Отнюдь

23 Січня 2003
1444
23 Січня 2003
12:42

Отнюдь

1444
И если в первом выпуске «Проте» Дмитрий Корчинский хоть и не вполне уверенно, но справился с командой «Голос!», то в двух последующих Дмитрий Джангиров с блеском продемонстрировал показательные выступления по команде «Фас!» и «Апорт!».
Отнюдь
Анна Шерман, «Детектор медіа» Как-то не хорошо получилось с Днем соборности. Нет, то, что наши вельможные государственники национальную идею сбросили со счетов ввиду ее полной непригодности для сиюминутной политической наживы – было понятно уже давно. Но чтобы конкретно проигнорировать государственный праздник исторического единения, про него нужно было просто забыть. И ведь забыли бы. Но тут на тебе – телевидение нашло время и место проявить национальную сознательность. И проявило. Не только давай с самого утра в среду бомбить зрителя историческими экскурсами, так еще все телеканалы в один голос возопили: национальную идею власть предает! Почему-то невыгодно этой самой власти с этой самой национальной идеей нянчиться!.. Приятно, что и говорить, видеть такой вызывающе-критический раж на отечественном телеэкране…

Права, права Людмила Лысенко, без устали оглашающая эфир Первого Национального пафосным «Не все так погано в нашому домі». Ей Богу, таки не все. Вот и во вчерашнем выпуске, посвященном кропотливому поиску затерявшегося было национального самосознания, ей удалось найти его, самосознания, средоточие: пошивочный цех Тернопольской швейной фабрики, в котором еще в доисторическом 89-ом простые украинские швеи-мотористки шили первые, еще не узаконенные, еще не государственные национальные флаги. И нельзя сказать, что это было неплохо. Это было хорошо. Просто-таки трогательно. Пожалуй, даже не менее трогательно, чем само слово «злука” - в старательном исполнении Дмитрия Киселева в эфире «Подробно» (ICTV).

Вообще, на трогательные, берущие за души моменты уходящая теленеделя была щедра. Очень трогательно выглядел Дмитрий Корчинский в премьерном эфире программы «Проте» («1+1»), обращая корпоративный праведный гнев в сторону заокеанской родины злобных и мускулистых Микки Маусов, нынче, при помощи санкций FATF, удумавшей удушить священное право Украины на приоритет национальных интересов над международными нормами.

Кстати, стоит заметить, что именно благодаря введению этих самых санкций, по иронии судьбы пришедшемуся на канун Дня соборности, общий подъем патриотических настроений в стране наблюдался еще с понедельника. Уж не припомню, когда еще так категорично и единодушно представители самых разных политических и социальных секторов озвучивали возмущенное «Они нам не указ!». При этом, кажется, под «они» подпадали все претенденты на образ доброжелательного внешнего агрессора.

Впрочем, всплеск национального патриотического единения против «врагов» внешних отнюдь не воспрепятствовал проведению плановых испытаний новых видов «вооружений», предназначенных для сугубо внутреннего употребления. Три выпуска вышеупомянутой новой программы «1+1» как раз были посвящены эфирной обкатке исполнения трех основных команд. И если в первом выпуске «Проте» Дмитрий Корчинский хоть и не вполне уверенно, но справился с командой «Голос!», то в двух последующих Дмитрий Джангиров с блеском продемонстрировал показательные выступления по команде «Фас!» и «Апорт!».

Не снилась упомянутым всуе Корчинским диснеевским мышкам та злобная мускулистость, с которой его коллега по «Проте» отметелил во вторник столь привлекательную в качестве тренировочной груши фигуру спикера отечественного парламента Владимира Литвина. Как, очевидно, не снилась уже самому Корчинскому та смекалистая находчивость, с которой Дмитрий Джангиров в среду втащил и уложил в, казалось бы, политически неликвидный спич о национальном и гражданском единении не очень ароматную, но вполне еще аппетитную, обсосанную всеми, кому ни лень, руховскую косточку. ДД даже обнаружил на ней, по ходу дела, остатки мясца в виде казуса с протестом львовского депутата-руховца Александра Гудымы против проведения саммита стран участниц СНГ в Ивано-Франковской области.

Словом, первые блины вышли у ДК и ДД отнюдь не комом. Скорее – колом. Уж слишком неадекватно-очевидно их то напряженное усердие, которое, в отличие от собственно текста, явно не вписывается в задекларированный формат «Проте». Ведь интонационная фишка российского оригинала «Однако» выражается как раз в непринужденной до разнузданности полуимпровизационной манере Михаила Леонтьева и иже с ним. Наши старательные эпигоны выглядят пока слишком сердито. И от того - как-то особенно дешево.

Анна Шерман, «Детектор медіа»



Завдяки нашим колегам, які спілкуються на форумі „Детектор медіа”, даємо розшифровку програми «Проте», Студія «1+1», Дмитро Джангіров, за 21.01.03:

Один видатний французький філософ якось сказав: “вищі посади – це п’єдестали, які не підносять, а навпаки, принижують людей сірих і посередніх”.

Коли Володимир Литвин став Головою Верховної Ради, він на радощах заявив: ”Відтепер я вже не сірий кардинал, а публічний політик”. Ми цінуємо Вашу скромність, Володимире Михайловичу, Ви ж у нас і перше, і друге, в сенсі, і сірий, і публічний.

Проте, Володимир Литвин заявляє, що зараз у нього ніяких проблем немає і до осені все відбуватиметься у штатному режимі. Ну, якщо перманентний мордобій і блокування законотворчої роботи – це штатний режим, то у пана Володимира дійсно, проблем немає. Бо якщо стабільна більшість є, хоч пропрезидентська, хоч опозиційна, то спікер потрібен лише для того, щоб надавати депутатам слово та ставити питання на голосування.

Проте, якщо більшість, як зараз, ситуативна і її склад змінюється від голосування до голосування, то тут спікер стає ключовою фігурою. Коли треба – сіреньким кардиналом, коли треба – публічним політиканом. Тож не запитуйте, хто доклав найбільших зусиль для розвалу парламентської більшості. Очевидно, що потрудився той, хто отримав найбільший зиск від виводу ситуації на нинішній “штатний” режим.

Але, закріпившись на своїй посаді, наш мудрий спікер с ходу, плекає сміливість та райдужні плани. Так, прогнозуючи ситуацію на 2003 рік, Володимир Литвин упевнено передбачає, що передвиборча кампанія відкрито розпочнеться вже восени цього року. Мабуть, приміряє до себе омріяний хрест дострокових президентських перегонів. Щоправда, сірий диригент непрацездатного парламенту – це дуже незручна стартова площадка для наступного кар’єрного злету.

Проте, як сказав інший французький філософ, “сірість і посередність – найбільш родюче середовище для необгрунтованих амбіцій.”


Читайте також:

Ушки на макушке
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1444
Читайте також
20.09.2001 14:25
Наталія Лигачова
«Детектор медіа»
2 690
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду