Погоду на загальнонаціональних каналах минулого тижня визначали дві постаті жіночої статі. І, як це давно не нами й не для нас заведено в патріархальному суспільстві, доля цих осіб залежить аж ніяк не від них самих. Її вирішують чоловіки.

У випадку Юлії Тимошенко - президент Янукович. У випадку ж маленької дівчинки Каті - її батько.

Дівчинка-знайда на ім'я Катруся не сходила з екранів, починаючи з 16 жовтня. А ось Юлія Тимошенко не виходить із інформаційного тренду вже котрий тиждень-місяць-рік поспіль. Якщо заглибитися в це питання, від розв'язання якого залежить доля євроінтеграції цілої країни, то на його дні можна лише наштовхнутися на твердокамінну породу невідомого походження. Бо ніхто не в змозі пояснити, в який спосіб ув'язнена екс-прем'єр змушує крутитися навколо себе цілу частину світу під назвою Європа.

Хай там як, але «питання Тимошенко» володіло умами телевізійників і весь цей тиждень, починаючи від «Свободи слова» на ICTV з Андрієм Куликовим у понеділок, 14 жовтня, й закінчуючи інформаційними тижневиками в неділю, 20 жовтня, та деякими ток-шоу в понеділок, 21-го.

У проміжку між цими крайніми точками тижня Юлії Володимирівні, точніше, пошукам виходу з пастки, куди загнав себе Віктор Янукович, присвячували випуски «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі, «Сьогодні про головне» на ТВі, «Шустер live» на «Інтері» та інтернет-проект «Приціл» (ток-шоу Сергія Рахманіна) на «Детектор медіа».

Спектр почуттів до предмета обговорення при цьому коливався від неприхованої ненависті до старанно маскованого під машкарою безсторонності захоплення яскравим політиком-бранкою й щирого подиву - чому Вона навіть за ґратами не перестає бути «пупом землі»? І взагалі, чому з нею так носяться?

Попри весь цей нібито широчезний спектр думок, усі телевізійні дискусії навколо можливості/неможливості та доцільності/недоцільності євроінтеграції для України звелися до вже нав'язлих на зубах мантр, повторюваних як стороною «законників» із ПР, так і їхніми ідеологічними супротивниками з опозиції.

Перші перетирали останні тези Вікора Януковича про пошуки «суто правового розв'язання питання Тимошенко». Другі наполягали - доля ув'язненого екс-прем'єра залежить лише від бажання українського президента поставити автограф на своєму указі про помилування Юлії Тимошенко.

У «Свободі слова» почесна місія донести до глядачів телеканалу ICTV думку регіоналів щодо «питання Тимошенко» у Верховній Раді лягла на народного депутата Вадима Колесніченка. Під цим кутом цікавий вигляд має ось цей уривок із діалогу народного депутата з політологом Олексієм Гаранем:

«Колесніченко: ...президент Украины никогда не обещал выпустить Тимошенко. Он чётко и однозначно многократно заявлял: "Свои действия, - примерно дословно вот так он говорил, - я буду исполнять исключительно в рамках внутренних действующих законов Украины и Конституции". Поэтому всё, что он может, по Конституции и по закону, в части судьбы Тимошенко, он, безусловно, сделает.

Гарань: Він сказав, що він вирішить. Що питання буде вирішено.

Колесніченко: Да, он решит. Он обращается к представителям меньшинства и говорит: "Господа, если вы так переживаете за Тимошенко, ну внесите проект закона, который парламент рассмотрит... и я не наложу вето и подпишу". Но он же этого не видит. И меньшинство, которое волає про нашу, ну, красиву таку, цікаву жіночку пані Тимошенко...

Гарань: Не ёрничайте.

Колесніченко: ...вже п'ятий чи шостий рік розповідає, яка вона гарна... Жодного законопроекту щодо вирішення питання пані Тимошенко не вносять. Чому? А тому що вони - я вже... вже вкотре нагадую... вони вже поділили її політичну кар'єру, вони вже всі будущі президенти... Поэтому, пожалуйста, решайте проблему не в том, что говорит Янукович, а в том, что делает оппозиция. Она ничего не делает».

