Минулого тижня загальнонаціональні канали зосередилися на кризі уряду та безпековій конференції в Мюнхені.

У понеділок, 8 лютого, до Андрія Куликова у «Свободу слова» на ICTV прийшло декілька міністрів, щоби розповісти про своє бачення подальшої роботи «однією командою». Дві з половиною години Олексій Павленко (АПК), Наталі Енн Яресько (Міністерство фінансів), В’ячеслав Кириленко (Міністерство культури), Андрій Пивоварський (Міністерство інфраструктури), Арсен Аваков (МВС), Олександр Квіташвілі (МОЗ) та Ігор Жданов (Міністерство молоді та спорту) репетирували звіт уряду. Такого потужного десанту високопосадовців у прямому ефірі я не пригадую.

Ведучий у вступному слові зауважив, мовляв, зазвичай він запрошує сюди політиків, але нині вирішив покликати міністрів. Це продемонструвало, що навіть такі досвідчені люди, як Андрій Куликов, не завжди добре розуміються на політиці. Адже міністри — це все-таки політики. Інша справа, що в усіх політичні амбіції різні. Хтось хоче увійти в історію великим реформатором, хтось — осідлати потоки, а ще хтось — підвищити самооцінку. Але називати міністрів «не політиками» щонайменше суперечить здоровому глуздові.

Всі міністри були напрочуд переконливими й красномовними. Тож здавалося, що командний дух, про необхідність якого перед звітом уряду у Верховній Раді заявляли ті ж таки міністри на позачерговому засіданні уряду 5 лютого, таки пронизує цю команду. Принаймні, члени уряду показали високу готовність твердо йти шляхом реформ. Але вони були так само одностайними, називаючи однією з умов успішної роботи тісну співпрацю з Верховною Радою. Адже, за словами Наталі Енн Яресько, лише 30 % урядових законопроектів, конче необхідних для реформування країни, голосуються народними обранцями.

Пані Яресько, до речі, бачить вихід із кризи тільки в трьох словах: працювати, працювати й працювати! Ну просто-таки парафраз гасла від дєдушки Лєніна «учиться, учиться и еще раз учиться!».

Отож, у програмі «Свобода слова» міністерський десант дружно вказав на головне гальмо довгоочікуваних реформ — законодавчу гілку влади. Заперечити їм від ВРУ не було кому, адже «політиків» Андрій Куликов не запросив. Натомість улаштував гру в одні ворота, без жодної дискусії.

Аудиторія експертів теж не надто «наїжджала» на гостей «при центральному мікрофоні». Хіба що Володимир Фесенко вимагав від Арсена Авакова назвати прізвище людини, яка би могла змінити його на посту міністра внутрішніх справ. Підказавши, що її звуть Ека Згуладзе. Пан Аваков відчутно напружився, але спробував віджартуватися, буцімто Ека чудова дівчина («дєвушка» мовою оригіналу), але в його міністерстві таких «дєвушек і рєбят» дуже багато. Якщо міністр називає колегу «дєвушкою», йому, мабуть, треба було після програми не додому їхати, а на курси толерантності.

Активним був і Дмитро Литвин, журналіст порталу lb.ua. Він намагався приперти до стіни віце-прем’єра й міністра культури запитаннями про те, чи знає той, як негативно до нього ставиться культурна громадськість. Ну й паралельно просив назвати хоч якісь досягнення відомства, що його очолює пан Кириленко. Задоволено посміхаючись, міністр культури блискавично відповів: по-перше, це долучення до програми Європейської Ради щодо фінансування культури на півтора мільярда євро; по-друге, ухвалений Радою закон про підтримку українського кінематографа; по-третє, запровадження контрактної системи для всіх діячів культури.

На запитання, як він ставиться до того, що фракція БПП пропонує на його місце Євгена Нищука, В’ячеслав Кириленко, саркастично посміхнувшись, відповів, мовляв, цю інформацію було спростовано наступного ж дня.

Можливо, Андрій Куликов, улаштувавши в прямому ефірі такі собі міні-звіти урядовців без їхніх опонентів-депутатів, мав рацію. Адже якби в студії були Олег Ляшко чи Юлія Тимошенко, це ток-шоу перетворилося б на самопіар видатних популістів. У якому успішно потонули б усі спроби чиновників виправдати свою роботу.

До речі, коли слово надали Андрієві Пивоварському й він розповів, у якому стані була «Укрзалізниця» та її підприємства і як вони працюють за рік після його приходу в уряд, авторка цих рядків упала в легкий ступор. Бо не уявляла собі масштабів катастрофи, до якої скотилася колись найпотужніша галузь держави.

