Ось як хвалиться успіхом серіалу «Хазяйка» «1+1» у прес-релізі: «Вчора, 1 лютого о 21.00 на телеканалі “1+1” відбулася прем'єра 24-серійної драми “Хазяйка” виробництва “1+1 продакшн”. Прем'єрна серія телепродукту стала кращою програмою дня. Серіал “Хазяйка” став лідером слоту з часткою 16,6 % за аудиторією 18–54, вся Україна. Загальна аудиторія першої серії драми перевищила 5 млн глядачів». Єдина претензія до авторів прес-релізу,— треба все-таки писати не «краща», а «найкраща». Бо в російській мові «лучший» відповідає українському «найкращий».

Колег можна лише привітати, адже визнання глядачів додає сил творити. Не приховую, для мене високі цифри перегляду першої серії «Хазяйки» виявилися несподіваними. Адже, судячи з першої й подальших серій, сценарій доволі передбачуваний, діалоги вимучені, акторська гра, за поодинокими винятками (Олена Стефанська, Олександр Ігнатуша чи Володимир Горянський та Станіслав Боклан), далека від ідеалу...

То чим же «Хазяйка» приваблює аудиторію? Як на мене, відповідь цілком традиційна для всіх українських серіалів: це український фільм про українців. Хай діалоги тут — не вершина дотепності, актори жують напівмертві слова, а сценарні ходи нагадують старе-добре мексикансько-бразильське мило (до речі, недарма, адже це адаптація латиноамериканської теленовели La Patrona), проте головна чеснота «Хазяйки» в іншому. Дія серіалу відбувається в українському шахтарському краї. І нехай назва міста, де закручується інтрига з алмазами, коханням, зрадою й підступністю, та ще й з елементами кримінальної драми, вигадана, проте всі чудово розуміють, де саме відбувається дія.

І саме тому, що все це дійство має відвертий присмак «свого», «тутешнього», воно приречене на успіх. Із чим не полінуюся ще раз привітати «1+1 продакшн», яка й зняла цю історію, відкривши для телеглядача паралельно ще й кілька нових акторських імен. Приміром, виконавицю головної ролі — Хазяйки — Олену Стефанську. Її ім'я досі було знайоме хіба що затятим театралам (актриса 26 років працює в київському Театрі імені Лесі Українки). Образ підступної хижачки, яка прагне підкорити собі всіх і вся, Олені Стефанській таки вдався.

Катерина Варченко, яка зіграла Наташу Суворову, матір-одиначку, шахтарку, теж відкриття нового для українського глядача імені. До речі, вона дебютувала на телеекрані одразу в двох проектах — на «1+1» у «Хазяйці» та на «Україні» в серіалі «Не зарікайся».

У «Хазяйці» — жодного російського актора, і це для її творців було засадничим моментом.

Додам, що після суперечливих вражень від першої серії далі фільм затягує, бо дуже вже хочеться дізнатися, як розв'яжеться інтрига з експертизою ДНК сина Наташі Суворової чи до яких іще віроломних хитрощів удасться секретарка керівника шахти, аби нейтралізувати суперницю й заманити в свої тенета директора шахти «Алмазна» (він же — син Хазяйки Аліни Хмелєвської Олександр, який покохав матір-одиначку Наташу Суворову, шахтарку, як її зневажливо називає його мати).

Ну й кого та чортяка в спідниці Аліна вирішить закошмарити в наступній серії, теж цікаво.

У тому, що інтрига в серіалі досить напружена, заслуга авторки сценарію адаптації — письменниці Ірини Чернової (Люко Дашвар, найбільш тиражна українська письменниця).

Телевізійна подія № 2 понеділка, 1 лютого, — «Подорожні» з Ольгою Герасим'юк. Блогер під псевдо Горький Лук, який веде сайт «із кацапознавства», розвіртуалізувався не так давно. У зв'язку з виходом книжки під назвою «Ноука от горького лука. Сборник лекций по кацаповедению» його почали запрошувати на телебачення, й одним із перших був Леонід Сенкевич, ведучий «Хунта news» на каналі «Еспресо».

Свого «світського» імені Горький Лук, утім, не розкриває. Хоча кому треба, той зможе його ідентифікувати за обличчям. Ольга Герасим'юк такого завдання перед собою не ставила. Ведучу більше цікавила реакція блогера на запитання «про особисте». Приміром, як його батьки реагують на творчість сина, де часто-густо трапляється ненормативна лексика.

Або ж чи важко поруч із людиною, яка днює й ночує в інтернеті, дружині. З'ясувалося, що з Горьким Луком було настільки важко, що дружина від нього пішла. Але він, як той Путін на прес-конференції, запевнив, що в особистому житті нині все гаразд.