Нагадаю: йшлося про те, що президент напередодні вкотре пообіцяв європейцям вирішити питання Тимошенко, але вже через парламент. Який має розробити й ухвалити законопроект про лікування українських в'язнів за кордоном.

Антагоністом Колесніченка в цій програмі виступив народний депутат від «Батьківщини» Микола Княжицький. І хоча присутніх журналістів передусім цікавило, кому належить ТВі, пан депутат усе-таки сумлінно виконав свою роль речника опозиції:

«Питання не про лікування ув'язнених за кордоном. Питання в тому, щоб позбутися вибіркового правосуддя раз і назавжди, визнавши свої помилки, визнавши, що так, як говорять усі наші європейські партнери, це була політична справа, помилувавши Юлію Тимошенко зараз... Мова не йде про лікування за кордоном. Мова йде про те, щоб раз і назавжди... Те, що сказав Яцек Саріуш-Вольський... Він сказав: "Завтра Янукович так само опиниться за ґратами політично... через політично мотивоване правосуддя, не дай Бог, - і я буду так само його захищати". Мова не йде про неї особисто. І для того, щоб це зробили, нічого не потрібно. На підставі діючого законодавства, на підставі указу президента, він має повне право її помилувати. Так, як він помилував Юрія Луценка. Він має повне право прийняти це рішення. Просто йому потрібно сміливості, в тому числі суспільної і громадської допомоги. Бо дуже багато людей йому кажуть: "Нічого страшного", - вони закриють на це очі, ми якось, як кажуть, ви знаєте, пропетляємо між крапельками, як колись говорили. І все одно все буде нормально. І можна її залишити в ув'язненні. Не можна».

У всіх згаданих на початку цієї публікації ток-шоу зацитовані позиції повторювалися майже дослівно. Деякі їхні представники просто мігрували з програми в програму. Як той-таки Вадим Колісниченко, який, давши бій опозиціонерам у День Покрови на «Свободі слова», чесно відпрацював у п'ятницю на «Шустер live». Єдиним ноу-хау від регіонала пізнього вечора 18 жовтня на «Інтері» було те, що він назвав опозицію імпотентною. До подібного прийому (вочевидь, із цілковитого благословення центрального штабу партії влади) вдалася й Олена Бондаренко. Ця красуня закликала опозиціонерів «оторвать свои попы от стульев и сделать что-нибудь для их лидера».

Подібна лексика відсилає хіба що до праць Леніна. Бо все це чомусь дуже вже нагадувало його сумнозвісне визначення інтелігенції як «говна нации».

15 жовтня, у вівторок, «питання Тимошенко» обговорили в «Сьогодні про головне на ТВі». Роль Колесніченка тут виконував регіонал Володимир Сальдо, а Княжицького чи Соболєва - Микола Одарченко з Олександром Плахотнюком. Риторика обох нічим не відрізнялася від колег. Тобто, як запевняли депутати від ПР, з боку президента є бажання розв'язати зрештою це набридле питання в правовому полі, але клята опозиція не хоче його підтримати в цій святій справі. А опозиція пред'являла всі свої напрацювання в парламентських комітетах та в залі щодо визволення Юлі й кивала в бік партії влади та її почесного голови, котрий не хоче скористатися своїм правом помилування.

Нотку розмаїття в цю двосторонню гру вніс хіба що політолог Віталій Бала. Останній намагався пояснити, чому в неї загралися головні учасники. ЄС, на думку політолога, загнало ситуацію в глухий кут іще тоді, коли поставив однією з умов підписання угоди звільнення Тимошенко, при цьому щосили тиснучи на Януковича. Тим часом, стверджує Віталій Бала, президентові в цих іграх-торгах важливо зберегти свій імідж непоступливого політика, який сам нав'язує правила. Отож, підсумував, політолог, Вікторові Януковичу його радники мають знайти щось таке в обмін на підпис під помилуванням Тимошенко, що переважило б усі його фобії. А взагалі, на думку Бали, ситуація загрузла тому, що різні групи впливу на президента поки ще ніяк не можуть домовитися.