Тож користь від виступів була досить відчутною.

Проте чому за 14 місяців роботи міністра інфраструктури громадяни дізнаються про її реально гігантський масштаб із одного-єдиного ток-шоу? Та ще й явно спонтанному, перед звітом уряду у Верховній Раді?

Тут можна лише погодитися зі словами політолога Сергія Тарана, який, резюмуючи сказане в «Свободі слова», закликав міністрів говорити з людьми. Адже криза комунікацій має не менше значення, ніж усі інші.

Начальник міністрів, сам Арсеній Яценюк, відчувши критичний запит на комунікацію, в четвер, 11 лютого, теж сходив у прямий ефір іще одного ток-шоу, «Право на владу» («1+1»). Де заявив, що не боїться сірого вовка, тобто будь-якого рішення парламенту.

«Зараз політична криза може бути подолана тільки одним шляхом — рішення Президента і фракції Блоку Петра Порошека. Якщо він скаже: знаєте, шановні урядовці, я вважаю, ви неправильно працювали, ставте резолюцію недовіри уряду, — ми приймемо це рішення і Президента, і парламенту. Ми поважаємо це рішення, тому що це є демократія». Дуже вже скидається на сумнозвісне: «Куля в лоб, то куля в лоб».

Уже наступного дня, 12 лютого, в п'ятницю, брак комунікацій Кабмін узявся долати у власному клубі, влаштувавши тут прийом іноземних послів. Про що дуже розлого розповіли в «ТСН» («1+1»):

«Посли країн "Великої сімки" вітають проголошені напередодні Кабміном базові цілі.

Посли країн "Великої сімки" вітають проголошені напередодні Кабміном базові цілі та принципи публічної політики на цей рік. Про це вони заявили в спільній заяві. Особливо посли наголошують на важливості нульової терпимості до політичного втручання і корупції. Слова мають бути перевтілені в дії — написали керівники дипмісій Великої сімки. Ну, а головний месидж Арсенія Яценюка — за реформи треба боротися всім разом а справи робити без чвар. Практично до цього самого сьогодні закликали українську владу і політики країн Євросоюзу.

Кор.: Клуб Кабінету міністрів поступово заповнюють дипломати. Це чи не рекордна кількість послів — 86 — яких зібрали разом, аби вкотре за тиждень проголосити про нову політику уряду, подякувати закордонним партнерам і запевнити: корупції — ні, реформи — пріоритет а усі гілки влади мають цьому сприяти разом.

Кор.: Сьогодні глава уряду запевнив: для виконання обіцянок проваджувати реформи немає нічого неможливого.

Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України: Наш план в першу чергу базується на політичній стабільності і політичних компромісах, до чого уряд і фракція політичної партії, яку я очолюю, повністю готові. Ми вважаємо, що зараз з президентом країни нам необхідно на кінець-то чітко прийняти рішення про майбутнє країни.

Кор.: І вже до обох, президента і прем'єра, з відкритою заявою близько 60 підписантів звернулися міністерські чиновники. Кажуть: їм наболіли і вони не хочуть бути ширмою для корупції. Професіонали вже звільняються з уряду, бо не мають можливостей продовжувати реформи.

Володимир Омелян, заступник міністра інфраструктури України: Тобто або ми справді реформуємо Україну, або ми займаємося фікцією, продаючи суспільству фактично продукт, який гнилий в середині. І ми просто хочемо публічно звернутися до керівництва держави, насамперед це безумовно президент України, це прем'єр-міністр України і поставити крапку раз і назавжди і подумати про країну.

Кор.: До об'єднання заради продовження реформ закликав українську владу і політиків Євросоюз. На своїй сторінці у фейсбуці країни члени ЄС порадили всім керівникам України в теперішній ситуації відкласти розбіжності. Послання владі також зробив МВФ. Після заяв його керівництва, що фондові складно продовжувати співпрацю з Україною без належної боротьби з корупцією в країні, валютний фонд напередодні підтвердив, що залишається у програмі співпраці з Києвом, але дату підписання меморандуму поки що не називає.

Джеррі Райс, офіційний представник Міжнародного валютного фонду: Я не можу сказати дату, коли Рада директорів ухвалить рішення щодо другого перегляду. Насправді це залежить від вирішення важливих питань а також, коли у нас буде більше ясності щодо статусу уряду та коаліції.

Кор.: Тим часом президент Петро Порошенко вдався до листування. На сайті глави держави з'явилося звернення до прем'єр-міністра, генпрокурора та керівника антикорупційного бюро. Там президент вказав факти із прізвищами чиновників, які під підозрою у корупції але на волі.