Горький Лук, склалося враження, був у «Подорожніх«» не інтерв'юйованим, а інтев'юером — так майстерно він тікав із пасток, заготовлених ведучою, сам, навпаки, атакуючи Ольгу Герасим'юк запитаннями.

Здається, з такими активними гостями ведуча «Подорожніх» справи ще не мала. Тим цікавіше це було глядачеві.

Про музу, зобов'язану сидіти на кухні в кожного автора, який хоче бодай мінімального успіху в мережах, блогер, здається, зімпровізував. І це було красиво.

Проте муза музою, але щоб написати кілька тисяч знаків за пару годин, зізнався Горький Лук, йому доводиться п'ять годин гуляти навколо дому. Тож підозри Ольги Герасим'юк щодо його приреченості на самотність із таким режимом роботи цілком логічні.

Горький Лук у розмові з ведучою повторив те, що не стомлюється підкреслювати в своїх інтерв'ю останнього часу: він відкрив блог тільки для того, щоб підтримати українців у тяжку хвилину відчаю. І кращого засобу, аніж висміювати імперські стереотипи росіян, не знайшов.

Цікавим було запитання від Ольги Герасим'юк, чому міністри кличуть блогерів на зустрічі, ігноруючи офіційні ЗМІ. Не менш цікавою виявилася відповідь Горького Лука. Він сказав, що сукупна аудиторія топових блогерів-тисячників мільйонна. Міністри це чудово усвідомлюють, воліючи посилати свої сигнали тим, хто моментально рознесе їх мережами. Тим паче, якщо таких блогерів кілька, адже кожен із них працює в своєму сегменті.

Виходить така собі перехресна інформаційна атака, ефективність якої зростає в геометричній прогресії.

Фірмовий прийом Ольги Герасим'юк — вдавати з себе чистий аркуш — спрацював і у випадку з Горьким Луком, вивівши останнього на певні одкровення. Хоча я би сказала, що це була така собі словесна дуель рівноправних партнерів. Адже хай як старанно ведуча придурювалася цілковитим неофітом у царині блогерства, їй не вдалося зробити це по-акторськи професійно до кінця. Та й не було потреби.

Третього лютого, в середу, український інформаційний простір розірвала новина про брифінг міністра економічного розвитку й торгівлі Айвараса Абромавичуса, на якому він заявив про свою відставку.

Коментатори не забарилися. Приміром, у програмі Роксани Руно на каналі «112», яка так і називається — «Руно live», кого тільки не було! Тут і депутат від БПП Єгор Фірсов, і позафракційний після виходу з фракції БПП Олександр Дубінін, і Дмитро Добродомов, і Михайло Саакашвілі, й директор НАБУ Артем Ситник, і політолог Тарас Березовець.

Усі вони на той чи інший лад відмінювали словосполучення, яким наступного дня, в четвер, скористається голова Верховної Ради Володимир Гройсман: у країні справжня політична криза.

Слідом за Айварасом Абромавичусом колишній нардеп від БПП Олександр Дубінін зробив «сенсаційне» зізнання. Виявляється, він вийшов із фракції БПП тому, що рішення там ухвалюють двоє-троє людей, які вказують, за що та як голосувати всій фракції.

Одне слово, брифінг міністра економрозвитку й торгівлі обернувся в українському телепросторі зливою взаємовиключних заяв та не менш взаємних претензій.

Не знаю, чи тішився зі своєї несподіваної популярності перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко, якого саме й звинуватив пан Абромавичус у політичній корупції. Але він із сірого кардинала Петра Порошенка перетворився на телезірку. Тож тепер його впізнають навіть ті, хто, крім «Х-фактора» чи «Мастер-шефа», нічого не дивиться.

І все це лише завдяки одному-єдиному коментареві, який дав Ігор Кононенко. Ефект телезірки для політика — бізнесмена — партнера Порошенка створила саме лавиноподібна повторюваність сюжету в усіх випусках новин на всіх без винятку загальнонаціональних каналах.

Ось що означає фраза «прокинутися знаменитим!».

Хоча для самого героя цього невдалого «роману» ситуація зі стрімкою популярністю, вочевидь, не надто приємна.

Тим часом «Подробиці» каналу «Інтер» у вирі «кононенкогейту», який дедалі більше затягував усі інформаційні ресурси, все-таки не забули й про чергове засідання у справі Надії Савченко. Саме того дня, 3 лютого, до суду в російському Донецьку прибув свідчити ініціатор кримінальної справи проти Надії Савченко слідчий Маньшин.

«В России сегодня прошло очередное заседание по делу Савченко. Надежду продолжили допрашивать после трехдневного перерыва. Теперь в деле может появиться таинственный свидетель Маньшин. О всех новых обстоятельствах суда — мой коллега Дмитрий Еловский.

