Реалії лише надихають митців на творчу інтерпретацію побаченого. Саме тому мені прикро за талановитих, креативних, успішних, гострих на розум та язик кварталівців. Вони досі не зрозуміли, чому мультиплікаційний серіал «Казкова Русь» не можна пропонувати українцям у такому вигляді та форматі. Адже попри технологічну вправність і низку вдало знайдених образів та ґроно дотепних діалогів і реплік мультик уже другий сезон поспіль виходить абсолютно не смішним.

Мені суперечать рейтинги. У день прем`єри «Казкової Русі ‑ 2» (29 березня, «1+1») мультик із претензією називатися народним значно підвищив частку каналу. За тиждень успіх лише закріпився, але це може означати лиш одне: у «Казковій Русі» глядачі бачать не те, що є насправді, а саме те, що хочуть бачити. І для розгадки коду цього мультика варто згадати мудру пораду Велетня, котрий приходив у мареннях агента Купера в культовому «Твін Піксі»: «Сови зовсім не ті, ким здаються». Та спершу нагадаю короткий зміст косяків першого сезону, на які вказували дослідники, в тому числі - на «Детектор медіа».

Чільні місця в рейтингу тем, котрі свідчили про раптову втрату кварталівцями почуття гумору, посідали песик-нюхач Мустафа (прямий натяк на зірку опозиційної політичної журналістики Мустафу Найєма) та гомо-сапіенс Шляшко, котрий постійно чистить дупло та може влучити комусь у зад (зірка політичної фрикології Олег Ляшко).

Я в жодному разі не кажу, що ці персонажі сумнівні з етичної точки зору. Коли йдеться про гумор та сатиру, заборонені теми, табу й обмеження псують жарт. Готовий припустити: з Мустафи Найєма сміятися можна й, мабуть, треба. Проте публічність Найєма відома здебільшого завдяки каналу ТВі, котрий у силу різних причин має менше покриття, ніж «1+1», та в межах інтернет-аудиторії. До якої активні глядачі «Казкової Русі» здебільшого не належать. Ну, а весь цимес жартів про Ляшка я вже озвучив раніше.

З урахуванням цих особливостей у сухому залишку перших випусків «Казкової Русі» ми могли спостерігати не зразки художнього твору на задану тему, а дивні та незрозумілі сторонньому оку спроби звести якісь особисті рахунки засобами популярного телеканалу. Фігня, що мільйони плюсівських глядачів не знають толком, хто такий Мустафа і чому він песик. Головне: ті, кому треба - побачили, зробили висновки, навіть образилися.

Проте ображають кварталівці не тих людей. І в цьому полягає головна помилка мультсеріалу - чи, навпаки, його стратегічний задум.

У другому сезоні сумнівних з точки зору етики та формальної логіки масової культури персонажів нема. Принаймні, поки що. Натомість, як водиться в приквелах, самих персонажів стало більше. Додалися прикра вчителька Фуріон, триголовий олігархічний дракон із головами Ахметова, Коломойського та Фірташа, репортерка «Свинських хронік» Катя Остряча й особи, схожі на Петра Порошенка й Олега Тягнибока. Не думаю, що в команди Володимира Зеленського є до когось із них персональна антипатія (винятком можуть бути Ірина Фаріон та лідер «Свободи») чи навпаки - особлива симпатія. Проте попри іскрометність гумору, точність окремих характеристик і технічну якість виконання проекту сама «Казкова Русь» працює на легітимізацію нинішньої української влади в свідомості мільйонів глядачів, котрі роблять рейтинги та при цьому не здатні мислити критично.

Тобто, «Казкова Русь» - проект явно не для Києва та киян. Він для периферії. Якщо прийнятне таке визначення - для «периферійної периферії». Громадян, котрі перебувають у системі координат Поліграфа Поліграфовича Шарикова. І це дає їм усі підстави вважати цей рейтинговий мультик гострою політичною сатирою. Хоча наповнений він навіть не гумором: це максимально дружні шаржі на владу та карикатури на її основних опонентів. Особливо - на Тягнибока, хоча пан Олег часом таки дає, на жаль, теми для карикатуристів. Але карикатури й тут не авторські: їхній стиль виробили ще Кукринікси, створюючи під час війни водночас кумедні й потворні образи Адольфа Гітлера та всіх фашистських окупантів.

