На першій шпальті по центру - крупний чорний шрифт: «Банкирам угрожают расправой из-за курса гривни!» В самому тексті статті немає жодної розшифровки заголовку, то хто ж все-таки погрожує розправою й кому? Збоку є коротка врізка в статтю, «Банкирам грозят расправой из-за курса». У врізці стверджується, що невідомі банкіри почали носити травматичну зброю, побоюючись «розправи» від невідомих фіндиректорів невідомих компаній без назв. Джерело інформації - «такую историю рассказали "Вестям" в нескольких банках». Статтю подано в рубриці під символічною назвою «Все ниже и ниже».

Так, це газета «Вести» від 24.02.2015.

Газета «Вести» є досить популярною серед української аудиторії - за даними дослідження TNS, за минулий рік «Вести» зуміли наздогнати лідера по кількості аудиторії серед друкованих видань - газету «Сегодня». Так, згідно з цим дослідженням, аудиторія одного номера газети «Вести» становить близько 700 тис. чоловік. Причому попри безкоштовний формат, ядро аудиторії газети складають зовсім не пенсіонери, а люди активного віку - 25-55 років, із доходом вище середнього, мешканці крупних міст.

Ми взяли на себе труд проаналізували цю газету, щоби зрозуміти, чи справді в ній присутні маніпуляції на межі фейків, про які кажуть у колах експертів та журналістів. Факти говорять самі за себе - в газеті й справді серйозно порушуються журналістські та етичні стандарти.

Паніка на першій шпальті

Що одразу впадає в око, коли дивишся на першу шпальту «Вестей» - це величезні чорні літери, якими у більшості випусків видання прописаний титул головної статті, причому він може займати до 60% першої шпальти.

У своїй роботі «Шрифтове оформлення видань» кандидатка філологічних наук Вікторія Шевченко зазначає: «Друкований текст є основою інформації, що передається візуально. При цьому значення слів передає зміст, а графічне оформлення, або шрифтове виконання, відтінки - посилення або послаблення значення, яскравість, гучність, інтонацію тощо». Тож такі заголовки на першій шпальті можна сприймати як спосіб звернути увагу та відзначити особливу важливість меседжу. У випадку «Вестей» у заголовках часто використовуються лексичні одиниці, що мають негативний характер.

Ось, наприклад, перша шпальта взятих довільно номерів «Вестей»:

«У зв'язку з воєнними діями на території країни багато людей перебувають у нестабільному психічному стані. До того ж, є ціла категорія людей, у яких посттравматичний стресовий синдром вже у хронічній формі - це переселенці, військові, що повернулися з зони АТО. У таких людей такі негативні кричущі заголовки можуть призвести до погіршення стану», - вважає експерт-психолог ІМІ Валерій Луценко.

На думку психолога, координаторки Психологічної кризової служби Вікторії Кочубей, негативні заголовки навряд чи матимуть значний ефект, хоча в їх використанні вона бачить певну мету: «Критично використання певних негативних слів чи посилів у заголовках вплинути на психіку, навіть не зовсім стійку, навряд чи зможе. Проте варто відзначити, що в певної категорії чутливих, не критичних людей це може спровокувати тривогу. Складається враження, що газета використанням негативних посилів спеціально сіє паніку і тривогу».

Однобокість подачі

У центральній статті номера за 23 лютого «Есть ли жизнь при курсе за 30» видання наводить думки як мінімум 14 експертів та учасників ринку, проте не наводить жодного коментаря чи цитати представників Національного банка України чи уряду. Варто згадати, що саме на аналізі політики цього державного регулятора та критиці політики уряду і побудовано всю статтю. У підзаголовку до цієї ж статті вказано: «Истерика бизнеса и непрекращающийся побег из Украины иностранных инвесторов приблизили курс гривни к 30грн./$». Це твердження не підкріплене взагалі нічим, і навіть не повторюється у самому матеріалі, а звучить лише у заголовку. В номері від 25.02.2015 - традиційний для «Вестей» величезний заголовок «На черном рынке за $1 дают уже 40 грн.». Підзаголовок - «Нацвалюта стремительно обваливается. Одна из причин повышенного спроса на бакс - побег иностранных инвесторов из страны». Цікаво, що вже в другому номері «Вести» стверджують про втечу іноземних інвесторів, але не наводять жодного конкретного прикладу такої втечі, так само як і жодного коментаря не анонімного експерта, який би це казав.