Кор.: В Донецке, Ростовской области сегодня вновь слушали показания Надежды Савченко. Сегодня там проходил допрос. Вот-вот в деле должны появиться и новые обстоятельства. Суд все-таки согласился вызвать в качестве свидетеля Дмитрия Маньшина — следователя по делу Савченко. Осенью адвокаты Надежды Савченко уже пытались вызывать, но тогда судья им отказал. Маньшин может стать одним из важнейших свидетелей. У адвоката Николая Полозова есть основания полагать, что Маньшин — хороший друг помощника лидера боевиков ЛНР Евгения Коломиеца. Есть запись, предположительно, их разговора, где они обсуждают задержание Савченко и называют друг друга “брат” и “братка”. Однако защита Савченко не уповает на то, что эти доводы будут услышаны в суде.

Николай Полозов, адвокат Надежды Савченко: Всем очевидно, что представленных доказательств защиты, показывающих исчерпывающим образом, что Надежда Савченко не причастна к гибели журналистов, в любом нормальном суде было бы достаточно для ее оправдания. И для прекращения дела еще до вынесения приговора.

Кор.: Сама Надежда, как говорят ее защитники, чувствует себя неважно. Сказывается длительная голодовка. Она продолжает отрицать все обвинения.

Надежда Савченко: Единственное, что я не могла бы — это наводить огонь на безоружных людей. Я — солдат, а не убийца. Повторю это еще раз для обвинения и для суда. Даже если бы они были врагами, нет оружия — нет боя. Стреляют в меня, я стреляю в ответ.

Кор.: Адвокаты считают, что вердикт, скорее всего, появится до конца февраля или в первой декаде марта».

Хоча в цьому випуску «Подробиць» скандалові з Абромавичусом та Кононенком присвятили аж вісім (!) сюжетів. Тим часом колеги з «ТСН» каналу «1+1» — «лише» три. Вочевидь, для телеканалу «Інтер» тема розбрату в уряді — просто бальзам на душу. Адже вкотре викриває некомпетентність Арсенія Яценюка, якого тут поборюють у кожному випуску новин.

У «Подробиць» є ще одна улюблена тема: мігранти в Європі, які от-от її розвалять. На жодному з загальнонаціональних каналів біженці з «третього» світу в Німеччині чи деінде не викликають такої прискіпливої уваги.

Третього лютого тут зосередилися на тому, що німецькі поліцейські перед карнавалом роздають біженцям пам'ятки, як поводитися під час свята.

Чудово, звісно, мати власного кореспондента в ЄС. Але така надмірна увага до однієї теми наводить на певні підозри — надто вже збігається риторика репортажів кореспондентів «Інтера» щодо напливу мігрантів до ЄС із ярликами російських ЗМІ.

Наступного дня, в четвер, 4 лютого, «кононенкогейт» мав продовження у вигляді брифінгу Володимира Гройсмана, який у прямому ефірі транслювали 5 канал, «Рада», «112», «Еспресо», NewsOne та інші телеканали.

Спікер Верховної Ради говорив про масштабну політичну кризу в Україні, куди завела заява про відставку Айвараса Абромавичуса та реакція на неї послів дев'яти держав-донорів.

Гасити полум'я взявся сам Кабмін, позачергове засідання (точніше, його відкриту частину) якого того ж дня транслювали всі вже згадані вище канали.

Скидалося це збіговисько на якесь засідання ради дружини чи комітету комсомолу в радянській школі. Міністрам, які відкликали свої заяви про відставку (Олександр Квіташвілі, Андрій Пивоварський, Олексій Павленко, Юрій Стець), залишалося хіба що урочисто промовити клятву юного піонера. Оту, що російською починається словами «Перед лицом своих товарищей торжественно клянусь...»

Враження якоїсь постановки дешевого театру підсилив синхрон Арсенія Петровича Яценюка про одну команду й «один за всіх і всі за одного». Мушкетери, одне слово!

З іншого боку, декларація про командну гру в Кабміні, без сторонніх втручань «депутатів-смотрящих», можливо, таки дещо заспокоїла розбурхані пристрасті в головах глядачів, які — ну раптом￿ — досі не могли собі уявити, які сили зла смикають міністрів за всі органи, намагаючись контролювати діяльність державних підприємств.

Того ж вечора в програмі «Чиста політика» на каналі «112» ведучий Василь Голованов поцікавився в одного з гостей, народного депутата від «Народного фронту» Андрія Тетерука, що сталося на засіданні Кабміну й чому «депутати-дисиденти» все-таки відкликали свої заяви про відставку.