А втім, ця думка була радше винятком із негласного правила «кулачних боїв». Бо в усіх інших ток-шоу, де обговорювали «питання Тимошенко», все, що виходило за межі заданого дихотомічного дискурсу, можна було назвати хіба що архітектурними надмірностями. Які покликані не так підкреслити суть розмови, як її завуалювати.

Ці ігри й ритуальні танці навколо «питання Тимошенко» більшість журналістів назвала перекиданням м'яча. Хоча, як на мене, це більше скидається на дитячу гру в кота-мишу. І, здається, скінчиться вона надто вже сумно - або ж кіт похлинеться власним хвостом, або ж миша пропаде в його пащі. В будь-якому разі Україна програє свій шанс, якщо ця гра триватиме до 18 листопада(саме на це число міністри закордонних справ ЄС перенесли своє попереднє рішення щодо підписання угоди про асоціацію з 21 жовтня).

Поодинокі голоси тверезих інтелектуалів в цьому «захопливому» до нудоти протистоянні влади й опозиції впродовж тижня були такими нечисленними, що на них варто зупинитися окремо. Скажімо, Вадим Карасьов, завсідник студії Савіка Шустера, намагаючись уклинитися в цілковито безнадійний і безрезультатний діалог між владою та опозицією, підкреслив: не вирішивши питання Тимошенко (тоді вже, завдяки блогу євродепутата Марека Сівеця, стала відома начебто ідея Кокса-Кваснєвського про «часткове помилування» Юлії Володимирівни, яку, щоправда, потім заперечив адвокат Сергій Власенко, а також європарламентар Ель мар Брок), влада позбавить шансу на краще життя 46-мільйонний народ.

Наступного ж дня, 19 жовтня, зваженістю позицій щодо цього питання вразили ведучий та учасники ток-шоу «Приціл», прем'єра якого відбулася в мережі. Новий проект «Телекриктики» не може претендувати на масову аудиторію. Та позаяк кількість інтернет-користувачів навіть по українських селах (принаймні в цьому нас запевняють соціологічні служби) зростає небаченими темпами, він має всі шанси стати майданчиком для справжньої, а не вдаваної дискусії.

Головна відмінність «Прицілу» від своїх телевізійних аналогів - відсутність одіозних персонажів, які грають на публіку. Хоча один із таких, Максим Равреба, тут і був, проте Сергій Рахманін у ролі ведучого, вочевидь, справив на журналіста таке магічне враження, що Равреба навіть забув свої улюблені слівця з ФБ-лексикону «неупери» чи «оппи».

Тема першого ефіру могла б навіть трохи налякати невтаємничених - «Тимошенко. Кат чи жертва?» Але вже з цього було зрозуміло, про що розмовлятимуть Валентина Теличенко, Ігор Жданов, Кость Бондаренко та вже згаданий Максим Равреба.

І треба сказати, їм вдалося те, що апріорі не може вдатися колегам із великих телеканалів. Тобто справді інтелектуальна розмова про причини й наслідки «посадки» Юлії Тимошенко. А також - чому президент Віктор Янукович ніколи не піде на її звільнення та повну реабілітацію в політичних правах. Хоча, як розклала по поличках ситуацію з можливим помилуванням Юлі Валентина юрист Теличенко, він має для цього всі важелі. В тому числі - закрити всі кримінальні справи проти неї.

