Не Путіним єдиним лякають українські телеканали. Виявляється, отримати від Нацради останнє китайське попередження можна не лише за показ російського вождя наживо, як це свого часу необережно зробили в ефірі «Еспресо ТБ». Нещодавно цей орган контролю попередив супутниковий канал NewsOne за те, що вони не просто транслювали інтерв'ю колишнього українського прем'єра Миколи Азарова, а навіть насмілилися зробити це двічі.  Якщо когось цікавить моя думка, вважаю такі дії суворими, але в де-факто військовий час справедливими. Нічого корисного в подібних трансляціях нема, найжирніші фрази можна процитувати. Тим не менше, готовий приймати виправдання тих, кого попередили «за Путіна»: ворога, мовляв, треба знати в обличчя.

Заборона поширювати Путіна, Азарова, Януковича чи, прости Господи, когось на кшталт громадян Захарченка-Плотницького мусить існувати й діяти. Порушення - каратися. Проте приватно переглядати улюблене відео ніхто, нікому й ніколи заборонити в наш час не може та й не має права. Тож індивідуальне вивчення ворога - цілком прийнятний варіант, і багато хто, як свідчить практика, не соромиться в цьому гріху зізнаватися. Інший спосіб відкрити масам справжній ворожий вишкір - запустити проект «Вєсті Кремля», що й зроблено на каналі «24» з 11 березня.

Автори пообіцяли незнайомий раніше українському глядачеві формат журналістики. Перший тиждень ефіру поки не відкрив, у чому ексклюзивність, бо кожен наступний випуск не схожий на попередній найперше хронометражем - прем'єра зайняла десь 11 хвилин, понеділковий, від 16 березня, випуск, сягнув майже 20-ти. Хто знайомий зі специфікою телебачення, не дасть збрехати: збільшення програми майже вдвічі, хай це додаткових десять хвилин, таки суттєве. Це може свідчити і про градацію проекту, і про позитивну динаміку розвитку, і про великий обсяг матеріалу, котрий необхідно запропонувати глядачеві.

Проте демократичним підходом до хронометражу унікальність пропозиції обмежується. Більше того: складно зрозуміти формат. Почалося з політичної сатири, перетекло в стьоб, далі в рамках одного випуску могли показати іронічні, пародійні та цілком серйозні сюжети. Хоча завдання команди прочитується: розвінчати кремлівську пропаганду різними способами. Тому й використовуються різні способи вирішення проблеми. Але результат - не остаточно визначена форма часом може нівелювати зміст. І замість «ух ти, круто підмітили» може бути «тю, ну і що вони цим хотіли сказати?»

Щоправда, «Вєсті Кремля» пропонують такий спосіб показувати й цитувати Путіна та інших ворогів України та цивілізованого світу, за який Нацрада не покарає, не побачить у цьому порушень. Використовуючи відео з російських федеральних каналів у якості цитатника, автори «Вєстей Кремля» ніби розбирає його на складові, розповідаючи, як усе є насправді. Не знаю, кому треба спеціально пояснювати, хто такий Путін і чого варті його слова. Напевне, є серед наших співгромадян мільйони, котрі ще не зрозуміли всієї правди про головного мачо Російської Федерації. По ідеї, зусилля каналу «24» - для них. Лише один нюанс: ті, кого ми вже звично називаємо ватниками, не є й не будуть цільовою аудиторією цієї програми.

Натомість вони витрачаються на сателітні антени заради неконтрольованої можливості дивитися «НТВ», «Росію 1» та інші зразки ворожої пропаганди. Ще - охоче беруть безкоштовно й уважно читають реальні «Вести». Йдеться, звісно ж, про відому своїми антиукраїнськими маніпуляціями газету, котра стоїть на чолі «п'ятої колони», яку неможливо заборонити і котра справді, без лапок та іронії, є кремлівським вісником в Україні. А ще ця публіка охоче дивиться шоу Шустера, де регулярно й безкарно дають прямі включення тих самих кремлівських вісників, подаючи подібне, як реалізацію права на свободу слова.

«Вєсті Кремля» - проект потрібний та корисний саме як засіб контрпропаганди. Тут не лише коментують історію зі зникненням Путіна, а потім - його тріумфальну появу в компанії президента Киргизстану. Тут беруть показові цитати з інтерв'ю так званого прокурора Криму Наталі Поклонської, трактуючи вислови так, що з них випаровується всяка претензія на розумність та змістовність. А ще досить цікаво й корисно виглядали бліц-інтерв'ю зі Львова, під час якого журналіст встановив очевидне - російське телебачення бреше, і в Україні книжки Миколи Гоголя ніхто ніколи не забороняв.

Але ці та інші приклади - аналог розміщенню подібного відео й схожих цитат у Facebook та збирання дошкульних коментів під постами. Уже давно доведено: аудиторії цієї мережі, мереж «В Контакте» та «Одноклассники» практично не пересікаються. Та навіть у тому ж  Facebook є проукраїнський та ватний сегменти, звідки користувачі періодично видаляють один одного, чим негайно хваляться.

Кажу це для розуміння не менш, ніж шкідливість кремлівської пропаганди, очевидних речей: «Вєсті Кремля» задумані та втілюються з благими намірами. Проект на часі, подібних потрібно більше. Але за умови, якщо охопити ними вдасться саме ту аудиторію, на перепрограмування якої вони розраховані. Тобто, якщо, за аналогією з соціальними мережами, вдасться переагітувати завсідника «В Контакте» поміняти середовище постійного спілкування, а разом із тим - погляди та світогляд. 

Бо поки нема впевненості, що о досить пізній для ватників порі (22.30) вони перемкнуться на потрібний канал і з задоволенням отримають свіжу порцію антикремлівського щеплення. Поки «Вєсті Кремля» дивиться той, хто цілком поділяє погляди авторів проекту й кого не треба перепрограмовувати. Що викликає небажану підозру: а раптом і ці постріли будуть холостими...