Мало того, в цьому ж матеріалі відверто цитуються чутки з посиланням на таємничого «зампредседателя правления одного из крупных банков: «...поговаривают, например, что Валерия Алексеевна получает материальную благодарность от иностранцев, не замечая вывода ими капиталов,(...)отметил в разговоре с «Вестями» зампредседатель одного из крупных банков)».

У номері від 24.02.2015, на с.5 - стаття «Гонтарева: авто на 14 млн и ужины у бассейна», де журналіст емоційно аналізує соцмережі й показує, як «жирує» голова НБУ, яка ходить до того ж у коротких спідницях - і це в той час, коли, судячи з попередніх матеріалів у цьому номері, прості люди мусять виживати через падіння курсу гривні. У статті - жодної згадки про декларацію доходів Гонтаревої, жодного порівняння її рівня життя із рівнем доходів. Не кажучи про коментар самої Гонтаревої - звісно, він відсутній. Натомість присутня сексистська замальовка про «деловой стиль» голови НБУ та її «фривольні» наряди. Це - рівень таблоїду, і розрахований він на невибагливих читачів, які не знають, що таке якісна робота журналістів.

У номері від 23.02.2015 надзвичайно однобоко подаються вижимки з іноземної преси щодо Майдану. Навмисно подано тільки ті цитати, де наголошується, що Майдан призвів до ще більш трагічних подій та хаосу, що саме Майдан спричинив анексію Криму, події на сході. Цей матеріал закінчується цитатою зі Spigel, у якій переповідається інтерв'ю екс-міністра внутрішніх справ Захарченка. Жодної іншої точки зору чи іншої оцінки з широкого спектру іноземної преси не було подано. Очевидно, мета була не зробити якісний і збалансований журналістський матеріал, а створити певну картинку, яку й відображено в заголовку в електронному варіанті «Вестей» - «Революция вывела Украину на тревожный и неопределенный путь». Цей же матеріал у друкованому виданні «Вестей» подано під назвою «Западные СМИ: смерти на Майдане не расследованы».

Анонімність і недостовірність

Газета «Вести» активно залучає анонімні джерела й вибудовує навколо них основні смислові меседжі статей. Часто використовується подвійна анонімність - неназване джерело, що представляє неназвану організацію, компанію тощо. Часто саме інформація від анонімних джерел стає основою для заголовків матеріалів, так само часто саме думка анонімних джерел іде врозріз із думками, що виголошується іншими інтерв'юерами, чиї імена названо відкрито.

Так, у статті про набір новобранців до поліції («Вести» від 23.02.2015) кандидати (теж, до речі, анонімні) заявляють, що до них застосовується занадто жорсткий відбір при здачі фізичних нормативів, а також кажуть про свої підозри, що їх намагаються спеціально «завалити». Про жодні конкретні поблажки «для своїх» у статті не пишеться, все тільки на рівні чуток. Натомість є коментар прес-секретаря Згуладзе, яка це спростовує й каже про відкриту рейтингову систему. Але стаття виходить під досить однозначним заголовком «Кандидаты в полицию: "Своим поблажки"», причому словосполучення «своим поблажки» взято в лапки, що можна розцінити, як пряму мову когось із респондентів, якої насправді не існує.

Ще один приклад - у номері газети «Вести» від 23.02.2015 вийшов матеріал під заголовком «Запрещают праздновать 23 февраля». У матеріалі йдеться про те, що Порошенко попросив свою дружину не вітати його цього дня та що Держприкордонслужба та добровольчі батальйони не будуть святкувати, а Штабу АТО не до того. Де ж заборона? Хто й кому забороняє? «Розшифровку заголовку» знаходимо лише наприкінці статті, знову з посиланням на анонімні джерела. «В Харькове разнарядка пришла из районо», «рассказала учитель младших классов на условиях анонимности». Ось і вся «гучна» заборона, винесена в заголовок - але не підтверджена відкритими й перевіреними джерелами. У тій же статті знову зустрічаємо анонімність помножену на анонімність - «в одной из частных харьковских типографий появилось объявление: "День защитника празднуется 14 октября. Если увижу, что кто-то празднует на территории, будет уволен без объяснения". Один из сотрудников полиграфии подтвердил...» - чому не названа ця типографія, в чому полягає велика таємниця, якщо оголошення справді вивішене публічно - загадка.

