Тітушко відбілений

Тітушко відбілений

12 Липня 2013
16378
12 Липня 2013
14:30

Тітушко відбілений

16378
Ті, хто найняли Тітушка, намагаються довести, що своїх вони не здають
Тітушко відбілений
Тітушко відбілений

«Хто він такий і де був раніше?» - ось чи не нейважливіше запитання, котре ставлять перед собою мої знайомі, незнайомі френди в Facebook та, сподіваюсь, більшість пересічних українців, котрим уже скоро другий місяць по телевізору показують молодого, коротко стриженого худорлявого ровесника державної Незалежності Україні, Вадима Титушка з Білої Церкви. Причому це саме той випадок, коли людина без виняткових інтелектуальних здібностей і вагомих особистих досягнень (ну, гаразд, спортсмен - але навіть не чемпіон свого міста) перебуває у нашому інформаційному просторі й навіть стає персоною для серйозного обговорення.

 

Що він зробив? Ударив старшу за себе, хоча й молоду та вродливу жінку, й намагається уникнути покарання. Причому не чесно виграти справу в суді, а, наче в американському юридичному трилері, на кшталт написаних Джоном Грішемом чи Майклом Коннелі, переграти навіть досить необов`язковий для дотримання український закон за допомогою групи підтримки. В якій не лише одіозна Олена Бондаренко, депутат від Партії регіонів, української «партії влади» та екзальтовані журналістки, зафіксовані «Детектор медіаю» в міні-серіалі під умовною назвою «Суд над Тітушком». Виглядає, що на боці хулігана Тітушка - значна частина українських ЗМІ, в тому числі найвпливовіші - телебачення.

 

Навіть побіжно глянувши на присутність малозначущого персонажа Вадика на прізвисько Румун у нашому інформаційному просторі, відразу починаєш рахувати гроші. Як людина, котра в професії від 1990-го року, а з теле- й кіновиробництвом тісно пов`язана останні 15 років свого життя, можу з усією відповідальністю за свої слова заявити: на окремо взятого Вадима Тітушка витрачаються кошти, зовсім не адекватні до його - от їй-Богу! - пересічної особистості.

 

Почати з того, що на 18 травня, день, котрий став зоряним часом Румуна, його винайняли. Що підтвердили пізніше своїми сюжетами відразу кілька телеканалів. Кореспонденти, відправлені до Білої Церкви, взяли інтерв`ю в колег Тітушка по спортивному клубу, серед яких виявилися неповнолітні. Згодом це відео почало гуляти соцмережами, і мільйони українців почули: так, спортсменів наймають в якості охоронців, бо спортсменам теж треба заробляти, і 300 доларів (це мінімальна ціна, для рядового Тітушка) за день роботи - не так уже й мало.

 

Отже, спершу Вадикові Румуну заплатили якусь суму, тобто, вклали в його кулаки певні кошти. Потім, коли 18 травня в нього зірвало дах від очевидної безкарності та стався, за визначенням політологів, ексцес виконавця, витрачені ще кошти. Цього разу - на відрядження телевізійних груп хай не далеко, до Білої Церкви. Але запитайте в пересічного телеменеджера, скільки коштує день роботи техніки, помножте на кількість зйомок, дізнайтеся, чого вартий ефірний час у праймі - а Тітушка й про Тітушка показують тільки в праймі! - і вже вийде кілька десятків прожиткових мінімумів.

 

Далі починається адаптація культового на середину 1990-х років фільму Олівера Стоуна за сценарієм Квентіна Тарантіно «Природжені вбивці» до українських реалій. Пам`ятаєте, скільком фанатам застилав білий світ образ Міккі Нокса, грабіжника, вбивці та садиста, котрий своїми діями ніби кидає виклик обуржуазненому світові? Це ж бунтар, Джонні Діллінджер, реінкарнація Боні Паркер та Клайда Берроу в одній особі! На екзальтованих фанатках - майки з написом «Убий мене, Міккі!» - і ніхто з нас не здивується, коли ялові молодиці із самоорганізованого клубу шанувальників Тітушка закричать: «Побий нас, Вадику!».

 

Жарти жартами, але футболки з Тітушком уже є. Як і групи підтримки в соцмережах. Ось і не вір у те, що сценаристи мають дар передбачення...

 

Далі - більше. «Детектор медіа» вже давала огляд Інни Долженкової, в якому чимало уваги приділено перебуванню образу Тітушка в інформаційному просторі. І образ цей - світлий. Так чи інакше, свідомо чи ні, але за допомогою ЗМІ, зокрема - телебачення (мінус 5 канал та ТВі) мільйони українців намагаються переконати: хороший хлопчик через свою наївність та старання поганих дядів з опозиціного табору, котрі - а як же! - існують на закордонні гранти, вляпався в бруд. Потрапив у погану компанію. То його старші хлопці підбили. І тепер бруд із Вадика Тітушка треба змити.