"Вважаю неприйнятним бездіяльність правозахисних органів і керівництва уряду. Чиновники щодо яких є обґрунтовані підозри у здійсненні корупційних злочинів, мають звільнятися з посад. Чекаю ефективної та результативної реакції на вказані факти".

Кор.: Чи вдалося політикам таки домовитися і чи дослухалися вони до прохань закордонних партнерів і далі рухатися разом, буде зрозуміло вже наступного вівторка. Звіт уряду у Верховній Раді стане розв'язкою».

Це єдиний канал, де прийому в клубі Кабінету міністрів України приділили аж таку увагу. Тож закрадаються підозри, що на той момент уже існував певний «договорняк» між Яценюком та власником каналу, чия група у ВРУ може не дати голосів за відставку уряду.

Здається, що й запрошення прем’єра в ток-шоу «Право на владу» теж не було випадковим.

У неділю, 14 лютого, в своїй десятихвилинці на більшості загальнонаціональних каналів Арсеній Петрович, як, утім, і завжди, випромінював оптимізм, закликаючи всі політичні сили об’єднатися навколо Каміну з його реформаторами. Обіцяв залучити до банківської системи внутрішні джерела замість зовнішніх, термінову масштабну приватизацію; злагоджені зусилля Кабміну та ВРУ щодо податків та інші смаколики. Не обійшлося й без «якщо ми єдині, ми непереможні!».

«1+1» продовжив піарити уряд і в «ТСН. Тижні». У студії Алли Мазур був міністр юстиції Павло Петренко. Коментуючи сюжет Галини Сергеєвої з Дружківки, де місцеві «правоохоронці» фабрикують справи українським патріотам за… «сепаратизм», міністр обурився. Він вважає справжній, а не вигаданий і сфабрикований сепаратизм найбільшим викликом для України. Пропіаривши своє улюблене дітище — безкоштовні юридичні консультації, пан Петренко зник.

У «Подробностях недели» на «Інтері» тим часом побував Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, з оцінками Мюнхенського безпекового форуму. Запевнивши, що підтримка України західними партнерами, як і раніше, велика, і санкцій з Росії ніхто знімати не збирається, допоки вона не виконає Мінських угод, пан міністр теж вніс свою скромну лепту в інтенсивний піар роботи Кабміну.

Тим часом телеканал «Україна» віднайшов новий спосіб розважати глядача, занурюючи його в атмосферу містичного трилеру по-українськи. Новий сезон «Реальної містики» з Андрієм Дебріним має щоденні виходи у слоті об 11:20–13:15.

Проект порівняно з першими серіями обріс новими персонажами — помічниками «головного з чортівні», і явно додав у бюджеті. Це дозволило розширити сюжетні рамки і облаштувати розкішні інтер’єри.

Тепер розслідувачі, які намагаються встановити істину, на дорогих машинах ганяють за різними адресами в спробах дізнатися, що стоїть за містичними, на думку потерпілих від сатанинських чар, подіями в їхньому житті. Щоправда, деякі випуски, як-от показана 12 лютого дика історія про дівчину, яка отруїла сестру, а потім запропонувала себе її нареченому, трохи не налазять на голову.

Під час розслідування, замовленого матір'ю нареченого, котрого нібито прокляли, виринають нові й нові подробиці, в яких сюжет потроху грузне, не даючи навіть надії, що вийде хоч на якусь фінішну пряму.

Антураж у цьому скріптед-реаліті витримано цілком у дусі подібних квазідокументальних серіалів. Тут і загадкові циганки-ворожки з травами, й ритуальні тварини, й галюцинації.

Одне слово, напустити туману сценаристи вміють. Тим самим часто-густо передаючи куті меду. Змішалося все — психоаналіз, циганські звичаї, ворожіння, забобони, прокляття. А коли розгалужень у сюжеті забагато, вони заважають стежити за власне процесом розслідування, скидаючись на купу гною, в якій героям-розслідувачам треба знайти діамант. Зрештою в героїні виявляють дитячу травму психіки, яка й довела її до вбивства рідної сестри. Та, бачте, всупереч батьковій обітниці не видавати заміж молодшу перш ніж не пошлюбиться старша, посміла вчинити гріх перелюбства з головним героєм цієї трагедії, аби в батька не було іншого виходу, аніж цей «гріх» прикрити заміжжям.

У новому сезоні «Реальна містика» реально перенаселена персонажами. І хто кому хто, з першого разу не розібратися. Можливо, авторам варто було би скоротити хронометраж програми і зменшити кількість героїв.

