах були доставлені тактичні ракетні комплекси "Точка У" і реактивні системи залпового вогню "Смерч"».

Пошуковик «Мета — новости» дає цілий перелік посилань на українські ЗМІ, що використали у своїх публікаціях назву Арцах.

На цьому тлі окремо стоїть «Новое время — Украина»: «Збройний конфлікт між Азербайджаном та Вірменією за контроль над Нагірним Карабахом (Арцахом) триває з перемінною інтенсивністю з 1991 року»; в усіх своїх матеріалах видання називає територію або «Нагірний Карабах», або «Нагірний Карабах (Арцах)», де назва «Арцах» якщо й фігурує, то лише в дужках — як друга, неосновна.

У чому полягає проблема? Нагірний Карабах є самопроголошеною республікою, що виникла на території Азербайджану й де-факто контролюється Вірменією на правах одного з її регіонів. Відторгнення цієї території від Азербайджану відбулося на самому початку 1990-х років унаслідок збройної агресії Вірменії, підтриманої Росією. За численними свідченнями, Росія надавала Вірменії «допомогу» не лише у вигляді зброї, а й у вигляді збройних формувань. Іншими словами, це була найперша спровокована Росією «гібридна» війна, війна буцімто чужими руками.

Ані незалежність Нагірного Карабаху, ані його належність Вірменії не визнано абсолютною більшістю держав світу. Тож не лише «Баку вважає цю територію окупованою» — такою її вважає весь світ.

Так, у даному разі агресії Вірменії передувало масове вбивство вірмен в Азербайджані та масове вигнання їх із країни. Сталося це ще 1988 року, коли СРСР на очах припиняв існувати як єдина держава, а його московська верхівка шукала різних способів завадити цьому процесові, а якщо не завадити — то хоча би перетворити його на кривавий хаос. Тож припущення про кагебістський слід у тих подіях — це далеко не конспірологія.

На момент вірменської (а точніше, вірменсько-російської) агресії гостра фаза міжетнічного протистояння практично минула, й тому агресія, а тим паче де-факто анексія азербайджанської території, була геть неадекватною щодо подій, оголошених як її першопричина. Чи не прикметно, до речі: саме такий сценарій подій в Україні — тобто буцімто уникнення масових убивств та масового вигнання росіян — фігурував у російських ЗМІ як обґрунтування «невідворотної необхідності» анексії Криму та війни в Донбасі?

Арцах — це вірменська назва цієї буцімто «споконвічно вірменської» території, нерідко вона фігурує в російських ЗМІ. Причому назва ця, як можна зрозуміти, не була активно вживаною до анексії; це — історичний топонім давно минулих століть, за вуха притягнутий у сьогодення. Навіть сьогодні першою назвою самопроголошеної «незалежної республіки» вірменською мовою є Лернаїн-Гарабаг, Арцах — лише другою назвою.

Точнісінько такий самий «фокус-покус» пізніше було пророблено з топонімом «Новоросія» — адже ще три роки тому це слово відсилало до часів Катерини ІІ й жодним чином не асоціювалося з сьогоденням.

Аналогії можна проводити й далі: скажімо, лідери «Арцаху» заявляють, що суміжні з самопроголошеною «республікою» контрольовані Азербайджаном райони власної, азербайджанської території, є буцімто «окупованими Азербайджаном». Чи не подібним чином — як буцімто «окупованими Україною» — називають контрольовані Києвом території Донеччини лідери так званої ДНР?

Є Вірменія — держава-агресор. Є її союзниця-покровителька Росія. Й є жертва агресії — Азербайджан. Ситуація однозначна й не припускає жодних різнотлумачень. Жодні інші факти — те, що вірмени є християнами, а азербайджанці мусульманами, жодне «споконвічне братерство», жодні «спільна історія та культура» в даному разі не мають аніякого значення. Або ми чітко дотримуємося цивілізованого критерію «злочинець — жертва злочину» й вибудовуємо нашу поведінку відповідним чином, або ж ми повертаємося до печерного «свої — чужі» й співчуваємо «своїм» агресорам.

Вживання назви «Арцах» нині є чітким маркером, на чиєму боці той, хто її вживає. Хочуть того наші ЗМІ, а чи ні, але тим самим показують: узагалі-то, вони не мають нічого проти агресивної політики Росії, от тільки для Криму й Донбасу роблять виняток із загального правила. Вживаючи назву «Арцах», наші ЗМІ, свідомо чи ні, дають зелене світло вживанню назви «Новоросія», оскільки обидва прецеденти є абсолютно однаковими.

Й про жодне «дотримання балансу між сторонами» в даному разі не може бути мови, бо йдеться про агресора й жертву агресії.

І, до речі, зверніть увагу на вищенаведені цитати — навіть за радянських часів, коли всі газети, журнали й телеканали належали одній і тій самій державі, такої буквальної дослівності, такої однаковості викладення матеріалів у різних ЗМІ практично ніколи не траплялося — хіба що коли йшлося про викладення виступів «дорогого Леоніда Ілліча» або щось такого ж рівня офіційності. От він, результат тупого копіпейщення: клепаючи посилання на азербайджанські ЗМІ, наші медіа стають на бік Азербайджану; клепаючи посилання на вірменські — на бік Вірменії. Й усе це в одному коротенькому новинному повідомленні. Це є чим завгодно, тільки не об'єктивним поглядом.

Фото - topwar.ru