 

Поки що найетапнішим після 18 травня періодом у житті нікому дотепер невідомого хлопця слід вважати його появу в ефірі «Надзвичайних новин» на ICTV 6 липня. Там уже все без двозначностей: титри, котрі накладалися на сюжет про напади на журналістів, обіцяють: «Далі в програмі - знаменитий Вадим Тітушко», після чого ми чуємо: його впізнають на вулицях, з ним фотографуються, у нього беруть автографи. Нічого не нагадує? Я про вигаданого Міккі Нокса, зіграного Вуді Гарельсоном у «Природжених убивцях» без малого 20 років тому. До речі, саме в цей час Тітушко, тоді ще - не Румун, робив свої перші кроки не в спортзалі, а просто - перші: вчився ходити й говорити.

 

Коли ж «зірка» з`являється в кадрі (нагадаю - зняти сюжет чогось коштує, і кошти використані на те, аби показати нам іншу правду про Тітушка, хорошого пацана з пристойної родини, котрий напевне хоче кохати й коханим бути, але його, за Юрком Позаяком, всі безсоромно обдуруюють), у мене особисто склався ось який висновок. Якби Вадим Тітушко пішов служити в міліцію, він служив би у Врадіївці. До речі, в сюжеті про знаменитого Тітушка сказано: агресивний вуличний боєць - майбутній юрист.

 

Звісно, є правило, котре вимагає від журналістської роботи об`єктивності. Пошук іншого боку проблеми, в тому числі - проблему під назвою: «Вуличні бійці - хто вони?» - лише вітається. Проте у випадку Тітушка відбувається не дослідження проблеми. Й навіть гола фіксація антигероя, на якого значно цікавіше дивитися, ніж на солоденького плаского Супермена з його місією рятувати світ від «тітушків».

 

Цей боєць був найнятий у рамках проекту партії влади «Всі, хто не з нами - фашисти!». Раніше його бачили під час рейдерських захоплень, винні в яких лишалися безкарними, бо організаторів називають причетними до Партії регіонів. Значить, напрошується очевидний чорно-білий висновок: ті, хто найняли Тітушка, намагаються довести, що своїх вони не здають. Інакше весь «антифашистський» проект, у який теж вкладено чимало коштів, вилетить у трубу - Вадим Тітушко поводив себе, наче німецький «коричневий» штурмовик або його китайський нащадок - хунвейбін. Інших аналогій, вибачте, в мене просто нема.

 

Журналіст «Надзвичайних новин» нагадує - вчився хлопець добре, має жменю медалей і грамот. Тренер наголошує: завжди застерігав вихованців від того, аби піднімали руку на жінку. Сам Румун визнає: колись по малолітству (ага, вже дорослий!) вляпався в кримінал, бо не дружив із головою та потрібні були гроші.

 

І ось у цьому місці, шановні колеги, варто вийти на головну проблему. Зіткнути дві правди: як чемний спортивний юнак, котрий уникає публічності, перетворився на банального найманця, такого собі ландскнехта. Чи дружив із головою всякий раз, коли погоджувався йти в атаку за гроші: хоч рейдерську, хоч політичну. Чи згоден сам хлопчина із тим, що ним, Вадимом Сергійовичем Тітушком, українська влада вирішила лякати людей на мітингах. Ну і так далі.

 

Нарешті, всім, у тому числі - тим ЗМІ, що асоціюються зі спротивом діючій владі, давно пора вийти з дискусії про те, кого ударив Тітушко - журналіста, жінку чи звичайну громадянку. Адже фокус у тому, що журналісти хоч якось, доволі умовно захищені посвідченнями. Тоді як більшість людей такого кволого захисту не мають.

 

Значить, вуличні бійці з посвідченнями майстрів спорту запросто можуть відмахати на вулиці будь-кого. Не лише на вулиці - навіть увірватися в квартиру, що наближає Тітушка й компанію до згаданих вище хунвейбінів.

 

Якщо це станеться, повинно прийти розуміння: насильство, тим більше - під міліцейським прикриттям, неприпустиме в будь-яких проявах.

 

Й відразу відпаде потреба тотально відбілювати Вадика Румуна - судитимуть його за хуліганство та нанесення тілесних ушкоджень, а вписуватися фан-групам за хулігана... Погодьтеся, якось не комільфо.

 

Фото - tvi.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
16378
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
ДимОК
4150 дн. тому
А разве Кокотюха - не морское чудовище, соблазняющее моряков?))
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду