На тлі буремних подій останніх місяців здавалося - українці не матимуть ні часу, ні сил належно вшанувати 200-літній ювілей Тараса Шевченка. Незважаючи на всю актуальність його поезії.

На щастя, ці побоювання не збулися, й наші телевізійники примудрилися вибухнути щонайменше двома яскравими прем'єрами до ювілейної дати.

Про документальний фільм каналу «Інтер» «Тарас Шевченко. 200 років самотності» «Детектор медіа» вже писала. Точніше, автор рецензії Андрій Кокотюха віддав належне нестандартному підходові творців проекту до теми. Тобто - їхній спробі вирватися з прокрустового ложа канонічної біографії поета, до якого його увібгали як радянські, так і більшість сучасних шевченкознавців.

Тим часом колеги з телеканалу «1+1» у своєму нестандартному підході пішли ще далі. У документальному фільмі-розслідуванні «Таємниці генія Шевченка» його автори зробили все можливе, аби розкрити таємницю походження Тараса Григоровича.

Фільм «плюсів» наскрізь евристичний, бо відкриває глядачеві такі глибини Шевченка, які досі ніхто з українських документалістів досліджувати не наважувався. Хоча в пострадянському та діаспорному шевченкознавстві подібні спроби ми мали. Тут досить назвати лише дві фундаментальні монографії - «Шевченко як міфотворець» американського україніста українського походження Григорія Грабовича та «Шевченків міф України» Оксани Забужко.

Обидві свого часу спричинили справжні скандали в науковому та літературному середовищі, хоча обоє авторів лише спробували змінити методологію дослідження біографії й творчості Тараса Шевченка. Бо ж на той момент у світі вже існувала безліч методик та інструментів для аналізу біографії й творчості митців, тим часом вітчизняне шевченкознавство закапсулювалося, здається, ще в народницькій парадигмі.

Як повідомляла «ТК», фільм «Таємниці генія Шевченка» створив департамент журналістських розслідувань каналу «1+1». Робота тривала більше, ніж півроку. Автором ідеї та сценарію стала ведуча Світлана Усенко, відома глядачам за проектами «Секс-місія» та «Моя хата скраю». Режисером-постановником фільму виступила Олена Єлісєєва. Оператор-постановник - Віталій Панасюк.

Отож, гадаю недарма саме Світлана Усенко, ведуча «Секс-місії», стала автором саме такого фільму про Шевченка. Фільму, який уперше відкриває масовому глядачеві не просто живого, з плоті й крові, поета, який з волі божої став пророком для цілої нації.

«Таємниці генія Шевченка» намагаються дослідити, сказати б, генетичні джерела цього генія.

Починається з того, що автор сценарію, вона ж - такий собі Вергілій у лабіринті звивистої долі поета, Світлана Усенко, ставить собі й глядачеві нібито простенькі запитання. Чому батько, Григорій Шевченко, відмовив Тарасові в спадщині? Слова «Синові моєму Тарасові нічого не треба, бо з нього вийде або великий чоловік, або велике ледащо», - абсолютно хрестоматійні, вони є в кожній біографії Шевченка. Але досі їх інтерпретували як сказані в нападі пророцтва щодо подальшої долі Тараса.

Тим часом автор із допомогою архівних записів та ізраїльського почеркознавця Інесси Гольдберг наштовхує нас на думку - цілком можливо, що задокументовані батьки Тараса, Григорій та Катерина, були йому не рідними, а названими. Адже в примірнику метричної книги ім'я матері поета - Катерина - вписано поверх якогось невідомого жіночого імені. Хоча й тим самим почерком. Згодом автор з'ясовує: під виправленням на Катерину в первісному варіанті було ім'я Агафія. А так звали сестру Катерини.

Детективна історія з походженням Шевченка обростає подробицями впродовж усього фільму. Але це не плітки, як можна було подумати. Всі ці сенсаційні здогади автора грунтуються на вивченні метричних книг, а також - інших архівних документів.

І зрештою, вивершуються справжньою бомбою. Світлана Усенко зупиняється буквально за крок від того, щоб прямо заявити: Тарас Шевченко - бастард великого князя Костянтина Павловича Романова. Аби довести це раз і назавжди, бракує лише генетичної експертизи. На яку, втім, ніяк не наважаться наші науковці. Хоча матеріалу для неї вистачає.