Пан Тетерук не приховував задоволення від того, що відбулося на засіданні КМУ, й відповів, що таке рішення міністрів — це голос їхньої совісті й думка західних партнерів. На уточнювальне запитання Анни Степанець — то що все-таки більше вплинуло на міністрів, голос совісті чи західні партнери — Андрій Тетерук, і далі тріумфально посміхаючись, повідав, що це було комплексне рішення. Скепсис щодо відкликання заяв міністрами-реформаторами інших учасників програми, Валерія Пацкана (нардеп від БПП) та Віктора Бондаря («Відродження»), аж ніяк не вплинув на оптимізм Андрія Тетерука. Так само як і Арсенія Яценюка.

Відтак під час години запитань до уряду 5 лютого (вона розтяглася на півтори) прем'єр, як і депутат від його фракції напередодні, теж мав вигляд тріумфатора. І це могли спостерігати в прямому ефірі глядачі 5-го каналу, «112», «Ради», «UA: Першого», «Еспресо» та інших.

Чим немало розізлив Володимира Гройсмана, який у прямому ефірі телетрансляції засіданні ВРУ не витримав звинувачень прем'єра в гальмуванні реформ самим лише парламентом, зірвавшись на образи. Мовляв, не треба тут нас виставляти дурнями. Одне слово, Айварас Абромавич своїми заявами про «смотрящого Кононенка» здійняв таку бучу в українському політикумі й суспільстві.

Сам же він, як показало ексклюзивне інтерв'ю міністра економрозвитку Аллі Мазур, ведучій «ТСН. Тижня» в неділю, 7 лютого, почувається напрочуд спокійно й упевнено. Про що й доповів усім допитливим.

«На даному етапі створюється список вимог до парламенту, Адміністрації Президента та уряду, виходячи з якого можна буде бачити, чи є серйозне бажання рухатися вперед. Список складається з того, що потрібно технократам, щоби спокійно працювати на благо країни в уряді. Я вважаю, що там ще багато потрібно доробити, й імплементація залишається під питанням... Але добре, що така дискусія відбувається, і треба швидше її закінчувати й починати імплементувати».

Все це Айварас Абромавичус розповідав російською зі своїм фірмовим прибалтійським акцентом. На що (російську мову міністра) звернув особливу увагу екс-нардеп кількох скликань Тарас Чорновіл в ефірі каналу «112» тієї ж неділі, 7 лютого.

Він зазначив, що, згідно з законом про державну службу, держслужбовець має володіти державною мовою (українською), а за сім років роботи в Україні Айварас Абромавичус міг її вивчити бодай на рівні Миколи Азарова. Від себе додам, що не можу навіть уявити собі литовський варіант «азірівки». Але, вочевидь, це було б набагато крутіше.

Повертаючись до інтерв'ю Айвараса Абромавичуса «ТСН. Тижню», дозволю собі зупинитися на запитанні Алли Мазур щодо того, чи збирається її візаві повертатися до Литви.

Ну невже не можна було погуглити перед тим біографію міністра, щоби дізнатися, що він уже сім років живе в Києві, а його дружина й діти українці? Про що він і повідомив Аллі Мазур, яка, можливо, використала такий собі спеціальний прийом — вдати цілковиту некомпетентність, зробивши «відкриття» а-ля капітан Очевидність.

Так, Абромавичус залишається громадянином Литви, але за подвійне громадянство в Україні не існує жодних покарань (ба більше, потрійне громадянство Ігоря Коломойського, патрона «1+1», свого часу не завадило йому стати головою Дніпропетровської ОДА). Тож цілком природною відповіддю на запитання ведучої було не менш природне здивування її візаві.

Тієї ж таки неділі, 7 лютого, на каналі «112» відбулося «воскресіння» Ганни Стеців-Коровіциної-Герман. Після появи в українських ефірах Олени Бондаренко та інших одіозних діячів доби Януковича цього можна було чекати.

Але ж, вибачте, не так страшно й різко. Поява в прямому ефірі українського телеканалу Ганни Герман, яка потрапила сюди буквально одразу після історичних обіймів із Юлією Тимошенко під час молитовного сніданку в Вашингтоні, коли вони назвалися сестрами, справила враження постання з могили якогось зомбі.

Ганна Герман закликала до примирення всіх українців, але її обличчя, що явно побувало під скальпелем пластичного хірурга, перетягувало увагу на себе так, що користувачі соцмереж тільки на цьому й зосередилися. Залишається лише гадати, особистий рейтинг чи антирейтинг Герман здійняли до небес ті, хто запросив її у прямий ефір. Хочеться сподіватися, що нас найближчим часом у телеефірах все ж таки не очікує лавина повстань «із домовини» й інших облич «команди Януковича».