Чому мільйони українців сприймають «Казкову Русь» позитивно? Бо, повторюся, переконані: кварталівці сміливо висміюють набридлий український політикум. А отже, це мультик сміливий та гострий. Його показує популярний телеканал, а втаємничені навіть потирають руки: на каналі, власником якого є мільярдер Ігор Коломойський, сміються з самого Ігоря Валерійовича. Просто розгул демократії та відсутність цензури. До речі, хто там кричить про цензуру? Ви гляньте, як хлопці розійшлися! Всім козлам, котрі заважають нам жити, перепадає!

Найщільнішою димовою завісою, що прикриває головну брехню «Казкової Русі», можна сміливо назвати Миколу Азірова. Цей персонаж із його пташиною мовою, котра стала субкультурою, в тому числі завдяки старанням команди Володимира Зеленського, одна з небагатьох справжніх удач проекту. До того ж непрямо підтверджує: Микола Янович Азаров давно сам себе «злив». Тож увесь суспільний негатив на його персональну адресу абсолютно легітимний. Хоча не Азаров-Азіров вирішує все в нашій країні. Громадянами якої, між іншим, є також кварталівці. Й тут, як ви розумієте, підходимо до основного.

Основний - це Віктор Федорович Янукович. У мультику - цар Віктор Другий, у спортивному костюмі, цепурою на шиї та портретом Ахметова за троном. Ось яке визначення цій людині дає публіцист та блогер Геннадій Балашов: «У нього образ сильного чоловіка. Він трошки сидів, десь обмовився, злегка тугодумний. Чимало хто сприймає Віктора Федоровича як українського батька, який може забезпечити стабільність і порядок. І голосує за нього підсвідомо».

Саме таким - трошки кумедним, але при цьому - добрим, не злобним, простецьким, своїм у дошку, показують царя Віктора (Януковича) кварталівці. Перетворюючи, свідомо чи підсвідомо, нездатних до критичного мислення людей по всій території України на вдячний електорат Віктора Федоровича.

Справді, чим поганий? Високий, видний мужчина. При цьому - людина проста, з народу. А всі довкола метушаться, не дають працювати. Інший би посадив жартівників - а цей нічо, дозволяє. Ну який диктатор, ну де ви бачили такого авторитарного правителя? Демократичний, із почуттям гумору.

Але саме це я схильний вважати брехнею. Поданою під виглядом сатири та гумору. І ця брехня повністю денонсує справжнє значення реальної політичної сатири в нашому суспільстві. Котре як ніхто цієї сатири, гострої, дошкульної та болючої, потребує.

Якщо «Казкова Русь» - гумор, то це зразок «придворного гумору». Зразки такого якось згадував Геннадій Хазанов: на концерті в Кремлі (тепер це називається корпоративом) Генеральний Секретар ЦК КПРС Леонід Ілліч Брежнєв, теж, виявляється, добрий татусь для всіх радянських дітей, попросив ілюзіоніста Ігоря Кіо стягнути щось у ще одного доброго татуся - Голови Президії Верховної Ради СРСР Миколи Подгорного. А чого ж, сказав Брежнєв, ти ж фокусник - давай, укради в нього щось. Усім, здається, було весело...

«Український татко» Віктор Другий у рейтинговому мультику періодично нагадує нам усім, із ким змушений мати справу і хто вони - ми? - всі насправді такі. Зокрема, Бугай Віталік, за задумкою царя Віктора, відповідає під час конкурсу краси за інтелектуальну складову. Починає морщити лоба, довго думати, неправильно відповідати - на фоні царя з його нестандартним розумом явно програє. Та ще й каже: «Всі бої скасувати, я в мультику знімаюсь!» Те, чим займається чемпіон світу з боксу, людина, з якою в світі асоціюється український позитив, на момент, коли ви це читаєте, ‑ знімається в мультику... Тобто, не Віталій Кличко, прототип Бугая, знає кілька іноземних мов, співає, читає Булгакова для аудіокнижок і є обличчям світових торгових чоловічих брендів, а він - Віктор Янукович, цар всея України.

