– шепотіла дівчина, побоючись, що палець її натисне на іншу кнопочку пульту, і телевізор знов “переведе стрілку” на щось до жаху нудне і фальшиве на кшталт політичних новин “УТ-1”... Тому Підалькіна тихенько відклала пульт і...

МАРЕВА РОЗПОЧАЛИСЯ

На екрані з’явився хвацький жевжик з “POP UA”. Яскрава попуасяча зовнішність, чарівність, стиль... “Усе має, каналія!.. – вихопилося в Зіни від захоплення. - Бракує тільки літери “р” ( ведучий трохи картавив) та... коня”... Зіні здалося, що папуаси мусять їздити на конях у Мексиці, і їй це можна подарувати. Дівчина всміхнулася, бо “недоліки” додавали ведучому “POP UA” божевільної чарівності. “Що за один? – не могла вгамувати Підалькіна свою природну зацікавленість і прочитала - “Мирослав Джонович Кувалдін”. Ім’я красунчика висвітили титри, і Зіна внесла його у свій блискучий блокнотик *.

“НАЙМУЗИЧНІШИЙ КАНАЛ!..

“Парад всенародної ненависті”... – у щасливій ейфорії промовив оголений до поясу юнак. “Ну зовсім африканець... І прикольний який”... – замилувалася Зіна. Згадала своїх друзів-однолітків, які частенько з’являлися у суспільних місцях з оголеним торсом і виставляли на показ усім хто хотів і не хотів свої “заячі груди”... В метро це видовище дівчину не вражало, але тут... Перед нею був ну просто “формений принц”!

На пузі Кувалдіна було вимальоване око, над ним яскраві малюночки. “Боді-арт – зраділа дівчина, бо таких дотепного вигляду жвавеньких ведучих на ТВ вона ще не бачила. А Кувалдін, достеменно відчуваючи погляд сором’язливої Підалькіної, всміхався на всі 32, правив, кимсь написані для передачі теревені, і розмахував своїми майже африканськими руками. “Скільки в ньому, паскуді, краси та шарму” – не вгамовувалася Зіна вражатися ведучим “POP UA”. І... Раптом згадала свій професійний обов’язок перед “ТК” – аналіз і критика. “Велике цабе! Думає, що він бозна хто! Просто пустомолот... – почервоніла, але зирити на юнака не перестала.

*це Зініне нововведення. В блокнот вона червоними та зеленими чорнилами вписувала імена героїв, яких обожнювала, і яких їй довелося висвітити в пресі.

СМІШНО. ВМЕРТИ МОЖНА.

Суть “POP UA” проста, як світ. Кувалдін представляє 10 кліпів і пропонує глядачеві їх оцінити. Не з точки зору позитиву, а з негативного боку. Ті три кліпи, які наберуть найбільше голосів вилетять з хіт-параду швидко, як куля з гвинтівки кіллера, а їхні, щойно звільнені місця, займуть інші поп-герої. “Ще тиждень протриває гурт “Молоко” у нашому параді, і можна буде його називати ряжанкою чи кефіром”... - усміхався Кувалдін, і дівчина зраділа, усвідомивши нарешті, що він у дошку свій хлопак. Той правив своєї далі: “Як твердить татарська народна приказка “Перший раз не водолаз”... Хоча ваша нафта відмита до блискучого кольору, мудрість втрачає своє сакраментальне значення”... Зіна мало не гигнула. Такого базіку ще світ не бачив! “Ну до чого тут, у випадку із поп-дівою Алсу, мудрість та сакраментальне значення? – ніяк не могла второпати – А нафта”?..

Поки мучилася над вирішенням цього “глобалізму”, глядачі по Інтернету до “POP UA” надсилали свої гострозубі вислови. “Ето ж надо так пугать, єслі даже кошка бєжит от телевізора, когда она пайот” (щодо співачки Жетем). “Такоє впєчатлєніє, что у отєчєствєних ісполнітєлєй проводится конкурс на самий бєсмислєний текст” (щодо “Другої ріки”). “Єслі в будущєм будут пєть такіє пєсні, я покончу с собой” (щодо “Гостєй із будущєго”)... “Смішно... Сказитися можна”... – нишком, читаючи написи, гиготіла у себе в кімнаті Підалькіна.

А Кувалдін в екрані продовжував катавасію, не зупинявся махати своїми страх якими довжелезними руками і представляти виконавців. І замилувалася Зіна баченим. Оточував ведучого світ, сповнений тихих африканських ритмів, яскравих, як у гарних дитячих книжках, левеняток та птахів, що час від часу з’являлися та, як на комп’ютерній заставці, переміщалися у кадрі. “Веселий, чудернацький, фантастичний світ втраченого дитинства”... – замріялась Підалькіна і спохопилася. Сентиментів не любила... І тому їй...

ЗАБАЖАЛОСЯ ВИСНОВКІВ

Не скажеш, що “POP UA” та передача, після якої зринають думки. Швидше - почуття. А Зіна чутлива дівчина – страх! Сказати правду, Кувалдін їй імпонував. Та, якій все на ТV смертельно остобісіло, опинилася ненароком в дивній для себе ситуації. Їй подобався канал “М 1”. І не тільки тому, що він звертався до молодіжної аудиторії, вивчив її смаки і прагнення, і “клеїв дурня” не доводячи свого глядача до ідіотизму і сорому. Ні. Все тут було стильно, витончено, розумно і по-справжньому дотепно. Хоча... Хтось може сказати: “Дурниці”. Зіні ж подобалося... Відсутність брутальної реклами... Привітні хлопці та кралі... Нехтування “правилами та нормами” українського ТV... Класні стилісти, обізнані на сучасній молодіжній моді...

Від екстракласних юних ведучих “Хорошоу”, “Гутен морген” і “POP UA” дух захоплювало. На вигляд такі, яких тулять у всіх ілюстрованих журналах, ніби вони тільки те й роблять, що моделей із себе “корчать”. Насправді ж досить приємні, на диво добрі, юнаки та дівчата, які здатні невимушено імпровізувати, “у пляшку не лізти” та з аудиторією своєю нормально по-людськи розмовляти. І ще одне. Якимось чином справу на “М-1” було поставлено так, що юнаки ці та дівчата були не просто не схожі на ведучих інших каналів, вони були не схожі і один на одного. “Індивідуальності.. Ніде правди діти”.- промовила Зіна, яка взагалі рідко кого в “ящику” терпіти могла.

Одне слово – Зіна закохалася. Дівчина вона була досить нічогенька, хоча її частенько брали позіхи перед телеекраном. “Теж мені велике діло – сказала б вона посміхаючись, якби їй закинув хтось цей її страшний недолік – Покажуть якесь мурло, яке здатне доконати тебе так швидко, що від нудьги не знаєш й куди подітися... Інша справа – Кувалдін”... Те, щоб дівчина надто ним захопилася, то ні. Просто... Мліла від утіхи і охоти не мала закопуватись у телевезійний мотлох та щось критикувати. На її мрійливу натуру справив шалене враження світанок із Прідуваловим (див. на “ТК” текст “Біле сонце. Віктор і Зіна”).

А Сонце здатне запалити будь-яку уяву. Що вже говорити про схиблену на почуттях Підалькіну, яка дивом дивувалася і здавалося їй, що вона кохає. Хоча... Так воно, може, і по правді було...