У суботу, 13 лютого, всі загальнонаціональні канали подали досить розлогі сюжети про виступ прем’єр-міністра РФ Дмитра Медведєва на Мюнхенській безпековій конференції та відповідь на нього Президента України Петра Порошенка. А також Далі Грібаускайте, президента Литви.

«ТСН», «1+1»: «Наталія Фібріг, кореспондент “ТСН”: Ну, а далі на Мюнхенській конференції прозвучала фраза, яка, напевно, викликала найбільший резонанс. Йдеться про заяву прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва. У своїй промові він традиційно жалівся, що Росію в світі не сприймають серйозно, що Америка і НАТО досі вбачають в Росії ворога, що західні ЗМІ знімають про Росію злі і недружні фільми. Він традиційно повторював звинувачення в бік Києва, що Україна не виконує мінські домовленості, знову говорив про громадянську війну в Україні і, насамкінець, приголомшив публіку фразою, що холодна війна повернулася.

Дмитро Медведєв, прем'єр-міністр Росії: Остаётся недружественной и закрытой по нашей оценке политическая линия НАТО в отношении России. Можно сказать и резче: мы скатились по сути во времена новой холодной войны».

Далі кореспондентка «1+1» у ЄС Наталка Фібріг дає синхрон Петра Порошенка:

«Супутникові знімки, відео з безпілотників, дані розвідки, свідчення українців, які проживають на окупованих територіях, десятки російських солдатів, яких ми затримали і показали їх світу, як свідчення агресії. Пане Путіне, це не громадянська війна, це ваша агресія».

Слова президента Литви Далі Грібаускайте кореспондентка передає у вільному викладі: «Президент Литви Далія Грібаускайте заявила, що говорити про холодну війну в контексті відкритої агресії Росії в Україні і Сирії якось недоречно, бо вже стало дуже і дуже гаряче».

Тим часом її колега з «Подробиць» на «Інтері» подала більш розгорнутий сюжет із синхронами (а не вільними переказами) всіх учасників дискусії:

«Дмитрий Медведев, премьер-министр России: Остается недружественной и закрытой по нашей оценке политическая линия НАТО в отношении России. Можно сказать и резче: мы скатились, по сути, во времена новой холодной войны. Чуть ли не ежедневно нас объявляют самой страшной угрозой то для НАТО в целом, то отдельно для Европы, то для Америки и других стран, снимают пугающие фильмы, в которых русские начинают ядерную войну. Я вообще иногда думаю, мы в 2016 году живем или в 1962-м?

Кор.: России ответили буквально через полчаса. Так же резко. На президентских дебатах. В них принимали участие лидеры Украины, Литвы, Польши и Финляндии и глава Европарламента.

Петр Порошенко, Президент Украина: Мистер Путин, в Украине — не гражданская война, это — ваша агрессия. И в Крыму — не гражданская война, а ваши солдаты, которые оккупировали мою страну. И в Сирии нет гражданской войны, это — ваши самолеты бомбят гражданское население Сирии. С тех пор как я стал президентом, мы освободили 2/3 оккупированного Донбасса. И у нас не было на освобожденных территориях ни одного конфликта. Единственная причина конфликта — это российские военные на нашей территории. Конечно, нужен диалог, но только когда войска будут выведены.

Даля Грибаускайте, президент Литвы: Предыдущие спикеры во главе с представителями России назвали происходящее — второй холодной войной. Я бы сказала, что все происходящее — абсолютно похоже на горячую войну. Мы все видим, что Россия демонстрирует открытую военную агрессию в Украине, открытую военную агрессию в Сирии. Ничего похожего на холод. Наоборот, это все очень горячо».

Як помітно з цих сюжетів, найбільші телевізійні конкуренти зробили ставки на різних конячок. Якщо «1+1» пішов шляхом вільного перекладу промов учасників Безпекової конференції в Мюнхені, то «Інтер» усе-таки подав їхні повні синхрони в перекладі для українського глядача. Те, що аудиторія «Інтера», на переконання менеджменту каналу, не знає ані української, ані англійської, а відтак може лише вірити перекладачам на слово, не применшує зусиль його кореспондентів у ЄС подати перебіг Мюнхенської конференції з безпеки якомога повніше.

P.S. Здається, надзвичайні зусилля членів уряду щодо піару своєї реформаторської праці не справили належного враження ані на парламент, ані на Президента. Як телеканали показали подальші події навколо уряду — в наступному огляді.

Фото - скріншот із сайту телеканалу «Україна»