Максим же Равреба стояв на тому, що Юлія Тимошенко могла би спокійно виїхати за кордон після програшу президентських виборів, а відтак - вона сама захотіла піти на суд і отримала те, що хотіла. Можливо, продовжив цю думку журналіст, Юля розраховувала на народне повстання в разі несправедливого вироку. Але позаяк цього не сталося, їй залишилося «захворіти» й диктувати свої правила гри, де на кону не більше й не менше, ніж доля країни. Попри відому неприязнь колишнього інтерівця до «оппів» (тобто опозиції), він не зміг не визнати - Юлія Володимирівна завжди грає за власними правилами. Тут він послався на відомі слова радника всіх українських президентів (а також свого часу і Юлії Тимошенко) доктора філософії Дмитра Видріна, який сказав, мовляв, якщо Юлія Тимошенко стане начальником якогось київського жеку, то цей жек стане головним центром влади в усій країні.

Попри ж усю досить похмуру картину майбутнього віп-бранки, буцімто вона повторить долю звільненого Юрія Луценка, з яким нинішня опозиція не спілкується (намалював її той-таки Равреба), Сергій Рахманін у своєму заключному слові нагадав: Юля занадто яскравий політик, щоб дати про себе забути.

Завершуючи тему про «питання Тимошенко», коротко зупинюся на тезі В'ячеслава Піховшека в ток-шоу на 5-му «Час. Підсумки дня», яке вийшло ввечері 21 жовтня, тобто дня, до якого Віктор Янукович обіцяв те саме питання вирішити ще під час свого візиту до США.

Будучи давнім симпатиком нинішнього президента України, журналіст висловив припущення, що Юлію Тимошенко Віктор Янукович випустить на волю в ніч з 28 на 29 листопада (тобто за кілька годин після Вільнюського саміту). Але це в жодному разі не буде помилуванням, бо вона має залишатися під українськими судами. А до того треба, щоб Кокс та Кваснєвський переконали Юлію Володимирівну написати папір до суду. В якому вона висловить бажання виїхати на лікування за кордон, а також - свою згоду на відеоконференції в засіданнях судів у справах щодо вбивства Євгена Щербаня та ЄЕСУ. Без цього папірця жодні варіанти «часткового помилування» не будуть можливими. Виявилося, що впевненість В'ячеслава Піховшека саме в такому варіанті розвитку подій ґрунтується на інформації аж із самої Адміністрації президента. 

Тим часом доля дворічної дівчинки Каті родом із Кіровоградської області ніяк і ніде не перетинається з долею екс-прем'єра. А проте ця знайда наробила стільки галасу, що на кілька днів стала справжньою зіркою телебачення.

Почалося все з повідомлень у випусках новин на більшості великих каналів 16 жовтня. ТСН, «Вікна», «Подробиці» розповіли глядачам дику історію про те, що маленьку дівчинку знайшли на Одеській трасі поблизу села Чабани під Києвом. Мала ця розповідь такий вигляд: «Дворічну дівчинку знайшли на трасі Київ - Одеса за кілька кілометрів від столиці. Дитина знає тільки своє ім'я та імена батьків. Слідство встановлює, малеча загубилася чи її залишили навмисне. Напередодні увечері невідомий чоловік зайшов до кафе, яке розташоване на території АЗС. У нього на руках була маленька дівчинка. За словами очевидців, дитина була боса і дуже голодна. Тому працівники АЗС нагодували її. А після дівчинку і чоловіка, який нібито її знайшов, відвезли до Боярського відділення міліції.

Чоловіка допитали та відпустили. А дівчинку одразу помістили в інфекційне відділення на обстеження. Вона цілком здорова та весела. Каже, її звати Катя, а батьків - Альона та Дмитро. Правоохоронці припускають, що дитину залишили навмисне, бо останнім часом ніяких заяв про загублених дітей не надходило» (цитується за сайтом podrobnosti.ua). Після чого ведучі новин звернулися до глядачів з проханням - якщо вони впізнали дівчинку, зателефонувати до міліції.