Ще один приклад - у номері «Вестей» від 24.02.2015, стаття на с. 6 «Еда в детских садах: прозрачный хлеб и нет мяса». Автор посилається на якихось ефемерних киянок без прізвищ та форумчанку в інтернеті і стверджує, що в дитячих садках Києва тижнями немає навіть курячого м'яса, риби, закінчується цукор! Під це підводиться коментар чиновника, який каже, що треба збільшувати фінансування харчування. Де друга точка зору? Де похід журналіста в дитсадок, фотографія меню? Журналіст не поцікавився умовами проведення тендерів на поставку харчування до дитсадків, невідомо хто їх виграв, немає також цифр, які би проілюстрували - чи справді є зменшення поставок харчування в дитсадки.

Журналістські й етичні стандарти? Ні, не чули.

Про поганий Київ і мирну ДНР

Видання перебуває в опозиції до влади, але інколи градус критичності аж зашкалює. Навряд чи можна говорити про якийсь баланс, коли про події в Україні пишуть в основному тільки «чорнуху». Головні теми останніх номерів - це мобілізація («Повестки несут на работу»), подорожчання бензину («Бензин в Украине продолжит дорожать»), подорожчання проїзду в Києві, війна і загалом падіння рівня життя в Україні.

У той же час видання активно пише про мирне і спокійне життя на окупованих територіях. Ідилічна стаття у номері «Вестей» від 22.02.2015 під назвою «Как живет самый мирный город на территории ДНР» розповідає про безхмарне життя мешканців окупованого міста Харцизьк. Статтю ілюстровано фотографіями про те, як дітей катають на конях, у місті святкують Масляну, відбуваються рок-концерти. Цікаво, що в статті стверджується, що «знаменитий Харцизський трубний завод» працює. Але, за інформацією журналіста Віталія Сізова із видання «Новости Донбаса», цей завод зупинився ще 1 лютого, у зв'язку з відсутністю залізничного сполучення у зоні АТО. «Прийшла розсилка із Донецької ОДА: У зв'язку з відсутністю залізничного сполучення у зоні АТО, Харцизський трубний завод призупинив виробничу діяльність 1 лютого на невизначений термін», - Віталій Сізов прокоментував ІМІ цю інформацію.

У номері від 25.02.2015 - на с. 3 стаття під назвою «В Донецке - новый асфальт, а Дебальцево без воды и света». У цій статті розказується про те, що в Донецьку відновлюють інфраструктуру, обіцяють замінити все, що зруйновано, кладуть новий асфальт, планують висадити мільйон троянд, а в лікарнях Донецька жінкам роблять операції по збільшенню грудей. Посилань на джерела традиційно бракує, незрозуміло, хто відновлює інфраструктуру, ДНР? Згадується тільки безіменний «голова прес-служби горадминистрации» (із логіки ситуації, він, очевидно, є представником ДНР) та дві дончанки без прізвищ. Паралельно в цьому ж матеріалі розказується про тяжке життя в Луганську, де «голодают бабушки», та про зруйноване боями Дебальцеве. Балансу начебто й дотримано, показано три різних міста з різною ситуацією, але знову бракує точності в подачі матеріалу, не кажучи про етику замальовок про успішну роботу ДНР на благо суспільства.

Перекручені коментарі

Видання активно залучає до коментарів очевидців та експертів. Ми поспілкувалися з одним із експертів, який коментував «Вестям» вихід із Дебальцевого. Віталій Лазебник, журналіст за фахом, який зараз воює в зоні АТО, розповів ІМІ, що «Вести» перекрутили його коментар. Зокрема, в матеріалі «Кто виноват в потерях солдат при сдаче Дебальцево» від 20.02.2015 газета процитувала Лазебника, який начебто заявив: «У нас недовольны конкретно нашим командованием. Бунт, конечно, еще не назревает, но ребята на взводе». Однак, за словами Віталія, він сказав тільки перше речення з цитати. Далі він, навпаки, говорив про те, що «хлопці рвуться надавати сєпарам по зубах і ні про який бунт нема і мови».