Ці сенсації, на перший погляд, можуть видатися блюзнірством і навіть оскверненням священної могили поета для тих, хто звик бачити в ньому лише національного пророка. Котрий, на думку національно заклопотаних пророків куди меншого масштабу, тільки те й робив, що ридав над гіркою долею українських кріпаків, або - спав і бачив, як би його «добре вигострить сокиру».

Хоча, мабуть, ніхто з них не додумався поставити собі запитання - чому малого Тараса взяли в козачки до графа Енгельгардта? Чому його портрет малював невідомий художник із кола популярного віленського майстра Яна Рустема, в якого навчався Шевченко? Чому, зрештою, за звичайного кріпосного художника Павло Енгельгардт зажадав шалені гроші - дві з половиною тисячі карбованців асигнаціями? І чому саме царська родина так опікувалася цим кріпаком, що внесла за портрет Жуковського аж 400 карбованців? Жоден кріпак, якщо він був звичайною «хрещеною власністю», таких грошей не коштував!

Традиційне, сказати б, агіографічне шевченкознавство всі ці дивовижні кульбіти в біографії поета звикло пояснювати незвичайним художнім даром, який дуже рано проявився. Мовляв, тільки через свої незвичайні здібності художника Тарас Шевченко опинився там, де почалася його слава - в Петербурзі, в Академії мистецтв, та ще й в учнях самого Карла Брюллова. Тим часом, тисячі кріпосних художників чи акторів так і помирали в цілковитому забутті, відслуживши своє й ставши непотрібними для панів іграшками...

Тож Світлана Усенко цілком правомірно робить припущення: ніхто з вершків тодішнього дворянства не став би опікуватися сиротою, якби не знав, ким був той сирота насправді.

Інші лінії фільму «Таємниці генія Шевченка» - гіпотетичні діти, приміром, чи сексуальна орієнтація - не менш дражливі й такі, що досі підлягали гласним і негласним табу.

Проте й тут автори виявили сумлінність дослідників, котрі, висуваючи версії, підкріплюють чи спростовують їх фактами, засвідченим в документах.

Отож, за висновками Світлани Усенко, яка в своїх пошуках істини побувала чи не в усіх місцях колишньої Російської імперії, пов'язаних із Тарасом Шевченком, позашлюбних дітей поет міг мати аж двох. Дочку Софію від Ганни Закревської, дружини поміщика Платона Закревського, та сина Олексія від Марії Максимович, законної жінки Михайла Максимовича.

Попри те, що останню гіпотезу спростував фізіогномічний аналіз криміналістом портретів усіх причетних осіб, першу він не зміг ані спростувати, ані підтвердити через брак матеріалу.

Погодьмося, для офіціозних біографій Шевченка це все - абсолютна крамола. Як і те, що Тарас Григорович був не від того, щоб зазирати до чарки з дуже вже непохвальною регулярністю, або ж - відбити наречену в найкращого друга.

Але це ще квіточки, бо автори «Таємниць...» (о, матір Божа!) натякають ще й на можливість нетрадиційної сексуальної орієнтації поета! Щоправда, підстав для цього в них надзвичайно мало. Хіба що палкі обійми з американським актором Айрою Олдріджем та їхнє спілкування за зачиненими дверима гримерної. Ну, й інтерес художника до чоловічої натури на засланні в Казахстані.

Тож усі спроби розібратися в природі сексуальності Шевченка зводяться хіба що до поверхових натяків. Хоча Григорій Грабович, той самий автор скандальної книжки, і каже Світлані Усенко щодо віршів, написаних поетом від жіночого імені - поет може ототожнювати себе з будь-якою істотою. Незалежно від статі.

Нагромадивши з допомогою почеркознавця, криміналіста, музейників, архівістів та далеких нащадків сучасників генія цілу гору гіпотез і припущень, а також - проілюструвавши головні тези художніми реконструкціями, автори фільму вустами Світлани Усенко все-таки квапляться заспокоїти глядача, який уже запідозрив їх у ламанні «устоїв»: Шевченко, незважаючи ні на що, - наш. Був, є й залишиться.

Судячи з результату, всі свої задуми автор сценарію разом із режисером та акторами зуміла втілити.

Глядач натомість отримав цілющий культурний шок. Адже поглянути на «другий бік Місяця» завжди корисно. І в цьому плані можна стверджувати - українські документалісти нарешті починають опановувати методи британських колег із ВВС, які будь-яку ікону без жодних моральних мук розбирають на атоми. І ніяких тобі авторитетів чи навіть святості перед допитливістю науковців не існує.

Фото - http://www.day.kiev.ua