І якщо більшість телеканалів вчасно зрозуміли, що ця історія - вигадка безхатченка Сашка, який живе на місцевому цвинтарі й добре знає маму Катрусі, а відтак подавали розвиток подій у суто інформативному стилі, то ТСН («1+1») примудрився зробити з неї чистісіньку «милодраму». Що й не дивно: для формату, в якому вже давно працює ТСН, драматична історія з неминучим хепі-ендом, де ключову роль відіграють журналісти «Плюсів» - занадто благодатна, аби нею знехтувати.

Повідомивши про цю подію ще в середу, 16-го, 18 жовтня, в п'ятницю, теесенівці зробили з неї цілий серіал. В одному випуску до цієї теми поверталися тричі. Всі сюжети об'єднали однією драматичною назвою - «Доля Катрусі». Так, наче вона героїня якогось оповідання Марка Вовчка або ж Квітки-Основ'яненка. Спершу показали маму Катрусі Олену. Геть п'яна молода жінка постала в усій красі свого материнського щастя - ридала, присягаючись на камеру, що заради дочки покине свою роботу на трасі (проституткою, як висловилися журналісти. І може, це й правильно, бо «повія» в українській мові все-таки означає дещо інше). Журналісти, коли з'ясувалося, що п'яну матусю та ще й без жодних документів, до боярського дитбудинку, де прихистили дівчатко, не пустять, все-таки вмовили директорку пропустили хоч їх. Там вони зняли Катрусю на відео й показали «вбитій горем» матері. П'яні сльози, п'яний базар телефоном із власною матір'ю («Рота закрий!» - це найбільша «ніжність», яку дозволила собі Олена щодо власної матері, тобто бабусі Катрусі). Після всіх цих перипетій журналісти ТСН, наче якісь прекраснодушні наївні гімназисти позаминулого століття, вирішують дати Олені шанс на нове життя. Вони знаходять соціальний центр, де їй дадуть можливість помитися, причепуритися й почати те саме нове життя.

Наступне включення на тему «Доля Катрусі» викликало чергове здивування, не доберу інших слів, ідіотським пафосом авторів цього серіалу щодо суцільного збайдужіння наших громадян. Вони, гадюки, цілих кілька років (дитині, до речі, всього два!), спостерігали, в яких жахливих умовах живе маленька дитина і як її мати провадить абсолютно асоціальний спосіб життя. Але головний гнів із вуст теесенівців упав на голови державних установ, жодна з яких не зголосилася допомогти непутящій мамашці. Відтак їм довелося шукати приватний соціальний центр (його в сюжеті називали, й з огляду на те, чим завершилася історія, це був звичайнісінький піар). Тут знову показали, як Олену знайшли в дико п'яному стані десь на лахміттях - «це було дві голови всередині якогось смітника з порожніми пляшками». До речі, одна з голів, судячи з відео, належала тому самому безхатченку Саші, «подвиг» якого з порятунку Катрусі смакували ЗМІ. Ще більший гнів авторів цих сюжетів викликали журналісти ток-шоу, які просто-таки рояться навколо сенсації, замість надати її учасникам допомогу.

Третя серія «Долі Катрусі» мала вразити, але чомусь не вразила (глядач ТСН і не до такого звик!) кадрами, як до малечі не пускають ні маму Олену, ані бабусю, яка, зібравши нехитрі гостинці, подолала не один десяток кілометрів, аби побачити улюблену онучку. Камера занадто довго фіксувала сльози забитої «ідіотизмом сільського життя» бабусі, щоб викликати адекватну реакцію. Тут із демонстрацією геть непродуктивного діалогу суворої, але справедливої директорки дитбудинку з бабусею, яка ні на мить не переставала плакати, явно переборщили.

Так само, як переборщили з надією викликати катарсис переродження мами Катрусі Олени. Журналісти-благодійники чомусь вирішили - за їхнє добро «проститутка» з траси має віддячити перетворенням у дусі новозаповітної Марії Магдалини. Проте не так сталося, як гадалося. Помита, перевдягнена й майже пристойна на вигляд молода жінка, дізнавшись, що її везуть на нічліг до якогось там соціального центру, страшенно обурилася. Вона, бачте, не хоче туди, а хоче до Іри, в Чабани. Іра - це кума, яку рідні Олени звинувачують у тому, що та збила з праведного шляху їхню дитину.