По команді самодержавного володаря Віктора співає золотоголоса Тася. Прехитру Юлію цар у другому сезоні тримає чомусь на волі, але коли всі жінки у відкритих купальниках - «Юлька в закритому», і це цареві смішно. Іншим разом, в іншій серії, Віктор доводить: Юлька краде в сусідів і з цього непогано живе.

Азіров - той узагалі улюблене царське дитя, в його репліках Віктор Другий чує переважно сексуальний підтекст. Це та інше - не підкреслення його недоліків, а оспівування чеснот. Ось він, хазяїн, порядок наведе, і ми - вони? ‑ «Квартал 95», йому за це вдячні.

Виявом особливої вдячності за покращення можна вважати серію, показану 5 квітня. Вона або написана прямо за сценарієм Ганни Герман, або самі кварталівці мають здатність читати потаємні мрії Віктора Федоровича та оживляти їх за допомогою модної тривимірної анімації.

За сюжетом, цар Віктор приходить до царя Володимира (Путіна), розгативши з ноги шлагбаум. Тобто - відчинивши носаком двері в Кремль. Давши щигля мовчазному Ведмедю (ясно, про кого мова?), наш Віктор у грубій формі посилає сусідського блідого пігмея в кімоно-косоворотці подалі з його квасом (газом). При цьому - увага!!! - демонструє здатність вибачатися на основних світових мовах (це в той час, коли прототип, нагадую, до пуття не володіє ані державною, ані російською, ані взагалі - мовою, що демонструє Україні та світу регулярно). Сам Володимир нічого не може зробити з потужним колегою, котрому буквально дихає в пуп. А цар Віктор тим часом повертається на царство, лупить із простого бешкету свого Азірова з носака по лобі, заодно пояснивши: треба шукати альтернативний квас.

По суті, в цій серії Віктор Янукович постає легітимним хрещеним батьком програми з розробки та впровадження в Україні альтернативної паливної енергетики. Далі мені бракне слів для коментування. Ну як не пишатися таким правителем? Як не закласти ще одну цеглину в підвалини ймовірного культу цієї особи?

Не знаю, хочуть креативні й успішні кварталівці цього чи ні, але їхня «Казкова Русь» працює на формування позитивного іміджу Віктора Януковича в очах мільйонів. Що прямо вводить українців в оману: реального Януковича не люблять.

Але в мультфільмі немає натяків, усе прямим текстом: ось - начальник, ось - дурень. Точніше, начальник один, дурні - всі. Тільки одні дурні свої, тому миліші. Інші - чужі, через те противні.

Наостанок ризикну зробити невдячну річ. Запропоную успішним майстрам гумору схему, яка, на мою думку, краще лягла б на формат такого мультфільму. Й не викликала би подібних питань і претензій.

Отже, є цар Віктор. Є його соратники типу Азірова й Савіка. Є дивний народець типу Юльки, Бугая, Тягнибика та Кролика. Всі вони в кожній серії намагаються під керівництвом Царя щось зробити. Або, навпаки - черговий раз скинути Царя, це вже кому як роль перепаде. І під фінал нічого в них не виходить. Ні в кого. Тобто, працює формула Самуїла Маршака: «Что не делает дурак, всё он делает не так». Програють всі персонажі. Здоровий глузд перемагає.

Але чи готові творці «Казкової Русі» висміювати Януковича та вірних йому регіоналів? Вони ж робили це з Ющенком, Тимошенко, Луценком та іншими за часів їхнього перебування при владі. Не знаю, чи ображалися на них «попередники». Але суть справжньої політичної сатири - особа, яку висміюють, мусить образитися. Поки що образилися Ляшко і Найєм. Коли ж образяться Азаров та Янукович?

Андрій Кокотюха

Фото - tsn.ua, film.ua, vk.com