Ще один респондент інтерв'ю, коментар якого перекрутили, мешканець Дебальцевого Сергій Подлепич, написав про це у своєму Фейсбуці. За його словами, кореспондентка «Вестей» перекрутила його коментар, а в деяких моментах - навіть додумала за нього. «Наприклад, я не стверджував, що гуманітарна Ахметова до наступу доставлялася навіть на окраїни. Насправді все було інакше. Скибицька спитала мене, правда, мовляв, що до днровців Україна поставляла гуманітарку, я відповів, да, правда, була і від "Гуманітарного штабу" Ахметова, і від України взагалі - від держави, від волонтерів. А от що стосується тої гуманітарки, яку роздають бойовики в центрі Дебальцевого (пізніше я зрозумів, що то гуманітарна від "Червоного Хреста"), то я відповів, що не впевнений, що вона доходить до окраїн, і сказав, що все це - заради картинки і показухи. Але кореспондентка таки додумала те, що збиралася додумати», - написав він на своїй сторінці у Фейсбуці.

«В принципі, у них така методика: ставлять запитання й незалежно від того, яка відповідь, друкують що хочуть. При розборках виявляється, що запис коментаря згубився і взагалі коментатор козел, бо вони самі чесні й надрукували те, що він сказав», - прокоментував Віталій Лазебник ІМІ факт перекручення коментарів.

«Большая Європа» і проросійські маніпуляції

Одна з тем, яка активно згадувалася у «Вестях» у лютому - це так звана ідея «Большой Европы - от Лиссабона до Владивостока», яка вже кілька років просувалася Путіним та Медведчуком. Зокрема, в лютому 2015-го Путін знову заговорив про економічну інтеграцію ЄС і Євразійського Союзу, про цю ж ідею обережно висловилася Меркель, як про аванс Путіну. На підтримку цієї ідеї у «Вестях» вийшло кілька матеріалів, зокрема:

До речі, у статті «Источник в окружении Порошенко разложил по пунктам новый мирный план» ми знайшли приклад, який можна назвати і маніпуляцією - оцініть один із останніх абзаців статті: «И тем не менее, в ЕС понимают, что без Вашингтона, имеющего серьезное влияние на руководителей Украины, никакие договоренности не состоятся. Поэтому вчера Меркель с собственным пакетом предложений и поправками Порошенко и Путина улетела к Обаме: для успеха всей германо-французской миссии необходимо, чтобы Белый дом повлиял на Киев. Если это произойдет, Украина получит шанс на мир. Если нет - мы рискуем окончательно превратиться в поле битвы великих держав за их геополитические интересы». Можна сказати, що це - дезінформація, адже шанс на мир не може об'єктивно залежати тільки від Києва. Наскільки етичним і правдивим є вказувати, що Києвом керують із Вашингтона, що від Києва залежить мир і що Україна є полем битви великих держав, оцінити має Комісія з журналістської етики. До речі, цікаво, що ці тези цілком перегукуються з меседжами, які розганяє російська пропаганда.

Наші висновки

ІМІ звернувся по коментар до Ігоря Гужви, головреда «Вестей», з приводу дотримання журналістських та етичних стандартів у газеті «Вести». Ми йому телефонували, надіслали листа по імейлу, написали в соцмережах, але він так і не відгукнувся. Тому, на жаль, ми змушені публікувати цей матеріал без його коментарів щодо тих фактів, які ми виявили.

Отже, наші висновки є такими: в газеті «Весті» зафіксовано серйозні порушення журналістських стандартів. Зокрема, це:

- порушення стандарту достовірності (посилання на абстрактні джерела, коментарі «одного експерта», людей без прізвищ, людей із соцмереж без перевірки достовірності інформації, подання інформації взагалі без джерел);

- порушення стандарту точності (текст матеріалу відрізняється від заголовку, подається непідтверджена інформація, чутки під виглядом журналістського матеріалу);

- порушення стандарту дотримання балансу (відсутній коментар протилежної сторони або об'єкта критики, однобоке висвітлення теми, підбір експертів, які будуть говорити лише про один аспект проблеми).

З огляду на все вищевказане, Інститут масової інформації підготував звернення до Комісії з журналістської етики з проханням дати оцінку фактам, наведеним у цій статті, та ще низці фактів, які до цієї статті не увійшли за браком місця, але були зафіксовані експертами ІМІ під час вивчення номерів газети «Вести».

Чекаємо висновку КЖЕ.

P.S. «Детектор медіа» готова опублікувати точку зору газети «Вести».

Автор фото на заставці - Олександр Тимошенко, газета «Вести»