Проте на цьому «Долю Катрусі» в ТСН не завершили. Вочевидь, остаточно покинувши всі сподівання на переродження блудної матусі (яку, до речі, ніхто батьківських прав на дитину не позбавляв) й «забувши», що в дитини є ще й законний батько, а також рідні бабуся й тітка, наступного дня, в суботу, тут видали сюжет про справжнього рятівника дитини. Який хоче її удочерити. Сюжет вийшов у жанрі ретроспекції, бо досі ніхто з телеглядачів не знав, що саме охоронець Михайло Педан із Білої Церкви першим помітив Катрусю з безхатченком на заправці й забрав її в асоціального елемента, зателефонувавши після цього до міліції. Журналісти поїхали до помешкання охоронця, який свого часу брав участь у ліквідації Чорнобильської аварії й молив бога, щоб у нього були діти. Молитва досягла адресата, тепер охоронець має вже дорослу дочку. Але Михайло, за цілковитого схвалення дружини, яка, що підкреслили автори сюжету, виросла в дитячому будинку, й дочки, котра прагне присвятити себе шляхетній справі порятунку людей, хоче вдочерити врятовану ним дівчинку.

І тут раптом зненацька в понеділок, 21 жовтня, виявилося, що всі сюжети про «сердешну Катрусю», старанно продуковані впродовж кількох днів у ТСН та інших телетаблоїдах, закінчилися великим пшиком. Хронологічно першими, тобто о 18.00, сюжет під назвою «Катруся й бабуся», де розповіли, що по Катрусю приїхав її батько, видали в ефір «Вікна» на СТБ о 18-й. Тут акцентували на тому, що дитину йому не віддали, бо він не мав потрібних документів, а от бабусю з тіткою таки пустили до дитини. Далі повідомили, що бабуся поїхала збирати потрібні документи, а її дочка, сестра Катрусиної матері, на камеру розповіла - батько її небоги, лікуючись від туберкульозу, тікав із лікарні, пиячив і курив. Жару піддала й бабуся без Катрусі - мовляв, її зять, коли вона хотіла забрати від них дівчинку, на неї кидався й погрожував.

Із цього сюжету можна було виснувати, що в ситуації винен агресивний хворий зять, але аж ніяк не кревні родичі бідолашної Катрусі.

Проте вже о 19.30 того ж дня в сюжеті ТСН з уже традиційною назвою «Доля Катрусі» ведуча Лідія Таран визнала - всі зусилля кореспондентів її служби навернути матір Катрусі Олену на шлях істинний виявилися марними. Адже злощасна матуся, незважаючи на всі старання ТСН, просто зникла, а кримінальне провадження проти неї міліція взагалі закрила. Соціальні ж служби, проти яких виступали автори сюжетів про «нещасну Катрусю», переконують - це питання можуть вирішити тільки батьки дитини. На додачу всіх любителів цієї «милодрами» поінформували - законний батько Катрусі Євген подавав заяву про її зникнення ще за кілька місяців до того, як її знайшли на автозаправці. Відколи її мати втекла з їхнього спільного дому. Єдине, чого бракує батькові Катрусі в цій ситуації, - довідки про стан його здоров'я. Бо в нього колись була відкрита форма туберкульозу.

Синхрон татуся, який таки знайшов свою дитину, засвідчив лише те, що всеукраїнська (як, утім, і всі інші поліцейські системи пошуку зниклих без вісти в усьому світі) аж ніяк не гарантує їхнього повернення. Адже якби не телебачення, Катрусю шукали б іще кілька років без жодної надії.

Отож, так само, як у ситуації з Юлією Тимошенко, доля маленької дівчинки Катрусі виявилася залежною від чоловіка. Хай там з одного боку важить слово цілого президента, а з другого - просто законного батька, ці дві історії дуже схожі.

Фото - 3s.tv